Постанова 4851 № 520/4334/21

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 грудня 2021 р. Справа № 520/4334/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Спаскіна О.А., Суддів: Присяжнюк О.В. , Любчич Л.В. , за участю секретаря судового засідання Мироненко А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду заяву ОСОБА_1 про розподіл судових витрат у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.05.2021 року по справі № 520/4334/21 за позовом ОСОБА_1 до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати наказ Східного регіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) від 16.02.201 № 769/к про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Харків) з 17.02.2021 у зв`язку з ліквідацією державного органу, з припиненням державної служби відповідно до п.11 частини першої статті 87 закону України "Про державну службу" ; - поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Харків); - стягнути зі Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Харків) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28.05.2021р. у задоволенні адміністративного позову - відмовлено. Позивач, не погодившись з даним рішенням суду, подав апеляційну скаргу Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 24.11.2021 року Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.05.2021 року по справі № 520/4334/21 - скасовано. Визнано протиправним та скасовано наказ Східного регіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) від 16.02.201 № 769/к про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Харків) з 17.02.2021 у зв`язку з ліквідацією державного органу, з припиненням державної служби відповідно до п.11 частини першої статті 87 закону України "Про державну службу". Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Харків). Стягнуто зі Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Харків) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу. На адресу суду надійшла заява ОСОБА_1 про розподіл судових витрат, а саме ухвалити додаткове рішення у справі та стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, а саме витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15000,00грн. Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не проводилось. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши заяву, докази по справі, зазначає наступне. Згідно п.3 ч.1 ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Приписами ч.1 п. 1 ч. 3 ст.132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до ч. 2 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Згідно з ч.ч. 3-7 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 19.03.2020 по справі № 140/2323/19. Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Згідно з ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Колегія суддів зазначає, що вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд враховує складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову. При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Зокрема зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", відповідно до яких заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. З матеріалів справи встановлено, що на підтвердження понесених витрат позивачем надано до матеріалів справи: договір №05/21 від 10.03.2021р., розрахунок суми гонорару за договором від 10.03.2021р., рахунок-фактура від 10.03.2021р. №05/21, меморіальний ордер від 14.04.2021р., квитанція №9229-5528-7231-1993 від 14.04.2021р. Дослідивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої/правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями 19 та 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також враховуючи предмет позову та обставини справи, суть виконаних послуг, колегія суддів зазначає, що заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн. є очевидно завищеним. Отже, враховуючи обсяг наданих адвокатом послуг підчас розгляду справи, колегія суддів вважає що належним та справедливий розмір понесених позивачем витрат на оплату послуг адвоката складає 7500,00 грн. Керуючись ст. ст. 243, 250, 252, 292, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Заяву ОСОБА_1 про розподіл судових витрат задовольнити частково. Прийняти додаткову постанову, якою стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) (ЄДРПОУ 43315445) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати по оплаті професійної правничої допомоги у розмірі 7500,00 (сім тисяч п`ятсот) грн. Додаткова постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Спаскін О.А. Судді Присяжнюк О.В. Любчич Л.В. Повний текст додаткової постанови виготовлений 28.12.2021.