Постанова 4851 № 520/6123/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Головуючий І інстанції: Севастьяненко К.О. 28 грудня 2021 р. Справа № 520/6123/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Мельнікової Л.В., Суддів: Рєзнікової С.С. , Бегунца А.О. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17 травня 2021 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - В с т а н о в и в: 12.04.2021 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, яким просить: - визнати протиправними дії та рішення відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі ГУ ПФУ в Харківській області, пенсійний фонд) щодо зменшення відсоткового розміру її щомісячного довічного грошового утримання з 80% до 50% при здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, з 19.02.2020 року, на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 28.02.2020 року № 04-52/273, виданої Територіальним управлінням ДСА України у Харківській області; - скасувати рішення ГУ ПФУ в Харківській області № 6316/Д-200-20 від 25.03.2021 року в частині здійснення перерахунку із застосуванням загального відсотку розрахунку щомісячного довічного грошового утримання від заробітку - 50% при здійсненні перерахунку її щомісячного довічного грошового утримання на підставі означеної довідки; - зобов`язати ГУ ПФУ в Харківській області здійснити перерахунок та виплату її щомісячного грошового утримання в розмірі 80 % (вісімдесят відсотків) суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді, на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 28.02.2020 року № 04-52/273, виданої Територіальним управлінням ДСА України у Харківській області, здійснивши виплату боргу однією сумою, без обмеження граничним розміром, починаючи з 19.02.2020 року, з урахуванням раніше виплачених сум та компенсації на час виплати перерахунку, відповідно до вимог ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати»; Також позивач просить допустити негайне виконання рішення суду у межах суми стягнення за один місяць та провести розподіл судових витрат по справі. Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.09.2020 року у справі № 520/11366/2020 її адміністративний позов до ГУ ПФУ в Харківській області про визнання дій та рішення протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії задоволений у повному обсязі. Так, судовим рішенням визнано протиправним та скасовано рішення відділу з питань перерахунків пенсій № 12 управління застосування пенсійного законодавства головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 12.03.2020 року № 1743. Зобов`язано ГУ ПФУ в Харківській області з 19.02.2020 року здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці Лозівського міськрайонного суду Харківської області ОСОБА_1 на підставі довідки від 28.02.2020 року № 04-52/273, виданої Територіальним управлінням ДСА України у Харківській області, здійснивши виплату боргу однією сумою без обмеження граничним розміром та з урахуванням фактично сплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Рішення набрало законної сили. За таких обставин, вона звернулася до відповідача із заявою з проханням здійснити перерахунок і виплату їй щомісячного грошового утримання судді у відставці в розмірі 80 відсотків суддівської винагороди згідно означеної вище довідки. Відповідач на виконання судового рішення у справі № 520/11366/2020 зробив перерахунок, при цьому розмір щомісячного довічного грошового утримання судді розраховано в розмірі 50% суддівської винагороди. Заперечуючи вимоги адміністративного позову ОСОБА_1 , у відзиві ГУ ПФУ у Харківській області вказує, що управлінням було здійснено перерахунок згідно рішення Харківського окружного адміністративного суду 22.09.2020 року у справі № 520/11366/2020. Розрахунок довічного грошового утримання позивачки з 19.02.2020 року становить: середньомісячний заробіток 94.590 грн., загальний процент розрахунку від заробітку 50 % (суддівського стажу 27.5.11), загальний розмір довічного грошового утримання судді у відставці 47.295 грн. Відповідач зазначає, що у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства, оскільки рішенням Конституційного Суду від 18.02.2020 року у справі № 2-р/2020, за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень п. п. 4, 7, 8, 9, 11, 13, 14, 17, 20, 22, 23, 25 Розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року №1402-УІІІ, п. 25 Розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» визнаний неконституційним. Зазначає, що саме з 19.02.2020 року, з наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом рішення від 18.02.2020 року у справі № 2-р/2020 порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів регулюється ст. 142 Закону № 1402-УІІІ. При цьому, відповідач вказує, що відповідно до положень чинної на час перерахунку позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ст. 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щомісячне довічне грошове утримання повинно виплачуватися позивачу в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.05.2021 року в задоволені вимог адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено. В обґрунтування прийнятого рішення судом зазначено про те, що чинним Законом № 1402-УІІІ визначені інші вихідні дані для обрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці і, враховуючи положення ч. 3 ст. 142 цього Закону та суддівський стаж позивачки, з 19.02.2020 року її щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має розраховуватися у розмірі не 80% суддівської винагороди, а - 56 відсотків. Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 , просить скасувати судове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.05.2021 року і ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити вимоги її адміністративного позову. Доводи, якими скаржник обґрунтовує вимоги апеляційної скарги, по суті, аналогічні доводам, викладеним в адміністративному позові. Крім того, позивачка зазначає, що норми ч. 3 ст. 142 Закону № 1402-УІІІ стосується саме призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а не перерахунку раніше призначеного за нормами закону діючого на час його призначення. У відзиві на апеляційну скаргу пенсійний орган просить залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, а судове рішення без змін. Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). В даному випадку, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не є складними, виходячи з визначення справ незначної складності. Письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом (п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України). За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308). За приписами ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників. Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення на підставі ст. 317 КАС України слід скасувати, з наступних підстав. Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 звільнена з посади судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області рішенням Вищої Ради правосуддя від 21.12.2017 року № 4219/0/15-17. Позивачка перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Харківській області та отримувала до 19.02.2020 року щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до Закону України від 07.07.2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (далі Закон № 2453-VI). 28.02.2020 року ТУ ДСА в Харківській області видано позивачу довідку № 04-52/273 від про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно якої заробітна плата, яка враховується при призначенні (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці змінилася і склала 94.590 грн. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.09.2020 року у справі № 520/11366/2020 задоволений адміністративний позов ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Харківській області про визнання дій та рішення протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії. Так, судовим рішенням визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Харківській області в особі Відділу з питань перерахунків пенсій № 12 Управління застосування пенсійного законодавства № 1743 від 13.03.2020 року. ГУ ПФУ в Харківській області зобов`язаний здійснити з 19.02.2020 року перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці Лозівського міськрайонного суду Харківської області ОСОБА_1 на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області від 28.02.2020 року № 04-52/273, здійснивши виплату боргу однією сумою без обмеження граничним розміром та з урахуванням фактично сплачених сум. На виконання означеного рішення суду пенсійним органом 21.01.2021 року прийнято рішення про перерахунок з 19.02.2020 року щомісячного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , при здійсненні якого розмір цього утримання обчислений з 50% суддівської винагороди, визначеної в довідці від 28.02.2020 року № 04-52/273 (а.с. 31). У відповідь на звернення позивачки з приводи неправильності обчислення її щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці пенсійний орган листом від 25.02.2021 року повідомив ОСОБА_1 про те, що обчислення розміру її довічного грошового утримання судді у відставці проведено з 19.02.2020 року у відповідності до вимог ст. 142 Закону № 1402-УІІІ. Приходячи до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог адміністративного позову ОСОБА_2 , колегія суддів зазначає, що статтею 64 Конституції України унормовано, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Відповідно до ст. 126 Конституції України незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України. Підставою для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням. 30.09.2016 року набрав чинності Закон України» від 02.06.2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин), частинами 1 та 2 ст. 135 якого визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці. Частиною третьою ст. 135 Закону № 1402-VIII встановлено, що базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) 30 мінімальних заробітних плат - судді місцевого суду; 2) 50 мінімальних заробітних плат - судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду; 3) 75 мінімальних заробітних плат - судді Верховного Суду. Згідно із ч. 1 ст. 142 Закону № 1402-VI1 судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року. При цьому, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (ч. 2 ст. 142 Закону № 1402-VI). Відповідно до ч. 3 ст. 142 Закону № 1402-VI щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Частиною четвертою та п`ятою цієї ж статті передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України. Водночас Законом України 06.12.2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі Закон № 1774-VIII), який набрав чинності з 01.01.2017 року, зокрема, частину третю ст. 135 Закону № 1402-VIII було викладено в такій редакції: «Базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року». При цьому, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці. Так, пунктом 22 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII (положення якого діяли до моменту виключення цього пункту Законом України від 16.10.2019 року № 193-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» (далі Закон № 193-IX) було передбачено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом (тобто - Законом № 1402-VIII), мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом. Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 року отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Пункт 23 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII передбачав, що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Згідно з п. 25 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого оцінювання або конкурсу. В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., NN 41 - 45, ст. 529; 2015 р., NN 18 - 20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону. Законом України від 16.10.2019 року № 193-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» (набрав чинності 07.11.2019 року), було виключено пункти 22, 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII, якими було передбачено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом; що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону № 2453-VI. Рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 року № 2-р/2020 були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення п. 25 розділу XII Прикінцеві та перехідних положень Закону № 1402-VIII, зі змінами. У вказаному рішенні зазначено, що право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (п. 4 ч. 6 ст. 126 Конституції України). Судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесятип`ятирічного віку, з об`єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов`язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом № 1402-VIII. Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402 різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України. У зв`язку з викладеним, Конституційний Суд України Рішенням від 18.02.2020 року у справі № 2-р/2020 пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII, яким було передбачено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу, визнав неконституційним. Таким чином, з 19.02.2020 року пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII, яким, окрім іншого, передбачалось, що коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., NN 41 - 45, ст. 529; 2015 р., NN 18 - 20, ст. 132 із наступними змінами), та, що за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону, втратив чинність. Також Конституційний Суд України зазначив, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання. Згідно з ч. 1 ст. 91 Закону України від 13.07.2017 року № 2136-VIII «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Таким чином, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 року № 2-р/2020, Закон № 1402-VIII не містить норм, які по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці. Колегія суддів зазначає, що перерахунок, який просила здійснити позивачка ОСОБА_1 , звертаючись до суду (справа № 520/11360/2020), обумовлений відновленням раніше порушених її прав з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 року у справі № 2-р/2020. При цьому, колегія суддів наголошує на тому, що Конституційний Суд України визнав неконституційним весь пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII. На час виникнення спірних відносин у цій справі, право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, його розмір, а також його перерахунок врегульовано положеннями ст. 142 Закону №1402-VIII, частиною четвертою якої передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Водночас, частиною третьою цієї статті визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Наведена норма неконституційною не визнавалась. Отже, на переконання колегії суддів до відносин з визначення відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці при проведенні його перерахунку відповідно до ч. 4 ст. 142 Закону №1402-VIII повинні застосовуватись виключно норми цього Закону. Оскільки чинним Законом № 1402-VIII передбачені інші розміри суддівської винагороди та розмір відсотків від неї для нарахування довічного щомісячного грошового утримання, а також виходячи із принципу єдності статусу суддів, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для обрахунку (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання позивачки ОСОБА_3 виходячи із розміру суддівської винагороди діючого судді та розміру її відсоткового значення одночасно за складовими, які передбачені різними законами. Тобто, для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді за правилами ч. 4 ст. 142 Закону №1402-VIII у формулі його обрахунку має застосуватись розмір відсоткового значення суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, визначений ч. 3 ст. 142 Закону №1402- VIII. Саме такого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 24.09.2021 року у справі № 620/5437/20. За приписами ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Інші доводи апеляційної скарги на висновки колегії суддів не впливають. При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29). За наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін (п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України). Підстави для розподілу судових витрат відсутні. Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 292, 293, 308, 310, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17 травня 2021 року без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя (підпис)Л.В. Мельнікова Судді(підпис) (підпис) С.С. Рєзнікова А.О. Бегунц