Постанова Харківський апеляційний суд № 610/1095/21

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А Іменем України 28 грудня 2021 року м. Харків справа №610/1095/21 провадження № 22-ц/818/6344/21 Харківський апеляційний суд у складі: Головуючого: Маміної О.В. суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 розглянувши у порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 на рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 20 вересня 2021 року, постановлене під головуванням судді Купіна В.В. в залі суду в м. Харкові (повний текст рішення складено 22 вересня 2021 року),- в с т а н о в и в: У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини. Рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 20 вересня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на його утримання аліменти у розмірі 1/6 частини усіх видів заробітку (доходу) відповідача, щомісячно, починаючи з 22 квітня 2021 року і до закінчення ним навчання, але не довше ніж до досягнення ним 23 років. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 908 грн. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 ОСОБА_3 просила змінити рішення суду першої інстанції в частині розміру аліментів, а саме з 1/6 частини усіх доходів до 1/12 частини усіх доходів заробітку. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; вказує, що його, як відповідача, не було належним чином повідомлено про розгляд справи за вищевказаним позовом. Разом з тим зазначає, що при винесені рішення судом першої інстанції не було враховано реальних потреб позивача. Розмір аліментів значно перевищує суму прожиткового мінімуму встановленого для осіб даного віку, в той час як доказів необхідності утримання ОСОБА_1 саме такого розміру аліментів не надано. Крім того вважає, що судом не було враховано, що обов`язок утримувати дитину покладається на обох батьків в рівній мірі. Зазначає що батьки мають рівні права та обов`язки щодо своєї дитини. Відзиву на апеляційну скаргу не надано. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що належним чином повідомлений відповідач не з`явився у судове засідання, тому наявні підстави для розгляду справи за відсутності відповідача. Разом з тим враховуючи, що ОСОБА_1 навчається на денній формі навчання та потребує матеріальної допомоги, яку відповідач має можливість надавати, наявні підстави для стягнення з відповідача аліментів на повнолітню дитину, що продовжує навчання, у розмірі 1/6 частини усіх видів заробітку (доходу) відповідача, щомісячно, починаючи з 22 квітня 2021 року і до закінчення ним навчання, але не довше ніж до досягнення ним 23 років. Проте такі висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи. Згідно ст. 211, 223 ЦПК України розгляд судом цивільної справи відбувається у судовому засіданні з обов`язковим повідомленням учасників справи. Суд відкладає розгляд справи у разі неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання. Матеріали справи свідчать про те, що ухвалою судді Балаклійського районного суду Харківської області від 31 травня 2021 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини (а.с.11). Судовий розгляд у справі призначений в порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін. Вищезазначена справа неодноразово відкладалася з різних причин, в тому числі і у зв`язку з тим, що у судове засідання не з`явилися усі особи, які беруть участь у справі. Доказів належного повідомлення відповідача або його представника про судове засідання призначене на 20 вересня 2021 року матеріали справи не містять. Таким чином доводи ОСОБА_2 про те, що він не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи є обґрунтованими, оскільки в матеріалах справи відсутні дані про вручення йому або його представнику судових повісток на 20 вересня 2021 року. Суд, в порушення норм процесуального права, розглянув справу за відсутності відповідача, належним чином не повідомленого про час та місце розгляду справи. Відповідно до п.3 ч.3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Створення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін. Відповідач, який не був належним чином (згідно з вимогами процесуального закону) повідомлений про час і місце розгляду справи у суді першої інстанції, не має рівних з позивачем можливостей подання доказів, їх дослідження та доведення перед цим судом їх переконливості, а також не може нарівні з позивачем довести у суді першої інстанції ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги відповідача щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права та розгляду справи за його відсутності. У зв`язку з чим, рішення суду підлягає скасуванню на підставі п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, з ухваленням нового рішення по суті позовних вимог. Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 є батьками повнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 (а.с. 5). Згідно довідки № 15-01/48, наданої 14 квітня 2021 року Харківським національним університетом міського господарства імені О.М. Бекетова, ОСОБА_1 зарахован студентом 1 курсу з 14 вересня 2020 року наказом № 768-03 від 11 вересня 2020 року. Джерело фінансування навчання: за рахунок коштів фізичних та юридичних осіб (а.с. 6). Як на підставу позовних вимог, ОСОБА_1 посилається на те, що, його батько, не надає йому матеріальної допомоги тоді як він продовжує навчання та потребує додаткових матеріальних витрат. При цьому його батько офіційно працює та отримує дохід, він може надавати матеріальну допомогу. Вважає, що наявні підстави для стягнення з відповідача на його користь аліментів на утримання повнолітньої дитини, у зв`язку з продовженням навчання, у розмірі 1/4 частини щомісячно з усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно на період навчання ОСОБА_1 , але не довше ніж до досягнення ним двадцяти трьох років. Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а у випадках, передбачених ст.ст. 198, 199 цього Кодексу, - і своїх повнолітніх дочку, сина. Частина 1 ст.199 СК України передбачає, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Згідно ст.200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»№ 3від 15.05.2006року обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу. Вирішення питання про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, у частці від заробітку залежить від наявності у відповідача такої можливості та з урахуванням можливості надання утримання іншим із батьків. Сімейний кодекс України виходить із принципу рівності прав та обов`язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 з 01 вересня 2020 року є студентом денного відділення Харківського національного університету міського господарства імені О.М. Бекетова за контрактною формою навчання. Термін закінчення навчання 30 червня 2024 року (а.с. 6). Відповідач, ОСОБА_2 , 1973 року народження, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , постійно проживає за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується договором оренди квартири від 19 лютого 2020 року № 1 (а.с.54 зв.-56) та посвідкою на постійне проживання від 06 серпня 2018 року № 890-003 (а.с. 46-48). Відповідно до свідоцтва про шлюб від 26 січня 2019 року серія НОМЕР_2 ОСОБА_2 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 (а.с.49) Також матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_2 працює на посаді охоронця Новоуренгойського відділу охорони у філіалі ПАО «Газпром» «Североуральского міжрегіонального управління охорони» ПАО «Газпром» в місті Новий Уренгой Російської Федерації (а.с.54) Згідно довідки про доходи за 2020 рік виданої Северо-Уральським міжрегіональним управлінням охорони ПАО «Газпром» загальна сума доходу ОСОБА_2 з липня по грудень 2020 року становить 2462811,26 рублів. (а. с. 53) Згідно довідки про доходи за 2021 рік, виданої Северо-Уральським міжрегіональним управлінням охорони ПАО «Газпром», загальна сума доходу ОСОБА_2 з березня по травень 2021 року становить 1024068,07 рублів (а.с. 53 зв.) З наданих до матеріалів справи копій кредитних договорів убачається, що відповідач має кредитні зобов`язання. Разом з тим позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 7,2872 га. рілля, яка за договором оренди земельної ділянки від 27 жовтня 2010 року передано в оренду Фермерському господарству «Андріївське 2017». (а.с. 83-87) Згідно ст.ст. 12, 81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. З урахуванням того, що ОСОБА_6 має постійне місце роботи, проживає у іншій державі, де не має власного житла, орендує квартиру, за яку сплачує орендну плату згідно договору (а.с. 54-56), та має кредитні зобов`язання, судова колегія вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню. Наявні підстави для стягнення з ОСОБА_2 на користь повнолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у зв`язку із продовженням навчання, у розмірі 1/10 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 22 квітня 2021 року, і до закінчення ним навчання, але не довше ніж до досягнення ним 23 (двадцяти трьох) років. Колегія суддів вважає, що визначений розмір аліментів є достатнім для забезпечення потреб позивача з урахуванням можливості одержання ним прибутку від здачі в оренду власної земельної ділянки та утримання від матері, а відповідач має можливість її сплачувати. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Частиною 6 ст. 141 ЦПК України визначено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України Матеріали справи свідчать про те, що позивача звільнено від сплати судового збору на підставі закону; при цьому при подачі позову сплаті підлягав судовий збір у розмірі 908 грн. З урахуванням часткового задоволення позовних вимог, з ОСОБА_2 в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 227 грн. Крім того при подачі апеляційної скарги апелянтом було сплачено судовий збір у розмірі 1362 грн. З урахуванням часткового задоволення вимог, апелянту підлягає поверненню судовий збір, сплачений ним при подачі апеляційної скарги, у розмірі 1021,50 грн. Разом з тим відповідно до частини 10 ст. 141 ЦПК України, суд зараховує судовий збір, що підлягає стягненню в дохід держави в рахунок сум, що підлягають компенсації відповідачем за подачу апеляційної скарги. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що ОСОБА_2 слід компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 794,5 грн. (1021,50 грн.-227 грн.). Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 376, 381, 382, 383, 384,ЦПК України суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити. Рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 20 вересня 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання у розмірі 1/10 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 22 квітня 2021 року і до закінчення ним навчання, але не довше ніж до досягнення ним 23 (двадцяти трьох) років. Компенсувати ОСОБА_2 за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 794,5 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і, в силу п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України, оскарженню не підлягає. Головуючий: О.В. Маміна Судді: Н.П. Пилипчук О.Ю. Тичкова