Постанова Львівський апеляційний суд № 454/3044/20

Справа № 454/3044/20 Головуючий у 1 інстанції: Адамович М.Я. Провадження № 22-ц/811/2012/21 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П. Категорія: 39 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 грудня 2021 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої: Н.П. Крайник суддів: О.М.Ванівського, О.Я. Мельничук розглянувши в м. Львові в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи, цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Львівського обласного управління Акціонерного товариства «Ощадбанк» на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 15 квітня 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Львівського обласного управління Акціонерного товариства «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з відповідача 20958,06грн. заборгованості за кредитним договором та судові витрати. Позовні вимоги обгрунтовував тим, що відповідно до заяви від 18.09.2015р., ОСОБА_2 отримав кредит в сумі 30000грн. у виді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Строк кредиту встановлено на період дії платіжної картки - до березня 2023 року. Згідно ст.ст.526, 530, 625 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. Банком виконано зобов`язання по договору в повному обсязі, так як надано відповідачу кредит у визначеному розмірі. ОСОБА_2 користувався карткою, здійснював зняття готівки, проводив платежі. Станом на 10.09.2020р. існує невиконане зобов`язання ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_1 . 07.08.2019р. банком направлено до Червоноградської державної нотаріальної контори претензію до спадкоємців ОСОБА_2 18.12.2019р. та банком отримано повідомлення з нотаріальної контори, згідно якого, спадкоємцем ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його дочка ОСОБА_1 22.01.2020р. та 19.02.2020р. в нотаріальну контору направлено листи про надання інформації про майно, з якого складається спадщина, на які відповіді не отримано. Також, 19.12.2019р. ОСОБА_1 направлено вимогу про сплату заборгованості. Оскаржуваним рішенням у задоволенні позову Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Львівського обласного управління Акціонерного товариства «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено. Рішення суду оскаржило Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії Львівського обласного управління Акціонерного товариства «Ощадбанк». Вважає його незаконним, необґрунтованим, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права та з невідповідністю висновків суду обставинам справи. Зазначає, що, постановляючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що Банк звернувся до відповідача ОСОБА_1 з вимогою про сплату заборгованості за кредитним договором 20.12.2019 року, яку остання отримала 24.12.2019 року, а з позовом до суду про стягнення заборгованості за кредитним договором лише 23.09.2020 року, тобто після спливу, визначеного ст. 1281 ЦК України строку з моменту, коли Банку стало відомо про відкриття спадщини та прийняття такої відповідачем. Однак, з таким висновком суду першої інстанції не можна погодитися, оскільки правильно встановивши обставини справи і правовідносини, що виникли між сторонами, суд неправильно застосував норми матеріального права, а саме ст. 1281 ЦК України. При цьому, суд застосував норми ст. 1281 ЦК України у попередній редакції, не врахувавши, що із 04.02.2019 року зазначена норма зазнала значних змін. Зазначає, що претензія (вимога) до спадкоємців може бути заявлена кредитором безпосередньо спадкоємцю, а також через нотаріуса за місцем відкриття спадщини, який у строк, встановлений статтею 1281 ЦК України, приймає вимоги кредиторів спадкодавця. Зважаючи на те, що станом на 07.08.2019 року Банку не було відомо хто є спадкоємцем боржника, Банк скористався своїм правом кредитора заявити про вимогу до спадкоємців боржника через нотаріуса, направивши 07.08.2019 року відповідну претензію, тобто протягом шестимісячного строку з дня відкриття спадщини, яка була відкрита Червоноградською державною нотаріальною конторою. Банку не було відмовлено у прийнятті такої вимоги кредитора, що свідчить про відсутність порушень прав Банку на цьому етапі. Отже, направивши 7 серпня 2019 року, тобто протягом шестимісячного строку з дня смерті ОСОБА_2 нотаріусу претензію, Банк як кредитор спадкодавця вчасно та у спосіб, визначений статтею 1281 ЦК України, пред`явив вимогу до спадкоємця боржника. Більше того, як вбачається з відповіді нотаріальної контори, спадкоємцем ОСОБА_2 за законом є його неповнолітня дочка ОСОБА_1 , яка станом на 12.12.2019 свідоцтво про право на спадщину не одержала. Наведене підтверджує, що Банком не було порушено преклюзивні строки, встановлені ч.2-3 ст.1281 ЦК України для пред`явлення вимоги до спадкоємців, оскільки строки пред`явлення кредитором своїх вимог залежать від одержання свідоцтва про право на спадщину, яке на час розгляду судом першої інстанції не було видано. Таких доказів сторони не подали, а судом таких не було здобуто, що підтверджується змістом оскаржуваного рішення. Після одержання інформації про особу спадкоємця Банк проявляв відповідну зацікавленість шляхом витребування необхідної інформації у нотаріальній конторі щодо майна боржника (листи Банку від 22.01.2020 та від 19.02.2020), щоб оцінити вартість успадкованого майна, оскільки згідно ч.1 ст.1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, однак, в межах вартості успадкованого майна. Про особу спадкоємця Банку стало відомо 18.12.2019 року, позов до спадкоємця пред`явлено 21.09.2020 року, тобто протягом загального строку позовної давності. Позиція Банку підтверджується постановою Верховного Суду від 14.08.2020 у справі 136/1822/14-ц. Просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким позов задовольнити. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Згідно ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі "Axen v. Germany", заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року "VarelaAssalinocontrelePortugal", заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи. Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України. Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних мотивів. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що банк звернувся до відповідача ОСОБА_1 з вимогою про сплату заборгованості за кредитним договором 20.12.2019 р., яку остання отримала 24.12.2019 р., а з позовом до суду про стягнення заборгованості за кредитним договором лише 23.09.2020 р., тобто після спливу, визначеного ст.1281 ЦК України строку з моменту, коли банку стало відомо про відкриття спадщини та прийняття такої відповідачем. Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції не погоджується з огляду на наступне. Згідно з нормою статті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав i обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять yсі права i обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав i обов`язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218,1231 ЦК України). За положеннями ст.1281 ЦК України, спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб. Кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги. Відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України, спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_1 (а.с. 7). Відповідно до претензії від 07.08.2019 р., АТ «Ощадбанк» звернувся до Червоноградської державної нотаріальної контори та просив надати відомості чи заводилася спадкова справа після смерті ОСОБА_2 , просив прийняти дану претензію кредитора з вимогою до спадкоємців ОСОБА_2 та надати інформацію чи заводилася спадкова справа після смерті останнього, чи зверталися спадкоємці з приводу оформлення спадщини, чи видавалися свідоцтва про право на спадщину, з якого майна складається спадщина, відомості які ідентифікують спадкоємців. Дана претензія отримана Червоноградською державною нотаріальною конторою 09.08.2019 р. (а.с. 38). 15.10.2019 р. банком направлено лист до Червоноградської державної нотаріальної контори з проханням повідомити з якого майна складається спадщина та відомості про спадкоємців (а.с. 39). 18.12.2019 р. банком отримано відповідь Червоноградської державної нотаріальної контори, згідно якої, після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрито спадкову справу №117/2019. Спадкоємцем майна померлого є його неповнолітня дочка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якій роз`яснено, що до неї переходить зобов`язання перед банком. Станом на 12 грудня 2019 року свідоцтво про право на спадщину на майно спадкодавця не видавалось (а.с. 40). 21.12.2019 р. ОСОБА_1 отримала вимогу банку про погашення заборгованості за кредитними договором, яка станом на день смерті ОСОБА_2 становила 20215,09 грн (а.с. 43). 28 січня 2020 р. та 03 березня 2020 р. Червоноградською державною нотаріальною конторою отримано листи банку про надання відомостей щодо спадкового майна та законного представника неповнолітньої ОСОБА_1 (а.с. 41,42). Матеріалами справи встановлено, що на даний час ОСОБА_1 є повнолітньою. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 червня 2018 року у справі № 758/8549/15-ц (провадження № 61-8438св18) зроблено висновок по застосуванню статті 1281 ЦК України і зазначено, що «вказана норма не встановлює певного порядку пред`явлення вимог кредиторів. Пред`являння вимог може відбуватися як безпосередньо спадкоємцю, так і через нотаріуса». З огляду на наведене, апеляційний суд вважає, що банком не пропущено передбачений ч. 2 ст. 1281 ЦК України шестимісячний строк пред`явлення вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, оскільки кредитор не зобов`язаний повідомляти спадкоємців про наявність вимог щодо спадщини безпосередньо, а таке повідомлення може бути здійснено через нотаріальну контору. Таким правом банк скористався, пред`явивши в шестимісячний строк свої вимоги до спадкоємців ОСОБА_2 , шляхом направлення претензії до Червоноградської державної нотаріальної контори. З матеріалів справи вбачається, що 18 вересня 2015 року між ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Львівського обласного управління Акціонерного товариства «Ощадбанк» та померлим ОСОБА_2 було укладено заяву про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки). Згідно заяви на встановлення відновлювальної кредитної лінії відповідно до умов Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, укладеного між Банком та Клієнтом, ОСОБА_2 було надано кредит на споживчі потреби в національній валюті шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії (кредиту) на картковий рахунок № НОМЕР_2 в розмірі 30 000 грн. на 24 міс. з можливим з можливим подовженням на той самий строк з процентною ставкою, яка є фіксованою і складає 24 % . ОСОБА_2 взяв на себе зобов`язання повернути суму кредиту, відсотків, винагороди відповідно до вищезазначеного договору та повідомлення про умови кредитування, які підписані ОСОБА_2 . Матеріалами справи підтверджено, що позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, а ОСОБА_2 , всупереч договірним зобов`язанням, в установлені терміни не повернув належні грошові кошти, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість, яка підтверджується розрахунком. Розмір заборгованості відповідача перед позивачем станом на 10.09.2020 р. складає 20958,06грн., в тому числі: - заборгованість за кредитом 19388,98грн.; - заборгованість за відсотками 605,73грн.; - комісія 15,00грн.; - пеня за несвоєчасне погашення відсотків 45,78грн.; - розмір 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту 790,43грн.; - розмір 3% річних за несвоєчасне погашення відсотків 27,38грн.; - втрати від інфляції за несвоєчасне погашення кредиту 94,90грн.; - втрати від інфляції за несвоєчасне погашення відсотків 4,92грн. Згідно ст. 1054 ч.1 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Положенням ч.1 ст.634 ЦК України встановлено, що Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Згідно ч.2 ст.639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Згідно ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Частиною 2 ст.638 ЦК України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною, тому акцептуючи пропозицію Банку Відповідач підписом у Заяві про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) підтвердив, що між ним та Банком досягнуто згоди щодо всіх істотних умов Договору, які передбачені чинним законодавством України для такого роду договорів, тому числі договору банківського рахунку та кредитного договору. Таким чином, підписанням даної заяви сторони дійшли згоди, що всі інші умови Кредитного договору, в т.ч. порядок його зміни, містяться в Договорі комплексного банківського обслуговування фізичних осіб. Згідно ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору. Договір є обов`язковим для виконання сторонами, що передбачено ст.629 ЦК України. Статтею 530 ч.1 ЦК України передбачено що, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Статтею 1049 ч.1 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлено договором. Отже, згідно ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків, належних йому. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 19388,98грн., заборгованості за відсотками - 605,73грн. комісії - 15,00грн. та пені за несвоєчасне погашення відсотків - 45,78 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення. Щодо вимог Банку щодо стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 790,43 грн. - 3 % річних за несвоєчасне погашення основного боргу; 27,38 грн. - 3 % річних за несвоєчасне погашення відсотків; 94,90 грн. - втрати від інфляції за несвоєчасне погашення основного боргу; 4,92 грн. - втрати від інфляції за несвоєчасне погашення відсотків, колегія суддів зазначає наступне. У разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Відповідно до частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно пункту 8 Заяви на встановлення відновлювальної кредитної лінії, яка підписана ОСОБА_2 за несвоєчасну сплату обов`язкового щомісячного платежу в строки, визначені цією Заявою, Клієнт сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у відповідний період прострочення платежу, від простроченої суми за кожен день прострочення. Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Отже, право Банку нараховувати на суми прострочених платежів та стягувати 3% та інфляційні витрати визначено як законом, так і Договором. З матеріалів справи встановлено, що розрахунок заборгованості ґрунтується на умовах укладеного між сторонами Договору та підтверджується Випискою по картковому рахунку. Інфляційні витрати та 3% річних є відповідальністю за порушення грошового зобов`язання. Наданий Банком розрахунок інфляційних витрат та 3% річних відповідачем не спростований. Заява про приєднання від 18 вересня 2015 року до Договору комплексного обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки), Заява про встановлення відновлювальної кредитної лінії (Кредиту), Повідомлення про умови кредитування, Таблиця визначення сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки станом на 18 вересня року підписані представником Банку та ОСОБА_2 . Нараховані Банком інфляційні витрати та 3% річних як відповідальність за порушення грошового зобов`язання підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. З таких обставин, позовні вимоги обґрунтовані та підтверджені доказами, наявними у матеріалах справи та враховуючи, що позивачем не пропущено встановлений законом строк для звернення з цими позовними вимогами до спадкоємця боржника за кредитним договором, за яким утворилась заборгованість, колегія суддів вважає, що позов підлягає до задоволення. Крім цього, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до структури ЦК України, кредитор має право обирати один із визначених законом способів захисту, якщо інше не визначено в імперативному порядку. Відповідно до статті 5 ЦПК України, застосовуваний судом спосіб захисту цивільного права має відповідати критерію ефективності. Тобто цей спосіб має бути дієвим, а його реалізація повинна мати наслідком відновлення порушеної майнових або немайнових прав та інтересів управомоченої особи. Таке розуміння права кредитора на обрання ефективного способу захисту не порушуватиме прав та інтересів спадкоємців, оскільки завжди в основі вирішення питання про прийняття спадщини лежить вольовий акт, пов`язаний із наміром спадкоємця прийняти спадщину. Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, належить зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція). При цьому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Відповідно до ч. 4 ст. 1268 ЦК України, малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу. Суд апеляційної інстанції враховує, що як зазначено вище, на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2 , його спадкоємцем по закону була неповнолітня ОСОБА_1 , а тому врахуванням положень ч. 4 ст. 1268 ЦК України така вважається такою, що прийняла спадщину. Крім цього, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України). Згідно з частиною першою статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Однак відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України). Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що не отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог кредитора. При цьому, колегія суддів враховує, що у матеріалах справи відсутні відомості про те, що ОСОБА_1 від прийняття спадщини відмовилася. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1282 ЦК України, спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задоволити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Львівського обласного управління Акціонерного товариства «Ощадбанк» в межах вартості спадкового майна заборгованість за договором про споживчий кредит, укладеним між ОСОБА_2 18 вересня 2015 року, у загальному розмірі 20958 гривень 06 копійок, з яких: заборгованість за кредитом -19388,98грн.; заборгованість за відсотками 605,73грн.; комісія 15,00грн.; пеня за несвоєчасне погашення відсотків - 45,78грн.; розмір 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту - 790,43грн.; розмір 3% річних за несвоєчасне погашення відсотків - 27,38грн.; втрати від інфляції за несвоєчасне погашення кредиту - 94,90грн.; втрати від інфляції за несвоєчасне погашення відсотків - 4,92грн. Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 20 грудня 2021 року. Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, п.п.1-4 ч. 1 ст. 376, ст. 381, ст. 382, ст. 383, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Львівського обласного управління Акціонерного товариства «Ощадбанк» задовольнити. Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 15 квітня 2021 року скасувати та ухвалити нову постанову. Позов Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Львівського обласного управління Акціонерного товариства «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Львівського обласного управління Акціонерного товариства «Ощадбанк» в межах вартості спадкового майна 20958 гривень 06 копійок заборгованості за договором про споживчий кредит від 18 вересня 2015 року, укладеним між ОСОБА_2 та між ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Львівського обласного управління Акціонерного товариства «Ощадбанк». Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складений 20 грудня 2021 року Головуючий: Н.П. Крайник Судді: О.М. Ванівський О.Я. Мельничук