Постанова Одеський апеляційний суд № 518/519/19

Номер провадження: 22-ц/813/3400/21 Номер справи місцевого суду: 518/519/19 Головуючий у першій інстанції Алексєєва О.В. Доповідач Погорєлова С. О. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14.12.2021 року м. Одеса Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі: головуючого судді: Погорєлової С.О. суддів: Заїкіна А.П., Таварткіладзе О.М. за участю секретаря: Дубрянської Н.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укрпошта» Центр поштового зв`язку № 2 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, на рішенняШиряївського районного суду Одеської області, постановлене під головуванням судді Алексєєвої О.В. 27 жовтня 2020 року у смт. Ширяєве Одеської області, - встановила: У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства «Укрпошта» Центр поштового зв`язку №2 про поновлення на роботі. Позовні вимоги мотивувала тим, що з 01 липня 2014 р. до моменту звільнення вона працювала начальником Миколаївського відділення поштового зв`язку Центру поштового зв`язку №2 Одеської дирекції АТ «Укрпошта». 21 січня 2019 р. позивача звільнено з роботи у зв`язку з втратою довір`я відповідно до п. 2 ст. 41 КЗпП України. ОСОБА_1 вважала звільнення незаконним з тих підстав, що роботодавцем не дотримано вимог ст.. 43 КЗпП України, оскільки на момент розгляду питання по Акту №1 профспілкою позивач знаходилась на лікарняному. Відповідач створив комісію зі службового розслідування та було складено Акт службового розслідування за фактом завищення ціни на товари народного споживання у ВПЗ Миколаївка Ширяївського ЦВПЗ ЦПЗ №2 філії Одеська дирекція ПАТ «Укрпошта» від 18 грудня 2018 р. (Акт №1) та Акт службового розслідування за фактом неправомірних дій листоноші ОСОБА_2 у ВПЗ Миколаївка Ширяївського ЦВПЗ ЦПЗ №2 філії Одеська дирекція ПАТ «Укрпошта» від 18 січня 2019 р. (Акт №2). Позивач зазначала, що згідно Акту №1 відносно неї було проведено перевірку за доповідними щодо завищення цін на товари народного споживання та за результатами перевірки оголошено догану, однак до Акту №1 не надано рішення профспілки про притягнення її до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани, на засідання профспілки вона не прибула у зв`язку з хворобою, що підтверджується листком непрацездатності, розгляд питання не перенесли. ОСОБА_1 зазначала, що під час розслідування було виявлено правопорушення завищення цін на продукцію, що підтверджується позивачем, але позивач не завищувала ціни, а заокруглювала відповідно до роз`яснень НБУ від 26 червня 2018 р. Наполягала, що не порушувала п. 3розділу V Антикорупційної програми ПАТ «Укрпошта», оскільки вчиняла такі дії не для власної вигоди чи інших осіб, а в інтересах ПАТ «Укрпошта». Вказувала, що комісією було введено в оману профспілковий комітет тим, що неточно процитовано п. 3 ч. 3 розділу V Антикорупційної програми ПАТ «Укрпошта». Крім того, ОСОБА_1 зазначала, що Акт №2, складений за результатами службової перевірки є незаконним, оскільки перевірка проводилась відносно листоноші ОСОБА_2 , а нестачу грошових коштів виявлено у позивача. З усіх наведених дій комісії зі службової перевірки по Акту №2 вбачається прискіпливе ставлення до позивача. У Акті №2 щодо порушення листоноші зазначено, що факт порушення не знайшов свого підтвердження, хоча листоноша не була допитана, оскільки перебувала у відпустці. Однак, комісія, незважаючи на відпустку листоноші ОСОБА_2 , здійснила службову перевірку щодо неї. Також, позивач зазначала, що при порівнянні Акту №1 та Акту №2 вбачається, що комісія по двом фактам виявляє та притягує до відповідальності за одне і те саме правопорушення, що суперечить ст.. 61 Конституції України. Позивач вважала, що створення комісії та проведення службової перевірки є неправомірним, в таких діях вбачається прискіпливе ставлення до неї та мета керівництва ЦПЗ №2 звільнити її, як невигідну для них людину. Просила суд поновити її на роботі начальником відділу поштового зв`язку Миколаївка Ширяївського району. Рішенням Ширяївського районного суду Одеської області від 27 жовтня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_3 було відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, скасувати рішення суду першої інстанції, та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги пояснення позивача про те, що при передачі поштового майна листоноші матеріальна відповідальність полягає саме на листоношу, яка реалізує товар та повертає зі звітом кошти за товар до відділення, а щодо завищення цін на товар, то суми заокруглювалися до більшого чи меншого відповідно до роз`яснень НБУ від 26 червня 2018 р. Апелянт вважає, що підстав для її звільнення не було, позивач здійснювала завищення цін на товари народного споживання задля покриття боргів пенсіонерів, які купували товари в борг, але померли й не розплатилися, для покриття втрат за прострочені товари. Крім того, ОСОБА_1 вважає, що службові перевірки були призначені спеціально для звільнення позивача. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, щ апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ч.1, 2 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір`я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу. Згідно положень ч. 3 цієї ж статті, розірвання договору у випадках, передбачених частинами першою і другою цієї статті, провадиться з додержанням вимог частини третьої статті 40, а у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої цієї статті, - також вимог статті 43 цього Кодексу. Відповідно ч. 3 ст.. 40 КЗпП України, не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації. Статтею 43 КЗпП України передбачено, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства. Відповідно до положень ст.. 43-1 КЗпП України, розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається у випадках: звільнення працівника, який не є членом первинної профспілкової організації, що діє на підприємстві, в установі, організації; звільнення керівника підприємства, установи, організації (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступників, головного бухгалтера підприємства, установи, організації, його заступників. Відповідно до положень п. 28 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 06.11.92 «Про практику розгляду судами трудових спорів», при розгляді справ про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктами 2 і 3 ст.41 КЗпП, судам слід враховувати, що розірвання трудового договору з цих підстав не є заходом дисциплінарного стягнення і тому вимоги статей 148, 149 КЗпП про строк і порядок застосування дисциплінарних стягнень на ці випадки не поширюються. Разом з тим при вирішенні справ про звільнення з цих підстав суди мають брати до уваги відповідно час, що пройшов з моменту вчинення винних дій чи аморального проступку, наступну поведінку працівника і інші конкретні обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Звільнення з підстав втрати довір`я (п.2 ст.41 КЗпП) суд може визнати обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т.п.) вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір`я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями). При розгляді справи про поновлення на роботі працівника, звільненого за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП, суду, крім іншого, необхідно з`ясувати: чи становить виконання операцій, що пов`язані з безпосереднім обслуговуванням цінностей, основний зміст трудових обов`язків позивача; чи носить виконання ним указаних дій відповідальний, підзвітний характер з наявністю обліку, контролю за рухом і зберіганням цінностей (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 24 вересня 2014 р. № 6-104цс14). Розірвання трудового договору за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України можливе за таких умов: 1) безпосереднє обслуговування працівником грошових, товарних або культурних цінностей (прийом, зберігання, транспортування, розподіл тощо); 2) винна дія працівника; 3) втрата довір`я до працівника з боку власника або уповноваженого ним органу. Правовий аналіз цієї норми матеріального права дає підстави для висновку про те, що вона не передбачає обов`язкового настання для роботодавця негативних наслідків, чи наявності завданої роботодавцю матеріальної шкоди як обов`язкової умови для звільнення працівника. Звільнення з підстави втрати довір`я може вважатися обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т.п.), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір`я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями). Вирішуючи під час розгляду справи про поновлення на роботі працівника, звільненого за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України, питання щодо віднесення позивача до кола працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, суд у кожному конкретному випадку повинен з`ясувати: чи становить виконання операцій, пов`язаних з таким обслуговуванням цінностей, основний зміст трудових обов`язків позивача; чи носить виконання ним указаних дій відповідальний, підзвітний характер з наявністю обліку, контролю за рухом і зберіганням цінностей. Зазначений висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року № 6-100цс16. Звільнення у зв`язку із втратою довір`я до працівника на підставі п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України може мати місце за умови вчинення ним винних дій. При цьому не має значення, були протиправні дії вчинені навмисно або внаслідок необережного ставлення до виконання своїх обов`язків, чи передбачав працівник або повинен був передбачити негативні наслідки своїх дій. Провина працівника має бути доведена власником або уповноваженим ним органом за допомогою фактів та об`єктивних обставин, що свідчать про винні дії працівника; це може бути, наприклад: систематична нестача довірених йому цінностей; безвідповідальне, халатне ставлення до своїх трудових обов`язків; порушення правил торгівлі; крадіжки; обмірювання, обважування покупців; завищення цін; привласнення матеріальних цінностей тощо. Втрата довір`я може бути наслідком вчинення проступку, який дає підстави для висновку, що подальше залишення працівника на роботі, пов`язаній з обслуговуванням грошових і матеріальних цінностей, може призвести до їх утрати. Водночас, підозра власника або уповноваженого ним органу не може бути підставою для виявлення недовір`я до працівника (Постанова Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 320/7065/17). З матеріалів справи вбачається, що 01 липня 2014 р. ОСОБА_1 прийнято в порядку переведення на посаду начальника ВПЗ Миколаївка Центра поштового зв`язку №2 Одеської дирекції Українського державного підприємства поштового зв`язку «Укрпошта» згідно Наказу №91-к від 01 липня 2014 р. Відповідно до Наказу №220 від 01 березня 2017 р. ОД ПАТ «Укрпошта» Центр поштового зв`язку №2 Одеської дирекції Українського державного підприємства поштового зв`язку «Укрпошта» перейменовано в Центр поштового зв`язку №2 Одеської дирекції Публічного акціонерного товариства «Укрпошта» (а.с. 6-11). ВПЗ Миколаївка у своїй діяльності керується Положенням про відділення поштового зв`язку Миколаївка, затвердженим начальником ЦПЗ №2 ОД УДППЗ «Укрпошта» 04.01.2016 р. З вказаним положенням ОСОБА_1 ознайомлена, що підтверджується її підписом. Відповідно до п. 1.9 вказаного Положення, управління ВПЗ здійснює начальник ВПЗ, який приймається на роботу та звільняється з роботи керівником Дирекції або безбалансового виробничого підрозділу Дирекції. Згідно змісту п. 4.2 Положення, начальник ВПЗ зобов`язаний забезпечувати облік грошових коштів та інших матеріальних цінностей, ведення касових операцій згідно з вимогами Положення про ведення касових операцій в підрозділах національного оператора поштового зв`язку та Порядку організації роботи з готівковими коштами в об`єктах поштового зв`язку УДППЗ «Укрпошта», надання звітності до ЦПЗ №2 ОД УДППЗ «Укрпошта» у встановлені строки (п.п. 4.2.3); забезпечувати збереження грошових коштів, цінностей, поштових відправлень, майна (п.п. 4.2.5). Відповідно до п. 4.3 Положення, на начальника ВПЗ покладається відповідальність (матеріальна, дисциплінарна тощо) за несвоєчасність оприбуткування отриманих коштів за надані послуги ВПЗ (п.п. 4.3.6); незабезпечення збереження грошових коштів та матеріальних цінностей у ВПЗ (п.п. 4.3.8); нераціональне та неефективне використання майна, що отримано зі складу для організації робочого процесу (п.п. 4.3.9). Посадовою інструкцією начальника відділення поштового зв`язку ВПЗ Миколаївка ЦВПЗ Ширяєве Загорняк А.Л. від 01 серпня 2016 р., з якою ознайомлена позивач, що підтверджується її підписом та не заперечувалось у судовому засіданні суду першої інстанції, встановлено, що начальник відділення поштового зв`язку: … 2.3. Забезпечує збереження цінностей у відділенні потового зв`язку, товарів, майна, шифродокументів, іменних речей, квитанційних книжок, дотримання лімітів грошової готівки в касі, касово-фінансової дисципліни, згідно вимогам Порядку ведення касових операцій. 2.4. Відповідає за правильне застосування тарифів, своєчасне та повне оприбуткування плати за надані послуги, одержування підкріплень готівки, здавання та відправлення над лімітних залишків до головної каси ЦПЗ №2. 2.6. Несе відповідальність за своєчасне та якісне складання звітів, достовірність статистичних даних, правильне ведення касових операцій. 2.10. Несе відповідальність за надання нових послуг, за реалізацію товарів у відділенні поштового зв`язку. 2.22. Забезпечує контроль за своєчасним та повним оприбуткуванням грошових сум, отриманих за наданням послуг, реалізації періодичних видань, знаків поштової оплати, товарів та послуг. Крім того, начальник ВПЗ несе відповідальність за збереження грошових сум, поштових цінностей, поштових відправлень, товарів, майна відділення поштового зв`язку (п. 4.3). 01 липня 2014 р. між ОСОБА_1 як начальником ВПЗ Миколаївка та ЦПЗ №2 укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність. Крім того, керівник ВПЗ керується у своїй діяльності Антикорупційною програмою ПАТ «Укрпошта», яка є комплексом правил, стандартів і процедур щодо виявлення, протидії за запобігання корупції у діяльності АТ. З наведеного випливає, що ОСОБА_1 , будучи начальником ВПЗ Миклаївка, була матеріально відповідальною особою, тобто, її могло бути звільнено за п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України. Доповідними від 30 жовтня 2018 р. листонош ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на ім`я начальника ЦПЗ №2 було повідомлено про завищення цін на товари начальником ВПЗ Миколаївка ОСОБА_1 (а.с. 102, 103). На підставі вказаних доповідних було проведено перевірку. За результатами вказаної перевірки, Наказом №188 від 02 листопада 2018 р. ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за завищення ціни на товари народного споживання (а.с 100). У пункті 2 наказу зазначено, що у випадку повторення подібного у подальшому буде розглянуто питання щодо відповідності займаній посаді. З зазначеним наказом ОСОБА_1 була ознайомлена, що підтверджується її підписом на звороті аркушу. Згідно службової записки начальника Служби із запобігання та виявлення корупції від 26. листопада 2018 р., 23 листопада 2018 р. на телефон Служби із запобігання та виявлення корупції надійшло звернення від листоноші ВПЗ Миколаївка ОСОБА_2 щодо зловживань з боку начальника ВПЗ, завищення вартості товарів, що реалізуються відділенням та привласненням отриманих коштів. З метою перевірки викладених у службовій записці обставин у ЦПЗ №2 філії ОД ПАТ «Укрпошта» наказом №192 від 27 листопада 2018 р. було створено комісію зі службового розслідування. 27 листопада 2018 р. проведено додаткову перевірку фактів завищення цін на товари народного споживання начальником ВПЗ Миколаївка ЦПЗ №2 філії ОД ОСОБА_1 , під час якої виявлено 5 накладних на виданий товар листоношам в доставку за жовтень 2018 року, в яких встановлено завищення ціни на товари народного споживання на загальну суму 1 267,32 грн., що у тому числі підтверджується у поясненнях листонош ОСОБА_2 та ОСОБА_5 . Згідно пояснювальної ОСОБА_1 на ім`я начальника ЦПЗ №2, вона завищувала ціни на товар з тієї причини, що у відділенні був прострочений товар, який треба було «перекрити», а також у листонош були борги за пенсіонерів, які померли. Крім того, ОСОБА_1 купляла за власні кошти отруту для мишей, копірки, скрепери. Зазначила, що в неї маленька заробітна плата, якої не вистачає на те, щоб усе перекривати за власні кошти. Листоноші ОСОБА_2 , ОСОБА_4 не виконують план (а.с. 101). За результатами службового розслідування було складено Акт службового розслідування за фактом завищення ціни на товари народного споживання у ВПЗ Миколаївка Ширяївського ЦВПЗ ЦПЗ №2 філії ОД ПАТ «Укрпошта» від 18 грудня 2018 р. (а.с. 12-15). Згідно вказаного Акту від 18 грудня 2018 р., службовим розслідуванням виявлено завищення ОСОБА_1 цін на товари народного споживання. Додатково в ході службового розслідування встановлено некоректність заповнення книги Ф.П2, систематичні порушення заповнення касових довідок ф. МС-42, що є порушенням та невиконанням вимог нормативних документів, які регламентують діяльність поштового відділення. У своїх поясненнях начальник ВПЗ Миколаївка Загорняк АЛ. зазначила, що «ф. МС-42 вона не вела, бо їй про це ніхто не казав». За результатами службового розслідування комісія дійшла висновку, що ціни на товари народного споживання у ВПЗ Миколаївка були завищені начальником ОСОБА_1 навмисно, на свій розсуд. Своїми діями ОСОБА_1 порушила вимоги п. 3 розділу V Антикорупційної програми ПАТ «Укрпошта», де зазначено, що працівникам та керівнику АТ забороняється використовувати свої службові повноваження або становище та пов`язані з цим можливості з метою отримання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб. Свою вину ОСОБА_1 визнала. Нанесення матеріальних збитків підприємству не встановлено. Комісією запропоновано керівнику ЦПЗ №2 ОД ПАТ «Укрпошта», за порушення начальником ВПЗ Миколаївка ОСОБА_1 вимог п. 3 розділу V Антикорупційної програми ПАТ «Укрпошта», що виразилося у самовільному завищенні ціни на товари народного споживання, за допущені порушення порядку реалізації товару народного споживання, за порушення ведення касових операцій та бланків суворої звітності - звільнити начальника ВПЗ Миколаївка ОСОБА_1 за статтею 40 КЗпП «за втратою довіри», для чого профспілковому комітету ЦПЗ №2 ОД ПАТ «Укрпошта» розглянути питання щодо звільнення начальника ВПЗ Миколаївка ОСОБА_1 . На адресу філії ОД ПАТ «Укрпошта» надійшло повідомлення про голосову заяву від невідомої особи на Урядову гарячу лінію щодо неправомірних дій з боку листоноші ВПЗ Миколаївка ОСОБА_2 , що виразилося у прийнятої переплати на друковані видання (газети) без видачі квитанції П-2 та невиплати у повному обсязі пенсійних грошей населенню с. Миколаївка. З метою перевірки викладених у службовій записці обставин наказом ЦПЗ №2 філії ОД ПАТ «Укрпошта» №8 від 10 січня 2019 р. було створено комісію зі службового розслідування. За результатами службового розслідування комісією було складено Акт службового розслідування за фактом неправомірних дій листоноші ОСОБА_2 у ВПЗ Миколаївка Ширяївського ЦВПЗ ЦПЗ №2 філії ОД ПАТ «Укрпошта» від 18 січня 2019 р. Згідно вказаного Акту від 18 січня 2019 р., службовим розслідуванням встановлено, що інформація щодо неправомірних дій з боку листоноші ОСОБА_2 не підтвердилася. Разом з цим, проведеною перевіркою ВПЗ Миколаївка виявлено нестачу грошових коштів за реалізовані товари народного споживання у сумі 376,80 грн. Начальник ВПЗ Миколаївка ОСОБА_1 в поясненні щодо виявленої нестачі товарів народного споживання повідомила, що товари були видані листоноші ОСОБА_2 , про що свідчить накладна на виданий товар від 24 грудня 2018 р. Грошові кошти за товар не оприбутковані у зв`язку з відсутністю листоноші на робочому місці. За результатами проведеної 10 січня 2019 р. ревізії у ВПЗ Миколаївка начальником ЦПЗ №2 ОСОБА_6 , за порушення начальником ВПЗ Миколаївка ОСОБА_1 п. 2.2, 2.4, 2.10, 2.22 розділу 2 «Основні завдання та обов`язки» Посадової інструкції начальника ВПЗ, наказом №9 від 11 січня 2019 р. оголошено догану. Додатково, під час проведення опитування населення у с. Миколаївка, від мешканця ОСОБА_7 на адресу генерального директора АТ «Укрпошта» передана членам комісії скарга щодо реалізації начальником ВПЗ Миколаївка ОСОБА_1 мешканцям товарів за завищеними цінами. Стосовно вказаного факту завищення ціни було проведено службове розслідування від 27 листопада 2018 р. За результатами вказаного розслідування 18 грудня 2018 р. запропоновано звільнити начальника ВПЗ Миколаївка ОСОБА_1 за п. 2 ст. 41 КЗпП України за втратою довіри, для чого профспілковому комітету ЦПЗ №2 ОД ПАТ «Укрпошта» розглянути питання щодо звільнення ОСОБА_1 . У відповідь на клопотання начальника ЦПЗ №2 ОСОБА_6 щодо розгляду питання щодо звільнення начальника ВПЗ Миколаївка ОСОБА_1 отримано відповідь, що начальник ЦПЗ ОСОБА_1 не є членом профспілки. У Акті наведено висновки: факт неправомірних дій листоноші ОСОБА_2 не знайшов підтвердження; за фактом виявленої нестачі у ВПЗ, що сталася внаслідок порушення начальником ОСОБА_1 п. 2.2, 2.4, 2.10, 2.22 розділу 2 «Основні завдання та обов`язки» посадової інструкції начальника ВПЗ, ОСОБА_1 оголошено догану. Комісією запропоновано керівнику ЦПЗ №2 ОД ПАТ «Укрпошта», враховуючи наявність двох доган за систематичне невиконання своїх посадових обов`язків, що виражалось в систематичному порушенні заповнення касових довідок ф. МС-42, що є грубим порушенням та невиконанням вимог нормативних документів, які регламентують діяльність поштового відділення та відсутність контролю за роботою листонош, прийняти рішення про звільнення начальника ВПЗ Миколаївка ЦПЗ №2 філії ОД ПАТ «Укрпошта» ОСОБА_1 за пунктом 2 статті 41 КЗпП України «втрата довіри». Згідно пояснювальної ОСОБА_1 , під час проведення перевірки була виявлена нестача у розмірі 376,80 грн. Сума 376,40 грн. числиться за листоношею ОСОБА_2 по накладній, виданій на товар 24 грудня 2018 р., які листоноша не повернула в зв`язку з відсутністю на роботі (а.с. 98). Листом від 03 січня 2019 р. №1 ОСОБА_1 запрошено на засідання профспілкового комітету ЦПЗ №2 для вирішення питання про звільнення з роботи за п. 2 ст. 41 КЗпП України на 08 січня 2019 р. о 10.00. Засідання профспілкового комітету 08 січня 2019 р. не відбулося, оскільки запрошення було надіслано помилково, у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не була членом профспілки. Позивач ОСОБА_1 у період з 08 січня 2019 р. по 11 січня 2019 р. перебувала на лікарняному, що підтверджується листком непрацездатності серії АВЦ №562938 (а.с. 96). Наказом №9 від 11 січня 2019 р. ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за недбале ставлення до своїх посадових обов`язків, а саме за нестачу грошових коштів за реалізовані товари народного споживання на суму 376,80 грн. (порушення п. 2.2, 2.4, 2.10, 2.22 розділу 2 «Основні завдання та обов`язки» Посадової інструкції начальника ВПЗ). З наказом ОСОБА_1 була ознайомлена, але відмовилась підписати його. 21 січня 2019 р. позивача звільнено з посади у зв`язку з втратою довіри п. 2 ст. 41 КЗпП України на підставі Наказу №12-к від 17 січня 2019 р. (а.с. 105). Згідно Акту від 21 січня 2019 р., наказ про звільнення ОСОБА_1 від 17 січня 2019 р. було направлено до ВПЗ Миколаївка 18 січня 2019 р., але позивач не повернула його до відділу кадрів та відмовилась ставити підпис про його отримання. 21 січня 2019 р. до ВПЗ виїхали працівники ОСОБА_8 , ОСОБА_9 для проведення ревізії-передачі в зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 . Наказ було передано повторно, зачитано ОСОБА_1 , але вона відмовилась ставити підпис про його отримання. 05 лютого 2019 р. трудову книжку було надіслано позивачу, 08 лютого 2019 р. поштове відправлення було вручено отримувачу (а.с. 106). Як вірно вказано у рішенні суду першої інстанції, на момент звільнення ОСОБА_1 не була членом профспілки ЦПЗ №2, що підтверджується довідкою від 19 червня 2019 р. (а.с. 53), заявою від 15 березня 2017 р., адресованою начальнику ЦПЗ №2, згідно якої ОСОБА_1 просить не утримувати з неї профспілкові внески (а.с. 67), заявою від 15 березня 2017 р., адресованою голові профспілки, згідно якої ОСОБА_1 просить виключити її з членів профспілок (а.с. 68). Крім того, позивач у судовому засіданні суду першої інстанції підтвердила подання нею вказаних заяв. Листом №75-7-39/3-1975 від 31 січня 2019 р. ПАТ «Укрпошта» надало відповідь на звернення ОСОБА_1 , згідно якого її звільнено з посади начальника відділення поштового зв`язку Миколаївка ЦВПЗ Ширяєве ЦПЗ №2 21 січня 2019 р. відповідно до п. 2 ст. 41 КЗпП України у зв`язку з втратою довір`я. Колегія суддів погоджується із висновком суду про те, що при звільненні позивача не вимагалося надання попередньої згоди профспілкового комітету, оскільки вона перебувала на посаді керівника відділення поштового зв`язку, та, крім того, не була членом профспілки, оскільки вийшла з неї за власною заявою. Посилання позивача на відсутність згоди профспілки на притягнення її до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани є також безпідставним, оскільки діюче законодавство не вимагає попередньої згоди профспілки при накладенні дисциплінарного стягнення. Запрошення позивача на засідання профспілки було здійснено помилково, засідання профспілки не відбулося. При звільненні позивач не перебувала на лікарняному, тому порушень положень ч. 3 ст.. 40 КЗпП України судом не встановлено. Також, судом вірно встановлено, що позивачем було укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, таким чином, до неї могло бути застосовано звільнення на підставі п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України. На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вчинення позивачем ряду порушень, що встановлені при службових розслідуваннях, та відображені в Актах службового розслідування від 18 грудня 2018 р. та 18 січня 2019 р., за частиною яких її було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляду догани (накази від 02 листопада 2018 р. та 11 січня 2019 р.), а саме самовільне завищення цін на товари народного споживання, порушення порядку реалізації товару народного споживання, порушення порядку ведення касових операцій та бланків суворої звітності, факти нестачі грошових коштів, є підставою для втрати довір`я як до матеріально відповідальної особи та наступного звільнення. Також, судом звернуто увагу на те, що позивачем не оскаржено жоден наказ про накладення дисциплінарного стягнення. Однак, дійшовши вірних висновків щодо вказаних обставин справи та щодо необхідності відмови у задоволенні позову у зв`язку із необґрунтованістю заявлених вимог, суд першої інстанції помилково зазначив у оскаржуваному судовому рішенні про те, що позивачу необхідно відмовити у поновленні строку звернення до суду. Колегія суддів зауважує, що суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє в позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. Такі правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц; від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц; від 7 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц; від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункт 73); від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 80); від 5 грудня 2018 року у справах № 522/2202/15-ц (пункт 61); № 522/2201/15-ц (пункт 62) та № 522/2110/15-ц (пункт 61); від 7 серпня 2019 року у справі № 2004/1979/12 (пункт 71); від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18 (пункт 134); від 16 червня 2020 року у справі № 372/266/15-ц (пункт 51). Враховуючи те, що мотивувальна частина рішення суду першої інстанції від 27 жовтня 2020 року містить беззаперечні висновки про необґрунтованість заявлених ОСОБА_1 позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення, що є самостійною підставою для відмови у позові, то колегія суддів доходить до висновку про необхідність зміни рішення Ширяївського районного суду Одеської області від 27 жовтня 2020 року шляхом виключення з мотивувальної частини судового рішення посилання суду першої інстанції на відмову позивачу у поновленні строку звернення до суду. Крім того, колегія суддів вважає необґрунтованими посилання у апеляційній скарзі ОСОБА_1 про те, що при передачі поштового майна листоноші матеріальна відповідальність полягає саме на листоношу, яка реалізує товар та повертає зі звітом кошти за товар до відділення, а щодо завищення цін на товар, то суми заокруглювалися до більшого чи меншого відповідно до роз`яснень НБУ від 26 червня 2018 р. Колегія суддів зауважує, що матеріально відповідальною особою є саме начальник ВПЗ, посаду якого займала ОСОБА_1 , і перекладення такої відповідальності на іншу особу не відповідає вимогам діючого законодавства. Крім того, необґрунтованими є посилання ОСОБА_1 про те, що вона здійснювала завищення цін на товари народного споживання задля покриття боргів пенсіонерів, які купували товари в борг, але померли й не розплатилися, для покриття втрат за прострочені товари., оскільки вказане не спростовує вини позивача та підстав для втрати довір`я. Доводи апеляційної скарги про заокруглення ОСОБА_1 сум при розрахунках колегія суддів оцінює критично, оскільки зазначена причина не була вказана позивачем при наданні пояснень під час службової перевірки. Інші докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановлені судом дотримані норми матеріального і процесуального права. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. На підставі викладеного колегія суддів, встановивши часткову невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, частково задовольняє апеляційну скаргу, а мотивувальну частину оскаржуваного судового рішення змінює шляхом виключення з мотивувальної частини рішення Ширяївського районного суду Одеської області від 27 жовтня 2020 року посилання суду першої інстанції на відмову позивачу у поновленні строку звернення до суду. Відповідно до пунктів 3, 4 частини першої статті 376 ЦПК України, підставами для зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, колегія суддів, - постановила: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Ширяївського районного суду Одеської області від 27 жовтня 2020 року - змінити. Виключити з мотивувальної частини рішення Ширяївського районного суду Одеської області від 27 жовтня 2020 року посилання суду першої інстанції на відмову позивачу у поновленні строку звернення до суду. В решті рішення суду залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку за правилами ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 24 грудня 2021 року. Судді Одеського апеляційного суду С.О. Погорєлова А.П. Заїкін О.М. Таварткіладзе