Постанова 4824 № 753/6287/19

справа № 753/6287/19 головуючий у суді І інстанції Заставенко М.О. провадження № 22-ц/824/13616/2021 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О. П О С Т А Н О В А Іменем України 22 грудня 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді Фінагеєва В.О., суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А., за участю секретаря Гасюк В.В., розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «ІСТЕЙТ», ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 17 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «ІСТЕЙТ», третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Іванчик Ірина Іванівна, про визнання недійсними договору відступлення права вимоги, договору купівлі-продажу та визнання права власності, - В С Т А Н О В И В: У березні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом та, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив визнати недійсним вчинений 18 квітня 2016 року договір відступлення до інвестиційного договору № 1035/2-1/199 від 14 квітня 2015 року між ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Істейт», ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ; визнати недійсним вчинений 20 квітня 2017 року договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 між ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Істейт» і ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Іванчик Іриною Іванівною і зареєстрований в реєстрі за № 889; визнати за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 . Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_2 перебував з відповідачем ОСОБА_1 у зареєстрованому шлюбі з 20 квітня 2006 року, який розірвано рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 16 листопада 2016 року. У період шлюбу 14 квітня 2015 року ОСОБА_1 уклала інвестиційний договір № 1035/2-1/199 з ПАТ «Закритий не диверсифікований венчурний корпоративний фонд «Істейт», від імені та в інтересах якого діє ТОВ «Компанія з управління активами «Інвест-Консалтинг». Предметом вказаного договору є інвестиційна участь інвестора у будівництві будинку та після введення його в експлуатацію, оформлення та реєстрації права власності на об`єкт, передача об`єкту у власність інвестора. Інвестор зобов`язався забезпечити інвестування об`єкта шляхом здійснення інвестиційних внесків. Об`єкт за договором - житлова квартира АДРЕСА_1 . За вказаним інвестиційним договором у 2015 році було внесено спільні кошти подружжя на рахунок в АТ «Банк «Національні інвестиції» на суму 1 767 550 грн. Станом на 18 квітня 2016 року ОСОБА_1 виконала усі зобов`язання перед фондом щодо сплати інвестиційних внесків за інвестиційним договором і мала право на отримання квартири, як об`єкта інвестування. Тобто, ОСОБА_1 набула майнові права на квартиру. За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 21 листопада 2017 року позивач дізнався, що вказана квартира на підставі договору купівлі-продажу зареєстрована на праві власності за ОСОБА_3 . ОСОБА_1 без згоди позивача передала майнові права на квартиру ОСОБА_3 , яка є її матір`ю. Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 17 червня 2021 року позов ОСОБА_2 задоволено. Додатковим рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 05 липня 2021 року вирішено питання про розподіл судових витрат у справі. В апеляційній скарзі ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Істейт» просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині визнання за ОСОБА_2 права власності на Ѕ частину квартири через неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права. В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що суд першої інстанції неправомірно встановив, що внаслідок укладення та виконання інвестиційного договору від 14 квітня 2015 року ОСОБА_1 набула права власності на майнові права на квартиру. Предметом інвестиційного договору є інвестиційна участь інвестора в будівництві будинку та в договорі не вказано, що після його укладення та виконання в ОСОБА_1 виникають майнові права на квартиру. Інвестиційним договором передбачено обов`язок ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Істейт» передати у власність об`єкт інвестування шляхом укладення договору купівлі-продажу квартири. Тому за позивачем не може бути визнано право власності на Ѕ частину квартири. Наслідком визнання недійсними договорів відступлення та купівлі-продажу є те, що квартира повертається у власність ПАТ «Істейт». ОСОБА_1 отримала лише право на набуття квартири шляхом укладення договору купівлі-продажу квартири, а не саме право власності на нерухоме майно. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції через недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що у суду першої інстанції були відсутні підстави для прийняття заяви про збільшення позовних вимог. Спірна квартира придбана за кошти, які відповідач власноруч заробила, без участі її колишнього чоловіка. Сам по собі факт придбання спірного майна у період шлюбу не є безумовною підставою для надання такому майну статусу спільної сумісної власності подружжя. Суд не дав оцінку тому факту, що під час шлюбу у сторін народилася дочка, яка має обмежені фізичні можливості та проживає з відповідачем і майже весь тягар утримання, лікування та виховання дитини відповідач несе сама. Суд не врахував, що шлюбні відносини фактично були припинені у 2014 році та подружжя проживало окремо, не вело спільне господарство та побут. Якщо за час окремого проживання подружжя після фактичного припинення шлюбних відносин спільне майно його членами не придбавалося, суд відповідно до ч. 6 ст. 57 СК України може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте кожним з них за цей період та за вказаних обставин і провести поділ тільки того майна, що було їх спільною власністю до настання таких обставин. У відзиві на апеляційну скаргу ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Істейт» ОСОБА_2 зазначає, що апеляційна скарга жодним чином не стосується питань права, правозастосування, наявних у справі доказів. Скарга по суті мотивована незгодою з прийнятим рішенням, проте, вагомих аргументів такої незгоди вона не містить. Відповідач не зазначає, які конкретно норми матеріального права неправильно застосовані судом першої інстанції і які треба застосувати. Відповідач ПАТ «Істейт» може бути лише управителем права власності на об`єкт інвестування, а не власником об`єкту інвестування. Реєстрація права власності на квартиру за ПАТ «Істейт» з 01 березня 2017 року вказує на готовність квартири як об`єкту інвестування за інвестиційним договором, а значить і на можливість визнати право власності на цю квартиру у судовому порядку. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 ОСОБА_2 зазначає, що заява про збільшення позовних вимог за змістом відповідає вимогам заяви позивача про визнання недійсним правочину, пов`язаного з предметом спору. Під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідач та її представник не посилалися на те, що сплачені інвестиційні внески були особистими коштами ОСОБА_1 . Суду не надано доказів того, що інвестиційні внески були особистими коштами відповідача. Народження дитини не має ніякого правового значення для спірних правовідносин. У рішенні Дарницького районного суду міста Києва від 16 листопада 2016 року зазначено, що з літа 2016 року відносини між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 почали погіршуватися, виник конфлікт, внаслідок якого сторони припинили шлюбні відносини та ведення спільного господарства. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «ІСТЕЙТ»задовольнити, а апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 закрити, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом встановлено,що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували в зареєстрованому шлюбі з 20 квітня 2006 року, який розірвано рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 16 листопада 2016 року (а.с.46, Т.1). 14 квітня 2015 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Закритий не диверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Істейт» укладено інвестиційний договір № 1035/2-1/199, відповідно до якого фонд зобов`язується забезпечити будівництво будинку, його введення в експлуатацію та після оформлення та реєстрації права власності фонду на об`єкт, передати об`єкт у власність інвестора в порядку, що встановлений договором. Інвестор зобов`язується забезпечити інвестування об`єкта шляхом здійснення інвестиційних внесків (попередньої оплати вартості об`єкта) на умовах, в обсягах та в строки, що передбачені цим договором, а після оформлення і реєстрації права власності фонду на об`єкт, отримати об`єкт у власність у порядку, що встановлений цим договором (а.с.48-56, Т.2). Об`єктом договору є житлова квартира АДРЕСА_2 у Дарницькому районі міста Києва . Розмір інвестиційних внесків за об`єкт на момент укладення цього договору визначений фондом та в будь-якому разі не може бути меншим від суми в українських гривнях, що складає 1 767 550 грн. Згідно з п. 2.2 інвестиційного договору фонд зобов`язався забезпечити будівництво будинку, його введення в експлуатацію та після оформлення і реєстрації права власності фонду на об`єкт, отримати об`єкт у власність у порядку, що встановлений цим договором. Відповідно до п. 2.3 інвестиційного договору інвестор зобов`язався забезпечити інвестування об`єкта шляхом здійснення інвестиційних внесків (попередньої оплати вартості об`єкта) на умовах, в обсягах та в строки, що передбачені цим договором, а після оформлення і реєстрації права власності фонду на об`єкт, отримати об`єкт у власність у порядку, що встановлений цим договором. Пунктом 4.1 інвестиційного договору встановлено обсяги та строки інвестування інвестором об`єкта. Остання редакція цього пункту договору викладена у п. 3.6.2 укладеного 18 квітня 2016 року фондом, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 договору відступлення до інвестиційного договору: «Інвестор сплачує фонду інвестиційні внески (попередню оплату за об`єкт) в наступному порядку: - 1 767 550 грн. без ПДВ в термін до 07 липня 2015 року; - 1 000 грн. в термін до 25 квітня 2016 року включно». Пунктом 5.5 вказаного договору визначено, що у разі якщо інвестор хоче передати третій стороні свої права та зобов`язання, передбачені цим договором, інвестор звертається до фонду із заявою про зміну сторони цього договору. В разі погодження фондом такої зміни сторони укладають відповідну угоду про відступлення прав. При цьому, вартість об`єкта (розмір інвестиційних внесків) збільшується на 1 000 грн. На підставі вказаного інвестиційного договору ОСОБА_1 сплатила ПАТ «Істейт» 14 квітня 2015 року - 1 590 795 грн. та 07 липня 2015 року - 176 755 грн., а всього - 1 768 500 грн. (а.с.180, Т.1). Фонд надав до суду відомості про сплату коштів (інвестиційних внесків) на виконання інвестиційного договору, згідно яких 14 квітня 2015 року сплачено 1 590 795 грн., 07 липня 2015 року - 176 755 грн., 18 квітня 2016 року - 1 768 550 грн., 22 квітня 2016 року - 1 000 грн. Згідно відповіді ПАТ «Банк «Національні інвестиції» ОСОБА_1 на рахунок ПАТ «Істейт» здійснено наступні грошові перекази 14 квітня 2015 року - 1 590 795 грн., 07 липня 2015 року - 176 755 грн. (а.с.105, Т.1). 18 квітня 2016 року між ПАТ «Закритий не диверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Істейт», ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був укладений договір про відступлення до інвестиційного договору № 1035/2-1/199 від 14 квітня 2015 року (а.с.179, Т.1). 03 березня 2017 року на підставі рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Литвин А.С. відбулася реєстрація права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_4 за ПАТ «Закритий не диверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Істейт» на підставі інвестиційного договору (а.с.115, Т.1). 20 квітня 2017 року між ПАТ «Закритий не диверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Істейт» та ОСОБА_3 укладено додатковий договір № 2 до інвестиційного договору № 1035/2-1/199, відповідно до умов якого встановлена сума доплати за різницю площі у сумі 31 800 грн. (а.с.57-58, Т.2). 20 квітня 2017 року ОСОБА_3 сплачено 31 800 грн. відповідно до додаткового договору (а.с.64, Т.2). 20 квітня 2017 року між ПАТ «Закритий не диверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Істейт» та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_4 від 20 квітня 2017 року, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Іванчик І.І., зареєстрований в реєстрі за № 889 (а.с.108, Т.1). Право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_4 20 квітня 2017 року зареєстровано за ОСОБА_3 , підстава договір купівлі-продажу (а.с.48, Т.1). Ухвалюючи рішення про задоволення позову в частині визнання за позивачем права власності на Ѕ частину квартири, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими. Однак, апеляційний суд не може погодитися з висновками суду першої інстанції в частині визнання за позивачем права власності на Ѕ частину квартири, виходячи з наступного. За змістом положень статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Одним зі способів захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, є визнання права. Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Тобто, стаття 392 ЦК України, в якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності. Згідно зі ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом. Заявляючи вимоги про визнання права власності на Ѕ частину квартири, ОСОБА_2 не звернув увагу на те, що ані він, ані ОСОБА_1 не набули права власності на квартиру. Особа може пред`являти позов про визнання права власності на нерухоме майно лише у тому випадку, коли вона вже є його власником. Під час розгляду справи судом встановлено, що 14 квітня 2015 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Істейт» укладено інвестиційний договір. У пункті 2.5 договору сторони визначили, що об`єкт передається фондом у власність інвестора виключно після здійснення інвестором усіх інвестиційних внесків за цим договором (у тому числі з врахуванням платежів згідно з п. 3.4 статті 3 цього договору) шляхом укладення договору купівлі-продажу об`єкта, що посвічується нотаріально. В момент укладення вказаного договору купівлі-продажу об`єкта кошти, сплачені інвестором за цим договором, в повному обсязі зараховуються як оплата за таким договором купівлі-продажу об`єкта. Отже, ОСОБА_1 може набути право власності на квартиру лише на підставі укладеного з ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «ІСТЕЙТ»договору купівлі-продажу об`єкту. У той же час, такий договір між нею та ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «ІСТЕЙТ»не укладався, а був укладений ОСОБА_3 , яка набула право на його укладення прав на підставі договору про відступлення. Разом з тим, оскаржуваним рішенням як договір про відступлення, так і договір купівлі-продажу визнані судом недійсними. Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Отже, в результаті визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_3 та ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «ІСТЕЙТ», квартира залишається у власності останнього на підставі рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Литвин А.С. від 03 березня 2017 року. При цьому, позивач, заявляючи вимогу про визнання за ним права власності на Ѕ частину квартири, не звернув уваги, що відповідач ОСОБА_1 в межах інвестиційного договору сплатила 1 768 550 грн. У той же час, за результатами контрольних обмірів квартири, що була збудована, її площа виявилася більшою, а саме 67,9 кв.м. замість 66,7 кв.м. (а.с.57, Т.2), а, відтак, доплата становить 31 800 грн., яку сплатила відповідач ОСОБА_3 . Як вбачається з оскаржуваного судового рішення, правочин на підставі якого ОСОБА_3 внесла зазначені кошти, визнаний недійсним і ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «ІСТЕЙТ» рішення в цій частині не оскаржується. Отже, в силу вимог ч. 1 ст. 216 ЦК України зазначені кошти підлягають поверненню ОСОБА_3 . Таким чином, позивач просить визнати за ним право власності на Ѕ частину квартири, інвестиційні внески за яку відповідно до положень інвестиційного договору не сплачені в повному обсязі ні ним, ні відповідачем ОСОБА_1 . Вказуючи на те, що інвестиційний договір не ґрунтується на вимогах закону, ОСОБА_2 не звернув увагу на вимоги ст. 204 ЦК України, відповідно до вимог якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Інвестиційний договір є чинним, недійсним судом не визнавався, а, отже, діє презумпція правомірності правочину. Задовольняючи позов в частині визнання за позивачем права власності на Ѕ частину квартири, суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, висновки суду в цій частині не відповідають фактичним обставинам справи, не грунтуються на наявних у справі доказах, що у відповідності до ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення по суті вимог позивача. Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. При подачі апеляційної скарги ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «ІСТЕЙТ» сплатив судовий збір у розмірі 13 256 грн. 62 коп. Оскільки апеляційний суд приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, сплачений відповідачем судовий збір підлягає стягненню на його користь з позивача. Що стосується апеляційної скарги ОСОБА_1 , апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне. Під час апеляційного розгляду справи представник позивача ОСОБА_4 вказував на те, що апеляційна скарга подана не уповноваженою особою. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження виявилося, що апеляційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати. Судом встановлено, що апеляційна скарга ОСОБА_1 подана засобами поштового зв`язку адвокатом Масютіним С.О. (а.с.19, Т.3). Відповідно до ч. 4 ст. 62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У матеріалах справи відсутні повноваження адвоката на представництво інтересів відповідача ОСОБА_1 у суді, а, відтак, він не мав повноважень подавати апеляційну скаргу відповідача і апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 17 червня 2021 року підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 362 ЦПК України. На підставі викладеного та керуючись статтями 362, 374, 376, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 17 червня 2021 рокузакрити. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «ІСТЕЙТ» задовольнити. Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 17 червня 2021 року в частині визнання права власності на Ѕ частину квартири за ОСОБА_2 скасувати та прийняти в цій частині постанову. У задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання права власності на Ѕ частину квартири відмовити. В іншій частині рішення Дарницького районного суду міста Києва від 17 червня 2021 року залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_2 , проживаючого по АДРЕСА_5 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на користь Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «ІСТЕЙТ», місце знаходження - вул. Болсуновська, 6, у м. Київ, ідентифікаційний код 38901562, судовий збір у розмірі 13 256 (тринадцять тисяч двісті п`ятдесят шість) гривень, 62 копійки. Повне судове рішення складено 28 грудня 2021 року. Головуючий Фінагеєв В.О. Судді Кашперська Т.Ц. Яворський М.А.