Постанова Київський апеляційний суд № 759/6855/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №759/6855/21 Головуючий у І інстанції - Сенько М.Ф. апеляційне провадження №22-ц/824/10796/2021 Доповідач у ІІ інстанції - Гуль В.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 грудня 2021 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Гуля В.В., суддів Матвієнко Ю.О., Мельника Я.С., за участю секретаря Линок В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м.Києва від 03 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу,- встановив: ОСОБА_2 звернувся до Святошинського районного суду м.Києва з позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу. Позов обґрунтувув тим, що спільне життя не склалось з причин відсутності взаємопорозуміння між ними, немає спільних інтересів, різні погляди на життя, втрата почуттів, любові та поваги один до одного, що призвело до того, що вони стали чужими людьми. Рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 03 червня 2021 року позов задоволено. Шлюб, зареєстрований 23 травня 2014 року у відділі державної реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції у м. Києві (актовий запис за №551) між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - розірвано. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати і в задоволенні позову відмовити , посилаючись на те, що суд безпідставно не прийняв зустрічний позов про стягнення аліментів, відмовив у клопотанні про розгляд справи з викликом сторін, не з`ясував чи є у сторін майнові спори, не вірно встановлено час, з якого сторони припинили шлюбні відносини, не надано строк на примирення та те, що справа розглянута в порядку спрощеного провадження. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що сторони перебувають у шлюбі з 23.05.2014 року, на що вказує свідоцтво про одруження (а.с. 7), від шлюбу мають спільну дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . За позовною заявою сторони з 2018 року шлюбні відносини не підтримують, спільне господарство не ведуть, проживають окремо, позивач створив нову сім`ю. Задовольняючи позов, суд виходив з положень ст.ст. 105, 112 СК України. Такий висновок суду відповідає обставинам справи та вимогам закону. Відповідно до статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Частина перша статті 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод передбачає право особи на повагу до свого приватного та сімейного життя. Частина 3 статті 105 СК України визначає, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.За частиною 2 статті 112 СК України суд ухвалює рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них. Як роз`яснено в постанові Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя. Отже, зважаючи на принципи рівноправності жінки і чоловіка, закон вимагає, щоб згода на одруження була взаємною. Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії його реєстрації, а і під час знаходження в шлюбі, що зумовлює можливість добровільного розірвання шлюбу, про що записано в статті 16 Конвенції «Про дискримінацію жінок» в частині 1 підпункту «с», «однакові права і обов`язки під час шлюбу і після його розірвання». Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Постанова КЦС ВС від 11.06.2019 № 605/434/18 (61-3235св19): Тобто, у випадку виявлення обставин або фактів, під час розгляду справи, які свідчать про неможливість збереження шлюбу з позицій моралі та з позицій інтересів подружжя або їх дітей, суд повинен уникати формалізму та не надавати строку на примирення. Крім того, з пункту 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", яка визначає що вжиття заходів щодо примирення подружжя є можливістю суду, а не його обов`язком та вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується у випадку відсутності згоди одного з них на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін або суду у формі відкладення розгляду справи слуханням та надання сторонам строку на примирення. Встановлено, що справа перебувала в провадженні з квітня 2021 року і за весь цей час примирення сторін не відбулось. Оскільки позивач наполягав на розірванні шлюбу та посилається на те, що їх шлюб носить формальний характер, подружні відносини між ними припинено, подальше спільне життя та збереження шлюбу є неможливим та буде суперечити інтересам позивача, суд обґрунтовано позов задовольнив. Доводи апеляційної скарги щодо безпідставності не прийняття зустрічного позову про стягнення аліментів, не з`ясуванні чи є у сторін майнові спори, правового значення для вирішення цієї справи не мають. Інші аргументи апеляційної скарги на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції не впливають, його висновків не спростовують. Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року № 63566/00 "Проніна проти України (Pronina v. Ukraine)", § 23). Разом з тим, дану справу суд вирішив в порядку спрощеного провадження, проте згідно п. 1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України така справа не може бути розглянута в такому порядку, що відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового судового рішення. Оскільки як встановлено позовні вимоги є обґрунтовані, шлюб між сторонами у даній справі має бути розірваний на підставі нового судового рішення. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд,- У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Святошинського районного суду м.Києва від 03 червня 2021 року скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення. Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу задовольнити. Шлюб, зареєстрований 23 травня 2014 року у відділі державної реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції у м. Києві (актовий запис за №551) між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - розірвати. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий В.В. Гуль Судді Ю.О. Матвієнко Я.С. Мельник