Постанова Київський апеляційний суд № 759/2709/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження № 22-ц/824/13839/2021 справа № 759/2709/21 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 грудня 2021 року Київський апеляційний суд в складі: Судді - доповідача: Андрієнко А.М. Суддів: Соколової В.В. Поліщук Н.В. При секретарі Дроздовій Ж.В. Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 25 червня 2021 року, постановлене суддею Коваль О.А. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Центр організації дорожнього руху» про відшкодування витрат, У С Т А Н О В И Л А : У лютому 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача Комунального підприємства «Центр організації дорожнього руху» 13 308,00 грн. компенсації за амортизацію обладнання; 4080,00 грн. компенсації за сплату послуг зв`язку; 8866,00 грн. за технічне обслуговування автотранспорту; 6013,00 грн. компенсації за одяг, взуття, шкарпетки, індивідуальний захист; 13 000,00 грн. за проїзд у міському транспорті; 3207,84 грн. компенсації за витрати на електроенергію; 50 000,00 грн. за шкоду, заподіяну здоров`ю під час виконання трудових обов`язків, моральну шкоду в розмірі 50 000,00 грн., недоплачені кошти за лікарняним листом 8 567,14 грн., судові витрати 8692,66 грн., провести перерахунок заробітної плати позивача за період з 01.10.2016 року по 30.11.2018 року за суміщення професій, стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за 21 день прострочення розрахунку при звільненні в розмірі 21 423,79 грн., обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що він перебував у трудових відносинах з відповідачем з 01.06.2016 до 30.11.2018 на посаді провідного інженера-інспектора служби з контролю за розміщенням та технічним станом ТЗРДР та вдосконалення безпеки дорожнього руху та з 01.12.2018 до 09.12.2020 - на посаді начальника відділу організації дорожнього руху в Святошинському районі міста Києва служби з контролю за розміщенням та технічним станом ТЗРДР та вдосконалення безпеки дорожнього руху. Припинення трудових відносин між ним та Підприємством відбулось за угодою сторін на підставі пункту 1 статті 36 Кодексу законів про працю України. Проте, наразі позивач просить компенсувати йому витрати (особисті кошти), які були витрачені під час виконання своїх службових обов`язків та за суміщення різних професій (посад) з 01.06.2016 року по 09.12.2020 року на підприємстві, оскільки керівництвом ПК «ЦОДР» для роботи не було надано нічого, зокрема компенсувати амортизацію обладнання ПК, монітора, мишки, за сплату послуг зв`язку, за технічне обслуговування автотранспорту, виплатити йому компенсацію вартості одягу, взуття, шкарпеток, індивідуального захисту, компенсацію за проїзд у міському транспорті, компенсацію за електроенергію, які використовував виконуючи роботу вдома, або власними силами. Просить позивач і компенсувати йому заподіяну шкоду здоров`ю під час виконання трудових обов`язків, моральну шкоду за неналежні умови праці; середній заробіток за прострочення розрахунку при звільненні; недоплачені кошти за лікарняним листом. Просить і про зобов`язання зробити відповідача перерахунок заробітної плати за суміщення професій. Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 25 червня 2021 року позовні вимоги залишено без задоволення. Не погоджуючись з рішенням суду, 03.08.2021 позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі, мотивуючи тим, що оскаржуване рішення незаконне, постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, через невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, зазначає, що надав належні та допустимі докази на підтвердження відсутності робочого місця, оргтехніки, інших засобів та матеріалів під час виконання ним службових обов`язків. Не відповідає дійсності висновок суду, що під час виконання службових обов`язків умови праці позивача відповідали 2 класу допустимості. Зазначає, що відповідачем не було повністю забезпечено позивача проїзним квитком на весь час роботи для щоденного обстеження доріг і вулиць міста, тому заборгованість відповідача перед позивачем за користування громадським транспортом «Метро-тролейбус-трамвай-автобус» під час виконання службових обов`язків з 2016 по 2020 р.р. в загальній сумі становить 32040 грн. За період роботи позивач був непрацездатним 66 днів, однак відповідачем не було проведено розрахунок при звільненні. Крім того, під час виконання службових обов`язків з позивачем трапилося дві події: наїзд автотранспортом 16.08.2018 року та напад невідомими особами 23.07.2020 року, однак, відповідач не проводив службову перевірку, чим порушив вимоги ст. 22 Закону України «Про охорону праці». У суді апеляційної інстанції позивач та його представник підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити. Представник відповідача просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги безпідставні та не підтверджені належними та допустимими доказами. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем Комунальним підприємством «Центр організації дорожнього руху» з 02.06.2016 на посаді провідного інженера-інспектора служби з контролю за розміщенням та технічним станом ТЗРДР та вдосконалення безпеки дорожнього руху, що підтверджується наказом від 01 червня 2016 року № 70-к. З 01.12.2018 до 09.12.2020 ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем Комунальне підприємство «Центр організації дорожнього руху» на посаді начальника відділу організації дорожнього руху в Святошинському районі міста Києва служби з контролю за розміщенням та технічним станом ТЗРДР та вдосконалення безпеки дорожнього руху, що підтверджується наказом від 30 листопада 2018 року № 183-к. Згідно з наказом від 09 грудня 2020 року № 158-к ОСОБА_1 звільнено за угодою сторін на підставі пункту 1 статті 36 Кодексу законів про працю України. Відповідно до пояснень та наданих доказів відповідача КП «Центр організації дорожнього руху» вбачається, що Служба з контролю за розміщенням та технічним станом технічних засобів регулювання дорожнім рухом та вдосконалення безпеки дорожнього руху Підприємства була створена з метою покращення контролю за розміщенням та технічним станом ТЗРДР, розвитку організації дорожнього руху в місті Києві та його безпеки. Основними завданнями Служби, окрім іншого, є проведення обстежень автомобільних доріг та вулиць міста Києва щодо наявності та відповідності ТЗРДР. Безпосереднє виконання своїх посадових обов`язків провідним інженером-інспектором та начальником відділу Служби здійснюється шляхом щоденного проведення фактичного обстеження доріг та вулиць міста. Для систематизації інформації, отриманої за результатом проведених обстежень, вироблення необхідних пропозицій, тощо. Зазначив представник відповідача і те, що Служба забезпечена відповідною оргтехнікою (комп`ютерами, принтерами), а саме: системні блоки з моніторами у кількості 10 комплектів; ноутбуки у кількості 2 шт.; принтери у кількості 4 шт. За період з 2016 по 2020 роки Служба також була забезпечена відповідними матеріально-технічними засобами, що також підтверджується витягом з відомостей видачі матеріальних засобів (оргтехніки). З моменту створення Служби і до червня 2020 року робочим кабінетом її працівників було приміщення № 5 за адресою: АДРЕСА_1 . З червня 2020 року по теперішній час Служба розташовується в приміщенні № 1012 за адресою: АДРЕСА_2 , що також підтверджується наданими суду доказами, з огляду на що позовні вимоги позивача в частині компенсації за амортизацію обладнання; компенсації за сплату послуг зв`язку; компенсації за витрати на електроенергію під час виконання трудових обов`язків задоволенню не підлягають, оскільки такі суду не доведені та навпаки спростовані відповідачем належними та допустимими доказами. Судом встановлено, що під час виконання службових обов`язків за вказаними вище посадами умови праці позивача ОСОБА_1 відповідали 2 класу допустимості, що підтверджується висновками фахівців ТОВ НВЦ «Професійна безпека» відповідно до протоколів проведення досліджень шумового навантаження та інфразвуку від 18.04.2018 р. №59/18-5, метеорологічних факторів від 11.04.2018 р. № 59/18-5, важкості та напруженості праці від 20.04.2018 р. № 59/18-29 на робочому місці інженера-інспектора та протоколів проведення досліджень шумового навантаження та інфразвуку від 18.04.2018 р. №59/18-1, метеорологічних факторів від 11.04.2018 р. № 59/18-1, важкості та напруженості праці від 20.04.2018 р. № 59/18-8 на робочому місці начальника відділу, копії таких протоколів було надано суду стороною відповідача та містяться в матеріалах цивільної справи. За змістом положень ст.163 Кодексу законів про працю України на роботах із шкідливими та небезпечними умовами праці, а також роботах, пов`язаних із забрудненням або здійснюваних у несприятливих температурних умовах, працівникам видаються безплатно за встановленими нормами спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту. Власник або уповноважений ним орган зобов`язаний організувати комплектування та утримання засобів індивідуального захисту відповідно до нормативних актів про охорону праці. Перелік працівників, професій та посад (назв робіт), яких роботодавці зобов`язані забезпечити засобами індивідуального захисту, передбачений нормами безплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту працівникам загальних професій різних галузей промисловості, затвердженими наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 16 квітня 2009 р. № 62 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 12 травня 2009 р. за N 424/16440, та мінімальними вимогами безпеки і охорони здоров`я при використанні працівниками засобів індивідуального захисту на робочому місці, затвердженими наказом Міністерства соціальної політики України 29 листопада 2018 року № 1804 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2018 р. за № 1494/32946. Як вбачається зі змісту вказаних нормативно-правових актів, посади, які обіймав позивач в «Центр організації дорожнього руху» та роботи, які він виконував упродовж своїх трудових відносин, до встановлених зазначеними вище нормативно-правовими актами переліків не входять. У зв`язку з цим, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відсутні підстави для здійснення компенсацій за статтею 164 КЗпП. Доводи апелянта щодо відшкодування витрат за проїзд у міському громадському транспорті під час виконання службових обов`язків не можуть бути прийняті судом, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, починаючи з вересня 2016 року відповідно до поданих доповідних записок бухгалтерією підприємства до його структурних підрозділів щомісячно видавались проїзні квитки на громадський транспорт «Метро-тролейбус-трамвай-автобус», з липня 2020 року - картки Kyiv Smart Card, що підтверджується наданими суду копіями маршрутних листів щодо використання проїзних квитків. Щодо відшкодування позивачу шкоди, заподіяної здоров`ю внаслідок зазначеного позивачем нападу 23.07.2020 р. та наїзду 16.08.2018 р., то даних про підтвердження таких під час здійсненні трудових обов`язків суду надано не було. Відповідно до копії листка непрацездатності позивача №043108 від 17.08.18, вбачається, що підставою визнання непрацездатності ОСОБА_1 з 17.08.2018 р. по 06.09.2018 р. було захворювання, що не пов`язане з виробничою травмою. Акти за формою Н-1 не складалися, виробничі травми у позивача зафіксовані в установленому порядку не були. Вимоги про відшкодування моральної шкоди у розмірі 50 000,00 грн. позивачем не обґрунтовано, а тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно відмовив позивачу у задоволенні даних вимог. 09.12.2020 р. з позивачем було здійснено повний розрахунок по заробітній платі при звільненні та відповідні платіжні документи було відправлено до Державної казначейської служби України у м. Києві, що підтверджується наданою стороною відповідача копією реєстру бюджетних фінансових зобов`язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів від 09.12.2020 р. № 158, копією реєстру платіжних доручень розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів від 09.12.2020 р. копії платіжних доручень від 09.12.2020 р. № 771, №772, №773, №774, які також надані суду стороною відповідача, згідно яких вбачається, що з ДКСУ м. Києва до відділення №70 ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» кошти надійшли 11.12.2020 р., на картку позивач. кошти в сумі 25 630,52 грн. були зараховані 11.12.2020 р. через зазначене відділення ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК». За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення вимог позовної заяви про стягнення на користь позивача середнього заробітку за 21 день прострочення розрахунку при звільненні у розмірі 21 423,79 грн. Встановлено, що відповідачем 27 листопада 2020 року було сформовано до Фонду соціального страхування України заяву-розрахунок щодо здійснення фінансування для надання матеріального забезпечення застрахованим особам за рахунок коштів Фонду на загальну суму здійснення виплат у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю працівників Підприємства у розмірі 176 648,60 грн. про що суду надана відповідна копія. Зазначена заява-розрахунок було прийнята Фондом 04.12.2020 р. за № 104737. Сума належного до виплати Фондом матеріального забезпечення у зв`язку із тимчасовою втратою працездатності саме ОСОБА_1 згідно зазначеної заяви-розрахунку становила 11 306, 16 грн., за вирахуванням належних до сплати податку на доходи фізичних осіб (18% - 2035,11 грн.) та військового збору (1,5% - 169,59 грн.) тобто становила у розмірі 9 101,46 грн., які позивач і отримав про що і зазначає сам, після виплати відповідачу такої суми Фондом. Твердження позивача, що він виконував на підприємстві роботи за сумісництвом не знайшли свого підтвердження, оскільки з наданих суду пояснень та доказів відповідача вбачається, що в КП «Центр організації дорожнього руху» у період з 01.06.2016 р. по 30.11.2018 р. посади начальника відділу організації дорожнього руху в Святошинському районі служби з контролю за розміщенням та технічним станом ТЗРДР та вдосконаленням безпеки дорожнього руху не було, відповідно позивач в зазначений період виконувати обов`язки начальника відділу організації дорожнього руху в Святошинському районі не міг. Виконувати за сумісництвом роботу Інспектора з паркування транспортних засобів; Громадського інспектора з благоустрою; Працівника з евакуації автотранспорту, що не відповідає дійсності, оскільки інспектори з паркування - це державні службовці, які виконують функції держави. Відповідно до рішення Київської міської ради від 27.09.2018 р. № 1530/5594 інспекторами з паркування в м. Києві є виключно посадові особи Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), а зазначений Департамент є окремою юридичною особою. Громадський інспектор з благоустрою відповідно до положень статті 41 Закону України від 6 вересня 2005 року № 2807 «Про благоустрій населених пунктів» здійснює громадський контроль у сфері благоустрою населених пунктів, згідно з положенням, яке затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства. Крім того, встановлено, що відповідач не приймав рішення та/або розпорядчого документу про виконання позивачем функціональних обов`язків посадових осіб Служби з переміщення транспортних засобів Підприємства, на Підприємстві відсутня така посада, як працівник з евакуації. З огляду на зазначене, вимоги позивача про перерахунок заробітної плати за суміщення професій є безпідставними, а тому задоволенню не підлягає. Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, колегія суддів прийшла до висновку про залишення рішення суду без змін, а апеляційні скарги без задоволення. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 25 червня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 28 грудня 2021 року. Суддя-доповідач: Судді: