Постанова Житомирський апеляційний суд № 935/157/21

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №935/157/21 Головуючий у 1-й інст. Пасічний Т. З. Категорія 44 Доповідач Галацевич О. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 грудня 2021 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого судді Галацевич О.М., суддів: Григорусь Н.Й., Микитюк О.Ю., розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , на рішення Коростишівського районного суду Житомирської області ухвалене 29 вересня 2021 року суддею Пасічним Т.З. у м. Коростишеві, повний текст рішення складено 29 вересня 2021 року, у справі №935/157/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - громадська організація «Проти придурків та ідіотів», про відшкодування моральної шкоди, в с т а н о в и в : У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 , у якому просив: поновити строк на подання позовної заяви; направити Коростишівському відділу поліції доручення щодо встановлення повного імені та по батькові, місця реєстрації, проживання або перебування ОСОБА_2 , її ідентифікаційного номера; стягнути з ОСОБА_2 на його користь моральну шкоду в сумі 30000 грн та кошти на відшкодування витрат на подання і розгляд даної позовної заяви в розмірі 1303 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 04.08.2017 направив до Коростишівської міської ради заяву про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою про відведення земельної ділянки орієнтовним розміром 0,12 га для ведення садівництва. 20.02.2018 Коростишівською міською радою прийнято рішення про відмову в задоволенні заяви. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 29.05.2018 у справі №280/1301/18 визнано неправомірними дії Коростишівської міської ради щодо відмови йому в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з підстав, вказаних у рішенні №342 від 20.02.2018, скасовано рішення Коростишівської міської ради №342 від 20.02.2018 в частині відмови йому у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зобов`язано Коростишівську міську раду розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.08.2017, прийняти рішення з урахуванням норм Земельного кодексу України та висновків суду у даній справі. Проте, Коростишівська міська рада не виконала зазначене рішення суду та неодноразово повторно незаконно відмовляє у наданні дозволу. Незаконні дії щодо неналежного розгляду його звернення призвели до виникнення у нього хвилювань, переживань, що негативно відобразилось на психоемоційному стані. Захист порушеного права в суді призвів до порушення стосунків з оточуючими людьми, порушенні нормальних життєвих зв`язків, виникненні негативного для нього явища, зокрема неодноразового повторного звернення на встановлення істини у справі, витрачання особистого часу, значних коштів, сили для відновлення свого порушеного права, що негативно відобразилось на його психоемоційному стані та свідчить про завдання моральної шкоди. Оскільки проекти рішень Коростишівської міської ради готувалися та подавалися на комісію Коростишівської міської ради з питань земельних відносин, екології та використання природних ресурсів та на сесію Коростишівської міської ради начальником відділу земельних відносин та екології ОСОБА_2 , тому, вважає, що саме остання має відшкодувати завдану йому моральну шкоду та витрати, пов`язані з поданням і розглядом позовної заяви. Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 29 вересня 2021 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення, ухвалити нове, яким задовольнити його позов. Крім доводів, зазначених у позовній заяві, вказав, що суд першої інстанції, 29 вересня 2021 року, фактично без розгляду справи, не встановивши та не залучивши відповідача, постановив рішення про відмову у задоволенні позову. Вважає, що судом позбавлено його права доступу до правосуддя, оскільки 18 лютого 2021 року суд постановив ухвалу про залишення його позовної заяви без руху, яку не розміщено у базі Електронного суду та йому не направлено, а 14 липня 2021 року - відкрив провадження у справі без скасування цієї ухвали та не зважаючи на її невиконання. Суд також залишив без розгляду його клопотання про надання доручення відділу поліції встановити повне ім`я, по батькові та зареєстроване місце проживання або перебування ОСОБА_2 , а також її ідентифікаційний номер, не визначився з підсудністю справи, не намагався отримати відзив на позовну заяву. Окрім того, суд першої інстанції не надав належної оцінки обставинам, викладеним у позовній заяві, щодо того, що саме з вини відповідача його звернення не було розглянуто в установленому законом порядку, діями відповідача щодо підготовки незаконного проекту рішення про відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, йому спричинено немайнову шкоду. За відсутності будь-яких заперечень з боку відповідача суд ухвалив рішення про відмову у задоволенні позову, що, на його думку, є підтвердженням порушення судом засад рівності всіх учасників судового процесу. Також вважає, що при вирішенні спору суд першої інстанції не врахував вимоги ч. 1 ст. 77 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та те, що протиправність діяння відповідача підтверджена судовим рішенням у справі № 280/1301/18. Тому, вважає, що суд дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Відзив на апеляційну скаргу не надійшов. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 29.05.2018 у справі № 806/1301/18 визнано неправомірними дії Коростишівської міської ради щодо відмови ОСОБА_1 в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з підстав, вказаних у рішенні №342 від 20.02.2018, скасовано рішення Коростишівської міської ради № 342 від 20.02.2018 в частині відмови ОСОБА_1 в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зобов`язано Коростишівську міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.08.2017, прийняти рішення з урахуванням норм Земельного кодексу України та висновків суду у даній справі (а.с. 7-9). З листа Коростишівської міської ради від 16.09.2020 №03-26/1745 вбачається, що орган місцевого самоврядування повторно відмовив в задоволенні запиту на інформацію (а.с.11). ОСОБА_2 на час спірних правовідносин обіймала посаду начальника відділу земельних відносин та екології Коростишівської міської ради, що остання не заперечувала у відзиві на позовну заяву (а.с. 34-35). Обґрунтовуючи вимоги даного позову, ОСОБА_1 посилався на те, що саме відповідачка ОСОБА_2 , як начальник відділу земельних відносин та екології, готувала незаконні проекти вищевказаного рішення органу місцевого самоврядування щодо відмови у вирішенні його земельного питання, а тому саме вона має відшкодувати завдану йому моральну шкоду. Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. У статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи згаданих органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статтями 1173 та 1174 ЦК України відповідно. Відповідно до статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Згідно зі статтею 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи. Таким чином, наведені підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює як зазначені органи, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування. Встановивши, що ОСОБА_2 діяла від імені органу місцевого самоврядування та виконувала свої посадові обов`язки при підготовці проектів рішень міської ради, суд дійшов правильного висновку, що позивачем визначено неналежного відповідача у даній справі, що є підставою для відмови у задоволенні позову. Доводи апеляційної скарги про прийняття судом першої інстанції відзиву на позовну заяву, який не відповідав вимогам п.2 ч. 3 ст.178 ЦПК України, не можуть бути підставою для скасування рішення суду. Посилання ОСОБА_1 на положення ч. 1 ст. 77 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», відповідно до якої шкода, заподіяна юридичним і фізичним особам в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності органів місцевого самоврядування, відшкодовується за рахунок коштів місцевого бюджету, а в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності посадових осіб місцевого самоврядування - за рахунок їх власних коштів у порядку, встановленому законом, є безпідставними. Зокрема, дії ОСОБА_2 , як посадової особи органу місцевого самоврядування, неправомірними не визнавались та не доведені позивачем. Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29.05.2018 у справі №806/1301/18 не містить будь-яких посилань, щодо неправомірності дій ОСОБА_2 . Окрім того, рішення сесії, незаконні проекти яких, як зазначає позивач, готувала відповідач, як начальник відділу земельних відносин та екології Коростишівської міської ради, приймалися колегіально на пленарних засіданнях міської ради відповідно до п.п.34 ч.1 ст.26 цього Закону. Слід також зазначити, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 29.05.2018 у справі № 806/1301/18, на яке посилається позивач, встановлено, що ОСОБА_1 04.08.2017 направив до Коростишівської міської ради заяву про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою про відведення земельної ділянки орієнтовним розміром 0,10 га для передачі у приватну власність для індивідуального житлового будівництва. 20.02.2018 Коростишівською міською радою прийнято рішення №342 про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га в межах міста Коростишева для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, у зв`язку з відсутністю в натурі (на місцевості) бажаної площі земельної ділянки та враховуючи викопіювання з детального плану, згідно якого дана земельна ділянка необхідна для обслуговування водоводу, що проходить на ній та перебуває на балансі МКП «Водоканал». Натомість у позовні заяві ОСОБА_1 стверджує, що рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29.05.2018 у справі № 806/1301/18 стосується відмови у вирішенні його заяви від 04.08.2017 про надання йому дозволу на виготовлення документації із землеустрою про відведення земельної ділянки орієнтовним розміром 0,12 га для ведення садівництва, що не відповідає дійсності. Висновки, викладені в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №459/2123/16-ц від 08.11.2017, постановах Верховного Суду у справі №490/3581/17 від 29.01.2020, у справі № 821/1841/17 від 01.04.2020 на які посилається позивач, не мають преюдиційного значення для вирішення даної справи, оскільки вони стосуються інших сторін та інших обставин, які були встановлені при розгляді цих справ. Висновки суду не суперечать рішенням Європейського суду з прав людини, на які посилався ОСОБА_1 у апеляційній скарзі. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та на правильність ухваленого ним рішення не впливають. Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні. Керуючись ст. ст. 259, 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 29 вересня 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Судді Повний текст постанови складений 28 грудня 2021 року.