Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 280/3695/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 28 жовтня 2021 року м. Дніпросправа № 280/3695/21 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Бишевської Н.А. (доповідач), суддів: Добродняк І.Ю., Семененка Я.В., за участю секретаря судового засідання Волкової К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 серпня 2021 року у справі №280/3695/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області про зобов`язання вчинити дії,- ВСТАНОВИВ: 07 травня 2021 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області в якому просив: визнати протиправним та скасувати Рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії №18 від 09.03.2021; зобов`язати відповідача зарахувати позивачу до пільгового стажу роботи за частиною другою статті 14 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» періоди роботи: з 17.02.1992 по 19.03.1992 на посаді учня проходчика з повним робочим днем в шахті на Шахті імені М.І. Калініна ВО «Артемвугілля»; з 19.03.1992 по 27.05.1992 на посаді учня підземного забійника з повним робочим днем в шахті на Шахті імені М.І. Калініна ВО «Артемвугілля»; з 27.05.1992 по 17.06.1992 року на посаді підземним забійником з повним робочим днем в шахті на Шахті імені М.І. Калініна ВО «Артемвугілля»; з 20.07.1992 по 15.10.1992 на посаді барільєтчик 5 розряду в коксовий цех Ясінівського коксохімічного заводу ТВО «Укркокс»; з 11.05.1993 по 26.05.1994 на посаді підземного горноробочого з повним робочим днем в шахті на «Ордена Леніна шахті «Олександр-Захід» ВО «Артемвугілля»; з 13.06.1994 по 01.11.1994 на посаді дверевим по 5-му розряду (Горловського коксохімічного заводу А`ГЗТ «Коксан»; з 01.11.1994 по 22.03.1995 на посаді люкового по 6 розряду Горловського коксохімічного заводу АТЗТ «Коксан»; з 01.08.1995 по 06.07.1997 на посаді машиніста коксових машин по 6-му розряду Горловського коксохімічного заводу АТЗТ «Коксан»; з 26.04.1999 по 21.02.2000 на посаді підземного забійника 6 розряду з повним робочим днем в шахті на Шахті імені А.І. Гайового ВО «Артемвугілля»; з 02.03.2000 по 19.05.2000 на посаді підземного забійника 6 розряду на Шахті ім. Карла Маркса ВО «Орджонікідзевугілля»; з 05.06.2000 по 18.05.2003 на посаді підземного забійника 6 розряду з повним робочим днем в шахті на Шахті імені А.І. Гайового ВО «Артемвугілля»; з 02.06.2003по 03.10.2007 на посаді підземного забійника з повним робочим днем в шахті на Шахті імені М.І. Калініна ВО «Артемвугілля»; з 10.10.2007 по 29.10.2007 на посаді горноробочого відсивного забою 5-го розряду з повним робочим днем на підземних роботах в шах ті ТОВ «Вугледобича»; з 05.11.2007 по 13.12.2008 на посаді забійника на відбійних молотках підземним з повним робочим днем в шахті 6-го розряду на СП «Шахта імені М.І. Калініна» ДП «Артемвугілля»: з 22.12.2008 по 21.04.2011 на посаді підземним забійником на відбійних молотках 6-го розряду СП «Шахта Булавінська» ДП «Орджонікідзевугілля». зобов`язати відповідача зарахувати позивачу до пільгового стажу роботи страховий стаж після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно до ч.3 ст.45 абз.3 ч.3 ст.45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». зобов`язати відповідача зарахувати до страхового стажу для пенсії позивачу час перебування його на інвалідності у зв`язку з професійним захворюванням у період з 31.03.2011 по 04.03.2021 як пільговий стаж шахтаря згідно ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 пенсії по інвалідності у зв`язку з професійним захворюванням в розмірі 80% середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як 3 розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, згідно ст.8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», з 04.03.2021 на весь період отримання пенсії по інвалідності у зв`язку з професійним захворюванням. Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю висновків пенсійного органу про відсутність підстав для призначення пенсії за віком, оскільки позивач має достатній пільговий стаж, який підтверджено необхідними документами. Доводи щодо недоцільності переходу з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, взагалі не мають будь якого обґрунтування. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 10 серпня 2021 р. у справі № 280/3695/21 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області про зобов`язання вчинити дії - задоволено. Судом встановлено, що позивач працював на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених Законом України «Про підвищення престижності шахтарської праці», вийшов на пенсію по інвалідності внаслідок втрати працездатності по професійному захворюванню. В подальшому позивач звернувся з заявою про перехід на пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку. В переході йому відмовлено з підстав відсутності уточнюючих довідок, наказів про атестацію робочих місць, а також у зв`язку з недоцільністю переходу. Судом проаналізовано встановлені по справі обставини та зроблено висновок про те, що у позивача є наявними підстави для призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Крім того, враховуючи пільги передбачені для шахтарів, перехід на пенсію за віком не можна вважати недоцільним. Наведені обставини обумовили задоволення позовних вимог. Не погодившись з рішенням суду, Головним управлінням Пенсійного Фонду України в Запорізькій області подано апеляційну скаргу, згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу просить скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 серпня 2021 р. у справі № 280/3695/21, як таке що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд не врахував, що позивач не звертався до відповідача за перерахунком пенсії по інвалідності України «Про підвищення престижності шахтарської праці», рішення про відмову в такому перерахунку відповідачем не приймалося. Крім того, у трудовій книжці позивача не зазначені відомості про умови праці, а саме про зайнятість в шкодливих та важких умовах праці повний робочий день, а тому для підтвердження спеціального трудового стажу необхідна уточнююча довідка підприємства. Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, шо діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років. Враховуючи наведене вище, для зарахування періоду перебування на інвалідності у зв`язку з професійним захворюванням з 31.03.2011 по 04.03.2021 до пільгового стажу немає законних підстав. Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення. До судового засідання не з явились представники сторін. Представником позивача до суду надіслано клопотання про розгляд справи без участі представника ОСОБА_1 . Жодних клопотань, повідомлень про причини неявки представника відповідача до суду не надходило, підстави відсутності представників ГУ ПФУ в Запорізькій області суду не повідомлені. З урахуванням наявних в справі матеріалів, нез`явлення в судове засідання представників не перешкоджає розгляду скарги. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, Позивач перебуває на обліку у відповідача, як внутрішньо переміщена особа з 01,07.2014. Позивач отримує пенсію по інвалідності внаслідок професійного захворювання з 23.03.2011 року згідно із Законом України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». 04.03.2021 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії за віком на пільгових умовах. Розглянувши заяву та надані документи відповідачем прийнято рішення від 09.03.2021 № 18 про відмову у призначенні пенсії за віком. Не погоджуючись із таким діями відповідача, позивач звернувся до суду. Дослідивши обставини по справі, колегія суддів вважає за можливе погодитись з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення вимог адміністративного позову з огляду на наступне. Так, відповідно до змісту заяви ОСОБА_1 від 04.03.2021 про перехід на пенсію за віком на пільгових умовах, а також з врахуванням того, що останній з 2011 року вже отримував пенсії по інвалідності внаслідок професійного захворювання, відповідач повинен був прийняти одне з двох рішень: призначити (або відмовити) у переведенні з одного виду пенсії на інший (абз. 2 п. 4.7 Порядку № 22-1). За п. 4.7. розділу IV. Приймання, оформлення і розгляд документів Порядку № 22-1 « 4.7. Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає, пенсію. Орган, що призначає, пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову у в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження». За змістом Рішення № 18 від 09.03.2021 позивач, відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_1 послався на те що «...здійснити перехід на пенсію за віком па пільгових умовах ... немає законних підстав, по матеріалам пенсійної справи - недоцільно». Згідно абз. 3 ч. 3 ст. 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії». За трудовою книжкою позивача НОМЕР_1 після призначення пенсії в 2011 році останній продовжував працювати з 08.04.2015 по 28.02.2020, чим набув понад 24 місяці страхового стажу і фактично отримав право на переведення з одного виду пенсії на інший. А з врахуванням страхового стажу на роботах із шкідливими і важкими умовами праці на підземних і відкритих гірничих роботах та в металургії та коксохімічній промисловості (за списком №1) ще і - на отримання такої пенсії «на пільгових умовах». Тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, стосовно того, що твердження відповідача, що ОСОБА_1 для переходу на пенсію за віком немає законних підстав - є хибним. Щодо помилкового нарахування пенсійного стажу позивачу суд зазначає наступне. Під час призначення та перерахунку пенсії, відповідач виходив з наявності у позивача зарахованого стажу: робота за списком №1: 2 роки 10 місяців 3 дні; військова служба: 1 рік 11 місяців 16 днів: робота за списком №1 (шахтарі): 9 років 9 місяців 23 дні. Проте, за підрахунками записів пенсійної книжки ОСОБА_1 загальний стаж позивача лише на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених законодавством становить: - на підземних і відкритих гірничих роботах (за списком 1 - шахтарі) - 13 років 2 міс. 8 дн.; - в металургії та коксохімічній промисловості (за списком 1) - 3 роки 3 міс. 20 дн. Отже, під час розгляду заяви позивача до ГУ ПФУ в Запорізькій області від 04.03.2021 відповідачем не взято до уваги дійсний стаж роботи та з врахуванням цього не зроблено відповідний перерахунок пенсії ОСОБА_1 . Пунктом 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що Пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, шо дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислуг у років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди цим особам пенсії призначаються органами Пенсійного фонду за нормами цього закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». За приписами пункту першого частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058, на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. За змістом статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788- XII (далі Закон №1788), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці. - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема, чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема, чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах. Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Питання призначення пенсій на пільгових умовах згідно зі списками № 1 та № 2 деталізоване у Порядку застосування списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі - Порядок № 383). Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637). Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків. Згідно з пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики України та Міністерством фінансів України. Аналіз наведених положень дає підстави вважати, що право особи на призначення пільгової пенсії згідно зі статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» має бути підтверджене як пенсіонером (особистими документами), так і підприємством, на якому особа працювала на роботах, віднесених до Списків № 1 або № 2, і необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт за Списком № 1 або №

2. Підставою для не зарахування до пільгового стажу періодів роботи позивача набутого на Шахті імені А.І. Гайового ВО «Артемвугілля», шахті СП «Шахта Булавинська» ДП «Орджоникідзевутілля», шахті СП "Шахта імені М.І. Калініна" ДП «Артемвугілля», шахті «Ордена Леніна шахті «Олександр-Захід» ВО «Артемвугілля», шахті ім. Карла Маркса ВО «Орджонікідзевугілля», шахті ГОВ «Вугледобича» стало не підтвердження уточнюючими довідками, виданими підприємствами на підставі первинних документів про характер виконуваної роботи та умови праці, а також про безпосередню зайнятість протягом повного робочого дня на роботах, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення. Згідно до трудової книжки ОСОБА_1 наявні наступні записи щодо спірних періодів праці: - з 17.02.1992 по 19.03.1992 позивач прийнятий підземним учнем проходчика з повним робочим днем в шахті на Шахті імені М.І. Калініна ВО «Артемвугілля»; - з 19.03.1992 по 27.05.1992 позивач переведений учнем підземного забійника з повним робочим днем в шахті на Шахті імені М.І. Калініна ВО «Артемвугілля»; - з 27.05.1992 по 17.06.1992 позивач переведений підземним забійником з повним робочим днем в шахті на Шахті імені М.І. Калініна ВО «Артемвугілля»; - з 20.07.1992 по 15.10.1992 позивач прийнятий барільєтчиком 5 розряду в коксовий цех Ясінівського коксохімічного заводу ТВО «Укркокс» - з 11.05.1993 по 26.05.1994 позивач прийнятий підземним горноробочим з повним робочим днем в шахті на «Ордена Леніна шахті «Олександр-Захід» ВО «Артемвугілля»; - з 13.06.1994 по 01.11.1994 позивач прийнятий дверевим по 5-му розряду Горловського коксохімічного заводу А`ГЗТ «Коксан»; - з 01.11.1994 по 01.08.1995 позивач переведений люковим по 6 розряду Горловського коксохімічного заводу АТЗ`Г «Коксан»; - з 01.08.1995 по 06.07.1997 позивач переведений машиністом коксових машин по 6-му розряду Горловського коксохімічного заводу АТЗ`Г «Коксан»; - з 26.04.1999 по 21.02.2000 позивач прийнятий підземним забійником 6 розряду з повним робочим днем в шахті на Шахті імені А.І. Гайового ВО «Артемвугілля»; - з 02.03.2000 по 19.05.2000 позивач прийнятий підземним забійником 6 розряду на Шахті ім. Карла Маркса ВО «Орджонікідзевугілля»; - з 05.06.2000 по 18.05.2003 позивач прийнятий підземним забійником 6 розряду з повним робочим днем в шахті на Шахті імені А.І. Гайового ВО «Артемвугілля»; - з 02.06.2003 по 03.10.2007 позивач прийнятий підземним забійником з повним робочим днем в шахті на Шахті імені М.І. Калініна ВО «Артемвугілля»; - з 10.10.2007 по 29.10.2007 позивач прийнятий горноробочим відсисного забою 5-го розряду з повним робочим днем на підземних роботах в шахті ГОВ «Вугледобича»; - з 05.11.2007 по 13.12.2008 позивач прийнятий забійником на відбійних молотках підземним з повним робочим днем в шахті 6-го розряду на СП «Шахта імені М.І. Калініна» ДП «Артемвугілля»; -22.12.2008 по21.04.2011 прийнятий забійником підземним на відбійних молотках 6-го розряду СП «Шахта Булавінська» ДГ1 «Ордженікідзевігілля». Загальний стаж позивача на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених законодавством: - на підземних і відкритих гірничих роботах (за списком 1 - шахтарі) - 13 років 2 міс. 8 дн.; - в металургії та коксохімічній промисловості (за списком 1) - 3 роки 3 міс. 20 дн. За змістом трудової книжки позивача встановлено, що в ній наявні відповідні записи, які підтверджують пільговий стаж роботи позивача за спірні періоди, а тому записів, наявних в трудовій книжці достатньо для зарахування такого спірного стажу позивача. Відповідачем не заперечуються достовірність записів трудової книжки, а також, що записи у трудовій книжці позивача стосовно стажу роботи зроблені неправильно, неточно або з іншими вадами, які заважають їх зарахуванню до стажу роботи, або взагалі відсутні. З рішення відповідача від 09.03.2021 вбачається, що останнім не вживались заходи щодо перевірки достовірності записів трудової книжки ОСОБА_1 . Так, ДП «Артемвугілля», а також інші підприємства, де працював позивач, у листопаді 2014 року припинило виробничу та фінансово-господарську діяльність як власну, так і діяльність структурних підрозділів на території міста Горлівки Донецької області. Відповідно до Додатку 1 Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р місто Горлівка Донецької області та місто Донецьк відноситься до території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне. Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» визначає статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб. Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина. Згідно з ч.2 ст.4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території. Відповідно до ч. 1 ст. 18 вказаного Закону, громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території. Частиною 2 статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» визначено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Частиною 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» визначено, що будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків. Суд зазначає, що відносно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21.06.1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів». Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому, ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать" (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, § 96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, § 92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що "першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, § 142). Враховуючи наведене суд вважає за можливе застосувати вказані загальні принципи («намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів, які видані установами, що знаходяться на непідконтрольній українській владі території, як доказів, оскільки можливість збору відповідних доказів на такій території може бути значно обмежена, у той час як вони мають істотне значення для реалізації відповідних прав людини. Аналогічні висновки, викладені у постанові Верховного суду від 18.04.2019 по справі № 344/16404/16-а. При цьому слід зазначити, що позивач набув трудовий стаж у період, коли населені пункти, на території яких підприємства здійснювали господарську діяльність, перебували під контролем української влади, і їх було утворено відповідно до законодавства України. Всі первинні документи, які сформовані до проведення антитерористичної операції, не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особи права на отримання пенсії, що обчислена із заробітку, який вона отримувала на законних підставах, тільки з тих міркувань, що Україна тимчасово не здійснює контроль на території, де набутий пільговий стаж роботи. Крім того, громадянин не може нести особисту відповідальність за те, що відбувається на території вказаної Донецької області, та не може відповідати за діяльність інших осіб. Таким чином, протиправність дій відповідача полягає в тому, що попри наявність записів у трудовій книжці позивача про час та умови праці, зазначене не враховано для вирішення питання призначення пільгової пенсії позивача. Щодо відсутності відомостей про атестацію робочих місць. Так, атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442 (дачі - Порядок № 442) та розроблених на виконання цієї постанови Методичних рекомендацій для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01 вересня 1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації). Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах. Згідно з пунктом 4 Порядку № 442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації. Атестація робочих місць відповідно до Порядку № 442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обгрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки прані. За змістом пунктів 8 та 9 Порядку № 442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку. Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який мас сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо. При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку №1 чи Списку № 2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць. Отже, можна зробити висновок, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 1. відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ. При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Отже, варто зазначити, шо не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у врахуванні цього стажу при обрахунку пільгового стажу. Аналогічний правовий висновок викладений в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі 520/15025/16-а. Тому, відсутність у відповідача даних щодо атестації робочого місця позивача у період його роботи із шкідливими і важкими умовами праці не може бути підставою для відмови в зарахуванні цього періоду роботи до пільгового стажу. Згідно із записами у трудовій книжці, позивача у період з 17.02.1992 по 21.04.2011 працював на відповідних посадах на підземних і відкритих гірничих роботах, а також в металургії та коксохімічній промисловості. Статтею 62 Закону № 1788-ХІІ передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Такий Порядок затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №

637. З урахуванням наведеного необхідно зазначити, що за наявності у позивача основного документу, що підтверджує стаж роботи та відповідного запису у ній, відсутні підстави га необхідність у підтвердженні стажу роботи позивача відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України віл 12.08.1993 № 637, у зв`язку з чим положення вказаного Порядку застосуванню у даному випадку не підлягають. За таких обставин, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції стосовно того, що відповідачем безпідставно не враховано до пільгового стажу період роботи позивача з 17.02.1992 по 21.04.2011 який працював на відповідних посадах на підземних і відкритих гірничих роботах, а також в металургії та коксохімічній промисловості, оскільки стаж роботи позивача підтверджено відповідними записами в трудовій книжці. Щодо позовних вимог зобов`язати Відповідача зарахувати до страхового стажу для пенсії час перебування ОСОБА_1 на інвалідності у зв`язку з професійним захворюванням суд зазначає наступне. Відповідно до пункту 2 Порядку застосування Списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року № 383, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 01.12.2005 за № 1451/11731. під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80% робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професій чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов`язаних з виконанням своїх трудових обов`язків. Відповідно до ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років. Такий же порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничо-рятувальних частин) на шахтах по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуруються або знаходяться в стадії ліквідації, але не більше 2 років. При наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок за кожний повний рік цих робіт пенсійний вік. встановлений статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», знижується на 1 рік. Як вбачається з трудової книжки позивач працював на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених Законом України «Про підвищення престижності шахтарської праці», повним робочим днем на Шахті імені Л.І. Гайового ВО «Артемвугілля», шахті СП «Шахта Булавинська» ДІЇ «Орджоникідзевутілля», шахті СГІ "Шахта імені М.І. Калініна" ДІЇ «Лртемвугілля». шахті «Ордена Леніна шахті «Олександр-Захід» ВО «Артемвугілля», шахті ім. Карла Маркса ВО «Орджонікідзевугілля», шахті ГОВ «Вугледобича», разі смерті цих осіб члени їхніх сімей, зазначені у статгі 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом. В розумінні абз.22 ст. 1 Закону №1058 пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом. Частиною 1 ст. 9 Закону №1058 передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком: 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Згідно з ч.1 ст.10 Закону №1058 особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Умови призначення пенсії за віком встановлені у етап і 26 Закону №1058, а пенсії по інвалідності у статті 30 Закону №1058. Відповідно до ч.1 ст.24 Закону №1058 страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою етап і 26 цього Закону. Час перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах. Згідно з ч.5 ст.56 Закону №1788 час перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах. Зазначена гарантія встановлена ч.4 ст.9 Закону України «Про охорону праці» від 14.10.1992№2694-ХІІ. Статтею 114 Закону №1058 та статтями 13, 14 Закону №1788 визначено умови призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Таким чином, час перебування на інвалідності у зв`язку з професійним захворюванням зараховується до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення саме пенсії за віком на пільгових умовах. З 16.09.2008. набрав чинності Закон України «Про підвищення престижності шахтарської праці» від 02.09.2008 №345-VІ (далі за текстом Закон №345). який спрямований на підвищення престижності шахтарської праці, надання додаткових гарантій у виплаті та підвищенні заробітної плати і розв`язанні соціально-побутових проблем шахтарів. З огляду на ст.1 Закону №345 дія цього Закону поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві, уранові, магнієві (солі калієво-магнієві та солі магнієві) та озокеритні руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України (далі шахтарі), та членів їх сімей. Суд апеляційної інстанції враховує правовий висновок Верховного Суду, висловлений у постанові від 20.11.2018 р. у справі №345/4616/16-а (провадження №К/9901/18104/18), що статтю 1 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» необхідно розглядати у нерозривному зв`язку зі списком №1 виробництв, цехів, професій та посад на підземних роботах, на роботах із шкідливими умовами праці і в гарячи цехах, робота у яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та в пільгових розмірах. Статтею 8 Закону №345 встановлено, що мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року. Абзацом 3 частини 1 статті 28 Закону №1058, яка визначає мінімальний розмір пенсії за віком, передбачено, шо мінімальний розмір пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», та працівникам, зайнятим повний робочий день під землею обслуговуванням зазначених осіб, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 року для жінок за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу) застрахованої особи, визначеної відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Отже, статтею 8 Закону №345 передбачені пільги для шахтарів щодо підвищеного мінімального розміру пенсії за віком. Ці пільги поширюються на працівників, зазначених у Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Викладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду висловленою у постанові від 26.05.2020 р. у справі №205/8712/16-а (провадження №К/9901/38669/18). При цьому слід врахувати, що ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» передбачено не окремий вид пенсії, а додаткову соціальну гарантію. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 13.11.2019 р у справі №345/763/17 (провадження №К/9901/20475/18) та від 26.05.2020 у справі №205/8712/16-а (провадження №К/9901/38669/18). Таким чином, умовою виплати пенсії у розмірах встановлених ст.8 Закону №345 та абз.3ч.1 ст.28 Закону №1058 є призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах. На час звернення позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, ОСОБА_1 досяг відповідного віку для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, а тому відповідачем не були враховані усі правові підстави для зарахування до страхового стажу час перебування на інвалідності у зв`язку з професійним захворюванням у період з 23.03.2011 по 04.03.2021 для здійснення перерахунку і виплати ОСОБА_1 пенсії по інвалідності у зв`язку з професійним захворюванням в розмірі 80% середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як 3 розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції повно розглянуто обставини по справі та надано їм вірну юридичну оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, в межа доводів апеляційної скарги відсутні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення. Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 серпня 2021 р. у справі № 280/3695/21 - залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 серпня 2021 р. у справі № 280/3695/21 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в порядку та строки передбачені ст. ст. 328, 329 КАС України. Головуючий - суддя Н.А. Бишевська суддя І.Ю. Добродняк суддя Я.В. Семененко