Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/18392/2020

Головуючий І інстанції: Горшкова О.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 грудня 2021 р. Справа № 520/18392/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді Любчич Л.В., Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.03.2021, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 01.03.21 по справі № 520/18392/2020 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: У грудні 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі відповідач, ГУ ПФУ в Харківський обл.), в якому просив суд: - визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Харківській обл. які полягають у виплаті йому лише 50% суми підвищення пенсії визначеного станом на 01.03.2018 з 01.01.2018 та лише 75% суми підвищення пенсії визначеного станом на 01.03.2018 з 01.01.2019; - зобов`язати ГУ ПФУ в Харківській обл. перерахувати та виплачувати йому пенсію з урахуванням 100% суми підвищення пенсії визначеного станом на 01.03.2018 з 01.01.2018, здійснивши виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2018 однією сумою; - зобов`язати ГУ ПФУ в Харківській обл. нарахувати та виплатити йому компенсацією за несвоєчасну виплату пенсії з 01.01.2018 згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати» №159 від 21.02.2001 (далі постанова КМУ №159); - стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Харківській обл. на його користь сплачений судовий збір. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01.03.2021 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Харківській обл., які полягають у зменшенні розміру пенсії з надбавками ОСОБА_1 за рахунок виплати 75% суми підвищеної пенсії з 05.03.2019 згідно постанови №103. Зобов`язано ГУ ПФУ в Харківській обл. перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 з 05.03.2019 з урахуванням 100% суми підвищення пенсії. Зобов`язано ГУ ПФУ в Харківській обл. нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за несвоєчасну виплату пенсії з 05.03.2019 згідно з постановою КМУ №

159. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити. Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 840 грн 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Харківській обл. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, згідно з якою апелянт просив суд скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що позовні вимоги позивача є безпідставними та такими, що суперечать вимогам чинного законодавства, а позов відповідно таким, що не підлягає задоволенню. Також представником відповідача вказано, що з 01.01.2018 пенсію позивача було перераховано відповідно до ч.4 ст. 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі ЗУ №2262-ХІІ) та постанови Кабінету Міністрів України Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категорія осіб від 21.02.2018 №103 (далі постанова КМУ №103) з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби, що визначені станом на 01 березні 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі постанова КМУ №704). Водночас, представником відповідача вказано, що визнання нечинними п.п.1, 2 постанови №103 рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018 по справі №826/3858/18, яке набрало законної сили 05.03.2019, не може мати наслідком зобов`язання відповідача до вчинення певних дій щодо повторного проведення перерахунку пенсії позивача. Позивач не скористався своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу. 29.04.2021 ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу ГУ ПФУ у Харківській обл. залишено без руху. 24.05.2021 ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду відкрито провадження за апеляційною скаргою ГУ ПФУ у Харківській обл. 16.07.2021 ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу ГУ ПФУ у Харківській обл. призначено до розгляду у порядку письмового провадження. Відповідно до положень ч. 1 ст. 308 , п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі - КАС України) розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у ній доказами та в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів вислухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається у скарзі, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав. Судом встановлено обставини, які не оспорено сторонами. ОСОБА_1 отримує пенсію за вислугу років, яка призначена відповідно до Закону №2262-ХІІ ,що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 . На момент призначення, розмір пенсії ОСОБА_1 становив 65% грошового забезпечення (вислуга років 25), що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою №5360 від 12.11.2020. З 01.01.2018 відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача. Згідно постанови КМУ№103 підвищення склало 4010,14 грн, з них виплачувалося з 01.01.2018 по 31.12.2018 щомісячно 50% від підвищення, з 01.01.2019 по 31.12.2020 щомісячно 75% від підвищення. Не погоджуючись із таким розрахунком пенсії та розміром її виплати, позивач звернувся до адміністративного суду. Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості в цій частині. Колегія суддів погоджується частково з вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Спеціальним законом, який регулює правовідносини в сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі є Закон №2262-ХІІ. За приписами статті 63 Закону №2262-ХІІ усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій. Пунктом 1 постанови КМУ №103 визначено: перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" до 1 березня 2018 р. (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 року відповідно доПостанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб". Згідно з пунктом 2 постанови КМУ №103 (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) визначено проводити з 1 січня 2018 року у таких розмірах: з 1 січня 2018 року - 50 відсотків; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - 75 відсотків; з 1 січня 2020 року - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року. З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що ОСОБА_1 з 01.01.2018 перераховано пенсію за вислугою років та відповідно до постанови КМУ №103 призначена виплата щомісячно у розмірі 50 % від підвищення. З 01.01.2019 по 31.12.2019, згідно постанови КМУ №103 виплата підвищення призначена у розмірі 75%. Колегія суддів зазначає, що постанова КМУ №103 на час вчинення відповідачем перерахунку пенсії була чинною, не була визнана неконституційною та підлягала застосуванню до спірних правовідносин. Водночас, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018 у справі №826/3858/18, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019, та яке набрало законної сили 05.03.2019 визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови КМУ №103 та зміни до пункту 5 Порядку №45, додатку 2 до Порядку №

45. Колегія суддів звертає увагу, що ч. 2 ст. 265 КАС України, згідно з якою нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду, не регулює питань щодо можливості застосування нормативно-правових актів, визнаних судом протиправними. Предметом її регулювання є встановлення моменту втрати чинності нормативно-правовим актом, визнаним судом нечинним. Колегія суддів наголошує на неможливості виконання положення нормативно-правового акту, визнаного судом протиправним та таким, що прийнятий поза межами повноважень, не в порядку та спосіб, передбачені законом. Отже, з набранням законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі № 826/3858/18 (з 05.03.2019) позивач має право на отримання пенсійних виплат у розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, починаючи з 05.03.2019. Така правова позиція викладена Верховним Судом у рішенні від 06.08.2019 у справі №160/3586/19, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 11.03.2020, та у постанові від 09.04.2020 у справі №640/19928/18. Враховуючи вищезазначене , колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення вимог, щодо визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Харківській обл., які полягають у зменшенні розміру пенсії з надбавками ОСОБА_1 за рахунок виплати 75% суми підвищеної пенсії з 05.03.2019 згідно постанови №103 та зобов`язання ГУ ПФУ в Харківській обл. перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 з 05.03.2019 з урахуванням 100% суми підвищення пенсії. Щодо посилання скаржника на приписи постанови КМУ №804 від 14.08.2019, яка набрала законної сили з 04.09.2019, колегія суддів зазначає, що застосування вказаної постанови КМУ у спірних правовідносинах призведе до порушення приписів ч. 4 ст. 63 Закону №2262-ХІІ, оскільки фактично викличне зменшення суми підвищення пенсії позивача до 75%, з урахуванням вже наведених вище висновків суду щодо права позивача з 05.03.2019 на виплату пенсії у 100% розмірі підвищення пенсії, визначеного на 01.03.2018, що буде не відповідати приписам ч.4 ст. 63 Закону №2262-ХІІ. Доводи апеляційної скарги стосовно того, що з 01.01.2020 виплати пенсій, призначених згідно з Законом №2262-ХІІ здійснюється у підвищеному розмірі з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, відповідно до постанови КМУ №1088 від 24.12.2019, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки даний факт жодним чином не спростовує того, що відповідач з 05.03.201 повинен виплачувати позивачу пенсію з урахуванням 100% суми підвищенням пенсії, визначеного на 01.03.2018 Щодо зобов`язання ГУ ПФУ в Харківській обл. нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсації за несвоєчасну виплату пенсії з 05.03.2019, згідно з постановою КМУ № 159 колегія суддів зазначає наступне. Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом 2050-III та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, затвердженим постановою КМУ №159. Відповідно дост.1 Закону №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Статтею 2 Закону №2050-ІІІ визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Відповідно до ст. 4 Закону 2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Частиною 2 ст. 55 Закону 2262-ХІІ передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Із аналізу наведених норм слідує, що компенсація втрати частини доходів нараховується та виплачується на вже нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України. Основною умовою, передбаченою ст. 55 Закону 2262-ХІІ, ст. 2 Закону 2050-III для виплати громадянину компенсації, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів, у тому числі пенсії. Отже, компенсація нараховується та проводиться при виплаті доходу, тобто право на компенсацію особа набуває в момент отримання доходу. Враховуючи, що відповідач не здійснював нарахування та виплату пенсії на виконання рішення суду, підстави вважати, що права позивача при здійсненні такого нарахування будуть порушені, відсутні. Таким чином, позовні вимоги щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходу є передчасними, оскільки виплата заборгованості не відбулася, а тому умови для розрахунку компенсації не настали, у зв`язку з чим задоволенню не підлягають. Отже, враховуючи відсутність підстав вважати, що право на отримання компенсації при відновленні виплати пенсії буде порушено відповідачем, задоволення позову в цій частині буде свідчити про вирішення спору, який ще відсутній, тобто на майбутнє, що суперечить засадам адміністративного судочинства та його принципам. Зазначений висновок відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 01.04.2021по справі120/4555/18-а. Враховуючи зазначене вище, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість вимог апеляційної скарги в цій частині і як наслідок наявності підстав для скасування рішення суду першої інстанції в цій частині. Щодо інших доводів апелянта колегія суддів зазначає. Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України»(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно із приписами пункту другого частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. За статтею 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Оскільки рішення суду першої інстанції ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, та неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до частково неправильного вирішення справи, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції в частині зобов`язання ГУ ПФУ в Харківській обл. здійснити перерахунок пенсії позивачу з нарахуванням компенсації втрати частини доходу та ухваленням постанови про відмову в задоволенні цієї частини позовних вимог. Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 317, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - задовольнити частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01 березня 2021 року по справі № 520/18392/2020 скасувати в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок пенсії позивачу з нарахуванням компенсації втрати частини доходу. Ухвалити постанову, якою в цій частині позовних вимог відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя-доповідач Л.В. Любчич Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін