Постанова Полтавський апеляційний суд № 541/1511/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 541/1511/21 Номер провадження 22-ц/814/2478/21Головуючий у 1-й інстанції Ситник О. В. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 грудня 2021 року м. Полтава Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду в складі: Головуючого судді: Обідіної О.І. Суддів: Бутенко С.Б., Карпушина Г.Л. За участю секретаря Владімірова Р.В. розглянула в порядку спрощеного провадження, з повідомленням учасників справи, апеляційну скаргу Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області на ухвалу Миргородського міськрайонного суду Полтавської області в складі судді Ситник О.В. від 09 вересня 2021 року та додаткову ухвалу цього ж суду від 09 вересня 2021 року, дати виготовлення ухвал не зазначені, за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області про визнання неправомірними дій та зобов`язання виділити у приватну власність земельну ділянку в натурі, В С Т А Н О В И Л А : В червні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Великосорочинської сільської ради, в якому просила визнати дії відповідача незаконними щодо відмови в задоволенні її заяви та зобов`язати виділити їй у приватну власність земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель комунальної власності, розташованих за межами населеного пункту відповідно до Сертифіката на право на земельну частку серії РН №782626 розміром 3,83 в умовних кадастрових гектарах. В ході розгляду справи ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову, в якій просила заборонити Великосорочинській сільській раді Миргородського району Полтавської області вчиняти дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5323281000:00:011:0417 площею 12.2192 га, цільове призначення 16.00 землі запасу, яка згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно перебуває у комунальній власності Великосорочинської об`єднаної територіальної громади в особі Великосорочинської сільської ради (Великосорочинська об`єднана територіальна громада) а саме - надавати дозволи на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), проектів землеустрою та іншої землевпорядної документації, передавати в оренду, передавати в постійне користування, передавати у власність та інше до виконання рішення суду. Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 09 вересня 2021 року заяву про забезпечення позову задоволено. Вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони Великосорочинській сільській раді Миргородського району Полтавської області вчиняти дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5323281000:00:011:0417 площею 12.2192 га, цільове призначення 16.00 землі запасу ( земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам), яка згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно перебуває у комунальній власності Великосорочинської об`єднаної територіальної громади в особі Великосорочинської сільської ради (Великосорочинська об`єднана територіальна громада) а саме - надавати дозволи на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), проектів землеустрою та іншої землевпорядної документації, передавати в оренду, передавати в постійне користування, передавати у власність та інше до виконання рішення суду. Задовольняючи заяву про забезпечення позову суд дійшов висновку, що між сторонами існує спір щодо виділення позивачу земельної частки (паю), а невжиття заходів забезпечення позову у запропонований позивачем спосіб може зробити неможливим виконання рішення суду. Також суд встановив, що заходи забезпечення позову є співмірними із заявленими позовними вимогами. Додатковою ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 09 вересня 2021 року доповнено 3 пункт резолютивної частини : «Заборонено державному реєстратору вчинення будь яких реєстраційних дій щодо земельної ділянки кадастровим номером 5323281000:00:011:0417 площею 12.2192 га, цільове призначення 16.00 землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам), яка згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно перебуває у комунальній власності Великосорочинської об`єднаної територіальної громади в особі Великосорочинської сільської ради (Великосорочинська об`єднана територіальна громада)». Винесення додаткової ухвали обґрунтовано судом заявленою позивачем вимогою про заборону державному реєстратору вчиняти реєстраційні дії щодо спірної земельної ділянки, що не суперечить закону. В апеляційній скарзі Великосорочинська сільська радапосилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені ухвали та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову. Зокрема вказує, що предметом спору згідно до заявлених вимог є виділення позивачу земельної частки розміром 3,83 га, натомість в заяві про забезпечення позову просить заборонити вчиняти дії щодо земельної ділянки площею 12,2192 га, що є неспівмірним до її вимог, буде порушувати інтереси інших осіб, які також вирішують питання про отримання земельних ділянок із земель запасу комунальної власності. Перевіривши матеріали справи та заслухавши пояснення учасників судового розгляду, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав. Згідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до п.п.3,4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, в провадженні Миргородського міськрайонного суду Полатвскої області перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області про визнання неправомірними дій та зобов`язання виділити у приватну власність земельну ділянку в натурі. Під час розгляду справи в суді ОСОБА_1 було подано заяву про забезпечення позову, в якій вона просила заборонити відповідачу вчиняти дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5323281000:00:011:0417 площею 12.2192 га, цільове призначення 16.00 землі запасу, а саме - надавати дозволи на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), проектів землеустрою та іншої землевпорядної документації, передавати в оренду, передавати в постійне користування, передавати у власність та інше до виконання рішення суду. Задовольняючи заяву, суд встановив співмірність заявлених вимог та доповнив 3 пункт резолютивної частини ухвали другим абзацом, яким заборонив державному реєстратору вчинення будь яких реєстраційних дій щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5323281000:00:011:0417 площею 12.2192 га, винісши додаткову ухвалу. Колегія суддів не може погодитись з прийнятими судом рішеннями, які не ґрунтуються на нормах закону. Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити. Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, провадження № 14-729цс19. Відповідно до роз`яснень, які містяться в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. З матеріалів справи вбачається, що предметом спору є вимога позивача про виділення їй у приватну власність земельну ділянку відповідно до сертифікату про право на земельну частку пай площею 3,83 га. Разом з тим звертаючись з заявою про забезпечення позову остання просила заборонити відповідачу - Великосорочинській сільській раді вчиняти дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5323281000:00:011:0417 площею 12,2192 га, з чим погодився суд першої інстанції, визнавши обґрунтованою таку вимогу. При цьому, суд не пересвідчився в чому саме існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, не співвставив можливі негативні наслідки від вжиття запропонованого позивачем способу забезпечення її вимог з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Фактично не дав належної правової оцінки відповідності виду забезпечення позову, який просить застосувати позивач до заявлених нею вимог, формально обмежившись лише констатацією дотримання принципу співмірності. Зазначені порушення вимог процесуального прав призвели до невірного вирішення питання про забезпечення позову та порушили принцип співмірності, з огляду на те, що позивач захищає своє право на отримання земельної ділянки площею 3,83 га, а застосовані судом заходи забезпечення вжиті стосовно конкретної, вже сформованої земельної ділянки загальною площею12,2192 га, що втричі перевищує сам предмет спору. Крім того, такими діями суд утруднив виконання відповідачем як розпорядником земель комунальної власності своїх функцій по формуванню земельних ділянок та здійснення їх подальшого розподілу особам, які мають право на їх отримання. Так, відповідач в своїй апеляційній скарзі зазначає, що рішенням №125 8 сесії 8 скликання Великосорочинської сільської ради Миргородського району від 23.04.2021 надано дозвіл Великосорочинській сільській раді на розроблення технічної документації щодо поділу земельної ділянки площею 12,2192 га з метою формування земельних ділянок для подальшої їх передачі громадянам в кількості 8 ділянок. Таким чином задовольняючи заяву про забезпечення позову судом не було дотримано принципу співмірності, не з`ясовано можливість настання негативних наслідків для інших осіб, в самому судовому рішенні не відображено в чому саме існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, що в своїй сукупності виключає можливість забезпечення позову у спосіб, заявлений позивачем ОСОБА_1 . Що стосується постановлення судом додаткової ухвали колегія суддів зазначає наступне. Як вбачається з матеріалів справи, того ж дня суд першої інстанції постановив окреме процесуальне рішення - додаткову ухвалу, якою фактично вжив іще один захід забезпечення позову у спосіб доповнення резолютивної частини ухвали про забезпечення позову вказівкою про заборонену державному реєстратору вчинення будь яких реєстраційних дії щодо земельної ділянки кадастровим номером 5323281000:00:011:0417 площею 12.2192 га. Зазначені дії є грубим порушенням вимог ЦПК України, які регламентують вирішення питань про забезпечення позову та не передбачають можливості постановлення додаткових ухвал з приводу розгляду заяв про забезпечення позову у спосіб внесення якихось змін у його резолютивну частину. Крім того, суд забезпечуючи позовні вимоги шляхом заборони вчиняти реєстраційні ді щодо земельної ділянки, не звернув увагу на те, що фактично покладає таку заборону на особу реєстратора, який є непритягнутий до участі в розгляді справи. Також поза увагою суду залишилось те, що заборонивши державному реєстратору вчинення будь яких реєстраційних дій щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5323281000:00:011:0417 площею 12.2192 га, вийшов за межі заявлених вимог про визнання незаконними рішення сільської ради та виділення їй у власність земельної ділянки. За вказаних обставин, ухвали місцевого суду, як постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права, підлягають скасуванню, з постановленням нового рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позовних вимог у запропонований нею спосіб. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.2, 376, 382, 383 ЦПК України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області задовольнити. Ухвалу Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 09 вересня 2021 року та додаткову ухвалу цього ж суду від 09 вересня 2021 року скасувати та постановити з цього питання нове рішення, яким в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 24 грудня 2021 року. Судді : Обідіна О.І. Бутенко С.Б. Карпушин Г.Л.