Постанова Полтавський апеляційний суд № 527/889/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 527/889/21 Номер провадження 22-ц/814/2306/21Головуючий у 1-й інстанції Павлійчук А. В. Доповідач ап. інст. Чумак О. В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 грудня 2021 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Чумак О.В. суддів Дряниці Ю.В., Кривчун Т.О. розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 05 серпня 2021 року, ухвалене суддею Павлійчук А.В., у справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- в с т а н о в и в : У травні 2021 року АТ «Акцент-Банк» звернулося до місцевого суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в обґрунтування якого вказувало, що 28.11.2019 року ОСОБА_1 приєдналася до Умов та правил надання банківських послуг А-Банку з метою укладення кредитного договору б/н та отримання кредитної картки. На підставі анкети-Заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг А-Банку відповідачу надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 44,40 % щомісячно на суму залишку заборгованості за кредитом.У зв`язку із порушеннями зобов`язань за кредитним договором за відповідачкою станом на 28.01.2021 року, рахується заборгованість у сумі 16303,14 грн. Позивач просив стягнути вказану заборгованість та понесені судові витрати з відповідача. Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 05 серпня 2021 року позов представника позивача Акціонерного товариства «Акцент - Банк» - Шкапенка Олександра Віталійовича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп: НОМЕР_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (ЄДРПОУ: 14360080) заборгованість за кредитним договором у розмірі 10287,00 грн. та сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1432,33 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено. Рішення оскаржив позивач, який в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення, ухваливши нове, яким задовольнити позов. Вважає, що між сторонами виникли договірні правовідносини, зміст яких врегульовано та узгоджено в Умовах і правилах, які є невід`ємною частиною кредитного договору, а також у паспорті споживчого кредиту, який підписаний відповідачем з допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Колегія суддів, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з підстав, передбачених ст. 375 ЦПК України. Суд першої інстанції встановив, і це вбачається з матеріалів справи, що 28.11.2019 року ОСОБА_1 було підписано анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку. Згідно умов підписаної Анкети-заяви, ОСОБА_1 погодилася, що дана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими у рекламного буклеті, складають договір між нею та банком про надання банківських послуг (а.с. 5 на звороті). Відповідачка взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала, внаслідок чого, згідно наданого банком розрахунку, станом на 28.01.2021 року має заборгованість у розмірі 16303,14 грн., яка складається з 10287,00 грн. заборгованості за кредитом, 5766,14 грн. заборгованості за відсотками, 250,00 грн. штрафу (а.с. 5). Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача процентів за користування кредитом та штрафу, суд першої інстанції виходив з того, що в анкеті-заяві від 28.11.2019 року, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення розміру процентів та штрафів. Колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду, з огляду на таке. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України). Відповідно до ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. За наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що підписавши анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку 28.11.2019 року, ОСОБА_1 приєдналася до запропонованих АТ «Акцент-Банк» публічних умов договору. Разом з тим, у анкеті-заяві позичальника процентна ставка за користування кредитом, умови та порядок її зміни, порядок та умови збільшення розміру кредиту на розмір боргових зобов`язань, порядок обчислення та розміри відповідальності за порушення зобов`язання у вигляді неустойки (пені, штрафів), не зазначені. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги у частині стягнення з відповідачки заборгованості за процентами та штрафу, крім розрахунку заборгованості за договором, посилається на Витяг з Тарифів Банку та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку, як невід`ємні частини спірного договору. Витягом з Тарифів, а також Витягом з Умов та правил, наданими позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, у тому числі: процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та правил розуміла відповідачка, ознайомилася та погодилася з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг А-Банку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, сплати неустойки (пені, штрафів). Також, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення та дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, за відсутності в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, сплату неустойки, надані позивачем Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та правил не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Отже, Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та правил, надані до позовної заяви, не можуть розцінюватись як частина кредитного договору, укладеного між сторонами 28.11.2019 року, року шляхом підписання відповідачкою анкети-заяви. А тому, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, встановлену у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Доводи апеляційної скарги позивача про те, що умови кредитування були викладені у Паспорті споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», який підписаний відповідачкою з допомогою електронного підпису, не є належним та допустимим доказом погодження сторонами умов договору. Так, паспорт споживчого кредиту від імені кредитодавця підписано шляхом використання факсимільного підпису та відтиску печатки банку, а від імені споживача підпис клієнта ОСОБА_1 28.11.2019 року підписано простим електронним підписом шляхом підтвердження ОТП 86 з номера телефону НОМЕР_2 у відповідності з Умовами та правилами надання банківських послуг. Згідно з ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів. У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Відповідно до ст.3 Закону України «Про електронно-цифровий підпис» електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису. У матеріалах справи відсутні докази погодження сторонами договору умов про його підписання за допомогою підтвердження з номера телефону, ідентифікацію такого номера телефону або за допомогою електронного цифрового чи електронного підпису з боку відповідача, створення електронного підпису, ідентифікації та реєстрації відповідача в інформаційно-телекомунікаційних системах для укладення правочину відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис». Посилання позивача в апеляційній скарзі на висновки Верховного Суду у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 не можуть бути застосовані до даних правовідносин, оскільки в межах вищезазначеної справи мало місце узгодження питання порядку встановлення електронного підпису за домовленістю сторін, тоді як в межах цієї справи питання порядку встановлення електронного підпису і шляху отримання цифрового ідентифікатору між сторонами в анкеті-заяві не узгоджено. Приймаючи до уваги те, що підписана відповідачкою анкета-заява не містить умов щодо порядку та строку повернення кредитних коштів, розміру та порядку оплати процентів за користування кредитним коштами, відповідальності позичальника за несвоєчасне виконання зобов`язань, колегія суддів погоджується із висновком місцевого суду про те, що вказана обставина є підставою для відмови у стягненні нарахованої банком заборгованості за процентами та штрафу. Згідно ч.ч.1-3 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Додана позивачем до апеляційної скарги виписка про рух коштів за картковим рахунком ОСОБА_1 за період з 28.11.2019 р. по 10.08.2021 р. не може бути прийнята до уваги колегії суддів, оскільки позивач не був позбавлений права надати цей документ до суду першої інстанції. Доказів того, що позивач був позбавлений можливості подати до суду першої інстанції вказаний документ з причин, що об`єктивно не залежали від нього, апеляційному суду не надано. Апеляційна скарга не містить нових фактів чи засобів доказування, які б спростовували висновки суду першої інстанції. Рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального і процесуального права. Підстав для його скасування з наведених в апеляційній скарзі мотивів колегією суддів не встановлено. За таких обставин, апеляційна скарга АТ «Акцент-Банк» залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишається без змін. Відповідно до ст. 141 ЦПК України понесені позивачем витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у умі 3405,00 грн. покладаються на позивача. Керуючись ст.ст. 367, 374 ч. 1 п. 1, 375, 381, 384 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» залишити без задоволення. Рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 05 серпня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя О.В. Чумак Судді Ю.В.Дряниця Т.О.Кривчун