Постанова 4809 № 388/353/20

ПОСТАНОВА Іменем України 16 грудня 2021 року м. Кропивницький справа № 388/353/20 провадження № 22-ц/4809/1823/21 Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді: Черненка В.В. суддів: Єгорової С.М., Чельник О.І. секретар Гончар В.В. учасники справи: представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Москаленка Юрія Віталійовича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 05.10.2021, суддя Степанов С.В., по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_3 звернувся у суд із позовом до ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним. На обґрунтування позовних вимог зазначив, що 28.01.2019 року позивачем видано довіреність, яка посвідчена приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Рукавіциним І.А. за реєстровим № 97 на ім`я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які мали оформити документи на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею до 2,0 га та здійснити пошук особи, що візьме вказану земельну ділянку в оренду зі сплатою орендної плати в розмірі 7000.00 грн щороку. Іншої домовленості встановлено не було. В листопаді 2019 року було з`ясовано, що на підставі виданої довіреності та відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області № 11-1386/14-19-СГ від 23.04.2019 року «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» позивач став власником земельної ділянки кадастровий номер 3521981300:02:000:5311, загальною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Варварівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області. Земельна ділянка відповідно до договору купівлі - продажу від 16.05.2019, зареєстрованого в реєстрі за № 332, посвідченого приватним нотаріусом Долинського районного нотаріального округу Кіровоградської області Величко С.О. перейшла у власність ОСОБА_1 . Позивач зазначив, що теперішній власник земельної ділянки - ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_5 та матір`ю ОСОБА_6 , які виступали в якості довірених осіб позивача та між якими фактично досягнуто зловмисну домовленість про заволодіння земельною ділянкою позивача поза його волею. Крім того, дії представника та особи, що стала власником земельної ділянки містять ознаки шахрайських дій, коли користуючись довірительними відносинами були вчиненні дії на свою користь, а не на користь Довірителя - позивача по справі. Відповідно до інформації з Публічної кадастрової карти України відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 3521981300:02:000:5311 не знайдено, у зв`язку з об`єднанням декількох сусідніх земельних ділянок і присвоєнням їм нового кадастрового номера. У зв`язку з шахрайськими діями довірених осіб, ОСОБА_3 скасував видану довіреність від 28.01.2019 р. Зазначано, що позивач не знав, що на його ім`я була оформлена земельна ділянка, не збирався здійснювати продаж земельної ділянки та вважав, що земельна ділянка сільськогосподарського призначення не може бути продана у зв`язку з дією мораторію на її продаж. З позивачем не погоджувались умови продажу земельної ділянки. Позивач не отримував кошти в результаті укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки. Просив суд визнати недійсним договір купівлі - продажу земельної ділянки з кадастровим номером 3521981300:02:000:5311, загальною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Варварівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області від 16.05.2019 року, зареєстрований в реєстрі за №

332. Рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області від 05.10.2021 позов задоволено. В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції, у зв`язку з порушенням норм процесуального та матеріального права. Зазначено, що в матеріалах справи відсутні докази, які вказують на підстави для визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним у відповідності ст.. 203,215 ЦК України та докази, які б вказували на необхідність застосування судом ст.. 232 ЦК України, тобто безперечного зловмисного умислу у діях ОСОБА_1 . Крім того, довіреність №97 від 28.01.2019 позивачем не оспорюється і на момент укладення договору купівлі-продажу була дійсною та не була припиненою, тому правочин, який вчинений від імені ОСОБА_3 відповідає нормам ЦК України та направлений на здійснення інтересів довірителя ОСОБА_3 . Позивачем не доведено, що оспорюваний договір купівлі-продажу укладений представником на невигідних для нього умовах і такий договір суперечить його інтересам. Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 26.11.2021 по справі відкрито апеляційне провадження. Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 26.11.2021 справу призначено до розгляду. Позивач надав відзив на апеляційну скаргу в якому не погоджується з доводами апеляційної скарги. Перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначені доводи частково спростовують висновки суду першої інстанції. Задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив, що з копії довіреності від 28.01.2019 року зареєстрованої за № 97 посвідченої приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Рукавіциним І.А. вбачається, що довіреність видана позивачем ОСОБА_3 на ім`я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зазначені особи уповноважені представляти о інтереси позивача, як учасника антитерористичної операції, у будь-яких органах, установах, підприємствах та організаціях, незалежно від форм власності, підпорядкування та галузевої належності, у будь-яких органах влади та місцевого управління, в тому числі в сільських селищних, міських радах, в органах райдержадміністрації, в органах бюро технічної інвентаризації, перед суб`єктами господарювання, в податкових органах перед фізичними особами підприємцями, в експертних установах, у всіх відповідних органах державної влади та управління, в тому числі в Управлінні земельних ресурсів, в органах Держгеокадастру, в органах державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, в органах Укрдержгеокадастру, в органах юстиції, в органах нотаріату, в інших компетентних службах, установах та організаціях з питань виділу, приватизації, оформлення, державної реєстрації права власності та отримання на його ім`я свідоцтва про право власності на земельну ділянку орієнтованою площею 2 гектара для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Кіровоградської області, при цьому конкретне місце знаходження земельної ділянки, її розмір, межі, площу та будь-які інші умови представники вправі визначати на власний розсуд; після чого надає йому право користування та розпорядження цією ж земельною ділянкою (здачі в оренду, позичку, продажу, міни, укладення договорів емфітевзису, суперфіцію, а також будь-яких інших цивільно-правових угод, дозволених законодавством) за ціну та на умовах за своїм розсудом, при цьому всі істотні та факультативні умови договорів, в тому числі, але не виключно, строк дії договорів оренди та розмір орендної плати, суму, за яку буде продаватися земельна ділянка, тощо, представник вправі самостійно згідно їхніх попередніх домовленостей (а.с.8). Суд першої інстанції встановив, що відповідно копії заяви від 19.04.2019 уповноважена особа за довіреністю Копань А.М. від імені ОСОБА_3 зверталась до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області із заявою про затвердження проекту землеустрою для передачі у власність земельної ділянки за № 3521981300:02:000:5311 загальною площею 2,0000 га, для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності сільськогосподарського призначення за адресою: Кіровоградська область, Долинський район, Варварівська сільська рада (а.с.10) Відповідно копії договору купівлі продажу від 16.05.2019 року посвідченого приватним нотаріусом Долинського районного нотаріального округу Кіровоградської області Величко С.О. укладеного між ОСОБА_5 (сторона продавець) та ОСОБА_1 (сторона покупець) предметом договору є земельна ділянка площею 2,0000 гектара, яку продавець передав у власність покупця, а покупець прийняв та сплатив за неї обговорену грошову суму, місце розташування земельної ділянки: Кіровоградська область, Долинський район, Варварівська сільська рада, кадастровий номер земельної ділянки 3521981300:02:000:5311, продаж земельної ділянки було вчинено за 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень (а.с. 11-12). Відповідно копії заяви від 11.05.2019 року, посвідченої приватним нотаріусом Долинського районного нотаріального округуКіровоградської області Величко С.О., зареєстрованої в реєстрі за № 313 ОСОБА_5 дав згоду своїй дружині ОСОБА_1 на купівлю будь-яких земельних ділянок на території Долинського району Кіровоградської області, за ціну та на умовах за її розсудом. Вищевказана нерухомість, набувається під час зареєстрованого шлюбу і є спільною сумісною власністю. При цьому ОСОБА_5 стверджує, що такі правочини відповідають інтересам їх сім`ї, та погоджується з тим, щоб умови та ціни договорів купівлі-продажу визначалися його дружиною самостійно. Суд першої інстанції дійшов висновку, що у судовому засіданні знайшло підтвердження вчинення представником правочину від імені особи, яку він представляє в особистих інтересах (в силу положень СК України щодо спільного майна подружжя), а отже доведені правові підстави для визнання укладеного представником договору недійсним. Справа розглядалась судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи. Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в Постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно зі статтею 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог Рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним нормам процесуального права. Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. За загальними положеннями ЦПК Українина суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів. Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів. Частиною 4 ст. 10 ЦПК Україниі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і докази не збирає. З матеріалів справи вбачається, що згідно копії довіреності від 28.01.2019 року зареєстрованої за № 97 посвідченої приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Рукавіциним І.А. Прапро В.В. уповноважив ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , бути його представниками, в тому числі представляти його інтереси, як учасника антитерористичної операції, у будь-яких органах , установах, підприємствах та організаціях, незалежно від форм власності, підпорядкування та галузевої належності, у будь-яких органах влади та місцевого управління, в тому числі в сільських селищних, міських радах, в органах райдержадміністрації, в органах бюро технічної інвентаризації, перед суб`єктами господарювання, в податкових органах перед фізичними особами підприємцями, в експертних установах, у всіх відповідних органах державної влади та управління, в тому числі в Управлінні земельних ресурсів, в органах Держгеокадастру, в органах державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, в органах Укрдержгеокадастру, в органах юстиції, в органах нотаріату, в інших компетентних службах, установах та організаціях з питань виділу, приватизації, оформлення, державної реєстрації права власності та отримання на його ім`я свідоцтва про право власності на земельну ділянку орієнтованою площею 2 гектара для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Кіровоградської області, при цьому конкретне місце знаходження земельної ділянки, її розмір, межі, площу та будь-які інші умови представники вправі визначати на власний розсуд; після чого надає йому право користування та розпорядження цією ж земельною ділянкою (здачі в оренду, позичку, продажу, міни, укладення договорів емфітевзису, суперфіцію, а також будь-яких інших цивільно-правових угод, дозволених законодавством) за ціну та на умовах за своїм розсудом, при цьому всі істотні та факультативні умови договорів, в тому числі, але не виключно, строк дії договорів оренди та розмір орендної плати, суму, за яку буде продаватися земельна ділянка, тощо, представник вправі самостійно згідно їхніх попередніх домовленостей (а.с.8). Відповідно до заяви від 19.04.2019 року уповноважена особа за довіреністю, ОСОБА_6 від імені ОСОБА_3 зверталась до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області із заявою про затвердження проекту землеустрою для передачі у власність земельної ділянки за № 3521981300:02:000:5311 загальною площею 2,0000 га, для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності сільськогосподарського призначення за адресою: Кіровоградська область, Долинський район, Варварівська сільська рада (а.с.10). Відповідно копії договору купівлі продажу від 16.05.2019 року посвідченого приватним нотаріусом Долинського районного нотаріального округу Кіровоградської області Величко С.О. укладеного між ОСОБА_5 (сторона продавець) та ОСОБА_1 (сторона покупець) предметом договору є земельна ділянка площею 2,0000 гектара, яку продавець передав у власність покупця, а покупець прийняв та сплатив за неї обговорену грошову суму, місце розташування земельної ділянки: Кіровоградська область, Долинський район, Варварівська сільська рада, кадастровий номер земельної ділянки 3521981300:02:000:5311, продаж земельної ділянки було вчинено за 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень (а.с. 11-12). Із копії заяви від 11.05.2019 року посвідченої приватним нотаріусом Долинського районного нотаріального округуКіровоградської області Величко С.О., зареєстрованої в реєстрі за № 313 вбачається, що ОСОБА_5 дав згоду своїй дружині ОСОБА_1 на купівлю будь-яких земельних ділянок на території Долинського району Кіровоградської області, за ціну та на умовах за її розсудом. Вищевказана нерухомість, набувається під час зареєстрованого шлюбу і є спільною сумісною власністю. При цьому ОСОБА_5 стверджує, що такі правочини відповідають інтересам їх сім`ї, та погоджується з тим, щоб умови та ціни договорів купівлі-продажу визначалися його дружиною самостійно. З позовної заяви вбачається, що позивач не погоджується з діями його представника за довіреністю, ОСОБА_5 , мотивуючи свою незгоду тим, що він не давав згоду на продаж земельної ділянки, а відповідно до їхньої домовленості уповноважив ОСОБА_5 тільки отримати земельну ділянку, оформити документи та здати її в оренду. Крім того зазначає, що гроші від продажу земельної ділянки не отримав. Згідно з частинами першою, третьою статті 237 ЦК Українипредставництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства. Відповідно до частин другої, третьої статті 238 ЦК Українипредставник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом. Повноваження представника фізичної особи може здійснюватися за довіреністю, якою є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. За загальним правилом довірена особа, яка виступає від імені довірителя, зобов`язана діяти в її інтересах добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. Статтею 248 ЦК Українивизначено, що представництво за довіреністю припиняється в тому числі у разі скасування довіреності особою, яка її видала. У разі припинення представництва за довіреністю представник зобов`язаний негайно повернути довіреність. Відповідно до статті 249 ЦК Україниособа, яка видала довіреність, за винятком безвідкличної довіреності, може в будь-який час скасувати довіреність або передоручення. Правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 202 ЦК України). Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК Україниволевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Згідно з частинами першої, третьої статті 215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою і шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). За змістом частини першої статті 232 ЦК Україниправочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним. Довіритель має право вимагати від свого представника та другої сторони солідарного відшкодування збитків та моральної шкоди, що завдані йому у зв`язку із вчиненням правочину внаслідок зловмисної домовленості між ними. Для визнання правочину недійсним на підставі статті 232 ЦК Українинеобхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя. При цьому не має значення, чи одержав учасник такої домовленості яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю. Для задоволення позовних вимог за статтею 232 ЦК Українинеобхідно на підставі певних доказів встановити, що представник за правочином вступив у зловмисну домовленість із другою стороною і діє при цьому у власних інтересах або в інтересах інших осіб, а не в інтересах особи, яку представляє. Критерій «зловмисності» не залежить від того, чи був направлений умисел повіреного на власне збагачення чи заподіяння шкоди довірителю, важливим є фактор того, що умови договору, укладеного повіреним, суперечать волі довірителя взагалі, тобто підставою для визнання правочину недійсним є розходження волі довірителя та волевиявленням повіреного при укладенні договору, а наслідки, що настали, є такими, що є неприйнятними для довірителя. Аналогічні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 23 вересня 2019 року у справі № 623/2998/17 (провадження № 61-41338св18) та від 22 квітня 2019 року у справі № 623/2518/17 (касаційне провадження № 61-22897св18). Довіреність від 28.01.2019 на момент укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки від 16 травня 2019 року була дійсною та не була припинена. В матеріалах справи відсутні відомості про те, що вказана довіреність була припинена позивачем. Суд першої інстанції дійшов висновку, що у судовому засіданні знайшло підтвердження вчинення представником правочину від імені особи, яку він представляє в особистих інтересах (в силу положень СК України щодо спільного майна подружжя), а отже доведені правові підстави для визнання укладеного представником договору недійсним. Встановлені обставини дають підстави зробити висновок, що оскільки позивач не погоджується із діями довіреної особи, ОСОБА_5 при розпорядженні спірною земельною ділянкою, оскільки той діяв у супротив їхньої домовленості та у своїх власних інтересах, то відповідно позовні вимоги зачіпають інтереси, ОСОБА_5 , як особи яка діяла при укладені спірного договору купівлі-продажу на підставі довіреності і який не залучений до участі по справі в якості сторони по справі. Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 376 ЦПК Українипідставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Приймаючи до уваги встановленні обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції при розгляді справи не визначився з належними відповідачами по справі, допустив порушення норм процесуального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Згідно ст.141 ЦПКпри ухваленні рішення суд проводить розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу адвоката Москаленка Юрія Віталійовича в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити частково. Рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 05.10.2021, скасувати. Ухвалити нове рішення. Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1261,20 грн. Повний текст постанови складено 23.12.2021. Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених ст..389 ЦПК України. Головуючий: Судді: