Постанова Центральний апеляційний господарський суд № 904/6998/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24.12.2021 року м.Дніпро Справа № 904/6998/21 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Мороза В.Ф. (доповідач) суддів: Коваль Л.А., Чередка А.Є., розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку "ПРИВАТБАНК" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2021 (суддя Красота О.І.) у справі №904/6998/21 за позовом Акціонерного товариства комерційного банку "ПРИВАТБАНК", м.Київ до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОС", с.Башмачка Дніпропетровської області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю Фірму "АВІАС-2000", м.Дніпро про стягнення заборгованості 150 000,00 грн. ВСТАНОВИВ: Акціонерне товариство комерційний банк "ПРИВАТБАНК" звернулося до господарського суду з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОС" про стягнення з останнього як солідарного боржника суми заборгованості за тілом кредиту у розмірі 150 000,00 грн. за кредитним договором №2531 від 29.07.2011. Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2021 зупинено провадження у справі №904/6998/21 до закінчення розгляду справи №910/15713/21. Не погодившись із зазначеною ухвалою Акціонерним товариством комерційного банку "ПРИВАТБАНК" подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2021 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування поданої апеляційної скарги апелянт зазначає, що висновок суду про неможливість розгляду даної справи до розгляду справи №910/15713/21 є хибним, оскільки в межах справи №904/6998/21 не існує жодних обставин, які б перешкоджали б перевірці розміру позовних вимог на підставі наданого розрахунку і доказів. Окрім того під час розгляду справи по суті не може бути зупинено провадження у справі з підстав , передбачених п.5 ч.1 ст. 227 ГПК України. Провадження у справі було відкрито 09.08.2021. 10.09.2021 ухвалою суду позовну заяву було залишено без руху. 17.09.2021 позивач подав заяву про усунення недоліків та ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2021 продовжено розгляд справи. Тобто навіть до залишення позовної заяви без руху минуло більше ніж 30 днів, після продовження та до зупинення ще 20 днів. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через 30 днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Розгляд справи по суті вже розпочався, а тому зупинення провадження в даному випадку є незаконним. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.11.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційного банку "ПРИВАТБАНК" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2021 у справі №904/6998/21 у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи. Від СГ ТОВ «Агрос» надійшов відзив на апеляційну скаргу, згідно якого останнє вважає апеляційну скаргу безпідставною та такою що не підлягає задоволенню. Так відповідач заперечує проти заявленого позову, зокрема з тих підстав, що договір поруки не відповідає умовам дійсності правочину. З урахуванням зазначеного останнє вимушене було подати позов до АТ КБ «Приватбанк» про визнання договору поруки №2531/П-4 від 06.07.2015 недійсним. Наразі справа розглядається в господарському суді м.Києва на стадії підготовчого провадження. Обсяг відповідальності поручителя визначається як умовами договору поруки так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов`язань боржника. Таким чином при вирішенні питання обґрунтованості позовних вимог у справі №904/6998/21 про стягнення заборгованості за кредитним договором необхідно буде досліджувати та встановлювати обставини розміру як заборгованості, яка стягується з поручителя, як солідарного боржника, так і наявність підстав для стягнення такої заборгованості з поручителя. Тому відповідач вважає, що результати розгляду справи №910/15713/21 прямо вплинуть на результати розгляду цього спору і матимуть преюдиційне значення. Відповідно до частини 1 статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Частиною 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно п.12 ч.1 ст. 255 Господарського процесуального кодексу України окремо від рішення суду першої інстанції може бути оскаржена в апеляційному порядку, зокрема, ухвала суду першої інстанції про зупинення провадження у справі. Статтею 271 Господарського процесуального кодексу України встановлено порядок розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції. Зокрема частиною 2 статті 271 ГПК України передбачено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржувану ухвалу, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне. Як вбачається з матеріалів справи Акціонерне товариство комерційний банк "ПРИВАТБАНК" звернулося до господарського суду з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОС" про стягнення з останнього як з поручителя заборгованості за тілом кредиту у розмірі 150 000,00 грн. за кредитним договором №2531 від 29.07.2011, укладеним між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма «Авіас- 2000». В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання ТОВ «Авіас-2000» зобов`язань щодо повернення тіла кредиту за кредитним договором, в забезпечення якого між АТ КБ «Приватбанк» та СГ ТОВ «Агрос» було укладено Договір поруки №2531/П-4 від 06.07.2015, згідно якого відповідач поручився перед позивачем за невиконання третьою особою зобов`язань за вказаним кредитним договором. Позивач, враховуючи приписи ч.1 ст. 543 ЦК України звернувся з позовними вимогами до СТОВ «Агрос» як солідарного боржника щодо стягнення частини заборгованості за тілом кредиту в сумі 150 000,00 грн. Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 09.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №904/6998/21. Ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними матеріалами. Ухвалою суду від 10.09.2021 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк 5 днів з дня вручення ухвали надати господарському суду платіжні доручення, що підтверджують надання кредиту за кредитним договором №2531 від 29.07.2011. Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2021 продовжено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними матеріалами. Відповідачем було подано клопотання про зупинення провадження у справі в якому останнє зазначило, що заперечує щодо заявленого позову, зокрема з тих обставин, що договір поруки №2531/П-4 від 06.07.2015 не відповідає умовам дійсності правочину. З огляду на викладене СТОВ «Агрос» подано позов до АТ КБ «Приватбанк», третя особа на стороні відповідача ТОВ «Авіас-2000» про визнання договору поруки №2531/П-4 від 06.07.2015 недійсним. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.2021 відкрито провадження у справі №910/15713/21 та призначено підготовче засідання на 01.11.2021. Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2021 зупинено провадження у справі №904/6998/21 до закінчення розгляду справи №910/15713/21. Зупиняючи провадження у справі господарський суд дійшов висновку, що визнання чи невизнання недійсним договору поруки №2531/П-4 від 06.07.2015 буде мати важливе значення для вирішення спору щодо існування підстав для стягнення заборгованості за кредитним договором з поручителя, як солідарного боржника у справі № 904/6998/21, а отже результати розгляду справи № 910/15713/21 будуть прямо впливати на результат розгляду цього спору і матимуть преюдиціальне значення. Разом з тим колегія не погоджується з висновком суду про наявність підстав для зупинення провадження у справі з огляду на наступне. Порядок та умови зупинення провадження у справі врегульовано положеннями статей 227, 228 ГПК України, в яких наведено вичерпний перелік підстав, за яких суд, відповідно, зобов`язаний та має право зупинити провадження у справі. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд апеляційної інстанції керувався нормами пункту 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України, коли суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку, зокрема, господарського судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі. Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. За змістом пункту 4 частини 1 статті 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 5 частини першої статті 227 цього Кодексу - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи. Зупинення провадження у справі - це тимчасове або повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені. Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин. Пов`язаність справи полягає в тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини мають бути такими, що мають значення для даної справи. Верховний Суд у постановах від 25.02.2019 у справі № 910/15364/17, від 15.03.2019 у справі № 910/17243/17 та від 27.03.2019 у справі № 910/15707/17, від 04.08.2021 у справі № 903/636/20 зазначав, що для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному випадку з`ясовувати: як саме пов`язана справа, що розглядається господарським судом, зі справою, яка розглядається іншим судом, чим саме обумовлюється неможливість розгляду справи до розгляду іншої справи іншим судом з метою забезпеченням сторонам розумних строків розгляду їх справ (стаття 114 Господарського процесуального кодексу України). При цьому сама по собі взаємопов`язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду та прийняття рішення у даній справі, а також саме по собі зазначення про неможливість розгляду даної справи до розгляду іншої справи не може бути підставою для застосування пункту 5 частини. 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України. Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин. Отже, метою зупинення провадження у справі до розгляду пов`язаної з нею справи є виявлення обставин, підстав, фактів, тощо, що не можуть бути з`ясовні та встановлені у даному процесі, проте, які мають значення для конкретної справи, провадження у якій зупинено. Суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду Предметом розгляду даної справи є стягнення з відповідача, як з поручителя, суми заборгованості за кредитним договором укладеним між позивачем та третьою особою. Зупиняючи провадження у справі господарський суд зазначив, що при вирішенні питання обґрунтованості позовних вимог у справі № 904/6998/21 про стягнення заборгованості за кредитним договором №2531 від 29.07.2011 господарському суду необхідно буде досліджувати та встановлювати обставини як розміру заборгованості, яка стягується з поручителя, як солідарного боржника, так і наявність підстав для стягнення такої заборгованості з поручителя. Тобто визнання чи невизнання недійсним договору поруки №2531/П-4 від 06.07.2015 буде мати важливе значення для вирішення спору щодо існування підстав для стягнення заборгованості за кредитним договором з поручителя, як солідарного боржника у справі № 904/6998/21, а отже результати розгляду справи № 910/15713/21 прямо впливають на результат розгляду цього спору і матимуть преюдиціальне значення. Про зупинення провадження у справі виноситься ухвала, яка в силу ст. 234 ГПК України має, зокрема, містити мотиви її винесення з посиланням на законодавство. Разом з тим, всупереч наведених вимог законодавства, суд апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі не навів мотивів, на підставі яких він дійшов висновку про об`єктивну неможливість розгляду даної справи, неможливість встановити та оцінити певні конкретні обставини (факти), що мають суттєве значення для вирішення цього спору на підставі наявних в матеріалах справи доказів, так і стосовно того, що зібрані у цій справі докази дійсно не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Позивачем до матеріалів справи долучено докази на підтвердження підстав позову, які в силу вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України мають бути оцінені судом, а результат такої оцінки має бути викладений у мотивувальній частині рішення суду (ст. 238 Господарського процесуального кодексу України), як і надана правова оцінка заперечень відповідача щодо таких доказів. Суд першої інстанції не врахував, що закріплена статтею 204 ЦК України презумпція правомірності правочину означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили; у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Отже укладений між сторонами у справі договір поруки є правомірним та таким, що створює для сторін права та обов`язки визначені в самому договорі. Таким чином посилання суду на те, що у іншій справі встановлюється дійсність правочину, на підставі якого можливе чи неможливе стягнення у даній справі, не свідчить про неможливість розгляду справи, зважаючи на презумпцію правомірності правочину, визначену приписами ст. 204 ЦК України. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.05.2020 у справі №905/1728/14-908/4808/14. Крім того, за результатом розгляду справи про визнання недійним договору, за наявності на те підстав, відповідач не позбавлений права у встановленому процесуальним законодавством порядку звернутись з відповідною заявою до суду про перегляд винесених рішень у даній справі за нововиявленими обставинами за правилами, встановленими статтею 320 ГПК України. Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 20.01.2021 у справі № 906/129/20 та від 01.04.2021 у справі № 902/1177/15, від 03.10.2018 у справі №925/1650/15. При цьому колегія зазначає, що згідно з ч. 3 ст. 195 ГПК України передбачено, що провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1 - 3 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу. Статтею 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 ГПК України). Згідно статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі. Як вбачається з матеріалів справи ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 09.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №904/6998/21, ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними матеріалами. Статтею 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено особливості розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження та встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Отже розгляд справи по суті, яка розглядається в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Як вбачається з матеріалів справи ухвалу господарського суду про зупинення провадження у справі судом прийнято 22.10.2021, тобто після початку розгляду справи по суті. Таким чином на стадії розгляду справи по суті у суду першої інстанції були відсутні процесуально-правові підстави для зупинення провадження у справі Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 129 Конституції України однією із засад здійснення судочинства встановлено розумні строки розгляду справи судом. Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України"). Ухвалення судом рішення про зупинення провадження у справі, за умови відсутності достатніх для цього підстав, порушує принцип розумності тривалості судового розгляду, який має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»). Статтею 2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності. Необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ впродовж розумного строку. Реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16.12.1992). Враховуючи зазначені вище обставини, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими доводи, викладені в апеляційній скарзі щодо відсутності підстав для зупинення провадження у справі. Принцип справедливості судового розгляду в рішеннях ЄСПЛ трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо. ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію стосовно того, що одним із елементів права на справедливий суд є право на виправлення судової помилки, включаючи право на скасування неправосудного рішення та прийняття правового рішення по справі. Суд має пересвідчитися, чи провадження в цілому, включаючи спосіб збирання доказів, було справедливим, як того вимагає п. 1 статті 6 (див., mutatismutandis, рішення у справі «Шенк проти Швейцарії» (Schenk v. Switzerland) від 12 липня 1988 р., серія A № 140, с. 29, п. 46). Відповідно до п. 48 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мала проти України" від 3 липня 2014 року no. 4436/07, остаточне 17.11.2014: "Більше того, принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення у справах "Проніна проти України" (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, п. 25, від 18 липня 2006 року, та "Нечипорук і Йонкало проти України" (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), заява № 42310/04, п. 280, від 21 квітня 2011 року). Статтею 275 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Статтею 280 Господарського процесуального кодексу України визначено Частиною 3 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції. За таких обставин, апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2021 у справі №904/6998/21 скасуванню із направленням матеріалів справи до господарського суду Дніпропетровської області для продовження розгляду. У зв`язку зі скасуванням ухвали місцевого господарського, розподіл сум судового збору здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись статтями 269, 275-279 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку "ПРИВАТБАНК" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2021 у справі №904/6998/21 задовольнити. Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2021 у справі №904/6998/21 скасувати. Справу №904/6998/21 направити до господарського суду Дніпропетровської області для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя В.Ф. Мороз Суддя А.Є.Чередко Суддя Л.А. Коваль