Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/10680/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "21" грудня 2021 р. Справа№ 910/10680/21 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Суліма В.В. суддів: Коротун О.М. Майданевича А.Г. при секретарі судового засідання : Шевченко Н.А. за участю представників сторін: від позивача: Кулик С.В.; від відповідача: Монастирський Д.О., Кулинич В.П., розглянувши матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.11.2021 року у справі №910/10680/21 (суддя Князькова В. В.) за позовом Публічного акціонерного товариства "Стахановський завод феросплавів" до відповідача Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про визнання зобов`язань припиненими, - ВСТАНОВИВ: Публічне акціонерне товариство "Стахановський завод феросплавів" (далі - позивач ) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (далі відповідач) про визнання зобов`язань припиненими. Позовні вимоги мотивовані тим, що Публічному акціонерному товариству "Стахановський завод феросплавів" стало відомо про наявність у провадженні Суду Штату Делавер справи за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", підставою якого визначено, в тому числі, отримання заявником суми кредиту за договором №4С11086Д від 09.03.2011 року та подальше його неповернення. Проте, як вказує позивач, останнім грошові зобов`язання виконано належним чином, внаслідок чого зобов`язання за кредитним договором припинено належним виконанням. В ході розгляду справи, позивачем подано заяву про залишення позову без розгляду в порядку п. 5 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.2021 року у справі №910/10680/21 залишено без розгляду позов Публічного акціонерного товариства "Стахановський завод феросплавів" до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про визнання припиненими всіх зобов`язань Публічного акціонерного товариства "Стахановський завод феросплавів" перед Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" за кредитним договором №4С11086Д від 09.03.2011 року у зв`язку з їх повним виконанням. Не погоджуючись із прийнятою ухвалою суду, Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити мотивувальну частину ухвали Господарського суду міста Києва від 17.11.2021 року у справі №910/10680/21 шляхом зміни підстави для залишення позову без розгляду, а саме ч. 3 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із зловживанням Публічним акціонерним товариством "Стахановський завод феросплавів" процесуальними правами у спосіб, визначений п. 2 ч. 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, шляхом вчинення дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями, а також у спосіб, визначений п. 3 ч. 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України шляхом подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору та у спорі, який має очевидно штучний характер. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, а також порушив норми процесуального права, зокрема, п. 11 ч.3 ст. 2, ч.5 ст. 13, ч. ч.3 та 4 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, за твердженням скаржника, позивач зловживав процесуальними правами, шляхом вчинення дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями та шляхом подання завідомо безпідставного позову, в зв`язку з чим зазначає, що суд першої інстанції повинен був залишити позов без розгляду на підставі ч. 3 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, скаржник наголосив, що суд першої інстанції не з`ясував обставини, на які посилався відповідач у своєму клопотанні про залишення позову без розгляду і доповненнях до них, та не надав оцінки відповідним аргументам відповідача. Так, за твердженням скаржника в оскаржуваній ухвалі, не вказано ані суті клопотання відповідача, що розглядалось, ані мотивів залишення позову без розгляду саме на підставі п. 5 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України (за заявою позивача), а не на підставі ч. 3 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України (через зловживання процесуальними правами). Також, скаржник вказав, що суд першої інстанції замість того, щоб вирішити питання про залишення позову без розгляду лише на тій підставі, що при поданні позовної заяви, позивач зловживав процесуальними правами, суд вирішив здійснювати розгляд такого питання з урахуванням подання позивачем відповідної заяви про залишення свого позову без розгляду. Разом з цим скаржник наголосив, що даний позов, який розглядається у даній справі або аналогічний йому подається декілька разів. При цьому, кожного разу він подається без дотримання окремих вимог Господарського процесуального кодексу України, зокрема, без документа про сплату судового збору, без доказів відправки копії позовної заяви з додатками, тощо. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.12.2021 року апеляційну скаргу у справі №910/10680/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя: Сулім В.В., судді: Майданевич А.Г., Коротун О.М. Північний апеляційний господарський суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.11.2021 року у справі №910/10680/21 своєю ухвалою від 06.12.2021 року. 17.12.2021 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника відповідача до суду надійшло клопотання про часткове відтворення технічного запису судового засідання, яке було задоволено судом. 21.12.2021 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника позивача до суду надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи у тому числі з апеляційною скаргою АТ КБ «ПриватБанк» та відкладення судового засідання, оскільки представник позивача адвокат Куліка С.В. та Публічне акціонерне товариство "Стахановський завод феросплавів" не отримували копію апеляційної скарги. Колегія суддів 21.12.2021 року в судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду розглянувши дане клопотання дійшла висновку про оголошення перерви у розгляді справи та надання можливості представнику позивача ознайомитися з матеріали справи, зокрема апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк". Так, представник позивача 21.12.2021 року ознайомився з апеляційною скаргою та не заперечував проти продовження її розгляду. Позивач своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзив на апеляційну скаргу не надав, що згідно з ч.3 ст.263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку. Представник скаржника в судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду 21.12.2021 року підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції скасувати. Позивач в судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду 21.12.2021 року заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив відмовити в її задоволенні ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що ухвала Господарського суду міста Києва від 17.11.2021 року підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" - без задоволення, з таких підстав. Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2021 року позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Стахановський завод феросплавів" було залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків. 09.07.2021 року відповідачем подав до суду першої інстанції клопотання про залишення позову без розгляду. Таке клопотання було подане на підставі ч. 3 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку зі зловживанням позивачем своїми процесуальними правами при подані позову, а саме з огляду на те, що він є завідомо безпідставними, поданим за відсутності предмету спору та у спорі, що має очевидно штучний характер, направлений на маніпуляцію автоматизованим розподілом справ, суперечить основним засадам господарського судочинства, а відтак, за доводами відповідача, є зловживанням позивачем своїми процесуальними правами, зокрема встановленим ст. 4 Господарського процесуального кодексу України правом на звернення до суду. Ухвалою від 12.07.2011 року було відкрито провадження у справі №910/10680/21, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. 13.09.2021 року Акціонерне товариство Комерційний банк ПриватБанк подало до суду додаткові пояснення до клопотання про залишення позову без розгляду, в яких наголосило, що позов має бути залишеним без розгляду саме у зв`язку зі зловживанням позивачем своїми процесуальними правами. 17.11.2021 року позивач подав до суду першої інстанції заяву про залишення позову без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України. За приписами частин 1, 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. При цьому, особа вільно розпоряджається своїм право на доступ до суду в межах, встановлених процесуальним законодавством. Статтею 14 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд залишає позов без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду. Закріплене за позивачем право на подання такої заяви є абсолютним. Сторони вільні розпоряджатися своїми правами на власний розсуд. Надане позивачу право на подання такої заяви не залежить від думки інших учасників справи. Суд не зобов`язаний при вирішенні відповідного питання з`ясовувати обставини, які стосуються суті справи або мотивів, у зв`язку з якими така заява подана. Суд зобов`язаний залишити подану заяву без розгляду, якщо позивач звернувся з таким клопотанням. Аналогічна правова позиція мітиться у постанові Верховного Суду від 05.10.2021 року по справі №308/13199/17. Зі змісту заяви від 17.11.2021 року про залишення позову без розгляду вбачається, що остання підписана повноважною особою - головою правління Публічного акціонерного товариства "Стахановський завод феросплавів" Солошенко В.П. З огляду на викладене та враховуючи, що позивач до початку розгляду справи по суті скористався своїм процесуальним правом на подання заяви про залишення позову без розгляду, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо залишення позову Публічного акціонерного товариства "Стахановський завод феросплавів" без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України. Щодо твердження скаржника, що суд не з`ясував обставини, на які посилається відповідач у своєму клопотанні про залишення позову без розгляду і доповненнях до них, та не надав оцінки відповідним аргументам відповідача, колегія суддів зазначає наступне. Так, в апеляційній скарзі Акціонерне товариство Комерційний банк ПриватБанк зазначає, що

мотивувальна частина ухвали Господарського суду міста Києва від 17.11.2021 року про залишення позову без розгляду має бути змінена шляхом зміни підстави для залишення позову без розгляду на ч.3 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку зі зловживанням позивачем процесуальними правами у спосіб визначений п. 2 ч.2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, шляхом вчинення дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями, а також у спосіб визначений п.3 ч. 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, шляхом подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору та у спорі, який має очевидно штучний характер. Колегія суддів зазначає, що на стадіях відкриття провадження та підготовчого провадження суд позбавлений можливості надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити предмет та підставу позову до розгляду справи по суті. Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/ відсутність порушеного права чи інтересу. Суд першої інстанції не має повноважень на вказаній стадії для дослідження підстав та предмету позову, а повинен це встановити під час розгляду справи по суті на підставі зібраних у справі доказів обставини щодо порушення прав та інтересів позивача за захистом, яких він звернувся, і лише за наслідками такого розгляду вирішувати питання щодо наявності чи відсутності предмета позову. Тобто, суд першої інстанції фактично позбавлений в праві встановлювати факти та обставини з приводу предмета та підстав позову на стадії підготовчого провадження, суд може це зробити тільки на стадії розгляду справи по суті. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що доводи скаржника щодо подання Акціонерним товариством "Запорізький завод феросплавів" завідомо безпідставного позову, за відсутності предмета спору та у спорі, який має очевидно штучний характер, є необґрунтованими та безпідставними. Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Згідно з ч. 2 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Також, як зазначено в ч. 2 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи розпоряджаються своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Відповідно до ч.ч. 1, 2 і 3 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України учасники процесу та їх представники повинні добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі. Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. Водночас, положення Господарського процесуального кодексу України не містять критеріїв визначення безпідставного або штучного позову, а тому однозначно встановити, що позов є штучним або завідомо безпідставним, без дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, не вбачається за можливе. Висновок про штучний характер позову або про те, що він є завідомо (для позивача) безпідставним, не повинен ґрунтуватися на припущеннях. В іншому разі висновок про те, що подання такого позову є зловживанням процесуальними правами, не буде переконливим і, відповідно, залишення позовної заяви без розгляду може бути розцінене як порушення права позивача на судовий захист. У частині 1 ст.15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Отже, підставою звернення до господарського суду з позовом є порушення прав чи охоронюваних законом інтересів особи, яка звертається з таким позовом. При цьому, реалізуючи своє право на судовий захист, позивач визначає зміст свого порушеного права або охоронюваного законом інтересу та обґрунтовує підстави позову, виходячи з власного суб`єктивного уявлення про порушення, невизнання чи оспорювання своїх прав або охоронюваних законом інтересів, а також визначає спосіб захисту такого права. У свою чергу, суд перевіряє доводи позивача і, в залежності від встановленого, вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верхового Суду від 12.07.2019 року у справі № 910/16436/18, від 22.07.2019 року у справі № 910/16407/18, від 05.09.2019 року у справі № 910/16404/18 від 24.10.2019 року у справі № 910/16413/18. Суд першої інстанції на стадії підготовчого провадження без дослідження всіх обставин справи в їх сукупності позбавлений можливості достеменно встановити усі обставини, що могли б свідчити про ознаки завідомої безпідставності та штучності цього позову, а тому визнання дій позивача зловживанням процесуальними правами в розумінні п. 3 ч. 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України та залишення з цих підстав позовної заяви без розгляду на стадії підготовчого провадження є обмеженням доступу до правосуддя, порушенням принципів рівності і змагальності. Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 18.11.2021 року №910/4650/21. При цьому, колегія суддів не приймає твердження скаржника, як на підставу для скасування оскаржуваної ухвали, що суд першої інстанції замість того, щоб вирішити питання про залишення позову буз розгляду лише на тій підставі, що при поданні позовної заяви, позивач зловживав процесуальними правами, суд вирішив здійснювати розгляд такого питання з урахуванням подання позивачем відповідної заяви про залишення свого позову без розгляду, огляду на наступне. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду. У частині 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду. Ураховуючи, що позивач реалізував процесуальне право на подання заяви про залишення позову без розгляду, яка, як установив суд першої інстанції, подана до початку розгляду справи по суті і підписана уповноваженою особою позивача, зважаючи на викладені положення процесуального законодавства, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення такої заяви та залишення позову без розгляду саме згідно з п. 5 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України, а тому також не знаходять свого підтвердження й твердження скаржника, що суд першої інстанції не з`ясував обставини, на які посилався відповідач у своєму клопотанні про залишення позову без розгляду і доповненнях до них, та не надав оцінки відповідним аргументам відповідача. Водночас колегія відзначає, що заяви представників сторін про залишення позову без розгляду розглядалися судом першої інстанції у підготовчому провадженні (суд не перейшов до розгляду спору по суті), відповідно, черговість розгляду відповідних клопотань (продовження засідання зі стадії, на якій у ньому була оголошена перерва) не є обов`язком суду, тому судом першої інстанції не були порушені норми процесуального права . Статтею 177 Господарського процесуального кодексу України визначено завдання та строк підготовчого провадження. Так, відповідно до ч. 1 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України завданням підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з`ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті. Згідно з приписами статті 181 Господарського процесуального кодексу України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій. За змістом статті 182 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підготовче засідання проводиться з повідомленням учасників справи, а також наведено дії, які здійснює суд у підготовчому засіданні з метою забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті. Відповідно до ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд, зокрема, вирішує питання про витребування додаткових доказів; вирішує заяви та клопотання учасників справи; здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті. Щодо твердження скаржника, що даний позов, який розглядається у даній справі або аналогічний йому подається декілька разів (при цьому, кожного разу він подається без дотримання окремих вимог Господарського процесуального кодексу України, зокрема, без документа про сплату судового збору, без доказів відправки копії позовної заяви з додатками, тощо, колегія суддів відзначає наступне), останнє не спростовує висновків суду. При цьому, колегія суддів приймає до уваги, що матеріали справи не містять, а скаржником не було надано суду належних та допустимих в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України доказів того, що оскаржувана ухвала про залишення позову без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України порушує права та інтереси відповідача. Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України). Відповідно до ч. 1-3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (аналогічні висновки викладено у постановах КГС ВС від 19.09.2019 року у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 року у справі № 910/8357/18). Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає інші посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятої у справі ухвали, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин. Саме лише прагнення скаржника ще раз розглянути та оцінити ті самі обставини справи і докази в ній не є достатньою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення. Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не спростовують процесуальне право позивача на подання заяви про залишення позову без розгляду на підставі ст. 226 Господарського процесуального кодексу України, тому суд першої інстанції правильно застосував у даній справі саме цю норму процесуального права. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін. Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта. Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд - П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.11.2021 року у справі №910/10680/21 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.11.2021 року у справі №910/10680/21 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/10680/21 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя В.В. Сулім Судді О.М. Коротун А.Г. Майданевич Дата складення повного тексту 24.12.2021 року.