Постанова 4873 № 910/23066/15

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "21" грудня 2021 р. м.Київ Справа№ 910/23066/15 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Станіка С.Р. суддів: Мальченко А.О. Разіної Т.І. за участю секретаря судового засідання Салій І.О. за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 21.12.2021 розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Ранфорт ЛТД на ухвалу Господарського суду м. Києва від 21.10.2021 (повний текст ухвали складено та підписано 02.11.2021) у справі № 910/23066/15 (суддя Привалов А.І.) за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Диметра Фінанс" за участю зацікавленої особи приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ляпіна Дмитра Валентиновича про заміну стягувача за позовом Публічного акціонерного товариства Дельта Банк в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ Дельта Банк до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ранфорт Лтд" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1) Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк; 2) Національного банку України; про стягнення 544 708 750, 44 грн. ВСТАНОВИВ: Короткий опис руху справи та заявленої скарги Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Ранфорт Лтд" про стягнення 544 708 750,44 грн., з яких: 281 520 886,41 грн. заборгованості за кредитом, 37 253 311,81 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 193 224 675,60 грн. заборгованості за відсотками, 25 569 183,10 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків, 4 234 382,65 грн. 3 % річних від суми простроченого кредиту, 2 906 310,87 грн. 3 % річних від суми прострочених відсотків. Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.09.2017, повний текст підписаний 08.09.2017, у справі № 910/23066/15 позовні вимоги задоволено повністю. Присуджено до стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Ранфорт Лтд" (01103, м. Київ, бул. Дружби Народів, 10; код ЄДРПРОУ 19256618) на користь публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-Б; адреса для листування: 01014, м. Київ, бул. Дружби Народів, 38; код ЄДРПОУ 34047020) 281 520 886 грн. 41 коп. заборгованості за кредитом, 37 253 311 грн. 81 коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 193 224 675 грн. 60 коп. заборгованості за відсотками, 25 569 183 грн. 10 коп. пені за несвоєчасну сплату відсотків, 4 234 382 грн. 65 коп. 3 % річних від суми простроченого кредиту, 2 906 310 грн. 87 коп. 3% річних від суми прострочених відсотків, 160 776 грн. судового збору за розгляд апеляційних скарг, 175 392 грн. судового збору за розгляд касаційних скарг. 09.10.2017 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2017 видано відповідний наказ. 03.09.2021 на адресу Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Диметра Фінанс" надійшла заява про заміну стягувача правонаступником. Заява мотивована тим, що 10.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Вельвічія» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Диметра Фінанс», було укладено Договір про відступлення права вимоги та майнових прав, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лігуном А.І. та зареєстровано в реєстрі за №7929 відповідно до умов котрого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Первісний кредитор відступає Новому кредитору, а Новий кредитор набуває права вимоги та майнові права Первісного кредитора до позичальників, поручителів, іпотекодавців та заставодавців, зазначених у Додатках №1,2,3 до цього Договору, надалі за текстом - Боржники, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту(овердрафту)), договорами поруки, договорами іпотеки та застави з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно з реєстром у Додатках №1,2,3 до цього Договору. Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її постановлення Ухвалою Господарського суду м. Києва від 21.10.2021 у справі № 910/23066/15 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Диметра Фінанс" про заміну стягувача у виконавчому провадженні її правонаступником задоволено. Замінено стягувача у виконавчому провадженні №60432267, відкритому на виконання наказу Господарського суду міста Києва від 09.10.2017 у справі №910/23066/15, з Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (м. Київ, вул. Щорса, буд 36-Б; код ЄДРПОУ 34047020) на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Диметра Фінанс» (м. Київ, вул. Мала Житомирська 10, нежиле приміщення 60, літера «А»; код ЄДРПОУ 43101308). Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що оскільки, правочин про відступлення права вимоги відповідає вимогам ст. 203 Цивільного кодексу України, у судовому порядку недійсним не визнавався, суд приходить до висновку про наявність підстав для заміни сторони по справі та стягувача з виконавчого провадження її правонаступником. Таким чином, з огляду на положення норм цивільного законодавства та враховуючи приписи ст. 52, 334 Господарського процесуального кодексу України, суд першої інстанції дійшов висновку, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Диметра Фінанс" обґрунтована та підлягає задоволенню. Водночас, судом першої інстанції не приймались до уваги заперечення боржника, оскільки ч.1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що строк у три роки застосовується для пред`явлення виконавчого документа до виконання, при цьому, у п.1 ч. 4 ст. 12 вказаного Закону передбачено, що строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання. Відтак, твердження боржника щодо збігу строку примусового виконання рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2017 у справі № 910/23066/15, на виконання якого був виданий наказ від 09.10.2017, не відповідають положенням Закону України «Про виконавче провадження». Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погоджуючись з постановленою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю Ранфорт ЛТД (12.11.2021 відповідно поштового трекера на конверті, звернулось до суду апеляційної інстанції) з апеляційною скаргою, у якій просить ухвалу Господарського суду м. Києва від 21.10.2021 у справі № 910/23066/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Диметра Фінанс" про заміну стягувача у виконавчому провадженні її правонаступником. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали порушено норми матеріального та процесуального права, ухвала суду першої інстанції була прийнята при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи. Зокрема, скаржник посилався на те, що: - не отримував в установленому процесуальним законодавством порядку копію заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Диметра Фінанс" про заміну стягувача та копію ухвали Господарського суду м. Києва 07.09.2021 у справі №910/23066/15; - наказ Господарського суду м. Києва від 09.10.2017 у справі №910/23066/15 міг бути пред`явлений до виконання лише в строк 09.10.2020 у відповідності до ч. 2 ст. 11 Закону України Про виконавче провадження, проте судом першої інстанції не було розглянуто заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ранфорт Лтд" про визнання таким, що не підлягає виконню наказ Господарського суду м. Києва від 09.10.2017; Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи між суддями від 15.11.2021, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Ранфорт ЛТД на ухвалу Господарського суду м. Києва від 21.10.2021 у справі № 910/23066/15 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Станік С.Р., судді: Мальченко А.О., Разіна Т.І. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Ранфорт ЛТД на ухвалу Господарського суду м. Києва від 21.10.2021 у справі № 910/23066/15 - залишено без руху, протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали, Товариство з обмеженою відповідальністю Ранфорт ЛТД мало право усунути недоліки, а саме, подати до Північного апеляційного господарського суду докази: надсилання апеляційної скарги учаснику справи - Публічному акціонерному товариству Дельта Банк в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ Дельта Банк за адресою юридичного місцезнаходження останнього: 01133, місто Київ, ВУЛ. ЩОРСА, будинок 36-Б, листом з описом вкладеного та надсилання апеляційної скарги учаснику справи - Публічному акціонерному товариству Кредитпромбанк за адресою юридичного місцезнаходження останнього: 01014, місто Київ, БУЛЬВАР ДРУЖБИ НАРОДІВ, будинок 38, листом з описом вкладеного. 24.11.2021 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду засобами поштового зв`язку від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційних скарг у справі № 910/23066/15, до якої долучено, докази надсилання апеляційної скарги учасникам справи, листом з описом вкладення. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2021 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/23066/15 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Ранфорт ЛТД на ухвалу Господарського суду м. Києва від 21.10.2021, розгляд справи призначено на 21.12.2021. Явка учасників спору в судове засідання В судове засідання 21.12.2021 з`явились представники скаржника (Товариства з обмеженою відповідальністю "Ранфорт Лтд"), заявника у суді першої інстанції щодо заміни правонаступника позивача (Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Диметра Фінанс"). Публічне акціонерне товариство Дельта Банк в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ Дельта Банк, Публічне акціонерне товариство "Кредитпромбанк, Національний банк України представників не направили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Відзиви на апеляційну скаргу від Публічного акціонерного товариства Дельта Банк в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ Дельта Банк, Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк, Національного банку України- не надходили. Частиною 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України визначено, що відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Ранфорт Лтд" в судовому засіданні 21.12.2021 підтримав доводи апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу суду першої інстанції та відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Диметра Фінанс" про заміну стягувача у виконавчому провадженні її правонаступником. Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Диметра Фінанс" просив залишити апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Ранфорт ЛТД на ухвалу Господарського суду м. Києва від 21.10.2021 у справі № 910/23066/15 без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін, як таку що постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи Суд апеляційної інстанції враховуючи те, що учасники справи про розгляд справи повідомлені належним чином, явка учасників обов`язковою не визнавалась, у зв`язку з чим неявка представника скаржника, не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги (ч.3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України). Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники учасників справи, що не з`явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні. Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка представників учасників справи у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що підстави для відкладення розгляду апеляційної скарги відсутні. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції Як підтверджується наявними матеріалами справи, Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Ранфорт Лтд" про стягнення 544 708 750,44 грн., з яких: 281 520 886,41 грн. заборгованості за кредитом, 37 253 311,81 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 193 224 675,60 грн. заборгованості за відсотками, 25 569 183,10 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків, 4 234 382,65 грн. 3 % річних від суми простроченого кредиту, 2 906 310,87 грн. 3 % річних від суми прострочених відсотків. Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.09.2017, повний текст підписаний 08.09.2017, у справі № 910/23066/15 позовні вимоги задоволено повністю. Присуджено до стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Ранфорт Лтд" (01103, м. Київ, бул. Дружби Народів, 10; код ЄДРПРОУ 19256618) на користь публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-Б; адреса для листування: 01014, м. Київ, бул. Дружби Народів, 38; код ЄДРПОУ 34047020) 281 520 886 грн. 41 коп. заборгованості за кредитом, 37 253 311 грн. 81 коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 193 224 675 грн. 60 коп. заборгованості за відсотками, 25 569 183 грн. 10 коп. пені за несвоєчасну сплату відсотків, 4 234 382 грн. 65 коп. 3 % річних від суми простроченого кредиту, 2 906 310 грн. 87 коп. 3% річних від суми прострочених відсотків, 160 776 грн. судового збору за розгляд апеляційних скарг, 175 392 грн. судового збору за розгляд касаційних скарг. 09.10.2017 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2017 видано відповідний наказ. 31.01.2020 між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова Оферта" було укладено Договір про відступлення прав вимоги № 2138/К/1, за умовами п. 1 якого банк відступив новому кредитору належні банку, а новий кредитор набув права вимоги банку до позичальників, заставодавців (іпотекодавців), поручителів, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців, юридичних осіб, зазначених у Додатку № 1 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту)), договорами поруки, договорами іпотеки (іпотечними договорами), договорами застави, договорами, контрактами з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку № 1 до цього договору, а новий кредитор сплачує банку за права вимоги грошові кошти в сумі та у порядку, визначених Договором. Відповідно до п. 2 Договору про відступлення прав вимоги новий кредитор в день його укладення, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання банком у повному обсязі коштів, відповідно до п. 4 Договору, набуває усі права кредитора за основними договорами, включаючи: право вимагати належного виконання боржниками зобов`язань за основними договорами, сплати боржниками грошових коштів, сплати процентів у розмірах, вказаних у Додатку № 1 до Договору, право вимагати сплати неустойок, пеней, штрафів, передбачених основними договорами, право вимагати передачу предметів забезпечення в рахунок виконання зобов`язань за основними договорами. Розмір прав вимоги, які переходять до нового кредитора, вказаний у Додатку № 1 до Договору. Права кредитора за основними договорами переходять до нового кредитора у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги, за виключенням права на здійснення договірного списання коштів з рахунку/рахунків боржників, що надано банку відповідно до умов основних договорів. У Додатку 1 до Договору про відступлення прав вимоги - "Реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються та боржників за такими договорами", серед іншого визначено, що новий кредитор набув право вимоги до ТОВ "Ранфорт Лтд" за Кредитним договором № РО 01.007/09 від 22.10.2009 з усіма додатковими договорами/угодами, договорами про внесення змін та доповнень до Договору, на підставі яких, зокрема, було заявлено позовні вимоги у даній справі. Таким чином, Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" відступило Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова Оферта" права вимоги за Кредитним договором № РО 01.007/09 від 22.10.2009 з усіма додатковими договорами/угодами, договорами про внесення змін та доповнень до Договору, а отже вибуло із правовідносин за вказаними договорами. Правомірність набуття Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова Оферта" права вимоги до ТОВ "Ранфорт Лтд" за Кредитним договором № РО 01.007/09 від 22.10.2009 з усіма додатковими договорами/угодами, договорами про внесення змін та доповнень до Договору було встановлено постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2020, якою здійснено процесуальне правонаступництво позивача, Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича, на його правонаступника, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Оферта". Як підтверджується матеріалами справи, 23.10.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Оферта» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Монтале» було укладено Договір про відступлення права вимоги та майнових прав, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лігуном А.І. та зареєстровано в реєстрі за №11612, відповідно до умов якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Первісний кредитор відступає Новому кредитору, а Новий кредитор набуває права вимоги Первісного кредитора до позичальників, поручителів, іпотекодавців та заставодавців, зазначених у Додатках №1,2,3 до цього Договору, надалі за текстом - Боржники, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту(овердрафту)), договорами поруки, договорами іпотеки та застави з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно з реєстру у Додатках №1,2,3 до цього Договору. У Додатку 2 до Договору про відступлення прав вимоги від 23.10.2020, серед іншого визначено, що новий кредитор набув право вимоги до ТОВ «Ранфорт Лтд» за кредитним договором № РО 01.007/09 від 22.10.2009 з усіма додатковими договорами/угодами, договорами про внесення змін та доповнень до Договору, на підставі яких, зокрема, було заявлено позовні вимоги у даній справі. 31.03.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Монтале» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Вельвічія» було укладено Договір про відступлення права вимоги та майнових прав, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лігуном А.І. та зареєстровано в реєстрі 4318 відповідно до умов цього договору в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Первісний кредитор відступає Новому кредитору, а Новий кредитор набуває права вимоги та майнові права Первісного кредитора до позичальників, поручителів, іпотекодавців, зазначених у Додатках №1,2,3 до цього Договору, надалі за текстом - Боржники, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту)) договорами поруки, договорами іпотеки та застави з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно з реєстром у Додатках №1,2,3 до цього Договору. Також, у Додатку 1 до Договору від 31.03.2021 було визначено, що новий кредитор набув право вимоги до ТОВ «Ранфорт Лтд» за кредитним договором № РО 01.007/09 від 22.10.2009 з усіма додатковими договорами/угодами, договорами про внесення змін та доповнень до Договору, на підставі яких, зокрема, було заявлено позовні вимоги у даній справі. Постановою Верховного Суду від 27.04.2021 постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2020 у справі № 910/23066/15 залишено без змін. 10.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Вельвічія» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Диметра Фінанс», було укладено Договір про відступлення права вимоги та майнових прав, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лігуном А.І. та зареєстровано в реєстрі за №7929 відповідно до умов котрого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Первісний кредитор відступає Новому кредитору, а Новий кредитор набуває права вимоги та майнові права Первісного кредитора до позичальників, поручителів, іпотекодавців та заставодавців, зазначених у Додатках №1,2,3 до цього Договору, надалі за текстом - Боржники, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту(овердрафту)), договорами поруки, договорами іпотеки та застави з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно з реєстром у Додатках №1,2,3 до цього Договору. Відповідно до п.2.2. до Договору від 10.06.2021 визначено, що разом з правом вимоги виконання зобов`язань та майновими правами, що передаються за цим Договором, до Нового кредитора у повному обсязі переходить усі права за договорами, що забезпечують виконання зобов`язань за Основними зобов`язаннями, що зазначені в Додатках №1,№2,№3 до цього Договору. Відповідно до п.3.1. Договору від 10.06.2021 в порядку та на умовах, передбачених даним Договором, Первісний кредитор передав (відступив) на користь Нового кредитора, а Новий кредитор набув у права вимоги та майнові права Первісного кредитора, що входить в Пул активів, а також визначені в додатках №1,2,3 до цього Договору. Згідно зі п.3.2. Договору від 10.06.2021, в результаті укладення даного Договору Новий кредитора набуває всі права, що належать Первісному кредитору, що входить в Пул активів (право вимоги за кредитними договорами та договорами, що їх забезпечують (договорами іпотеки, застави, поруки тощо)), окрім права вимоги, визначених в п.3.2. цього Договору. Умовами п.3.3. Договору від 10.06.2021 визначено, що перехід прав від Первісного кредитора до Нового кредитора за цим Договором відбувається в момент його підписання. З дати укладення цього Договору Новий Кредитор вправі самостійно розпоряджатись Правом Вимоги та майновими правами на власний розсуд без згоди Первісного Кредитора. 03.09.2021 на адресу Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Диметра Фінанс" надійшла заява про заміну стягувача правонаступником. Заява мотивована тим, що 10.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Вельвічія» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Диметра Фінанс», було укладено Договір про відступлення права вимоги та майнових прав, відповідно до умов котрого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Первісний кредитор відступає Новому кредитору, а Новий кредитор набуває права вимоги та майнові права Первісного кредитора до позичальників, поручителів, іпотекодавців та заставодавців, зазначених у Додатках №1,2,3 до цього Договору. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови Відповідно до п. 21 ч. 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України, окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема, про заміну чи відмову у заміні сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження . У відповідності до ч. 3 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу. Згідно частини 1 статті 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Частиною 2 статті 271 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків. За приписами статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій її території. Відповідно до частини 1 статті 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (частина 1 статті 326 Господарського процесуального кодексу України). Частиною 1 статті 327 Господарського процесуального кодексу України визначено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. З урахуванням викладеного, відповідно до вимог Конституції України, рішення Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.09.2017, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання. Закон України Про виконавче провадження є спеціальним законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентує порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців. Згідно зі статтею 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина 1 статті 13 Закону України Про виконавче провадження). Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. При цьому, дії виконавців під час вчинення виконавчих дій регламентуються також Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 №512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 №2832/5; далі, Інструкція), яка визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню. Частиною 1 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України Про виконавче провадження". Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій виконавця. Відповідно до частин першої і другої статті 334 Господарського процесуального кодексу України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Згідно з частиною п`ятою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив. Частинами першою і другою статті 52 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив. Відповідно до частини першої статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно із статтею 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Цивільним кодексом України передбачено, що за загальним правилом, будь-яке зобов`язальне право вимоги може бути відступлене кредитором іншій особі; недопустимість відступлення права вимоги в силу сутності зобов`язання або через пряму заборону закону є винятком. Обмеження щодо заміни кредитора у зобов`язанні може бути встановлено договором або законом (ч. 3 ст. 512 Цивільного кодексу України). Зазвичай такі обмеження спрямовані на усунення ризиків, пов`язаних із переходом прав вимоги до іншої особи, яка не є стороною за первісним договором. Цивільний кодекс України встановлює загальне правило про принципову можливість переходу права кредитора від однієї особи до іншої як в порядку загального (універсального) правонаступництва, так і в порядку правонаступництва в окремому правовідношенні (сингулярного правонаступництва). У ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України ці види правонаступництва розглядаються як самостійні підстави заміни кредитора у зобов`язанні. Отже, заміна кредитора у зобов`язанні є родовим поняттям щодо передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Вiдповiдно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовiдношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися вiд певної дiї, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання повинно виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших aктiв цивільного законодавства, а за вiдсутноcтi таких умов та вимог цього Кодексу, інших aктiв цивільного законодавства - вiдповiдно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із частиною першою статті 177 Цивільного кодексу України, об`єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші. Дозволяючи заміну сторони (як універсальне, так і сингулярне правонаступництво) на стадії виконавчого провадження у встановленому порядку, законодавець визнає, що вона як така не суперечить публічним інтересам у сфері судочинства та приватним інтересам сторін. Правова оцінка законності відступлення права вимоги на стадії виконання судового рішення про стягнення грошей має ґрунтуватися на тому, що: будь-які ризики для боржника, пов`язані із відступленням права вимоги за грошовим зобов`язанням та стягненням відповідних сум як санкцій за його порушення, відсутні, оскільки вимога є безспірною в силу рішення суду, що набрало законної сили; обмеження права кредитора на вільне розпорядження своїм безспірним правом вимоги в статусі стягувача у публічно-правових відносинах виконавчого провадження не відповідає вимогам справедливості, розумності та добросовісності, які в зобов`язальному праві відіграють першорядне значення, що прямо випливає зі змісту ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України. Воля боржника за грошовим зобов`язанням на стадії застосування до нього заходів примусового виконання (наприклад, у вигляді арешту, примусового стягнення належних боржникові грошових сум та їх зарахування державним виконавцем на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби) не має будь-якого юридичного значення. В ситуації, коли відбувається фактичне виконання обов`язку боржника у примусовому порядку, боржник не має і не може мати суб`єктивного права або інтересу щодо грошових сум, присуджених для сплати на користь кредитора. У випадку, коли судовим рішенням підтверджено наявність боргу і державною виконавчою службою здійснюються відповідні дії, кредитор наділяється правом використати публічно-правовий інститут (виконавче провадження) для реального відновлення його порушеного права. Оскільки на стадії примусового виконання судового рішення до боржника застосовуються заходи юридичної відповідальності, отже, навіть теоретично волевиявлення (згода) боржника щодо переходу прав кредитора у грошовому зобов`язанні до іншої особи (якщо це і передбачено умовами договору) не може вплинути на виконання судового рішення на користь нового стягувача (цесіонарія). Таким чином, беручи до уваги, що у Цивільному кодексу України закріплено загальне правило про те, що зобов`язальне право вимоги як самостійна майнова цінність може вільно передаватися кредитором іншій особі. Будь-яке майнове право (право вимоги) може бути відступленим, якщо законом не встановлено відповідну заборону, або якщо воно не має нерозривного зв`язку із особою кредитора. Обмеження щодо заміни кредитора у зобов`язанні (у вигляді згоди боржника на заміну кредитора у зобов`язанні) може бути встановлено договором з метою усунення ризиків, пов`язаних із переходом прав вимоги до іншої особи, яка не є стороною за первісним договором. Право вимоги за грошовим зобов`язанням є в принципі оборотоздатним, не має нерозривного зв`язку із особою кредитора, і його відступлення іншій особі не підпадає під заборону, встановлену ст. 515 Цивільного кодексу України, а саме у зобов`язаннях, нерозривно пов`язаних з особою кредитора, зокрема у зобов`язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю Договірні обмеження щодо відступлення права вимоги за грошовим зобов`язанням мають розглядатися з точки зору справедливості, розумності та добросовісності як загальних засад цивільного законодавства (ст. 3 Цивільного кодексу України) та конкретних обставин справи. Відповідно, враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що оскільки, правочин про відступлення права вимоги відповідає вимогам ст. 203 Цивільного кодексу України, у судовому порядку недійсним не визнавався, наявні підстави для заміни сторони по справі та стягувача з виконавчого провадження її правонаступником. Згідно з ст. 52 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу. Відповідно до ст. 334 Господарського процесуального кодексу України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується і суд апеляційної інстанції, що з огляду на положення норм цивільного законодавства та враховуючи приписи ст. 52, 334 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Диметра Фінанс" обґрунтована та підлягає задоволенню. Судом першої інстанції не приймались до уваги заперечення боржника, оскільки ч.1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що строк у три роки застосовується для пред`явлення виконавчого документа до виконання. При цьому, у п.1 ч. 4 ст. 12 вказаного Закону передбачено, що строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання. Відповідно, суд апеляційної інстанції зазначає, що доводи скаржника стосовно того, що наказ Господарського суду м. Києва від 09.10.2017 у справі №910/23066/15 міг бути пред`явлений до виконання лише в строк 09.10.2020 у відповідності до ч. 2 ст. 11 Закону України Про виконавче провадження, проте судом першої інстанції не було розглянуто заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ранфорт Лтд" про визнання таким, що не підлягає виконню наказ Господарського суду м. Києва від 09.10.2017- не знайшли своє підтвердження в матеріалах справ та не є належним доказом в розумінні статтей 76-79 Господарського процесуального кодексу України. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що твердження боржника щодо збігу строку примусового виконання рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2017 у справі № 910/23066/15, на виконання якого був виданий наказ від 09.10.2017, не відповідають положенням Закону України «Про виконавче провадження». Доводи скаржника в апеляційній скарзі про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Ранфорт Лтд не отримувало в установленому процесуальним законодавством порядку копію заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Диметра Фінанс" про заміну стягувача та копію ухвали Господарського суду м. Києва 07.09.2021 у справі №910/23066/15, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Згідно з частинами 3 та 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає. Порядок вручення судових рішень визначено у статті 242 Господарського процесуального кодексу України, за змістом частини 5 якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня. Частиною 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Крім того, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Як встановлено судом апеляційної інстанції, ухвала Господарського суду м. Києві від 07.09.2021 у справі №910/23066/15 була оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень 10.09.2021. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, зокрема, мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії. Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України"). Відповідно, скаржник не був позбавлений об`єктивної можливості дізнатися про рух (стан) судового провадження відкритим безоплатним цілодобовим доступом до Єдиного державного реєстру судових рішень та скористатись наданими йому процесуальними правами, проте такими можливостями не скористався. Як підтверджується матеріалами справи та відміткою печатки суду першої інстанції, що ухвалу Господарського суду м. Києві від 07.09.2021 у справі №910/23066/15 розгляд заяви про заміну стягувача правонаступником призначено на 16.09.2021, але дану ухвалу не відправлено, у зв`язку із відсутністю фінансування поштових відправлень, проте ухвалою Госпопадарського суду м. Києва від 16.09.2021 розгляд справи відкладено на 21.10.2021, відповідно ухвалу Господарського суду м. Києва від 16.09.2021 уже направлено судом першої інстанції, що підтверджується рекомендованим повідомленням з поштовим трекером№ 0110313636720 та отримано скаржником (Товариством з обмеженою відповідальністю "Ранфорт Лтд) 07.10.2021. Крім того, скаржник 21.10.2021 з`явився у судове засідання щодо розгляду заяви про про заміну стягувача правонаступником та надав свої пояснення, з урахуванням наведеного, судом апеляційної інстанції відхиляються доводи скаржника щодо неотримання оскарженої ухвали Господарського суду м. Києві від 07.09.2021 у справі №910/23066/15. Окрім того, доводи ксаржника про те, що ним не отримано в установленому процесуальним законодавством порядку копію заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Диметра Фінанс" про заміну стягувача та копію ухвали Господарського суду м. Києва 07.09.2021 у справі №910/23066/15 - судом апеляційної інстанції відхиляються як безпідставні та необгрунтовані, оскільки спростовуються заявними матеріалами справи, зокрема: накладною поштової установи 0101910326009 про приймання до пересилання відповідної заяви з додатками на адресу юридичного місцезнаходження скаржника (01103, м.Київ, вуд. Днружби Народів, 10), з відповідним описом вкладення. При цьому, вимогами процесуального закону встанвлено обов"язок учасника/заявника у спраів надати саме докази надсиланян відповідних заяв іншим учасникам справи, а не докази їх отримання, що узгоджується і з приписами ст. 170, 172 Господарського процесуального кодексу України. З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції погоджується з обґрунтованими та правомірними висновками суду першої інстанції про задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Диметра Фінанс" про заміну стягувача у виконавчому провадженні її правонаступником та заміну стягувача у виконавчому провадженні №60432267, відкритому на виконання наказу Господарського суду міста Києва від 09.10.2017 у справі №910/23066/15, з Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Диметра Фінанс». Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваній ухвалі, ухвала суду першої інстанції постановлена з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, обумовлені ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підстави для її скасування відсутні за наведених скаржником доводів. Керуючись ст.ст. 240, 255, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Ранфорт ЛТД на ухвалу Господарського суду м. Києва від 21.10.2021 у справі № 910/23066/15 - залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду м. Києва від 21.10.2021 у справі № 910/23066/15 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю Ранфорт ЛТД

4. Матеріали справи № 910/23066/15 повернути до Господарського суду м. Києва. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України. Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови підписано: 23.12.2021. Головуючий суддя С.Р. Станік Судді А.О. Мальченко Т.І. Разіна