Постанова Південно-західний апеляційний господарський суд № 916/3160/20(483/776/20)

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 грудня 2021 року м. ОдесаСправа № 916/3160/20(483/776/20) Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів: О.Ю. Аленіна, Л.В. Лавриненко, секретар судового засідання: І.М. Станкова, від позивача: С.В. Корець від відповідача: не з`явився розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Очаківський Райагрохім» на рішення Господарського суду Одеської області від 02.07.2021 (Л.І. Грабован, м.Одеса, повний текст складено 09.07.2021) у справі № 916/3160/20(483/776/20) за позовом ОСОБА_1 до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Очаківський Райагрохім» про витребування із чужого незаконного володіння земельної ділянки в межах справи №916/3160/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Очаківський Райагрохім» ВСТАНОВИВ: У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Очаківський Райагрохім» (далі ТОВ «Очаківський Райагрохім») про витребування із чужого незаконного володіння земельної ділянки, зобов`язавши ТОВ «Очаківський Райагрохім» повернути власнику ОСОБА_1 земельну ділянку разом з багаторічними насадженнями (виноградниками), площею 0,72 га, кадастровий номер 4825182800:01:000:0986, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належить йому на праві власності згідно свідоцтва про право на спадщину за законом №416 від 11.05.2010, зареєстрованому в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 03.06.2015 за №9896830. В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на порушення його права, як власника, на володіння та користування належною йому земельною ділянкою, оскільки на даний час вказана земельна ділянка перебуває у користуванні ТОВ «Очаківський райагрохім» без будь-яких правових підстав, а на вимогу позивача про повернення земельної ділянки в особисте користування відповідач листом за вих. №287 від 22.04.2020 відмовився повернути земельну ділянку та вказав, що на спірній ділянці знаходяться виноградники, які належать йому на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 2009 року, укладеного між відповідачем та СЗАТ «Ольвія». Ухвалою Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 09.06.2020 відкрито провадження у справі №483/776/20 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Очаківський Райагрохім». Ухвалою Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 20.01.2021 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Очаківський Райагрохім» про витребування із чужого незаконного володіння земельної ділянки передано до Господарського суду Одеської області, на розгляді якого перебуває справа №916/3160/20 про банкрутство ТОВ «Очаківський Райагрохім». Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.03.2021 прийнято справу №483/776/20 до свого провадження для розгляду в межах справи № 916/3160/20 про банкрутство ТОВ «Очаківський Райагрохім», постановлено розглядати справу №483/776/20 за правилами загального позовного провадження в межах справи про банкрутство №916/3160/20. Рішенням Господарського суду Одеської області від 02.07.2021 у справі №916/3160/20(483/776/20) позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Очаківський Райагрохім» про витребування із чужого незаконного володіння земельної ділянки задоволено частково. Витребувано із чужого незаконного володіння земельну ділянку у Товариства з обмеженою відповідальністю «Очаківський Райагрохім» на користь власника ОСОБА_1 разом з багаторічними насадженнями (виноградниками), площею 0,72га, кадастровий номер 4825182800:01:000:0986, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належить йому на праві власності, згідно свідоцтва про право на спадщину за законом №416 від 11.05.2010, зареєстрованому в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 03.06.2015 №9896830. В іншій частині позову щодо зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Очаківський Райагрохім» повернути власнику ОСОБА_1 земельну ділянку відмовлено. Суд першої інстанції, встановивши, що позивач є власником спірної земельної ділянки, яка перебуває у незаконному володінні відповідача за відсутності правових підстав для цього, дійшов висновку про обґрунтованість вимоги позивача щодо витребування з чужого незаконного володіння земельної ділянки з багаторічними насадженнями (виноградниками) та задовольнив позов в цій частині. При цьому суд також зазначив, що багаторічні насадження не можуть розглядатися як окремий об`єкт права власності без земельної ділянки, на якій вони знаходяться, оскільки є складовою частиною земельної ділянки; відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності зайняття спірної земельної ділянки та нелегітимності або непропорційності втручання і не надано доказів щодо права власності на багаторічні насадження. В іншій частині позову відмовлено з підстав того, що задоволення вимоги про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння виключає правові підстави для задоволення вимоги про зобов`язання відповідача повернути позивачу земельну ділянку з багаторічними насадженнями (виноградниками), оскільки у відповідності до статті 400 Цивільного кодексу України дані вимоги є взаємовиключними. Не погодившись з прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Очаківський Райагрохім» звернулося із апеляційною скаргою, в якій просило оскаржуване рішення скасувати, у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які господарський суд визнав встановленими; помилковість висновків суду щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог. В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначив, що на спірній земельній ділянці висаджені виноградники, встановлена шпалера (встановлено залізобетонні стовпчики, натягнуто та закріплено дріт). Факт наявності вказаних насаджень виноградників на спірній земельній ділянці позивачем не заперечується. З аналізу статті 179, частини другої статті 183, статті 187 Цивільного кодексу України вбачається, що багаторічні насадження не можуть розглядатися як окремий об`єкт відносин права власності на земельну ділянку, оскільки насадження та земельна ділянка під ними є одним цілим об`єктом земельною ділянкою, яка має назву багаторічні насадження. Згідно із частиною другою статті 187 Цивільного кодексу України при переході права на об`єкт його складові частини не підлягають відокремленню, але, в той же час, законодавством не встановлено заборони на укладення правочину про перехід права власності на складову частину такої речі, наприклад, виноградні кущі. У 2009 році багаторічні насадження за договором купівлі-продажу №81 були продані ТОВ «Очаківський Райагрохім» та перебувають у нього на балансі. Враховуючи, що позивач знав про фактичне володіння відповідачем земельною ділянкою та не заперечував проти цього, отримуючи плату за користування земельною ділянкою, ТОВ «Очаківський Райагрохім» відкрито та добросовісно, відповідно до статті 397 Цивільного кодексу України, володіє спірною земельною ділянкою, а оскільки відповідач створив виноградник, що знаходиться на спірній земельній ділянці, вклав у нього значні кошти, то у випадку витребування земельної ділянки йому будуть заподіяні значні збитки. Відтак, оскаржуваним рішенням позбавлено ТОВ «Очаківський Райагрохім» права власності на виноградні кущі. Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 26.07.2021 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Л.В. Лавриненко, судді: О.Ю. Аленін, М.А. Мишкіна. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.08.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Очаківський Райагрохім» на рішення Господарського суду Одеської області від 02.07.2020 у справі №916/3160/20(483/776/20) залишено без руху з підстав ненадання скаржником доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 3405,00грн.; встановлено скаржнику строк для подання заяви про усунення недоліків апеляційної скарги разом з належними доказами, які підтверджують сплату судового збору у встановленому законом розмірі та порядку протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху; роз`яснено апелянту, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається скаржнику. У зв`язку з перебуванням колегії суддів у складі головуючого судді Лавриненко Л.В., суддів Аленіна О.Ю., Мишкіної М.А. у відпустці, розпорядженням керівника апарату суду №246 від 27.08.2021 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №916/3160/20(483/776/20). Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 27.08.2021 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Л.В. Поліщук, судді: Л.О. Будішевська, С.В. Таран. 20.09.2021 на адресу суду від скаржника надійшло клопотання про залучення документів (вх.№3062/21/Д1 від 20.09.2021), в якому товариство просило на виконання вимог ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.08.2021 залучити докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги, а саме: квитанції №77 від 13.09.2021 на суму 3405,00грн. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.09.2021 прийнято справу №916/3160/20(483/776/20) до провадження у новому складі колегії суддів: головуючий суддя Л.В. Поліщук, судді: Л.О. Будішевська, С.В. Таран.; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Очаківський Райагрохім» на рішення Господарського суду Одеської області від 02.07.2021 у справі №916/3160/20(483/776/20); встановлено учасникам справи строк до 07.10.2021 для подання відзиву на апеляційну скаргу; роз`яснено учасникам справи про їх право в строк до 07.10.2021 подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи; попереджено учасників справи про наслідки подання письмових заяв чи клопотань без додержання вимог частини першої та другої вказаної вище норми або не у строк, встановлений судом, у вигляді їх повернення заявникові без розгляду. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.10.2021 розгляд справи №916/3160/20(483/776/20) призначено на 02.11.2021 об 11:00 год. У межах визначеного судом апеляційної інстанції строку позивач надав відзив на апеляційну скаргу (вх.№3062/21/Д3 від 04.10.2021), в якому просив оскаржуване рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на її безпідставність. З огляду на тимчасову непрацездатність головуючого судді Л.В. Поліщук з 18.10.2021, а також тимчасову непрацездатність судді-учасника колегії С.В. Таран з 04.10.2021, судове засідання у призначений день та час не відбулось. Головуючий суддя Л.В. Поліщук була тимчасово непрацездатною по 12.11.2021. У зв`язку з перебуванням суддів Л.О. Будішевської та С.В. Таран з 08.11.2021 по 26.11.2021 у відпустці, за розпорядженням керівника апарату суду №346 від 16.11.2021 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №916/3160/20(483/776/20). Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.11.2021 для розгляду апеляційної скарги у справі №916/3160/20(483/776/20) сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів: О.Ю. Аленіна, Л.В. Лавриненко. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.11.2021 справу №916/3160/20(483/776/20) прийнято до провадження у новому складі колегії суддів: головуючий суддя Л.В. Поліщук, судді: О.Ю. Аленін, Л.В. Лавриненко; розгляд справи №916/3160/20(483/776/20) призначено на 22.12.2021 о 15:00 год. Ухвалою від 23.11.2021 задоволено клопотання ОСОБА_1 про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції задовольнити; доручено Миколаївському апеляційному суду (54001, м. Миколаїв, вул. 68 Десантників, 2) забезпечити проведення судового засідання у справі №916/3160/20(483/776/20), розгляд якої відбудеться 22.12.2021 о 15:00 год., в режимі відеоконференції в приміщенні Миколаївського апеляційного суду. В судовому засіданні апеляційної інстанції 22.12.2021, яке проводилося в режимі відеоконференції, представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу. Відповідач про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, проте явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив. Оскільки матеріали справи містять обсяг відомостей, достатній для розгляду апеляційної скарги, обов`язкова явка учасників справи в судове засідання апеляційної інстанції Південно-західним апеляційним господарським судом не визнавалась, а частиною 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності в судовому засіданні представника відповідача за наявними у справі матеріалами. Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне. Відповідно до частини першої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Отже, оскільки доводи апеляційної скарги зводяться виключно до того, що суд першої інстанції незаконно та необґрунтовано задовольнив позовну вимогу про витребування у відповідача земельної ділянки разом з багаторічними насадженнями (виноградниками), а суд апеляційної інстанції відповідно до вимог статті 269 Господарського процесуального кодексу України обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги при апеляційному перегляді справи, колегією суддів Південно-західного апеляційного господарського суду здійснюється перегляд рішення суду саме в цій частині. Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА №062042 від 12.08.2005 ОСОБА_2 на підставі розпорядження Очаківської райдержадміністрації від 28.02.2005 №49 була власником земельної ділянки площею 0,72, розташованої в межах території Парутинської сільської ради Очаківського району Миколаївської області; цільове призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; кадастровий номер земельної ділянки - 4825182800:01:000:0986. Вказаний акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010502103257 (т. 1 а.с. 9). Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 11.05.2010, виданого державним нотаріусом Другої очаківської державної нотаріальної контори та зареєстрованого в реєстрі за №416, спадкоємцем зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_2 є її син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІНН НОМЕР_1 ); спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається із: земельної ділянки, розташованої в межах території Парутинської сільської ради Очаківського району Миколаївської області, яка належить спадкодавиці на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА №062042, виданого Очаківською райдержадміністрацією Миколаївської області 12.08.2005 на підставі розпорядження Очаківської райдержадміністрації від 28.02.2005 за № 49 та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010502103257 (кадастровий номер 4825182800:01:000:0986), площею 0,72 га, яка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва) (т. 1 а.с. 10). З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №38491583 від 03.06.2015 вбачається, що ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на праві приватної власності належить об`єкт нерухомого майна, а саме: земельна ділянка, яка розташована за адресою: Миколаївська обл., Очаківський р., с/рада Парутинська; кадастровий номер: 4825182800:01:000:0986; дата державної реєстрації земельної ділянки: 12.08.2005; орган, що здійснив державну реєстрацію земельної ділянки: Очаківський районний відділ реєстрації Миколаївської регіональної філії ДП «Центр ДЗК»; цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; площа: 0,722 га; підстава виникнення права власності: свідоцтво про право на спадщину за законом, серія та номер: 416, виданий 11.05.2010, видавник: державний нотаріус Другої очаківської державної нотаріальної контори Миколаївської області Селецька Н.П.; державний акт на право власності на земельну ділянку, серія та номер: ЯА062042, виданий 12.08.2005, видавник: Очаківська районна державна адміністрація Миколаївської області (т. 1 а.с. 11). Право власності на вказану земельну ділянку зареєстровано 03.06.2015 державним реєстратором Реєстраційної служби Очаківського міськрайонного управління юстиції Миколаївської області. Як зазначає позивач, ОСОБА_1 , вказана вище земельна ділянка на даний час перебуває у користуванні ТОВ «Очаківський Райагрохім» без будь-яких правових підстав. Листом від 10.04.2020 позивач звернувся до директора ТОВ «Очаківський Райагрохім» із письмовою вимогою про повернення земельної ділянки площею 0, 72 га (кадастровий номер 4825182800:01:000:0986). У відповідь на вказаний лист позивача, відповідач листом №287 від 22.04.2020 повідомив про те, що ОСОБА_1 на підтвердження права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4825182800:01:000:0986 не надав жодного документу, а відсутність доказів права власності на вказану земельну ділянку не дає правових підстав для її повернення. Також ТОВ «Очаківський Райагрохім» зазначило про те, що багаторічні насадження, залізобетонні стовпи та дріт встановлені на земельній ділянці №4825182800:01:000:0986 за кошти СЗАТ «Ольвія» та були власністю останнього. В 2009 році зазначені багаторічні насадження за договором купівлі-продажу №81 були продані ТОВ «Очаківський Райагрохім». Підтвердженням права власності на насадження є договір купівлі-продажу №81 від 05.06.2009, додатки №№1, 2, 3 до нього та факт перебування цього майна на балансі ТОВ «Очаківський Райагрохім». Тому, як зазначив відповідач у вказаному листі, виноградні кущі, стовпи та дріт не можуть належати позивачу. Разом з тим, ТОВ «Очаківський Райагрохім» вказало про те, що не заперечує проти використання позивачем земельної ділянки 4825182800:01:000:0986 за умови надання правовстановлюючих документів та відшкодування вартості багаторічних кущів та шпалери в сумі 63200 грн. (т. 1 а.с. 15). У відповідь на адвокатський запит адвоката Корець С.В. від 05.05.2020 №02/05, Відділ в Очаківському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області повідомив про те, що відомості щодо надання в оренду земельної ділянки площею 0,72 га, кадастровий номер 4825182800:01:000:0986 (колишній власник ОСОБА_2 ) у відділі відсутні (т. 1 а.с. 17). Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №210596656 від 28.05.2020, ОСОБА_1 є власником об`єкта нерухомого майна, а саме: земельної ділянки площею 0,722 га, розташованої за адресою: Миколаївська обл., Очаківський р., с/рада Парутинська; кадастровий номер: 4825182800:01:000:0986; підстава для державної реєстрації права власності: свідоцтво про право на спадщину за законом, серія та номер: 416, виданий 11.05.2010, видавник: державний нотаріус Другої очаківської державної нотаріальної контори Миколаївської області; державний акт на право власності на земельну ділянку, серія та номер: ЯА062042, виданий 12.08.2005, видавник: Очаківська районна державна адміністрація Миколаївської області. Відомості про реєстрацію іншого речового права на вказану земельну ділянку відсутні (т. 1 а.с. 18). За вказаних обставин позивач звернувся з даним позовом до суду. Зі змісту положень статті 41 Конституції України, статті 321 Цивільного кодексу України вбачається, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Згідно із частиною першою статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом. Підставами виникнення (набуття) права власності є юридичні факти або правовідносини. До способів набуття права власності належать: набуття права власності на новостворену (виготовлену) річ (у тому числі на об`єкт незавершеного будівництва), на яку раніше не було встановлено нічиє право власності (стаття 331 Цивільного кодексу України); визнання права власності на самочинне будівництво (стаття 376 Цивільного кодексу України); у випадку приватизації державного майна та майна, що перебуває у комунальній власності (стаття 345 Цивільного кодексу України); у порядку спадкування після смерті громадянина (стаття 1216 Цивільного кодексу України); на підставі договору (стаття 334 Цивільного кодексу України) та інші. Частиною другою статті 331 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону (частина четверта статті 334 Цивільного кодексу України). За змістом статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право власності на нерухоме майно підлягає державній реєстрації. Частиною першою статті 317 Цивільного кодексу України унормовано, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (частина перша статті 319 Цивільного кодексу України). Правомочність володіння означає передбачену законом (тобто юридично забезпечену) можливість мати (утримувати) в себе певне майно (фактично панувати над ним, зараховувати на свій баланс і под.). Правовомочність користування означає передбачену законом можливість використовувати, експлуатувати майно, отримувати від нього корисні властивості, його споживання. Правомочність розпорядження означає юридично забезпечену можливість визначення і вирішення юридичної долі майна шляхом зміни його належності, стану або призначення (відчуження за договором, передача у спадщину, знищення, переробка і т. ін.). У сукупності ці правомочності вичерпують усі надані власнику можливості. Приписами частини другої статті 321 Цивільного кодексу України встановлено, що особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Зазначений спосіб захисту права власності застосовується у тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти і користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває із його володіння. Згідно з наведеною нормою власник має право реалізувати своє право на захист шляхом звернення до суду з вимогою про витребування свого майна із чужого незаконного володіння із дотриманням вимог, передбачених Цивільним кодексом України. Правовий аналіз положень статті 387 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що у наведеній нормі йдеться про право власника на віндикаційний позов, тобто позов власника, який не володіє, до невласника, який незаконно володіє майном, про вилучення цього майна в натурі. Віндикаційний позов належить до речово-правових способів захисту; захищає право власності в цілому, оскільки він пред`являється у тих випадках, коли порушено права володіння, користування та розпорядження одночасно. Сторонами у віндикаційному позові є власник речі, який не лише позбавлений можливості користуватися і розпоряджатися річчю, але вже й фактично нею не володіє, та незаконний фактичний володілець речі (як добросовісний, так і недобросовісний). Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 13.04.2021 у справі № 910/11702/18. У постанові Верховного Суду від 02.09.2020 у справі № 910/13536/19 зазначено, що для застосування передбаченого у статті 387 Цивільного кодексу України правового механізму відновлення порушеного права власності необхідним є встановлення наступних обставин у їх сукупності: існування в натурі індивідуально визначеного майна з ідентифікуючими ознаками на момент подачі позову та прийняття судом рішення про його витребування; наявність підтвердженого права власності або права законного володіння у позивача на відповідне майно; відсутність у власника чи титульного володільця можливості здійснювати фактичне володіння цим майном через те, що відповідач на момент подачі позову та прийняття рішення у справі фактично тримає його у себе; відсутність договірних відносин між позивачем і відповідачем, оскільки в протилежному випадку застосовуються зобов`язально-правові способи захисту права власності. Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, Південно-західний апеляційний господарський суд встановив, що ОСОБА_1 в порядку спадкування набув право власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: Миколаївська обл., Очаківський р., с/рада Парутинська (кадастровий номер: 4825182800:01:000:0986). Право власності на вказану земельну ділянку зареєстровано 03.06.2015 державним реєстратором Реєстраційної служби Очаківського міськрайонного управління юстиції Миколаївської області. Тобто, майно, про витребування якого заявлено позов у даній справі, визначено певними індивідуальними ознаками та належить позивачу на праві власності. Проте позивач, як власник земельної ділянки, розташованої за адресою: Миколаївська обл., Очаківський р., с/рада Парутинська (кадастровий номер: 4825182800:01:000:0986), позбавлений фактичного володіння нею через те, що спірна земельна ділянка перебуває у фактичному володінні відповідача, що останній не заперечує, а, навпаки, стверджує про відкрите та добросовісне володіння земельною ділянкою, про що позивач знав і отримував плату за користування відповідачем земельною ділянкою. Разом з тим, у матеріалах справи відсутні будь-які докази договірних відносин між сторонами, так само як і відсутні відомості про реєстрацію іншого речового права (оренди, емфітевзису, тощо) на вказану земельну ділянку. Таким чином, між позивачем та відповідачем відсутні зобов`язально-правові відносини, а нерухомим майном (земельною ділянкою), що належить позивачу, безпідставно володіє та користується відповідач за відсутності у нього правових підстав для цього, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість вимоги позивача щодо витребування з чужого незаконного володіння земельної ділянки з багаторічними насадженнями (виноградниками) та задоволення позову в цій частині. Скаржник, не погодившись з рішенням суду в частині задоволення позовної вимоги про витребування з чужого незаконного володіння земельної ділянки з багаторічними насадженнями (виноградниками), зазначив, що оскаржуваним рішенням суду позбавлено ТОВ «Очаківський Райагрохім» права власності на виноградні кущі, які були висаджені за кошти СЗАТ «Ольвія», а в подальшому (у 2009 році) за договором купівлі-продажу №81 продані ТОВ «Очаківський Райагрохім» та на даний час перебувають у нього на балансі. При цьому апелянт зазначив, що згідно із частиною другою статті 187 Цивільного кодексу України при переході права на об`єкт його складові частини не підлягають відокремленню, але, в той же час, законодавством не встановлено заборони на укладення правочину про перехід права власності на складову частину такої речі. Такі доводи скаржника, по-перше, не підтверджені матеріалами справи, а по-друге, є помилковими з огляду на наступне. Предметом права власності може бути лише майно, яке складається з речей (стаття 179 Цивільного кодексу України), сукупності речей та майнових прав (стаття 190 Цивільного кодексу України). Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення (частина друга статті 183 Цивільного кодексу України). Складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від речі без її пошкодження або істотного знецінення. При переході права на річ її складові частини не підлягають відокремленню (стаття 187 Цивільного кодексу України). Частиною першою статті 181 Цивільного кодексу України унормовано, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Тобто, до речей як складової поняття майна, зокрема, нерухомих, відповідно до положень статті 181 Цивільного кодексу України належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Згідно із положеннями частини другої статті 22, статті 19 Земельного кодексу України багаторічні насадження - це різновид сільськогосподарських угідь, що відносяться до земель сільськогосподарського призначення. Відповідно до частини 2 статті 79 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб. Згідно із частиною третьою статті 373 Цивільного кодексу України право власності на земельну ділянку поширюється на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси та багаторічні насадження, які на ній знаходяться, а також на простір, що є над і під поверхнею ділянки, висотою та глибиною, які необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд. Зі змісту статті 179, частини другої статті 183 та статті 187 Цивільного кодексу України вбачається, що складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від речі без її пошкодження або істотного знецінення. Оскільки насадження, що розміщені на земельній ділянці, неможливо відділити від цієї земельної ділянки без втрати її цільового призначення або істотного знецінення, відповідно, насадження, що ростуть на ній, є складовою частиною цієї земельної ділянки як неподільної речі. Враховуючи викладене, багаторічні насадження не можуть розглядатися як окремий об`єкт права власності без земельної ділянки, на якій вони знаходяться, оскільки є складовою частиною земельної ділянки. Поширення права власності на земельну ділянку в її межах і на багаторічні насадження, які на ній знаходяться, дозволяє стверджувати, що останні є природною приналежністю земельної ділянки як головної речі в силу їх фізичної та юридичної неподільності. За загальним правилом багаторічні насадження слідують юридичній долі земельної ділянки. Таким чином, багаторічні насадження - це земельні угіддя, та/або окрема земельна ділянка з розміщеним на ній деревами, кущами та іншими рослинами як один цілий об`єкт. Перебування багаторічних насаджень на балансі підприємства не може вважатись підтвердженням права власності на ці насадження, оскільки баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна, і не свідчить про знаходження майна у власності (володінні) підприємства (організації). Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду України від 07.04.2010 у справі N 6-22393св09 та постанові Верховного Суду України 25.02.2015 у справі №6-14цс15. Виходячи з наведеного вище, багаторічні насадження виноградники не можуть бути відокремлені від земельної ділянки, складовою частиною яких вони є, та в силу положень статті 79 Земельного кодексу України та статті 373 Цивільного кодексу України право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на багаторічні насадження, які на ній знаходяться. Названі положення є імперативними нормами законодавства, а тому підлягають прямому застосуванню та не можуть передбачати будь-яких виключень в їх застосуванні до відносин права власності на земельні ділянки. Отже, доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті. В силу приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Оскаржуване рішення суду таким вимогам відповідає, у зв`язку з чим підстав для його скасування колегія суддів не вбачає. У зв`язку із викладеним, у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити. У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за її подання та розгляд не відшкодовуються. Керуючись ст.ст. 269, 270, 276, 281 284 ГПК України, Південно-західний апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Очаківський Райагрохім» залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Одеської області від 02.07.2021 у справі №916/3160/20(483/776/20) залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України. Повний текст постанови складено 24.12.2021. Головуючий суддя Л.В. Поліщук Суддя О.Ю. Аленін Суддя Л.В. Лавриненко