Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/16899/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 14 грудня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/16899/21 Головуючий в 1 інстанції: Бжассо Н.В. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Домусчі С.Д. суддів: Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І., розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Доброславського відділу Державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Доброславського відділу Державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання відмови протиправною, зобов`язання зняти арешт з земельної ділянки, - В С Т А Н О В И В: Позивач, ОСОБА_2 звернулась із позовом до Доброславського відділу Державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якому просила суд: - визнати протиправною відмову Доброславського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у знятті арешту з земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; - зобов`язати Доброславський відділ державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зняти арешт з земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5122782600:01:002:5051 загальною площею 0,0558 га. В обґрунтування позовних вимог позивач посилалася на те, що рішенням №249-VIII Красносільської сільської ради Одеського району Одеської області було передано ОСОБА_1 безкоштовно у власність земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5122782600:01:002:5051 загальною площею 0,0558 га (за межами населеного пункту (копія витягу із сесії додається). При поданні пакету документів для реєстрації права власності на земельну ділянку, до органів державної реєстрації прав стало відомо, що на вищевказану земельну ділянку накладено арешт та у якості підстави накладення арешту зазначена постанова, № АН №351438 від 19.01.2009 року, ВДВС Комінтернівського РУЮ. Позивач звернулась до Доброславського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції з заявою про зняття арешту з земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 . 08.09.2021 року позивачем отримано відмову про зняття арешту із земельної ділянки, оскільки згідно відомостей АСВП не є можливим встановити в якому саме виконавчому провадженні накладено зазначений арешт, оскільки строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця становить три роки. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року частково задоволений адміністративний позов ОСОБА_2 до Доброславського відділу Державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною відмови у знятті арешту з земельної ділянки, зобов`язання вчинити дії. Зобов`язано Доброславський відділ державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зняти арешт з земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5122782600:01:002:5051 загальною площею 0,0558 га. В іншій частині позову відмовлено. В апеляційній скарзі Доброславський відділ Державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нову постанову, якою закрити провадження у справі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначив, що оскільки арешт на земельну ділянку був накладений в межах виконавчого провадження відкритого за виконавчим документом, виданим у цивільній справі, тому справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Позивач у відзиві на апеляційну скаргу посилався на доводи ідентичні тим, що викладені в позовній заяві та узгоджуються з висновками, викладеними в рішенні суду першої інстанції, у зв`язку з чим, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав. Суд встановив, що 30.08.2021 року Красносільською сільською радою Одеського району Одеської області прийнято рішення № 249-VIII про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки), для ведення садівництва, для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 . Передано безкоштовно у приватну власність земельну ділянку громадянці ОСОБА_1 кадастровий номер 5122782600:01:002:5051, загальною площею 0,0558 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (за межами населеного пункту). Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо земельної ділянки № 1603 за адресою: Одеська обл., Лиманський р-н., с/рада Красносільська, об`єднання садоводів «Степове», постановою ВДВС Комінтернівського РУЮ АН № 351438 від 19.01.2009 року накладено арешт. ОСОБА_1 звернулася до Доброславського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) із заявою про зняття арешту з земельної ділянки. Згідно з листом № 43-10335/43-32/ від 08.09.2021 року, відповідач повідомив позивача, що згідно відомостей АСВП не є можливим встановити в якому саме виконавчому провадженні накладено зазначений арешт. Надати інформацію, щодо арешту земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , не є можливим, оскільки, згідно з п.2 частини XI наказу від 07.06.2017 року №1829/5 «Про затвердження правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями» строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, становить три роки, крім виконавчих проваджень за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить один рік. На даний час, виконавчі провадження щодо ОСОБА_1 та земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - відсутні. Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що з урахуванням відсутності виконавчих проваджень щодо ОСОБА_1 та земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , наявні підстави для зняття арешту з вказаної земельної ділянки на підставі ч. 5 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження». Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд дійшов такого висновку. Розглядаючи справу по суті спірних правовідносин, суд першої інстанції виходив з того, що на спірні правовідносини поширюється юрисдикція адміністративних судів. Проте апеляційний суд вважає такі висновки суду першої інстанції помилковими з огляду на таке. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20.07.2006 у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів. Таким чином, заявлені позовні вимоги підлягають розгляду судом, до компетенції якого належить розгляд такої категорії справ. Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно пункту 3 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративним судом є суд, до компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративною справою є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, публічно-правовим спором є спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. Пунктом 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні брати за основу суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Згідно частини 1 статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Позивач в позовній заяві зазначає, що у зв`язку із накладеними арештами, позбавлений можливості продати належне йому майно. Таким чином, предметом позову є цивільно-правовий спір, пов`язаний із захистом права розпорядження на нерухоме майно, належного позивачу на праві власності. Згідно частини 1 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Таким чином, норма вказаної статті передбачає наявність відкритого виконавчого провадження щодо позивача. Згідно листа апелянта від 08.09.2021 року (а.с. 10) на час звернення позивача із заявою про скасування арешту є неможливим встановити в якому саме виконавчому провадженні 19.01.2009 року був накладений арешт на земельну ділянку, а вирішити питання щодо зняття арешту з майна не виявляється можливим, оскільки строк зберігання виконавчих проваджень становить один рік. Додатково, в апеляційній скарзі, апелянт посилається на те, що ним був встановлений факт накладення арешту на земельну ділянку в межах цивільної справи, яка розглядалась Комінтернівським районним судом Одеської області №2-125, в межах якої оскаржувалися рішення щодо земельної ділянки № 1603 в Об`єднанні садоводів «Степове», на підтвердження чого апелянт надав роздруківку із офіційного сайту «Судова Влада» З огляду на відсутність виконавчого провадження щодо позивача, вказаний спір не може бути розглянутий відповідно до статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України. За вказаних обставин позов не належить до юрисдикції адміністративних судів. Згідно частини 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно частини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Згідно частини 2 статті 30 Цивільного процесуального кодексу України позови про зняття арешту з майна пред`являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини. Предметом позову є цивільно-правовий спір, пов`язаний із захистом права розпорядження рухомим майном, належним позивачу на праві власності, відтак вказаний спір має розглядатися місцевим загальним судом за місцезнаходженням майна або основної його частини, за правилами цивільного судочинства. Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржуване рішення скасуванню із закриттям провадження у справі, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238, ч. 1 ст. 319 КАС України. Керуючись ст.ст. 2-12, 19, 238, 242, 308, 310, 315, 317, 319, 321, 322, 325, 327-329 КАС України, суд - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Доброславського відділу Державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) - задовольнити. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року у справі №420/16899/21 - скасувати. Провадження в адміністративній справі №420/16899/21 за позовом ОСОБА_1 до Доброславського відділу Державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання відмови протиправною, зобов`язання зняти арешт з земельної ділянки - закрити. Роз`яснити ОСОБА_1 її право на звернення з цим позовом в порядку цивільного судочинства до загального місцевого суду за місцезнаходженням майна або основної його частини. Роз`яснити ОСОБА_1 право протягом десяти днів з дня отримання постанови апеляційного суду звернутися до П`ятого апеляційного адміністративного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складений 24.12.2021 року. Головуючий суддя Домусчі С.Д. Судді Семенюк Г.В. Шляхтицький О.І.