Постанова 4813 № 507/1720/14-ц

Номер провадження: 22-ц/813/10598/21 Номер справи місцевого суду: 507/1720/14-ц Головуючий у першій інстанції Вужиловський О. В. Доповідач Комлева О. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24.12.2021 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого-судді Комлевої О.С., суддів: Гірняк Л.А., Сегеди С.М., з участю секретаря Стадніченко А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на ухвалу Любашівського районного суду Одеської області від 16 липня 2021 року, постановленупід головуванням судді Вужиловського О.В., у цивільній справі за поданням приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Щербакова Юрія Сергійовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 , - в с т а н о в и в: У квітні 2021 року приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Щербаков Ю.С. звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 без вилучення паспортного документу, в якому просив тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон боржника ОСОБА_1 до погашення заборгованості за виконавчим документом в повному обсязі. В обґрунтування скарги зазначив, що на виконанні в приватного виконавця знаходиться виконавче провадження 63705530 з примусового виконання виконавчого документа виконавчого листа № 507/1720/14-ц від 10 грудня 2014 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованості за кредитним договором в сумі 41658,91 дол. США, 3654 грн. судового збору. 23.11.2020 року приватним виконавцем прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження та копія якої та виклик приватного виконавця Нагапетяну О.Б. було направлено рекомендованою кореспонденцією, проте ОСОБА_1 жодного разу на виклик до приватного виконавця не з`явився, рішення суду не виконав, будь-які заходи щодо сплати боргу не вживає, що свідчить про ухилення боржника від виконання рішення суду. Ухвалою Любашівського районного суду Одеської області від 16 липня 2021 року у задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Щербакова Ю.С. відмовлено. Не погоджуючись з ухвалою суду, ТОВ «Вердикт Капітал» звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду скасувати, прийняти нову постанову, якою подання приватного виконавця задовольнити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. У обґрунтуванні своєї апеляційної скарги апелянт зазначає, що копія постанови про відкриття виконавчого провадження була надіслана боржнику за адресою, зазначеною у виконавчому документі, з вимогою з`явитися до приватного виконавця, проте боржник до державного виконавця не з`явився та не здійснює заходи щодо виконання судового рішення, що свідчить про його ухилення від виконання рішення суду. Відзиву до суду надано не було. В судове засідання призначене на 22 грудня 2021 року сторони не з`явилися, були сповіщені належним чином (а.с. 52, 82-86). Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає за можливе розглянути справу у відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи. Враховуючи вищенаведене та у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (24 грудня 2021 року). Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки ухвала суду постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Відповідно до ст. 375 ЦПК України,суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відмовляючи у задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Щербакова Ю.С. про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, суд першої інстанції виходив із того, що судом не встановлено фактів, що ставлять під загрозу питання примусового виконання судового рішення та потребують тимчасового обмеження права виїзду боржника за межі України. Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. З матеріалів справи вбачається, що у приватного виконавця знаходиться виконавче провадження 63705530 з примусового виконання виконавчого документа виконавчого листа № 507/1720/14-ц від 10 грудня 2014 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованості за кредитним договором в сумі 41658,91 дол. США, 3654 грн. судового збору. 23.11.2020 року приватним виконавцем прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі вказаного виконавчого документа. З матеріалів виконавчого провадження, вбачається, що копія постанови про відкриття виконавчого провадження була надіслана на адресу зазначену у виконавчому документів місця проживання боржника ОСОБА_1 , з вимогою з`явитися до приватного виконавця для подачі декларації про доходи та майно боржника, сплатити борг за виконавчим документом та надати підтверджуючі документи про сплату боргу. Боржнику ОСОБА_1 також надсилалась постанова про арешт майна. В ході виконання рішення суду приватним виконавцем вчинялися дії для виявлення у ОСОБА_1 рухомого чи нерухомого майна, заробітку (доходу). Дослідженими матеріалами виконавчого провадження встановлено, що вжитими заходами встановити місце фактичного проживання чи перебування боржника ОСОБА_1 не вдалося. Суду не було надано доказів вручення ОСОБА_1 постанови про відкриття виконавчого провадження, викликів до приватного виконавця, а також інших матеріалів. Надані до суду не містять доказів того, що приватний виконавець встановлював місце реєстрації ОСОБА_1 , яке з 2014 року могло змінитись. Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Відповідно до п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів. Згідно з ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця. В силу вимог ст. 129-1 Конституції України, ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими для виконання фізичними особами на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом, і це дає законні підстави та право прийняти до боржника додаткові заходи примусового виконання рішення суду. Ст. 33 Конституції України визначає, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом. Відповідно до ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадку, якщо він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов`язань. Висновки суду про те, що в матеріалах виконавчого провадження відсутні будь-якій відомості про ухилення боржника від виконання рішення суду відповідають обставинам справи, а наявність лише самого зобов`язання не наділяє приватного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон. Також судом вірно зазначено, що законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. У зв`язку з цим, саме приватний виконавець повинен довести суду чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково. Виходячи з викладених обставин справи, судом у відповідності до вимог закону вірно встановлено, що підстав для обмеження у праві виїзду ОСОБА_1 за межі України не вбачається за не наданням належних доказів щодо ухилення від виконання боржником судового рішення. З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції. Судове рішення відповідає вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки судові процедури повинні бути справедливими і розумними як до відповідача, так і до позивача. Доводи апеляційної скарги ТОВ «Вердикт Капітал» про те, що копія постанови про відкриття виконавчого провадження була надіслана боржнику за адресою, зазначеною у виконавчому документі, з вимогою з`явитися до приватного виконавця, проте боржник до державного виконавця не з`явився та не здійснює заходи щодо виконання судового рішення, що свідчить про його ухилення від виконання рішення суду, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки вказані доводи спростовуються матеріалами справи та зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта із висновками суду першої інстанції щодо встановлених обставин справи, проте повноваження суду апеляційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03). У відповідності з положеннями ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. За правилами ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України). При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій. Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом. Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами. Згідно з ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до ч.2 ст.43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі. За вимогами ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32). Пункт 1ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41). Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Таким чином, ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для її скасування відсутні. На підставі ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу адвоката товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» залишити без задоволення. УхвалуЛюбашівського районного суду Одеської області від 16 липня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Повний текст судового рішення складений 24 грудня 2021 року. Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева Судді ______________________________________ Л.А. Гірняк ______________________________________ С.М. Сегеда