Постанова Одеський апеляційний суд № 520/11954/17

Номер провадження: 22-ц/813/3761/21 Номер справи місцевого суду: 520/11954/17 Головуючий у першій інстанції Калашнікова О.І. Доповідач Сегеда С. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24.12.2021 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого Сегеди С.М., суддів: Гірняк Л.А., Комлевої О.С., за участю секретаря Хухрова С.В., розглянувши у спрошеному судовому засіданні, у відсутність учасників справи, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 21 вересня 2018 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю третьої особи ОСОБА_4 , про відшкодування витрат на ремонт нерухомого майна, встановив: 05 жовтня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю третьої особи ОСОБА_4 , про стягнення з ОСОБА_2 на його користь 372 377 грн. в порядку відшкодування витрат за проведений капітальний ремонт орендованої квартири АДРЕСА_1 . В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що сума позову складається з витрат на капітальний ремонт орендованої квартири в сумі 300 377 грн. і упущеної вигоди в сумі 72 000 грн., в загальній сумі 372 377 грн. Представник відповідача позов не визнала з тих підстав, що ОСОБА_2 в будь-яких правовідносинах з ОСОБА_1 не перебувала, квартиру АДРЕСА_1 придбала за договором купівлі-продажу у власника квартири ОСОБА_3 . Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 21 вересня 2018 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення Київського районного суду м. Одеси від 21 вересня 2018 року, та постановлення нового рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі,посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вирішуючи питання про слухання справи у спрощеному позовному провадженні, у відсутності учасників справи, колегія суддів виходить із того, що учасники справи належним чином сповіщені про час і місце судового засідання, у тому числі апелянт і позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 - через своїх представників, відповідно адвоката Подорожнього А.С. і ОСОБА_5 (т.2, а.с.2-5), а також третя особа ОСОБА_4 , який за зареєстрованим місцем проживання відсутній (т.1, а.с.225, 243-244, т.2, а.с.10). Враховуючи, що жоден із учасників даної цивільної справи не надав суду заяви про бажання прийняти участь у справі особисто, та відкладення у зв`язку з цим судового розгляду, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для відкладення розгляду справи, у зв`язку з чим колегія суддів вирішила слухати справу за відсутності її учасників, на підставі наявних у справі доказів. У зв`язку з вищевикладеним та у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. У зв`язку з цим, датою ухвалення цього судового рішення, яким є постанова суду, є 24.12.2021 року. Вирішуючи питання про законність або незаконність оскаржуваного судового рішення, слід зазначити, що справа перебувала в провадженні судді ОСОБА_6 , однак згідно рішення ВРП від 09.04.2020 року № 914/0/15-20 його було звільнено з посади судді Одеського апеляційного суду у відставку, у зв`язку з чим 24.04.2020 року Розпорядженням та протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями по справі визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя Сегеда С.М., судді: Дрішлюк А.І. і Драгомерецький М.М. (т.1, а.с.166,167). Розпорядженням щодо повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 05.05.2020 року № 2715 та протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 05.05.2020 року, судді Дрішлюк А.І. і Драгомерецький М.М. були замінені на суддів: Гірняк Л.А. і Комлеву О.С. (т.1, а.с.169, 170). У зв`язку з цим ухвалою Одеського апеляційного суду від 05.05.2020 року вказану цивільну справу було прийнято до провадження, та призначено розгляд справи на 05 серпня 2020 р., на 15 год. 00 хв. (т.1, а.с. (172-186), потім - на 03 лютого 2021 року, (т.1, а.с.193-204), потім на 09 червня 2021 року, потім на 10.11.2021 року, потім на 15 грудня 2021 року, на 09.40 год. (т.2, а.с.2-13). Про призначені судові засідання учасники справи повідомлялись належним чином, однак до суду не з`являлись. Враховуючи, що третя особа ОСОБА_4 за зареєстрованим місцем свого проживаня АДРЕСА_2 відсутній (т.1, а.с. 225, 243-244, т.2, а.с. 10), колегія судів вирішила слухати справу у відсутність її учасників, на підставі наявних у справі доказів. Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечень проти неї, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи, 01.02.2012 року ОСОБА_3 і ОСОБА_1 уклали договір оренди, за умовами якого ОСОБА_3 надав ОСОБА_1 в оплатне користування на умовах оренди квартиру площею 188,9 кв.м. в АДРЕСА_3 , а ОСОБА_1 прийняв квартиру в оренду і зобов`язався сплачувати орендну плату і сплачувати вартість спожитих комунальних послуг (т.1, а.с.6-7). Строк дії договору сторони визначили до 01.05.2017 року. Сторони умови кредитного договору виконали. 25.05.2014 року ОСОБА_3 в особі ОСОБА_1 , який діяв на підставі довіреності, і ОСОБА_4 уклали договір оренди квартири, за умовами якого «Орендодавець» передає, а «Орендар» бере у користування житлове приміщення - квартиру, з першочерговим правом викупу квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 188,9 кв.м. «Орендар» зобов`язався щомісячно сплачувати орендну плату в розмірі 3000 грн. до п`ятого числа кожного місяця (т.1, а.с.8-9). «Орендар» самостійно зобов`язався сплачувати комунальні послуги. Термін дії договору сторони визначили до 25 квітня 2017 року. 11 квітня 2016 року ОСОБА_3 і ОСОБА_2 уклали договір купівлі-продажу, за умовами якого ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_2 купила квартиру АДРЕСА_1 (т.1, а.с.12). Звертаючись до суду з даним позовом, представник позивача посилався на те, що відповідно до п.3.3 договору оренди від 01.02.2012 року за попереднім узгодженням з власником ОСОБА_3 , починаючи з 2011 року по 2014 рік позивач здійснив поліпшення квартири виконав капітальний ремонт цього приміщення. На придбання будівельних матеріалів і ремонтні роботи ОСОБА_1 витратив 300 377 грн. Посилаючись на зазначені обставини, а також на п.5.4 договору оренди позивач вимагав стягнути з власника квартири ОСОБА_2 витрати на капітальний ремонт квартири. Крім того, оскільки ОСОБА_1 з 2014 року здавав в піднайм орендовану квартиру і отримував з «Орендаря» щомісяця 3000 грн., то за період з квітня 2016 року по квітень 2017 року позивач вимагав стягнути з відповідача упущену вигоду в сумі 72000 грн. Судом першої інстанції встановлено, що відповідач ОСОБА_2 є неналежним відповідачем по даній справі, тому як вона не перебувала з ОСОБА_1 у договірних відносинах, квартиру вона набула у власність за договором купівлі-продажу в установленому законом порядку вже після виконаних ремонтних робіт. В обґрунтування своїх доводів сторона відповідача посилалась на рішення Приморського районного суду м.Одеси від 28.03.2017 року і на постанову апеляційного суду Одеської області від 06.03.2018 року, що були ухвалені по справі за позовом ОСОБА_1 про переведення на нього прав та обов`язків покупця за договором купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 . В задоволенні вищевказаних позовних вимог ОСОБА_1 було відомлено (т.1, а.с.85-89). Відмовляючи в задоволенні даних позовних вимог, суд першої інстанції обгрунтовано виходив із того, що згідно ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Відповідно до ч. 1 ст. 778 ЦК України, наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця. Пунктом 3.3. договору оренди від 01.02.2012 року передбачено право «Орендаря» проводити переобладнання або перебудову квартири, виконувати поліпшення квартири, інші будівельні та оздоблювальні роботи. Орендодавець зобов`язався сплатити вартість виконаних поліпшень квартири протягом 30 календарних днів. Судом встановлено і визнано сторонами, що ОСОБА_1 у відповідності до вимог закону, умов договору оренди і за згодою власника ОСОБА_3 , здійснив капітальний ремонт квартири АДРЕСА_1 у період 2011-2014 років. Однак, з вимогами про відшкодування витрат на ремонт квартири ОСОБА_1 не звертався до власника квартири ОСОБА_3 , хоча відповідно до ст. 322 ЦК України саме власник зобовязаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. В судовому засіданні 28.08.2018 року суд роз`яснив представнику позивача наслідки пред`явлення позову до неналежного відповідача. Проте, клопотання про залучення до участі по справі в якості відповідача ОСОБА_3 власника орендованої квартири в період ремонтних робіт і по їх закінченню до суду так і не надходило. Тобто процесуальний статус колишнього власника квартири АДРЕСА_1 у період 2011-2014 років і в подальшому до 11 квітня 2016 року ОСОБА_3 - є третя особа, яка не заявляє самостійих вимог на предмет спору, що виключає задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 . Разом з тим, суд першої інстанції обгрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог позивача ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_2 , оскільки остання придбала квартириу АДРЕСА_1 вже після здійсненого ремонту в ній у її власника ОСОБА_3 і не перебувала в будь-яких відносинах з позивачем ОСОБА_1 . Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти позовних вимог та доводів апеляційної скарги. За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. У відповідності до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. При цьому, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Колегія суддів також зазначає, що Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду - залишити без змін. Крім викладеного, колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що та обставина, що у вступній частині оскаржуваного судового рішення ОСОБА_3 помилковоо вказаний як відповідач, не вплинуло на законність і обґрунтованість судового рішення, оскільки у вступній та резолютивній частині рішення (т.1, а.с.96) та в резолютивній частині його повного тексту (т.1, а.с.99), а також в мотивувальній частині рішення, ОСОБА_3 вказаний як третя особа без права вимоги, тобто так як і було зазначено в позовній заяві ОСОБА_1 . Крім того, в апеляційній скарзі питання щодо незаконності рішення в цій частині апелянтом не ставиться. Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 21 вересня 2018 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда Л.А. Гірняк О.С. Комлева