Постанова 4811 № 447/466/21

Справа № 447/466/21 Головуючий у 1 інстанції: Головатий А.П. Провадження № 22-ц/811/2979/21 Доповідач в 2-й інстанції: Мельничук О. Я. Категорія:69 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 грудня 2021 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Мельничук О.Я., суддів: Ванівського О.М., Крайник Н.П., без участі сторін, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 15 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, В С Т А Н О В И В : 23.02.2021 ОСОБА_2 пред`явив позов до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу. Позов мотивує тим, що шлюб між ними зареєстровано 01.02.2014. Від шлюбу у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спільне життя у подружжя не склалося у зв`язку з несхожістю характерів, поглядів на сімейне життя. Протягом тривалого часу між сторонами виникали розбіжності, непорозуміння, суперечки, внаслідок чого спільне життя та збереження шлюбу є неможливим. Шлюбні відносини між сторонами фактично припинені, спільного господарства не ведуть, проживають окремо. Крім цього, позивач просить стягнути з відповідачки судові витрати, а саме витрати на професійну правничу допомогу за написання позовної заяви та судовий збір. Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 15 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу позов задоволено. Розірвано шлюб укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 01.02.2014 відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Новороздільського міського управління юстиції у Львівській області, що стверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , актовий запис №16. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 500 (одну тисячу п`ятсот) гривень 00 копійок понесених витрат на професійну правничу допомогу. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у справі у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок на користь ОСОБА_2 . Рішення суду в апеляційному порядку в частині стягнення витрат на правову допомогу оскаржила ОСОБА_1 . Вважає рішення суду незаконним та необгрунтованим. Зазначає, що подала відзив на позовну заяву, проте суд першої інстанції не взяв його до уваги, та не зазначив в мотивах рішення, що позивач пішов із сім`ї та самоусунувся від виховання та утримання дитини. Окрім цього, вважає, що суд першої інстанції безпідставно стягнув з неї 1500 грн. витрат на професійну правничу допомогу, не врахувавши, що в матеріалах справи відсутні належні документи на підтвердження розміру витрат та не долучено належного документи в підтвердження цьому. Звертає увагу, що розмір витрат на правничу допомогу є неспівмірним зі складністю справи. Окрім цього, зазначає, що 29.03.2021 року подала до суду зустрічну позовну заяву, проте судом винесено рішення, яким не розглянута така заява. Просить рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 15 липня 2021 року в частині стягнення 1500 грн. понесених витрат на професійну правничу допомогу скасувати, та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову в цій частині. Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що згідно з частиною третьою статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Відповідно до вимог ч.13 ст.7 та ч.1 ст.369 ЦПК України, справу розглянуто апеляційним судом без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження. Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 23 грудня 2021 року, є дата складення повного судового рішення 23 грудня 2021 року. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає до задоволення із наступних підстав. Рішення суду першої інстанції, в частині розірвання шлюбу не оскаржується, а отже в силу положень ст.ст.13, 367 ЦПК України апеляційним судом не переглядається. Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в Постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 500 (одну тисячу п`ятсот) гривень 00 копійок понесених витрат на професійну правничу допомогу таким вимогам не відповідає. Постановляючи оскаржуване рішення, суд виходив з тих обставин, що у матеріалах справи міститься підтверджуючий документ щодо витрат на професійну правничу допомогу, а саме квитанція до прибуткового касового ордеру №24 від 20.02.2021, в результаті чого, суд стягнув з відповідачки у користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу. З такими висновками колегія суддів не погоджується з наступних обставин. Судом першої інстанції встановлено, що позивач сплатив витрати на професійну правничу допомогу, а саме на написання позовної заяви у сумі 1 500 грн. На підтвердження суми понесених витрат позивач долучив до справи квитанцію до прибуткового касового ордеру №24 від 20.02.2021 9 (а.с.10). Відповідно до ч. 1, 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких в числі інших належать і витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Відповідно до ч. 1 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Відповідно до п. 2 ч. 2 ст.137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Згідно з ч. 3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання правових послуг та інші), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки). Для визначення розміру компенсації витрат на правову допомогу стороною повинен бути наданий розрахунок із зазначенням часу, який був витрачений на виготовлення документів правового характеру, а також дані щодо фактично понесених і документально підтверджених витрат на правову допомогу. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Тобто, законодавець пов`язує можливість відшкодування витрат на професійну правничу допомогу із здійсненням даних витрат стороною у справі. Верховний Суд у своїй Постанові від 03 травня 2018 року в справі №372/1010/16-ц дійшов висновку, що якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме, надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат, стороні на користь якої ухвалено судове рішення. Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (ч.1 ст. 182 ЦПК України). Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду у справі №755/9215/15-ц (провадження 14-382цс19) від 19.02.2020). Відповідно до ч.1 ст.181 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях ч.ч.5,6 ст. 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності. Встановлено, що позивач просив стягнути витрати на правничу допомогу та подав на їх підтвердження квитанцію до прибуткового касового ордеру №24 від 20.02.2021. Проте, за наявності квитанції до прибуткового касового ордеру №24 від 20.02.2021, наданої позивачем, не можна достовірно встановити, що фактично ОСОБА_2 сплатив грошові кошти адвокату за надання правової допомоги, оскільки суду не було надано належних та достовірних доказів, в розумінні ст.ст. 77, 79 ЦПК України, а саме: акт приймання-передачі наданих послуг, копії договору про надання професійної правничої допомоги, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, звіт про надання професійної правничої допомоги за договором, розрахунок до звіту про надання професійної правничої допомоги за договором, копію виписки з картки про надходження коштів, що унеможливлює встановити, що зазначені витрати були понесені позивачем саме у зв`язку із представництвом його інтересів у суді за даною цивільною справою. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів понесення позивачем саме витрат на правову допомогу. Враховуючи вищевикладене апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню в частині стягненні правничої допомоги адвоката в сумі 1500 грн. З врахуванням вищенаведеного, рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 15 липня 2021 року підлягає скасуванню в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 500 (одну тисячу п`ятсот) гривень 00 копійок понесених витрат на професійну правничу допомогу з ухваленням в цій частині нового судового рішення про відмову в задоволенні стягненні витрат на правову допомогу в розмірі 1500 грн. В решті рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 15 липня 2021 року слід залишити без змін. Керуючись ч. 5 ст. 268, ст.ст., 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, ст.ст. 376, 380, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 15 липня 2021 року скасуватив частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 500 (одну тисячу п`ятсот) гривень 00 копійок понесених витрат на професійну правничу допомогу та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні стягненні витрат на правову допомогу в розмірі 1500 грн. В решті рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 15 липня 2021 рокузалишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 23 грудня 2021 року. Головуючий: О.Я. Мельничук Судді: О.М. Ванівський Н.П. Крайник