Постанова 4824 № 359/4886/15-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 359/4886/15-ц № апеляційного провадження: 22-ц/824/2069/2021 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 17 грудня 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді - доповідача Слюсар Т.А., суддів: Коцюрби О.П., Мостової Г.І., за участю секретаря судового засідання Пальчика М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою публічне акціонерне товариство "Банк "Київська Русь", правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ю-Бейс» на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 липня 2018 року у складі судді Вознюка С.М., у справі за позовом публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь", правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ю-Бейс» до ОСОБА_1 , треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю "Люкстрейдінг", ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, застосування наслідків його недійсності,- В С Т А Н О В И В : У травні 2015 року публічне акціонерне товариство «Банк «Київська Русь» (далі - ПАТ «Банк «Київська Русь», банк) звернулося у суд із позовом до ОСОБА_1 , третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «Люксрейдінг» (далі - ТОВ «Люкстрейдінг»), про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, застосування наслідків його недійсності. Позов обґрунтовано тим, що 19 березня 2015 року між ПАТ «Банк «Київська Русь» та ОСОБА_1 укладений договір купівлі-продажу частини об`єкта нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарьовою А. В., зареєстрований у реєстрі за № 464, відповідно до умов якого банк передав у власність покупця 2/5 частини нерухомого майна - приміщення, що складається з митно-ліцензійного складу IV загальною площею 5 736,3 кв. м; котельної та трансформаторної підстанції Б-1 загальною площею 273,7 кв. м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до пункту 3 договору продаж нерухомого майна відбувся за ціною 42 507 600 грн, у тому числі ПДВ 7 084 600грн, шляхом перерахування безготівкових коштів на рахунок продавця № НОМЕР_1 , який знаходиться у ПАТ «Банк «Київська Русь». Постановою Правління Національного банку України від 19 березня 2015 року № 190 «Про віднесення ПАТ «Банк «Київська Русь» до категорії неплатоспроможних» ПАТ «Банк «Київська Русь» визнано неплатоспроможним. На підставі зазначеної постанови виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 19 березня 2015 року прийнято рішення № 61 про запровадження з 20 березня 2015 року тимчасової адміністрації та призначення уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк «Київська Русь» Волкова О. Ю. Тимчасову адміністрацію в ПАТ «Банк «Київська Русь» запроваджено строком на 3 місяці з 20 березня 2015 по 19 червня 2015 року включно, про що повідомлено у засобах масової інформації, мережі Інтернет та доведено до відома керівництва банку. На момент укладення з ОСОБА_1 , як кредитором ПАТ «Банк «Київська Русь», договору купівлі-продажу частини об`єкта нерухомого майна, органами управління банку не приймалося рішення про надання повноважень будь-якій посадовій особі банку для здійснення продажу об`єкта нерухомого майна, з огляду на, що головою правління ПАТ «Банк «Київська Русь» Братком В.І. при укладенні оспорюваного договору перевищено повноваження, надані йому статутом ПАТ «Банк «Київська Русь», про наявність яких відповідач була обізнаною. Здійснивши 19 березня 2015 року, до дня визнання банку неплатоспроможним, повернення відповідачеві грошових коштів за депозитними договорами, провівши у цей же день їх конвертацію у національну валюту, та у подальшому перерахувавши зазначені грошові кошти у рахунок сплати вартості придбаного нерухомого майна за оспорюваним договором, ПАТ «Банк «Київська Русь» надало окремому кредитору - ОСОБА_5 переваги (пільги), прямо не встановлені законодавством чи внутрішніми документами банку, тоді як інші кредитори (вкладники) банку, що опинилися у подібному становищі, у зв`язку з неплатоспроможністю банку, не отримали задоволення своїх вимог за рахунок їх ліквідних активів банку. Посилаючись на те, що оспорюваний договір є нікчемним відповідно до частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки його умови передбачають передачу у власність відповідачу поза черговістю, встановленою зазначеним законом, майна, грошові кошти від продажу якого повинні були увійти до складу ліквідаційної маси, при цьому вартість відчужуваного за договором купівлі-продажу нерухомого майна визначено на підставі балансової довідки без проведення відповідної оцінки його вартості, ПАТ «Банк «Київська Русь» просило визнати недійсним договір купівлі-продажу частини об`єкта нерухомого майна від 19 березня 2015 року, застосувати наслідки недійсності цього правочину, витребувати у відповідача 2/5 частини об`єкта нерухомого майна та визнати за ПАТ «Банк «Київська Русь» право власності на зазначене нерухоме майно. У червні 2015 року ОСОБА_5 звернулася у суд із зустрічним позовом до ПАТ «Банк «Київська Русь» про виділ у натурі належних їй 2/5 частин нерухомого майна та припинення права спільної часткової власності на нежитлові приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , посилаючись на неможливість спільного користування зазначеним майном, та з метою запобігання конфліктних ситуацій з іншим співвласником. Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 липня 2015 року у задоволені позову ПАТ «Банк «Київська Русь» відмовлено, зустрічний позов ОСОБА_5 задоволено. Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 08 вересня 2015 року рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 липня 2015 року залишено без змін. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 березня 2016 року рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 липня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 08 вересня 2015 року залишено без змін. Постановою Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 березня 2016 року, ухвалу Апеляційного суду Київської області від 08 вересня 2015 року та рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 липня 2015 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 червня 2018 року залишений без розгляду зустрічний позов ОСОБА_5 . Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 липня 2018 року у задоволенні заявлених позовних вимог ПАТ «Банк «Київська Русь» відмовлено. В апеляційній скарзі Уповноважена особа ФГВФО на ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь», правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ю-Бейс» посилаючись на порушення норми процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Вказано, що районний суд не перевірив наявність ознак нікчемності договору купівлі-продажу, визначених ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а також дійшов помилкового висновку про недоведеність позовних вимог. Суд послався на те, що оплата вартості придбаного майна відповідачем була здійснена згідно платіжного доручення №4941 від 19 березня 2015 року, проте не дослідив питання можливості перерахування відповідачем коштів на підставі вказаного платіжного доручення. Реального надходження коштів на рахунок банку від продажу нерухомості не відбулося, а для проведення оплати було здійснено лише коригування структури банківського балансу шляхом зміни обліку грошових зобов`язань. Крім того, суд першої інстанції залишив поза увагою те, що договір купівлі-продажу частини об`єкту нерухомого майна від 19 березня 2015 року був укладений напередодні запровадження тимчасової адміністрації з метою фактичного безоплатного відчуження майна банку під час дії постанови НБУ про віднесення банку до проблемних. Постановою Київського апеляційного суду від 12 грудня 2018 року апеляційну скаргу Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь» залишено без задоволення, а рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 липня 2018 року - без змін. Постановою Верховного Суду від 17 квітня 2019 року постанову Київського апеляційного суду від 12 грудня 2018 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Постановою Київського апеляційного суду від 13 серпня 2019 року апеляційного скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь» залишено без задоволення, рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 липня 2018 року залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 18 листопада 2020 року постанову Київського апеляційного суду від 13 серпня 2019 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Під час апеляційного провадження ухвалою Київського апеляційного суду від 01.06.2021 року залучено до участі у справі в якості третіх осіб ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 (а.с.37 т.7). Ухвалою Київського апеляційного суду від 01.06.2021року відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ «Фінансова компанія «Ю-Бейс» про заміну сторони у справі. Проте постановою Верховного Суду від 06.10.2021 року ухвалу суду скасовано. Замінено позивача у справі ПАТ «Банк «Київська Русь» правонаступником - ТОВ «Фінансова компанія «Ю-Бейс» (а.с.175-180 т.8). Колегія суддів, заслухавши представника ПАТ «Банк Київська Русь» та представника його правонаступника - ТОВ «ФК «Ю-Бейс», які підтримали апеляційну скаргу, представника Рапопорт Л.І. та третіх осіб - ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , який просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, приходить до наступного. Постановою Правління Національного банку України від 19 березня 2015 року № 190 ПАТ «Банк «Київська Русь» віднесено до категорії неплатоспроможних. 19 березня 2015 року виконавчою дирекцією фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 61 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк «Київська Русь», відповідно до якого з 20 березня 2015 року розпочато процедуру виведення ПАТ «Банк «Київська Русь» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації. Тимчасову адміністрацію запроваджено строком на три місяці з 20 березня 2015 року по 19 червня 2015 року включно. Призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк «Київська Русь» Волкова О.Ю. Уповноваженій особі Фонду доручено приступити до виконання обов`язків 20 березня 2015 року відповідно до розділу VII Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05 липня 2012 року №

2. Встановлено, що 19 березня 2015 року між ПАТ «Банк «Київська Русь», в особі голови правління Братка В.І., який діяв на підставі статуту та протоколу № 14-14 засідання спостережної ради банку від 24 червня 2014 року, та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу частини об`єкта нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарьовою А. В., зареєстрований у реєстрі за № 464, відповідно до якого банк передав у власність покупця 2/5 частини нерухомого майна - приміщення, що складається з митно-ліцензійного складу IV загальною площею 5 736,3 кв. м; котельної та трансформаторної підстанції Б-1 загальною площею 273,7 кв. м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до пункту 6 договору станом на 19 березня 2015 року, балансова вартість зазначеного нерухомого майна становила 35 423 000 грн. Згідно з пунктом 3 договору продаж нерухомого майна здійснено за ціною 42 507 600 грн шляхом перерахування безготівкових коштів, внесення яких на рахунок банку № НОМЕР_1 підтверджується копією платіжного доручення від 19 березня 2015 року (а.с.8-10 т.1). Згідно з балансом банку станом на 01 січня 2015 року вартість активів банку складала 38 772 238 124 грн, ціна нерухомого майна, за якою воно було продано на користь ОСОБА_1 , складає 0,11 процентів від вартості активів за даними річної фінансової звітності банку. Перевіряючи законність рішення районного суду, колегія суддів дійшла наступних висновків. Згідно з частиною 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" установлені правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами. Цим Законом також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Відповідно до пунктів 1, 2, 7, 8 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", на які послався Позивач в обґрунтування підстав нікчемності договору від 05.05.2015, правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України. За результатами перевірки, здійсненої відповідно до статті 38 цього Закону, виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону. У разі виявлення таких правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати або встановлювати правочини нікчемними. Відповідний правочин є нікчемним не за рішенням уповноваженої особи Фонду, а відповідно до закону. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення на підставі частини 2 статті 215 ЦК України та частини 3 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Рішення уповноваженої особи Фонду не є підставою для застосування таких наслідків. Таке рішення є внутрішнім розпорядчим документом, прийнятим уповноваженою особою, яка здійснює повноваження органу управління банку (наведена правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/24198/16, від 04.07.2018 у справі № 819/353/16, від 05.12.2018 у справі № 826/23064/15, від 27.02.2019 у справі № 826/8273/16). Якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання недійсним такого правочину судом не вимагається; визнання недійсним нікчемного правочину законом не передбачається, оскільки нікчемним правочин є в силу закону. Отже, такі способи захисту, як встановлення нікчемності правочину і визнання недійсним нікчемного правочину, не є способами захисту прав та інтересів, установленими законом (наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17). При цьому згідно з частиною 2 статті 5 ЦПК України у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або ос пореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Отже, суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної у позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц. З огляду на зазначене визнання нікчемного правочину недійсним не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону. Отже, позовна вимога банку у даній справі про визнання недійсним нікчемного правочину - договору від 19.03.2015 (укладений між ПАТ «Банк «Київська Русь» та ОСОБА_1 ) не може бути задоволена, оскільки позивач просив застосувати неналежний спосіб захисту. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину (постанова Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 463/5896/14-ц). Досліджуючи обставини нікчемності спірного правочину суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність у цьому випадку передбачених підстав для застосування наслідків недійсності нікчемного договору від 19.03.2015. Так, за змістом частини 5 статті 216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи. Згідно з пунктом 1 частини 4 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині 2 статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів. У розумінні положень зазначеного Закону уповноважена особа Фонду наділена правом перевірки правочинів з метою виявлення серед них нікчемних, але це право не є абсолютним і кореспондує обов`язку встановити обставини, з якими закон пов`язує нікчемність правочину. Висновок про нікчемність правочину має ґрунтуватися виключно на встановлених і доведених обставинах, які за законом тягнуть за собою застосування певних правових наслідків. Під час вирішення цього спору апеляційний суд визнає недоведеними позивачем обставини, які за змістом пунктів 1, 2, 7, 8 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (на які послався позивач в обґрунтування підстав нікчемності договору від 19.03.2015) могли би свідчити про нікчемність спірного договору. Звертаючись до суду з вимогами про визнання недійсним договору купівлі-продажу частини об`єкта нерухомого майна від 19 березня 2015 року, застосування наслідків його недійсності, ПАТ «Банк «Київська Русь» посилалося на його нікчемність в силу закону, а саме: положень пункту 1 (банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог) та пункту 7 (банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку) частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. З інформації, яка міститься у долученій до справи копії виписки по особовому рахунку № НОМЕР_2 ОСОБА_1 , відкритому у ПАТ «Банк «Київська Русь» убачається, що протягом 19.03.2015 з зазначеного рахунку на кореспондентський рахунок банку було перераховано 112 819 806 грн 97 коп. й цього ж дня в рахунок оплати згідно договору купівлі-продажу об`єкта нерухомого майна перераховано на відкритий у ПАТ «Банк «Київська Русь» рахунок НОМЕР_1 - 42 507 600грн (а.с.213 т.8). За таких обставин, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги стосовно безоплатності відчуження майна за спірним договором купівлі-продажу (пункт 1 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"), а отже і безоплатності самого правочину. Установлено, що ОСОБА_1 було оформлено платіжне доручення № 2940 від 14.03.2015 з перерахування коштів із свого поточного рахунку (відкритого в ПАТ "УПБ") на рахунок позивача на суму 42 507600 грн, а отже зазначений договір не передбачав безоплатної передачі майна і банк, передавши у власність відповідача нерухоме майно, отримав за нього плату. Вимога щодо проведення розрахунків через кореспондентські рахунки спрямована лише на банк, оскільки за змістом пункту 1 глави 1 Інструкції "Про міжбанківський переказ коштів в Україні в національній валюті", затвердженої постановою Правління НБУ від 16.08.2006 № 320, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.09.2006 за № 1035, у редакції, чинній на час укладення спірного договору, кореспондентський рахунок - рахунок, що відкривається одним банком іншому банку, філії іноземного банку для здійснення міжбанківського переказу коштів; згідно з підпунктом 7.1.3 пункту 7.1 статті 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" кореспондентським є рахунок, що відкривається одним банком іншому банку для здійснення міжбанківських переказів. Тобто кореспондентський рахунок може відкрити лише банківська установа, що не виключає можливість проведення банком розрахунків поза межами кореспондентського рахунку. За таких обставин, є необґрунтованими твердження позивача про те, що за відсутності коштів на кореспондентському рахунку ПАТ «Банк «Київська Русь» не мало можливості виконати платіжне доручення із перерахування коштів, тому реально кошти до банка не надходили, натомість відбулося коригування структури банківського балансу шляхом зміни обліку грошових зобов`язань, що нібито свідчить про безоплатність такого правочину та зумовлену цим його нікчемність. При цьому, колегія суддів враховує, що укладення договору і спосіб його виконання не є тотожним. Правочин є нікчемним згідно з пунктом 1 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у разі, якщо банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог. Проведення Банком платіжної операції із перерахування коштів ОСОБА_1 зі свого поточного рахунку № НОМЕР_2 на рахунок № НОМЕР_1 в ПАТ «Банк «Київська Русь» не є правочином у розумінні положень статей 202, 626 ЦК та Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а є його виконанням, оскільки здійснюючи операції із перерахування коштів, банк не вчиняє окремих правочинів, а виконує свої зобов`язання з обслуговування клієнтів банку, передбачені Цивільним кодексом України, Законом України "Про банки і банківську діяльність", Інструкцією про порядок відкриття та закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банку - резидентів і нерезидентів, затвердженою постановою Правління НБУ від 12.11.2003 № 492, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 17.12.2003 за № 1172/8493. Отже, оспорюваний договір є оплатним та укладений до введення тимчасової адміністрації. Відповідно до правових висновків, викладених об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, що були викладені у постанові від 05.06.2020 у справі № 920/653/18, до діяльності банку, який визнано проблемним, не застосовуються норми, які регулюють діяльність банку, до якого введено тимчасову адміністрацію. Правове регулювання та обсяг повноважень банку, який визнано проблемним, та банку, до якого введено тимчасову адміністрацію, є різними. При цьому ні Законом України "Про банки і банківську діяльність", ні Положенням про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженим постановою Правління НБУ від 17.08.2012 № 346, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17.09.2012 за № 1590/21902, не встановлено заборони банку після визнання його проблемним укладати договори, відкривати поточні рахунки та зараховувати на рахунок кошти. Установлено, що відповідно до постанови НБУ № 165/БТ від 05.03.2015, яка згідно зі статтею 75 Закону України "Про банки і банківську діяльність" є банківською таємницею, ПАТ «Банк «Київська Русь» віднесено до категорії проблемних, тобто за десять днів до укладення спірного договору банк уже був проблемним, а тому укладення такого договору вже не могло вплинути на визнання банку неплатоспроможним або унеможливити виконання ним грошових зобов`язань перед іншими кредиторами. Причинно-наслідкового зв`язку між укладенням договору купівлі-продажу та визнанням ПАТ Банк «Київська Русь" неплатоспроможним не доведено. Відповідно до матеріалів справи, оспорюваний правочин головою Правління ПАТ «Банк Київська Русь» ОСОБА_7 укладено у межах повноважень, передбачених Статутом товариства, а заборони банку після визнання його проблемним укладати договори, відкривати поточні рахунки та зараховувати на рахунок кошти, не встановлено. Що стосується вимог про визнання права власності, то колегія суддів звертається до правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 02.11.2016 у справі №520/14722/16-ц, згідно яких позивачем у позові про визнання права власності на майно є власник - особа, яка має право власності на майно (тобто вже стала власником, а не намагається ним стати через пред`явлення позову. Отже, враховуючи, що відповідно до ст..328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному ст.392 ЦК України (власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою , а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності). Задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру індикаційного позову та призводить до ефективного способу захисту прав власника. У таких випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України є неефективним. З огляду на зазначене, позовна вимога про визнання за ПАТ «Банк «Київська Русь», правонаступником якого є ТОВ «ФК «Ю-Бейс», права власності на спірне майно не може бути задоволена, оскільки заявлений у позові спосіб захисту є неналежним. Перевіряючи під час нового апеляційного розгляду законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 18.11.2020, суд першої інстанції правильно встановив, що позивачем не доведено надання відповідачеві при укладенні договору купівлі-продажу частини об`єкта нерухомого майна - частини приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , будь-яких переваг (пільги), тобто кращих умов порівняно з іншими кредиторами, які опинилися у подібному становищі, та що наслідки укладення такого правочину не передбачали реального надходження коштів банку від продажу частини об`єкта нерухомого майна. На виконання вказівок суду касаційної інстанції щодо перевірки доводів скаржника про відсутність у банку коштів для виконання платіжних доручень шляхом перерахування вкладу ОСОБА_1 , конвертованого у гривню, у розмірі 46 320403 грн 11 коп. на поточний рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_2 , відкритий у ПАТ «Банк «Київська Русь», та відповідно, чи дійсно на поточному рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_2 станом на 19 березня 2015 року обліковувалися грошові кошти у розмірі достатньому для виконання платіжного доручення від 19 березня 2015 року щодо перерахування на рахунок банку вартості придбаної відповідачем за спірним договором частини об`єкта нерухомого майна, апеляційним судом винесено ухвалу про витребування у ПАТ «Банк «Київська Русь» зазначеної інформації. На виконання ухвали суду, Фондом гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення ПАТ «Банк «Київська Русь» з ринку №096-60-189/21 від 10.12.2021 на адресу апеляційного суду направлено листа з додатками до нього, згідно якого в Єдиній операційно-інформаційній системі Фонду зберігається інформація щодо руху коштів по рахунках, відкритих у ПАТ «Банк «Київська Русь», починаючи з дати запровадження тимчасової адміністрації, тобто з 20.03.15, а також зазначено про неможливість виконання ухвали суду щодо надання виписки по рахунках станом на 15.03.2015 з причин завершення процедури ліквідації банку. Одночасно повідомлено, що залишок на кореспондентському рахунку ПАТ «Банк «Київська Русь» НОМЕР_3 станом на початок дня 20.03.2015 становив 9 903 705,74 грн. та долучено копії виписок по рахунках ОСОБА_1 , відкритих у ПАТ «Банк «Київська Русь», сформованих банком 05.11.2018року (а.с.206-222 т.8). Також 14.12.2021 Фондом гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення ПАТ «Банк «Київська Русь» з ринку на виконання ухвали суду, до апеляційного суду подано оборотно-сальдові відомості за 19.03.2015року по валютному та гривневому рахунках відповідача та по кореспондентському рахунку ПАТ «Банк «Київська Русь» в НБУ (а.с.235-239 т.8). Отже, з урахуванням відсутності виписок по рахунках, здійснених банком упродовж 19.03.2015, неможливо перевірити реальне надходження цього дня коштів до фінансової установи. Разом з тим, згідно долученої до справи інформації слідує, що кошти з депозитних рахунків ОСОБА_1 ( НОМЕР_2 та НОМЕР_4 ) були перераховані банком 19.03.2021. Згідно з ч. 1 ст.1058 ЦК України, За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. За договором банківського вкладу на вимогу банк зобов`язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника. Умова договору банківського вкладу на вимогу про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною (ч.2 ст.1060 ЦК). Отже, станом на 19.03.2015 у відповідача було три рахунки, відкриті у ПАТ «Банк «Київська Русь» у іноземній валюті й кошти, які знаходилися на них за дорученням відповідача були продані банком й відповідно, на поточний рахунок НОМЕР_2 , відкритий на ім`я ОСОБА_1 , 19.03.2015 було перераховано: 55349403 грн 86 коп., 6150000 грн та 46320403 грн 11 коп. Зазначеними обставинами спростовуються доводи апеляційної скарги про відсутність на рахунку відповідача грошових коштів, необхідних для здійснення операції купівлі-продажу спірного нерухомого майна. Встановлено, що розрахунок між сторонами проводився у межах одного банку, а тому наявність чи відсутність коштів банку на кореспондентському рахунку по справі значення не має. Одночасно колегія суддів враховує і ту обставину, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2019, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 10.11.2020 в зазначеній частині, визнано протиправними та скасовано постанови Правління НБУ від 19.03.2015 № 190 «Про віднесення ПАТ «Банк «Київська Русь» до категорії неплатоспроможних та від 16.07.2015 №460 «Про відкликання банківської ліцензії на ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь». Окрім цього, підлягає до врахування й наступне. Як убачається зі справи, на підставі оспорюваного договору купівлі-продажу, ОСОБА_1 набула у власність 2/5 частини нерухомого майна - приміщення, що складається з митно-ліцензійного складу IV загальною площею 5 736,3 кв. м; котельної та трансформаторної підстанції Б-1 загальною площею 273,7 кв. м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Отже, відповідно до матеріалів справи, спірним нерухомим майном є приміщення, яке складається з митно-ліцензійного складу А-1V, відчуженого на підставі оспорюваного аукціону ОСОБА_1 та щодо майнових прав на яке укладено договори ТОВ «ФК «Ю-Бейс» за результатами аукціону. Як убачається зі справи, згідно договору про поділ нерухомого майна від 22.05.2018 посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бадаховим Ю.Н. між ОСОБА_1 та ТОВ «Люкстрейдінг» укладеного договір про поділ нерухомого майна, відповідно до якого на належне учасникам угоди право спільної часткової власності на приміщення, відповідно, 2/5 та 3/5, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер нерухомого майна 131147132105, яке складається з виробничого приміщення корпусу 1-А, А-І, митно-ліцензійного складу А-1V, котельні та трансформаторної підстанції припинено у зв`язку з його поділом між сторонами. За наслідками поділу нежилих приміщень ОСОБА_1 набула у власність митно-ліцензійний склад А-V1, загальною площею 5710,2 кв.м., котельню та трансформаторну підстанцію, Б-1, загальною площею 273,0 кв.м., що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 (а.с.37 т.6). Зазначене свідчить про те, що спірне нерухоме майно за своїми технічними характеристиками є відмінним від спірного майна. Окрім цього, як убачається зі справи, новостворений об`єкт нерухомого майна ОСОБА_1 за договором дарування від 30.04.2020 №904 відчужила на користь ОСОБА_8 (а.с.39 т.6). У подальшому, указане майно згідно договору дарування від 06.05.2020 № 965 було відчужено на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по Ѕ частині кожному (а.с.40 т.6). Отже, матеріалами справи доведено, що спірне нерухоме майно є відмінним від майна, виділеного у власність ОСОБА_1 , остільки його площа є іншою й представляє собою окремий об`єкт нерухомого майна, а не частку в спільній частковій власності. До того ж, нині його власниками є особи, які на стадії апеляційного провадження судом хоча і залучені до участі у справі в якості 3-х осіб, проте повинні відповідати за позовом, проте позовних вимог до них не заявлено. З урахуванням викладених обставин та матеріалів справи, у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у позові. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь",правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ю-Бейс» залишити без задоволення. Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 липня 2018 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з моменту складання повного судового рішення. Повне судове рішення складено 24 грудня 2021 року. Суддя-доповідач: Судді: