Постанова 4824 № 363/2197/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 грудня 2021 року місто Київ єдиний унікальний номер справи: 363/2197/19 номер провадження: 22-ц/824/8356/2021 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач), суддів: Мережко М.В., Савченка С.І., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу представника акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - Крилової Олени Леонідівни на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 26 жовтня 2020 рокуу складі судді Чіркова Г.Є, у справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, В С Т А Н О В И В: У травні 2019 року акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг звернулась до АТ КБ «ПриватБанк», де заповнила і підписала анкету-заяву від 16 червня 2016 року, на підставі якої отримала кредитну картку із встановленим кредитним лімітом у розмірі 2 000 грн 00 коп. Своїм підписом у заяві відповідачка підтвердила, що підписана нею заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг. Позивач вказує, що за умовами кредитного договору позичальник мала своєчасно повертати кредит та проценти платежами, однак не виконує цих обов`язків, внаслідок чого станом на 13 травня 2019 року утворилась заборгованість у розмірі 11 814 грн 15 коп., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 1 253 грн 46 коп., заборгованості за простроченим тілом кредиту у розмірі 2 566 грн 50 коп., пені за прострочене зобов`язання у розмірі 5 442 грн 43 коп., пені за несвоєчасність сплати боргу на суму 100 грн у розмірі 1 512 грн 99 коп., штрафу (фіксована частина) у розмірі 500 грн 00 коп., штрафу (процентна складова) у розмірі 538 грн 77 коп. З урахуванням наведеного, АТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути із ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором від 16 червня 2016 року у розмірі 11 814 грн 15 коп. та судові витрати у розмірі 1 921 грн 00 коп. Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 26 жовтня 2020 року у задоволені позову АТ КБ «ПриватБанк» відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник АТ КБ «ПриватБанк» - Крилова О.Л. подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов АТ КБ «ПриватБанк» задовольнити, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач підтвердила свою згоду про те, що підписана нею заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами складають між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. На підтвердження банком також надано виписку по особовому рахунку відповідачки, що підтверджує використання кредитного карткового рахунку останньою. Зазначає, що виписки по картковому рахунку згідно з п.5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженим постановою Національного банку України від 18 червня 2003 року №254, є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійсненні протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Вказує, що суд першої інстанції при вирішені даної справи не врахував висновки Верховного Суду, які викладені у постановах: від 10 квітня 2019 року у справі №356/1635/16, від 28 березня 2019 року у справі №428/2873/17, від 06 лютого 2018 року у справі №755/2720/16-ц, від 17 квітня 2019 року у справі №666/388/16-ц. Крім того зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про відмову у стягненні відсотків по кредиту, чим порушив основоположні норми банківського кредитування та поставив під загрозу фінансову стабільність банку, який є системною державною інституцією, та наносить фінансову шкоду тим споживачам банківських послуг, які розміщують свої кошти у банку на банківських депозитах, які надаються іншим споживачам послуг в кредит під певні відсотки. Відповідач ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що банк на підтвердження заявлених позовних вимог посилається на те, що відповідачем підписано анкету-заяву, на підставі якої нею отримано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, однак матеріали справи не містять копії вказаного документа. Натомість, банком надано копію анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ КБ «ПриватБанк» від 16 червня 2016 року, в якій відсутній її підпис та міститься лише підпис співробітника банку. Зазначає, що позивачем не надано підтвердження підписання нею Умов та Правил надання банком кредиту та заяви про приєднання, заяви позичальника або анкети-заяви. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, посилаючись на його законність та обгрунтованість. В апеляційній скарзі представник АТ КБ «ПриватБанк» - Крилова О.Л. просить викликати у судове засідання представника банку з метою детального пояснення конкретних обставин справи. Колегія суддів вважає, що вказане клопотання не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно з ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених ст.369 цього Кодексу (ч.3 ст.368 ЦПК України). Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно з ч.3 ст.369 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Таким чином, питання повідомлення (виклику) учасників справи у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб вирішується апеляційним судом з урахуванням конкретних обставин справи. У даній справі ціна позову становить 11 814 грн 15 коп., що менше ста розмірів прожиткового мінімуму. Таким чином дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. Апеляційний суд надає учасникам процесу у даній справі належні умови для ознайомлення з рухом справи. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України. Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників. Крім того, практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи. Зважаючи на відсутність необхідності виклику сторін для надання пояснень, що зумовлено детальним викладом представником позивача своєї позиції в апеляційній скарзі, в якій аргументовано викладені доводи щодо незаконності та необґрунтованості рішення суду першої інстанції, яка також відповідає доводам, викладених у відповіді на відзив на позовну заяву, що міститься в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання представника АТ КБ «ПриватБанк» - Крилової О.Л. про виклик у судове засідання представника АТ КБ «ПриватБанк». Тому апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, враховуючи доводи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що надана суду анкета-заява про приєднання до умов і правил надання банківських послуг в ПриватБанку від 16 червня 2016 року не підписана безпосередньо ОСОБА_1 , а тому не можна дійти висновку, що сторони домовилися укласти кредитний договір. Суд зазначив, що надана позивачем виписка по картковому рахунку ОСОБА_1 не є належним доказом, оскільки з її змісту не вбачається, на якій підставі відкрито даний картковий рахунок і також те, що саме цей рахунок відкрито на виконання умов договору від 16 червня 2016 року з приводу якого заявлено позовні вимоги. Також позивачем не доведено того, що відповідачці надано кредитні кошти та, що між сторонами укладено договір про їх надання, а надана позивачем довідка АТ КБ «Приват Банк» від 18 червня 2020 року про отримання відповідачкою карток не підтверджує цих обставин та не є доказом укладення кредитного договору між сторонами у розумінні вимог ст.ст. 626, 628, 633, 634, 1054, 1055 ЦК України. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони ґрунтуються на вимогах закону та матеріалах справи. За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч.1 ст.1 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України). Відповідно до ч.ч.1,2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Відповідно до ст.ст.12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно з ч.1 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Відповідно до положень ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. З матеріалів справи вбачається, що позивачем на обґрунтування заявлених позовних вимог та на підтвердження отримання відповідачем кредиту, надано суду витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна Contract», «Універсальна Gold», витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, копію паспорту ОСОБА_1 , а також копію анкети-заяви від 16 червня 2016 року про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, в якій зазначено, що підписавши цю заяву відповідач дає згоду на те, що анкета-заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилася та погодилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку (а.с. 47-64). Судом першої інстанції встановлено, що копія анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 16 червня 2016 року не містить підпису відповідачки, а позивачем до суду не надано інших письмових доказів, які мали б засвідчити, що відповідачка виявила бажання оформити на своє ім`я кредитну картку, обрала кредитний ліміт та ознайомлена з відсотковою ставкою. Відповідно до положень п.2.1.1 витягу з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку зазначено, що ці Умови використання кредитних карт ПАТ КБ «Приватбанк», Пам`ятка клієнта/довідка про умови кредитування, Тарифи на випуск та обслуговування кредитних карт (Тарифи), а так само заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку встановлюють правила випуску, обслуговування та використання кредитних карт банку. Дані Умови регулюють відносини між банком та клієнтом з випуску та обслуговування карт. Банк випускає клієнту карту на підставі заяви, належним чином заповненої та підписаної клієнтом. Випуск карти та відкриття рахунку карти здійснюється в разі прийняття банком позитивного рішення про можливість випуску клієнту карти. Таким чином, для підтвердження належного укладення кредитного договору між банком та ОСОБА_1 , АТ КБ «Приватбанк» мало надати, зокрема, анкету-заяву, яку підписано ОСОБА_1 , яка свідчила б про те, що нею було виявлено бажання на оформлення кредитної карти. Проте, вказана заява відсутня в матеріалах справи, що свідчить про те, що банк не довів належними та допустимими доказами факту укладення кредитного договору між ним та ОСОБА_1 . Вказана вище заява є складовою договору про надання банківських послуг, тому на підставі наявних в матеріалах справи доказів не можна встановити, що сторони дійшли згоди щодо всіх істотних умов договору. Доказів, які б підтверджували, що надані позивачем Умови та правила є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме з цими Умовами ознайомилась і погодилась відповідач, банком не надано, а тому суд дійшов правильного висновку про те, що відсутні підстави брати їх до уваги. Додана до матеріалів справи в суді першої інстанції виписка по рахункам ОСОБА_1 не приймається апеляційним судом до уваги, оскільки з неї не вбачається за можливе встановити на підставі якого договору відкриті вказані рахунки. Оскільки позивачем не було доведено належними та допустимими доказами факту укладення кредитного договору від 16 червня 2016 року, то колегія суддів вважає, що суд першої інстанції також дійшов правильного висновку, що позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» в частині стягнення з ОСОБА_1 пені та штрафу задоволенню не підлягають. Отже, суд першої інстанції, правильно встановивши обставини спору, дослідивши докази у справі й надавши їм належну оцінку, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором. Матеріали справи та зміст оскаржуваного рішення суду не дають підстав для висновку про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, які передбачені ЦПК України як підстави для скасування рішення. Представником позивача до апеляційної скарги додано довідку банку про видачу позичальнику за кредитним договором кредитних карток, довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, виписку про рух коштів по рахунку, відкритого на ім`я ОСОБА_1 , за період з 16 червня 2016 року по 01 березня 2020 року (а.с.130-134), однак вказані документи не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки вони подані з порушенням процесуальних строків подання доказів. Згідно зі ст.83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Статтею 367 ЦПК України визначено межі розгляду справи судом апеляційної інстанції. Так, відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. З матеріалів справи вбачається, що надані банком апеляційному суду вказані вище документи не були подані до суду першої інстанції та вони не були предметом розгляду у суді першої інстанції. АТ КБ «ПриватБанк» не надало апеляційному суду доказів неможливості подання довідки банку про видачу позичальнику за кредитним договором кредитних карток, довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, виписку про рух коштів по рахунку до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, а відтак ці документи не можуть бути прийняті апеляційним судом відповідно до ч.3 ст.367 ЦПК України. Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому це рішення відповідно до ст.375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Згідно з ч.3 ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах (ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України. Керуючись ст.ст.374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу представника акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - Крилової Олени Леонідівни залишити без задоволення. Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 26 жовтня 2020 рокузалишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ч.3 ст.389 ЦПК України. Головуючий Судді: