Постанова 4819 № 654/2630/20

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний номер справи: 654/2630/20 Головуючий в І інстанції Данилевський М.А. Номер провадження: №22-ц/819/1963/21 Доповідач Кутурланова О.В. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 30 листопада 2021 року Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Кутурланової О.В., суддів: Майданіка В.В., Орловської Н.В., секретар судового засідання Юськів І.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Мосунов Юрій Андрійович, на рішення Голопристанського районного суду Херсонської області у складі судді Данилевського М.А. від 20 серпня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Бехтерської об`єднаної територіальної громади, третя особа - Колективне сільськогосподарське підприємство ім.Комінтерну про визнання права власності на пай, В С Т А Н О В И В: У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Бехтерської об`єднаної територіальної громади, третя особа - Колективне сільськогосподарське підприємство ім.Комінтерну про визнання права власності на пай. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 27.12.1994 року він був членом Колективного сільськогосподарського підприємства імені Комінтерну та працював водієм автокрана до моменту звільнення з роботи згідно розпорядження № 66-к від 02.11.1995 року. 05.07.1996 року КСП ім.Комінтерну видано Державний акт на право колективної власності на землю серії ХС-VІІІ, яким у колективну власність КСП ім.Комінтерну передано 5932,97 га земель, а його під №231 включено до списку осіб, що додано до Державного акту. Крім того, 07.03.2000 року йому видано Свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства. Посилаючись на те, що сертифікат про право на земельну частку (пай) йому до цього часу не видано, незважаючи на його неодноразові звернення, позивач просив суд: -визнати за ним право на земельну частку (пай); -зобов`язати Чорноморську сільську раду виділити земельну частку (пай) розміром 8,01 умовних кадастрових гектари без визначення меж цієї частки (паю) із земель запасу Чорноморської сільської ради Голопристанського району Херсонської області. Рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 20 серпня 2021 року у задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити. Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив. Заслухавши доповідача, осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах визначених ст.367 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів звернення до відповідного підприємства чи інших організацій щодо невключення його до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай) земель КСП, як і доказів оскарження дій КСП щодо невключення його до цих списків чи іншим чином порушення питання про виділення йому земельної частки (паю) і видачу правовстановлюючого документу на земельну ділянку, у зв`язку із чим дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 не набув право на земельну частку (пай). Крім того, суд також вказав, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити у зв`язку з пропуском позивачем строку позовної давності. Колегія суддів не може повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно із частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав, передбачених частиною другою статті 16 ЦК України є визнання права. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_1 з 21.03.1983 року працював у радгоспі імені Комінтерна, а розпорядженням №67 від 27.12.1994 року у зв`язку з реорганізацією радгоспу у КСП імені Комінтерна звільнений по переводу в КСП імені Комінтерна з 27.12.1994 року. Розпорядженням № 66-к від 02.11.1995 року ОСОБА_1 звільнено з роботи з КСП ім.Комінтерну з 01.01.1995 року на підставі п.4 ст.40КЗпП України (а.с.14-17). Відповідно до Державного акту на право колективної власності на землю серії ХС-VІІІ від 05.07.1996 року у колективну власність КСП ім.Комінтерну передано 5932,97 га земель, при цьому ОСОБА_1 включено до списку осіб, що додано до Державного акту під №231. Крім того, позивача включено до списку майнових паїв членів КСП ім.Комінтерну під номером 130 і у подальшому йому видано Свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (а.с.68-75). У подальшому загальними зборами уповноважених членів КСП ім. Комінтерну від 19.03.1997 року затверджено оновлений список членів КСП, яким надано у колективну власність земельну ділянку і до якого позивача не включено (а.с.77-95). Відповідно до довідки Чорноморської сільської ради Голопристанського району Херсонської області №02-15/347 від 24.06.2020 року сертифікат на право на земельну частку(пай) із земель КСП ім.Комінтерна Голопристанського району Херсонської області на ім`я ОСОБА_1 не виготовлявся та реєстрація не проводилася. (а.с.20-21). Частиною дев`ятою статті 5 ЗК України (тут і далі у редакції на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу. Згідно з вимогами частини першої статті 22 ЗК України право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і документа, що посвідчує це право. Пунктом 1 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства. Відповідно до пункту 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишилися членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до Державного акту на право колективної власності на землю. З огляду на викладене, згідно з вимогами статей 22, 23 ЗКУкраїни та зазначеного Указу особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: 1) перебування в членах КСП на час паювання; 2) включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; 3) одержання КСП цього акту. Відповідно до роз`яснень, викладених у п.24 постанови Пленуму ВСУ № 7 від 16.04.2004 року член КСП, включений до списку, що додається до Державного акту на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акту, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку. При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі, остання має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність. Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку. Отже, саме по собі не внесення особи до списку, що додається до Державного акту на право колективної власності на землю, не може позбавити її права на земельну частку (пай). При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Порядку паювання земель має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність. Таким чином, громадянин, якого помилково (безпідставно) не внесено до списку чи виключено з нього - додатка до Державного акту на право колективної власності на землю, має до проведення розпаювання і видачі сертифікатів звернутися до загальних зборів членів КСП з питанням щодо внесення його до списку. Якщо землі вже розпайовані, то за згодою всіх власників сертифікатів має бути проведено перепаювання; у разі ж недосягнення згоди спір розглядається в судовому порядку. У такому випадку особа має звернутися до суду з позовом про визнання її права на земельну частку (пай) в КСП. Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 17 березня 2020 року у справі №396/1683/18-ц. Як встановлено судом, ОСОБА_1 з 27.12.1994 року був членом КСП ім. Комінтерну і відомості щодо його виключення із членства в КСП в матеріалах справи відсутні. Приймаючи до уваги, що КСП ім. Комінтерну отримало Державний акт про право колективної власності на землю в той час, коли ОСОБА_1 був його членом, то відповідно до положень п.2 Указу Президента України від 08.08.1995 № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», він нарівні з іншими членами КСП мав право на набуття у власність земельної частки (паю) із земель колективної власності цього господарства. Виключення ОСОБА_1 із зазначеного списку не може позбавити його права на земельну частку, яке може бути захищене в судовому порядку. На вказані обставини суд першої інстанції уваги не звернув та прийшов помилкового висновку про те, що ОСОБА_1 не набув право на земельну частку (пай). Однак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити у зв`язку з пропуском позивачем строку позовної давності з огляду на наступне. Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі. З огляду на зазначені вимоги закону в цій справі підлягають застосуванню положення актів цивільного законодавства, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, а саме ЦК УРСР. Згідно зі статтею 71 ЦК УРСР, чинного на час виникнення спірних правовідносин, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки. Відповідно до статті 76 ЦК УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. У пункті 6 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України вказано, що правила цього Кодексу щодо позовної давності стосуються тільки тих позовів, строк пред`явлення яких, встановлений попереднім законодавством, не сплив до 01 січня 2004 року. Якщо ж строк позовної давності закінчився до зазначеної дати, то до відповідних відносин застосовуються правила про позовну давність, передбачені ЦК УРСР 1963 року. У статтях 71, 75 ЦК УРСР зазначено, що загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки. Позовна давність застосовується судами незалежно від заяви сторін. Приймаючи до уваги, що право на звернення з позовом у ОСОБА_1 виникло ще у 1996 році, при цьому позивач у суді апеляційної інстанції підтвердив ту обставину, що одразу дізнався про порушення свого права та неодноразово у 1996 та 1997 роках звертався до органу місцевого самоврядування щодо їх поновлення, то трирічний строк позовної давності, встановлений статтею 71 ЦК УРСР 1963 року, сплинув до набрання чинності ЦК України 2003 року, тому суд зобов`язаний самостійно застосувати наслідки його спливу, без подання відповідної заяви іншими сторонами спору. Отже, зважаючи на те, що позивач звернувся до суду з позовом лише у серпні 2020 року, він є таким, що пропустив встановлений законодавством строк звернення до суду з цим позовом. Статтею 80 ЦК УРСР встановлено, що закінчення строку позовної давності до пред`явлення позову є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захисту. Отже, зважаючи на те, що поважних причин пропуску позовної давності позивач не навів і клопотання про його поновлення не заявляв, при цьому закінчення строку позовної давності є підставою для відмови в позові (ст.80 ЦК УРСР), колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно вирішив спір по суті, однак мотиви такого рішення є помилковими. За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає зміні згідно положень ст. 376 ЦПК України, з викладенням його мотивувальної частини в редакції цієї постанови. Керуючись ст. 374, 376, 381-382 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Мосунов Юрій Андрійович, задовольнити частково. Рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 20 серпня 2021 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Дата складання повного тексту постанови 20.12.2021 року. Головуючий О.В. Кутурланова Судді: В.В. Майданік Н.В. Орловська