Постанова 4819 № 766/23591/19

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер справи 766/23591/19 Головуючий у І інстанції Прохоренко В.В. Номер провадження 22-ц/819/2119/21 Доповідач Семиженко Г.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 грудня 2021 року Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Семиженка Г.В., суддів: Вейтас І.В., Радченка С.В., секретар Плохотніченко А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Херсоні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» на рішення Херсонського міського суду Херсонської області, ухваленого 08 вересня 2021 року під головуванням судді Прохоренко В.В., у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, ВСТАНОВИВ: Вимоги позову У позові від 25 листопада 2019 року із уточненнями до нього від 12 березня 2021 року позивачем поставлено питання про стягнення з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором від 14 квітня 2008 року у розмірі 17756,09 гривні, яка складається з 3974,72 гривні заборгованості за простроченим тілом кредиту, 9893,87 гривні заборгованості за простроченими відсотками, 3887,50 гривні заборгованості по сплаті пені, у відшкодування витрат по сплаті судового збору 1921 гривні. Підстави та обґрунтування позову Посилання на те, що відповідачка 14 квітня 2008 року звернулася до позивача із заявою про отримання банківських послуг, на підставі якої отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 4100 гривень під 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з підписанням заяви ОСОБА_1 погодилася з укладенням між сторонами договору про надання банківських послуг, з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала, допустила заявлену до стягнення заборгованість. Рішення суду першої інстанції Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 08 вересня 2021 року позовні вимоги задоволено частково, ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором від 14 квітня 2008 року станом на 31 січня 2021 року у розмірі 3974,72 гривні, у відшкодування судового збору 430,02 гривні, у задоволенні решти вимог відмовлено. Мотиви суду першої інстанції Суд, з посиланням на постанову Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, прийшов до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідачки лише заборгованості за тілом кредиту та відмовив у задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості за відсотками та пенею, оскільки у заяві позичальника процентна ставка не зазначена, у ній відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови та правила надання банківських послуг та Тарифи банку розуміла відповідачка, ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку, та те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), зокрема саме у зазначеному в цих документах банку розмірах і порядках нарахування, та зазначив, що роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, так як цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування,безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 14 квітня 2008 року у вигляді підписаної сторонами заяви-анкети не містить і строку повернення кредиту (користування ним), однак суд вважав, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку Акціонерному товариству «Приватбанку» повернуті не були та відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Вимоги апеляційної скарги Акціонерним товариством Комерційним банком «Приватбанк» поставлено питання про скасування рішення суду в частині відмови у стягненні заборгованості по сплаті процентів і неустойки та ухвалення нового рішення про задоволення позову в цій частині з підстав, зазначених у ньому, в решті рішення залишити без змін. Підстави та обґрунтування апеляційної скарги Окрім доводів, зазначених у позові, посилалося на те, що відсутність підпису позичальника на Умовах та правилах не свідчить про те, що він не був ознайомлений з ними, підпис відповідачка поставила у заяві від 14 квітня 2008 року, у якій передбачено базову процентну ставку за користування кредитом 3% на місяць, відповідачка висловила згоду на оформлення договору, отримання кредитної картки «Універсальна» та особистим підписом засвідчила, що вона ознайомлена та згодна з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані їй у письмовому вигляді, підтвердила факт отримання повної інформації про умови кредитування у Приватбанку, крім того позивачем було надано підписану відповідачкою довідку про умови кредитування з використанням кредитки, у якій зазначено тип картки, тип кредитної лінії, базова відсоткова ставка за користування кредитом (3%), розмір щомісячних платежів у розмірі 7% від заборгованості, строк внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця, наступного за звітним, порядок нарахування пені за невчасне погашення заборгованості, розмір комісії за зняття готівки та особистих коштів, безготівкових платежів, сторонами при укладенні кредитного договору були досягнуті усі істотні умови,

позиція Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 не може бути прийнята до уваги, так як у даній справі договір у встановленому законом порядку відповідачем не оспорювався та не визнавався недійсним, вказані обставини свідчать про її згоду з усіма умовами цього договору, заперечень щодо Умов та правил надання банківських послуг, які містяться в матеріалах справи, відповідачкою не надано, основними вимогами банку за кредитним договором до боржника є повернення наданих кредитних коштів та отримання відсотків за користування ними, нехтування принципами платності кредитного договору наносить істотну шкоду усім споживачам банківських послуг, банку та порушує стабільність функціонування фінансового сектору держави. Відзив на апеляційну скаргу Не надходив. Процесуальна позиція учасників при апеляційному розгляді справи Представник позивача Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» Логвіновська А.А. вимоги скарги підтримала, відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася повторно. Правова позиція апеляційного суду Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Мотиви суду апеляційної інстанції За результатами заочного розгляду даної справи суд першої інстанції ухвалив рішення про відмову у задоволенні позову про стягнення заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом та неустойки у вигляді пені у зв`язку з порушенням умов договору, в обґрунтування такого висновку суд піддав сумніву надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг у Приватбанку як складову умов договору між сторонами із посиланням на правову позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, з чим колегія суддів погодитися не може, оскільки у вказаній справі, яка перебувала на розгляді вищої судової інстанції, Умови та правила надання банківських послуг, які позивачем зазначалися як підстави для задоволення позову, заперечувалися безпосередньо відповідачем, у даній справі відповідних заперечень від відповідачки не надходило, отже обставини вказаної та даної справи різняться між собою, відповідачка користувалася кредитними коштами певний час та сплачувала відсотки за користування ними, що свідчить про існування між сторонами договірних кредитних правовідносин, позивачем на вимогу ст. ст. 12, 81 ЦПК України щодо умов таких правовідносин надано відповідні докази, які на вимогу цих же норм процесуального права відповідачкою спростовані не були, за таких обставин висновок суду щодо невідповідності доданих до позовної заяви умов та правил є припущенням, яке за ч. 6 ст. 81 ЦПК України не може бути покладено в основу рішення суду, з обранням судом у даній справі вказаної процесуальної позиції без належної заяви та обґрунтування відповідачки порушуються встановлені ст. 2 вказаного Кодексу основні засади (принципи) цивільного судочинства змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства. Крім того за матеріалами справи у заяві ОСОБА_1 від 14 квітня 2008 року про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку зазначено кредитний ліміт у розмірі 1500 гривень та процентну ставку 3% на місяць на залишок заборгованості, цього ж дня нею було підписано довідку про умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», яка містить істотні умови договірних правовідносин між сторонами, за якими кожну використану суму кредитних коштів відповідачка повинна була повертати до 25 числа наступного за місяцем використання місяця зі сплатою 3% від суми користування на місяць (36 % на рік), обов`язковий щомісячний платіж становить 7% від суми заборгованості, але не менше 50 гривень та не більше залишку заборгованості, передбачено також стягнення неустойки за несвоєчасне виконання зобов`язань, відповідачці було видано кредитні картки № НОМЕР_1 від 24 березня 2008 року з дією до березня 2012 року, № 4149437726355439 від 07 травня 2012 року з дією до квітня 2016 року, з відповідними кредитними лімітами. Між сторонами виникли правовідносини, врегульовані анкетою-заявою, довідкою про умови кредитування, Умовами та правилами надання банківських послуг в Приватбанку, Тарифами банку, ст. ст. 1046, 1049, 1050, 1054 ЦК України, за якими позивач надав відповідачу грошові кошти (кредит), а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти, проте не виконав такого обов`язку. Згідно положень ст. ст. 526, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, договір є обов`язковим для виконання сторонами, за ч. 1 ст. 1048 цього Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом, розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором, у разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики, отже, припис ч.1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. За п. 9.12. доданих до позову умов договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання, якщо протягом цього строку жодна із сторін не проінформує іншу сторону про завершення дії договору, він автоматично пролонгується на такий же строк, термін дії картки відповідачки сплив 30 квітня 2016 року, у даних правовідносинах погодженим сторонами строком кредитування є передбачений довідкою про умови кредитування від 14 квітня 2008 року строк повернення кожної суми використаних кредитних коштів до 25 числа наступного місяця у розмірі 7 % від суми заборгованості та не менше 50 гривень. За наданими позивачем даними відповідачка певний час користувалася кредитними коштами, частіше знімала кошти, ніж вносила їх на погашення заборгованості з порушенням визначеного умовами договору строку, згідно виписки по рахунку станом на 24 квітня 2020 року вона останній раз скористалася кредитними коштами у розмірі 315 гривень 11 березня 2014 року, на цей день загальна заборгованість за кредитом склала 4063,9 гривень, обов`язок по поверненню цієї суми у розмірі не менше 7 %, що становить 284,47 гривні, у неї виник 25 квітня 2014 року, проте вона такого обов`язку не виконала, остаточно зазначена заборгованість мала бути погашена не пізніше 25 червня 2015 року, що є строком кредитування за умовами договірних правовідносин сторін, лише в межах якого позивач має право нараховувати передбачені договором відсотки за користування кредитом, що відповідає правовій позиції, висловленій у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, розмір відсотків за цей період складає 1950,67 гривні, після спливу строку кредитування права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, у розрахунку позивача обов`язки відповідачки за приведеною нормою дорівнюють нулю, 12 жовтня 2020 року відповідачка добровільно сплатила позивачу 554371,08 гривні, що значно перевищує доведений розмір її кредитної заборгованості в межах строку кредитування, отже заявлені позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за відсотками та неустойкою задоволенню не підлягають у зв`язку із погашенням відповідачкою підтвердженої у суді суми боргу у повному обсязі, а не з підстави, вказаної судом першої інстанції, з цієї ж підстави не підлягає задоволенню вимога позову про стягнення заборгованості за кредитом, у даному випадку суд апеляційної інстанції вважає за необхідне у відповідності до ч. 4 ст. 367 ЦПК України вийти за межі доводів та вимог апеляційної скарги та скасувати рішення суду першої інстанції як очевидно незаконне в цій частині з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні вимоги позову про стягнення заборгованості за кредитом. Таким чином колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам щодо його законності та обґрунтованості, апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду скасувати з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову в цілому з наведених вище підстав. Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» задовольнити частково. Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 08 вересня 2021 року скасувати. У задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» відмовити у повному обсязі із зазначених у мотивувальній частині даної постанови підстав. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2) ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ Г.В. Семиженко Судді: _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ І.В. Вейтас _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ С.В. Радченко