Постанова Запорізький апеляційний суд № 310/1933/21

Дата документу 23.12.2021 Справа № 310/1933/21 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Є.У.№ 310/1933/21 Головуючий у 1 інстанції: Богомолова Л.В. № 22-ц/807/3913/21 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 грудня 2021 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Кочеткової І.В., суддів: Кримської О.М., Дашковської А.В., розглянувши в порядку спрощеного письмового позовного провадження цивільну справу за позовом акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, із апеляційною скаргою акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 13 вересня 2021 року, ВСТАНОВИВ: У березні 2021 року АТ «Універсал Банк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в обґрунтування якого зазначив, що 02.03.2018 року ОСОБА_1 звернулась до АТ «Універсал Банк» з метою отримання банківських послуг та підписала заяву анкету до договору про надання банківських послуг, яка разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір надання банківських послуг. На підставі укладеного договору ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 2500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним засобом якого є платіжна картка. Відповідачка не виконує належним чином взяті на себе зобов`язання, згідно із Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 02.03.2018, у зв`язку з чим станом на 22.12.2020 виникла заборгованість у розмірі 19254,64 грн. Вказана сума заборгованості складається з: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тіло кредиту) 9620,33 грн. та заборгованість за пенею та комісією - 9634,31 грн. Посилаючись на вищезазначене, позивач просив суд стягнути на його користь з відповідача заборгованість за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 02.03.2018 у розмірі 19254,64грн. Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 13 вересня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором «Мonobank» від 02.03.2018 в розмірі 8247,97 грн. та судові витрати в розмірі 972,78 грн. Не погоджуючись з рішенням суду, АТ «Універсал Банк» подало апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом неповно з`ясовані фактичні обставини справи, порушено норми матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, і ухвалити по справі нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Стягнути з відповідача на користь АТ «Універсал Банк» судові витрати. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у стягненні заборгованості в повному обсязі, не перевірив наданий суду розрахунок заборгованості та не прийняв доводи банку про те, що відповідач користувався грошовими коштами, частково виконувала умови кредитного договору, проте сплачувала заборгованість частково, а тому на думку позивача такими своїми діями відповідач визнала свої зобов`язання за угодою та розміри встановлених обов`язкових платежів. Копія апеляційної скарги і ухвала про відкриття апеляційного провадження направлені відповідачу за останньою відомою адресою, окрім того відповідач повідомлявся через засоби масової інформації, шляхом подачі оголошення на офіційному порталі «Судова влада» . Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив, проте це не заважає її розгляду за наявними матеріалами справи. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказаним нормам закону рішення суду першої інстанції в повній мірі відповідає. Згідно зі статтею 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частково задовольняючи позовні вимоги АТ «Універсал Банк», суд першої інстанції виходив з того, що банк неправомірно списував відсотки за користування кредитними коштами за рахунок суми погашень за наданим кредитом, які не передбачені договором, тому стягненню підлягає заборгованість за простроченим тілом кредиту в сумі 8247,97 грн. Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на таке: Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Відповідно до статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України регламентовано, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Враховуючи положення статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Судом встановлено, що 02 березня 2018 року між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №б/н, шляхом підписання анкети-заяви до договору про надання банківських послуг «Мonobank» (а.с.8). В анкеті-заяві зазначено, що ОСОБА_1 погоджується з тим, що ця анкета-заява разом із Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортому споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг (далі Договір). Також у заяві вказано, що підписанням цього Договору, ОСОБА_1 підтверджує, що вона ознайомлена із Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту та отримала їх примірник у мобільному додатку, вони їй зрозумілі та не потребують додаткового роз`яснення. ОСОБА_1 у заяві від 02.03.2018 засвідчила генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, який буде використовуватися для накладання електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення її дій згідно з Договором. У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Підписавши заяву-анкету, яка є складовою частиною кредитного договору, ОСОБА_1 , відповідно до статей 3, 627 ЦК України, добровільно погодила такі умови кредитного договору, взявши на себе відповідні зобов`язання. В своїй апеляційній скарзі АТ «Універсал Банк» посилається на те, що судом першої інстанції під час вирішення спору неправильно застосовані норми права, а тому не вірно визначений розмір заборгованості, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь банку. Втім, апеляційний суду вважає вказані доводи апеляційної скарги неспроможними з огляду на таке: Аналіз розрахунку заборгованості за договором № б/н від 22.07.2018, укладеного між АТ «Універсал Банк» та клієнтом ОСОБА_1 , станом на 22.12.2020 свідчить, що заборгованість за Договором становить 19254,64грн., яка складається з: 9620,33 тіло кредиту, 9634,31 грн. заборгованість за пенею та комісією. Окрім того, розрахунок заборгованості свідчить про те, що за рахунок періодичного погашення ОСОБА_1 заборгованості за кредитом, банк в свою чергу списував відсотки за користування кредитними коштами. Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Аналіз вищезазначених положень законодавства дозволяє дійти висновку про те, що у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначені актами діючого законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначені сторонами безпосередньо у договорі). Матеріали справи містять надані банком Тарифи при надані банківських послуг щодо карткових продуктів. Пунктом 8 додатків визначено, що інформація, надана кредитодавцю зберігає чинність та є актуальною до 01.01.2019 року (а.с.21-23). Доказів на підтвердження факту ознайомлення ОСОБА_1 із Умовами і правилами та Тарифами, які набрали чинності та діяли після 01.01.2019 року, позивачем не надано. А тому, у суду відсутні підстави вважати, що ОСОБА_1 була належним чином ознайомлена і погодилася із зазначеними Умовами і правилами. Із розрахунку заборгованості за договором № б/н від 02.03.2018, укладеного між АТ «Універсал Банк» та клієнтом ОСОБА_1 слідує, що станом на 01.01.2019 залишок поточної заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) становить 3036,75грн. Водночас, нараховані на зазначені дату пеня та комісія відсутні (а.с. 7). Із наданого до матеріалів справи розрахунку, пеня та комісія нараховувалися з 01.01.2019. Утім, на вказану дату припинила діяти редакція Умов і правил та Тарифів, до яких приєдналася ОСОБА_1 02.03.2018, а тому нарахування банком пені та комісії здійснювалися на підставі оновлених Умов і правил, з якими відповідач не була ознайомлена. Істотними умовами договору, відповідно до частини першої статті 638 ЦК України, є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Із суті зазначеного слідує, що умови про розмір та порядок нарахування пені та комісії за кредитним договором є істотними. Частиною першою статті 651 ЦК України встановлено, що зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Пунктом 6.1 Умов і правил встановлено, що зміни до Договору, в тому числі цих Умов і правил обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Універсал Банк» при надані банківських послуг щодо карткових продуктів, вносяться за згодою сторін. При цьому під згодою Сторін у даному пункті розуміється направлення Банком Клієнту повідомлення (пропозиції) про зміни умов Договору та акцепту Клієнтом зазначених змін. Акцепт змін Клієнтом може бути здійснено в один із таких способів: підписання відповідного документа в мобільному додатку; направлення месенджерів; продовження користування послугами Банку (а.с. 17 (зворотній бік). Утім, позивач не надав жодних доказів на підтвердження факту надсилання відповідачу Умов і правил, які вступили у силу та почали діяти з 01.01.2019 року, так само як і на підтвердження факту згоди відповідача із такими Умовами і правилами. Тому залишається невідомим факт того, чи містили умови, які почали діяти з 01.01.2019, щодо сплати пені та комісії у зазначених у розрахунку розмірах, що додані банком до позовної заяви, і порядках нарахування. За таких підстав, в даному випадку є неможливим застосування до вказаних правовідносин правил частини першої статті 634 ЦК України, оскільки Умови і правила, які діяли у період їх нарахування ОСОБА_1 (з 01.01.2019 по 22.12.2020) не були надані відповідачу для ознайомлення, як і до матеріалів позовної заяви. Тому, позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» пені та комісії задоволенню не підлягають. Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» підлягає стягненню заборгованість саме в розмірі 8247,97 грн. з огляду на те, що банк неправомірно починаючи з 01.01.2019 року списував відсотки за користування кредитними коштами за рахунок суми погашень за наданим кредитом на загальну суму в розмірі 1372,36 грн., які не передбачені договором. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається. Керуючись статтями 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» залишити без задоволення. Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 13 вересня 2021 у цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Головуючий: І.В. Кочеткова Судді : О.М. Кримська А.В. Дашковська