Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 560/2543/21
від 23.12.2021НЕ ВЕРХОВНИЙ СУДП О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/2543/21 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Тарновецький І.І. Суддя-доповідач - Смілянець Е. С. 23 грудня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Смілянця Е. С. суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 липня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : в березні 2021 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (відповідача), в якому просить суд: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо обчислення пенсії ОСОБА_1 з 08.08.2016 без врахування заробітної плати за період 09.06.1998 по 31.10.1998, 16.03.1999 по 01.11.1999, з 15.03.2000 по 31.03.2002 в Артілі старателів «Золотинка»; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити перерахунок та обчислення пенсії ОСОБА_1 з 08.08.2016 з врахуванням заробітної плати за період 09.06.1998 по 31.10.1998, 16.03.1999 по 01.11.1999, з 15.03.2000 по 31.03.2002 в Артілі старателів «Золотинка». Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 30.07.2021 позов задовольнив. Судове рішення мотивоване тим, що перерахунок пенсії за умови надання позивачем підтверджуючих документів не ставиться в залежність від наявності можливості у пенсійного органу здійснити перевірку відомостей цих документів на підприємстві, а тим більше це не може бути підставою для відмови особі у реалізації наявного у нього права на пенсійне забезпечення за умови не визнання вказаної довідки недійною. Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити. Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що в архівній довідці від 30.09.2020 №К-1436/2, виданій Муніципальною бюджетною установою «Муніципальний архів Нерюнгрінського району», заробітна плата відображена загальними річними сумами без розмежування на суми районного коефіцієнта та північної надбавки за роботу в районах Крайньої Півночі, тому підстави для її врахування при обчислені пенсії ОСОБА_1 відсутні. Вважає, що в Головного управління Пенсійного фонду в Хмельницькій області відсутні підстави для обчислення пенсії позивача з 08.08.2016 із врахуванням заробітної плати за період роботи з 09.06.1998 по 31.10.1998, 16.03.1999 по 01.11.1999, з 15.03.2000 по 31.03.2002 в Артілі старателів «Золотинка». Також вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду. Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу відповідно до ст. 304 КАС України. Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Виходячи з приписів ст.ст. 311, 263 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачу - ОСОБА_1 з 08.08.2016 призначена пенсія за віком за нормами Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі по тексту - Закон №1058-IV). 17.01.2021 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з заявою щодо перерахунку пенсії з урахуванням заробітної плати за періоди роботи на території Російської Федерації. Згідно інформації викладеної в листі від 26.01.2021 №422-143/О-03/8-2200/21 Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повідомило позивача про те, що згідно архівної довідки від 08.02.2013 №С-14/1, виданої Муніципальною бюджетною установою «Муніципальний архів Нерюнгрінського району» позивач працював в Артілі старателів «Золотника» з 09.06.1998 по 31.10.1998, з 16.03.1999 по 01.11.1999, з 15.03.2000 по 01.03.2002. Довідки про заробітну плату за вищезазначені періоди роботи при зверненні за призначенням пенсії позивач не надав. На запити головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо витребування необхідної довідки про заробітну плату, 28.10.2020 надійшла архівна довідка про заробітну плату від 30.09.2020 №К-1436/2, видана Муніципальною бюджетною установою «Муніципальний архів Нерюнгрінського району», за періоди роботи в Артілі старателів «Золотника». Враховуючи, що заробітна плата в зазначеній довідці відображена загальними річними сумами без розмежування на суми районного коефіцієнта та північної надбавки за роботу в районах Крайньої Півночі, які при обчисленні пенсії за законодавством України не враховуються, тому підстави для її врахування при обчисленні розміру пенсії відсутні. Пенсію обчислено згідно норм чинного законодавства. Вважаючи протиправними дії відповідача щодо обчислення пенсії ОСОБА_1 з 08.08.2016 без врахування заробітної плати за період 09.06.1998 по 31.10.1998, 16.03.1999 по 01.11.1999, з 15.03.2000 по 31.03.2002 в Артілі старателів «Золотинка», позивач звернувся до суду з цим позовом. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне. Критерії, за якими адміністративний суд перевіряє рішення суб`єктів владних повноважень, визначені у ч. 2 ст. 2 КАС України. Згідно частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Крім того, ст. 2 та ч. 4 ст. 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до п. 6 ст. 92 Конституції України, виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення. Таким законом є Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІУ від 09.07.2003, який набрав чинності з 01 січня 2004 року, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом. Органи Пенсійного фонду України мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію частина третя статті 44 Закону № 1058-IV. Відповідно до частини першої статті 40 Закону № 1058-ІV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 1 січня 2016 року або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв. Згідно пункту 2 стаття 41 Закону № 1058-IV до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування. Відповідно до ч. 3 ст. 44 наведеного Закону органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1. За змістом пп. в п.7 цього Порядку заробітна плата для призначення пенсії за період роботи до 1 липня 2000 року підтверджується довідкою підприємства, установи, організації (форма і зміст довідки визначено в додатку 1 Порядку). Приписами пункту 17 наведеного Порядку передбачено, що така довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами. Проаналізувавши наведені норми матеріального права, колегія суддів дійшла висновку, що обов`язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 1 липня 2000 року є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами. Іншого чинним законодавством не передбачено. При цьому, визначальним критерієм для включення відповідного заробітку до суми доходу, з якого обчислюється пенсія, є нарахування внесків на державне соціальне страхування або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування. Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі №709/1448/16-а, який в силу вимог ч.5 ст. 242 КАС України має бути врахований судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин. Згідно з пунктом 2.23 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. З аналізу наведених положень законодавства слідує, що обов`язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період до 1 липня 2000 року є не лише наявність відповідної довідки про заробітну плату (дохід), але й підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами. Схожа правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 20 березня 2018 року по справі № 527/1655/17. Як встановлено судом першої інстанції, у справі яка розглядається, факт перебування позивача в трудових відносинах в період 09.06.1998 по 31.10.1998, 16.03.1999 по 01.11.1999, з 15.03.2000 по 31.03.2002 в Артілі старателів «Золотинка» у посадових осіб пенсійного органу сумнівів не викликав. При цьому, належних доказів в підтвердження недостовірності та неправдивості інформації, що міститься в довідці, від 30.09.2020 №К-1436/2, видана Муніципальною бюджетною установою «Муніципальний архів Нерюнгрінського району», за періоди роботи позивача в Артілі старателів «Золотника», матеріали справи не містять, а остання в судовому порядку недійсною не визнавалась і відкликана не була. Натомість, відмовляючи позивачу врахувати спірну довідку, пенсійний орган не навів жодного обґрунтування - розбіжність даних, невідповідність записам у трудовій книжці, наявність інших доказів, які б спростовували зміст довідки, тощо. При цьому, довідка від 30.09.2020 №К-1436/2, видана відповідно до вимог щодо ведення бухгалтерського обліку та звітності, містить всі необхідні реквізити, підписана уповноваженою особою, скріплена печаткою та містить посилання на підставу видачі - розрахункові відомості за вказані періоди. Водночас, ні Порядком №22-1, ні іншим нормативним документом не визначено вичерпного переліку тих первинних документів, якими повинна підтверджуватись довідка про заробітну плату для обчислення пенсії, а також не передбачено порядок підтвердження довідки про заробіток первинними документами, якщо відомості про заробітну плату відсутні в архівній установі. Разом з тим, згідно з абз. 1 та 2 ч.3 п. 2.1 Порядку № 22-1 за бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам. Відповідно до пункту 2.10 цього ж Порядку №22-1 довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами. У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми. Тобто, коли підприємство надало необхідну довідку про заробітну плату, то позивач не може нести негативні наслідки через бездіяльність відповідних органів щодо збереження платіжних відомостей. Право особи на пенсійне забезпечення, не може ставитись в залежність від існування конкретного документу, позаяк збереження таких відомостей не може контролюватися пенсіонером, а значить на нього не може покладатись відповідальність за їх відсутність. Отже, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних у первинних документах по нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві. Разом з тим, відповідно до ст. 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 (далі - Угода від 13 березня 1992 року) пенсійне забезпечення громадян держав-учасників здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають. Згідно з частинами 2 та 3 ст. 6 цієї Угоди, для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набрання сили вказаної угоди. Обчислення пенсій провадиться із заробітку за періоди роботи, які зараховуються в трудовий стаж. Тобто, цією Угодою визначено стаж, який підлягає безумовному врахуванню при призначенні пенсії, і відповідно, заробіток за такий період також підлягає включенню при обчисленні пенсії. Зокрема, статтею 96 Закону СРСР від 15 травня 1990 року №1480-I "Про пенсійне забезпечення громадян в СРСР" особам, які проживали у районах, де до заробітної плати робітників і службовців встановлено районні коефіцієнти, при призначенні пенсії враховувалася фактична заробітна плата, обчислена із застосуванням районного коефіцієнта та північної надбавки. При вибутті таких осіб за межі районів Крайньої Півночі чи прирівняних до них районів, у райони, де коефіцієнт до заробітної плати не встановлений, пенсія за їх вибором обчислюється в такому ж порядку, але з виключенням з фактичного заробітку виплат за районними коефіцієнтами, або із заробітку, обчисленого відповідно до статей 76 та 78 цього Закону (ч. 3 ст. 96 Закону СРСР №1480-I). Вказана стаття 96 Закону СРСР від 15 травня 1990 року №1480-I застосовується з 01.01.1992. Враховуючи вищевикладене, заробітна плата для обчислення пенсії до 01.01.1992 враховується із районним коефіцієнтом, а з 01.01.1992 - без врахування. Як вірно зазначено судом першої інстанції, перерахунок пенсії за умови надання позивачем підтверджуючих документів не ставиться в залежність від наявності можливості у пенсійного органу здійснити перевірку відомостей цих документів на підприємстві, а тим більше це не може бути підставою для відмови особі у реалізації наявного у нього права на пенсійне забезпечення за умови не визнання вказаної довідки недійною. Перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні позивачу пенсії. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №291/99/17. Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає обгрунтованим висновок суду першої інстанції, що дії відповідача щодо обчислення пенсії ОСОБА_1 з 08.08.2016 без врахування заробітної плати за період 09.06.1998 по 31.10.1998, 16.03.1999 по 01.11.1999, з 15.03.2000 по 31.03.2002 в Артілі старателів Золотинка є протиправними. Також, з метою захисту порушеного права позивача, суд першої інстанції обґрунтовано зобов`язав відповідача здійснити перерахунок та обчислення пенсії позивача з 08.08.2016 з врахуванням заробітної плати за період 09.06.1998 по 31.10.1998, 16.03.1999 по 01.11.1999, з 15.03.2000 по 31.03.2002 в Артілі старателів Золотинка, тобто з дня виникнення такого права. Доводи апеляційної скарги про пропуск позивачем строку звернення до суду колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки про порушення своїх прав позивач дізнався з листа Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 26.01.2021 №422-143/О-03/8-2200/21 про відмову щодо зарахування в розрахунок заробітної плати періоду роботи в Артілі старателів «Золотинка», а із зверненням до суду звернувся 10.03.2021. Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 липня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Смілянець Е. С. Судді Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.