Постанова 4803 № 208/132/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/9368/21 Справа № 208/132/21 Суддя у 1-й інстанції - Івченко Т. П. Суддя у 2-й інстанції - Куценко Т. Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 грудня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого Куценко Т.Р., суддів: Демченко Е.Л., Макарова М.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» на рішення Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 16 серпня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат», про визнання наказу про звільнення незаконним та його скасування, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,- ВСТАНОВИЛА: У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі зміненим, 04 лютого 2021 року та уточненим 05 травня 2021 року, позовом до Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» (далі - ПАТ "ДМК") про визнання наказу про звільнення незаконним та його скасування, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що перебував у трудових відносинах з ПАТ "ДМК" та його звільнення за прогул який мав місце 24 листопада 2020 року є безпідставним, оскільки невихід на роботу стався внаслідок вини самого відповідача, який неналежним чином довів відомості щодо його робочих днів. Звільнивши його відповідач застосував найсуворіший вид дисциплінарного стягнення, без будь-яких обґрунтувань, не враховуючи те, що за період його роботи на комбінаті з 2013 року він жодного разу не притягувався до дисциплінарної відповідальності. Невідповідне доведення відповідачем даних про робочий день 24 листопада 2020 року, яким є вівторок, та з графіком і згідно до наказів по комбінату, його робочими днями є середа, четвер, та п`ятниця, а вихідними днями є субота, неділя, понеділок і вівторок. Також за змістом графіку на 2020 рік, який складений відповідачем не зазначено даних про те, що 24 листопада 2020 року є додатковим робочим днем, хоча в інші місяці 2020 року у разі необхідності виходу на роботу у вихідні дні, графік містить дані про те що такі дні є додатковими робочими днями. 02 грудня 2020 року йому також стало відоме що відповідач своїм розпорядженням по службі № 84 від 30 листопада 2020 року позбавив його виробничої премії, за невихід на роботу 24 листопада 2020 року, а вже 04 грудня 2020 року відповідачем було винесено розпорядження по службі за № 86, яким скасовано попереднє розпорядження, і виробничу премію йому було нараховано в повному об`ємі, що підтверджує відсутність винність позивача у невиході на роботу. На вимогу керівництва комбінату 02 грудня 2020 року він надав пояснення щодо свого не виходу на роботу. Крім того, графік роботи на 2020 рік був наданий йому для ознайомлення у січні 2020 року, і запам`ятати всі дати і позначення внесені в нього не є можливим, натомість відповідач здійснюючи керівництво та організацію роботи, не забезпечив розміщення графіку на 2020 рік у відділі, або іншому доступному місці як для нього, так і для інших робітників його зміни та відділу. Його керівник відділу, переведений на графік роботи 1,5 години на місяць, а інші керівники інших відділів, здійснювали лише контрольні функції за їх роботою. Наголошував на тому, що рішення відповідача про його звільнення дуже вплинуло на його моральний стан, так як він був єдиним годувальником у сім`ї, дружини яка не працювала, та дітей, іншого джерела доходу він крім заробітку на комбінаті не мав, відповідач змінив не тільки його звичайний уклад життя, а і життя його родини, що вимусило його шукати джерела для доходу і забезпечення сім`ї, а тому просив суд ухвалити рішення яким визнати наказ ПАТ «ДМК» № 1086 від 10 грудня 2020 року «про звільнення ОСОБА_1 за п. 4 ст. 40 КЗпП України» незаконним та скасувати його; поновити ОСОБА_1 на роботі у ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат», на посаді інженера у відділі контролю поставок; стягнути з ПАТ «ДМК» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу без утримання податків і платежів; стягнути з ПАТ «ДМК» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 5 000 грн; стягнути витрати на правничу допомогу в розмірі 3 000 грн. Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 16 серпня 2021 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано наказ № 1086 від 10 грудня 2020 року ПАТ «ДМК» «про застосування дисциплінарного стягнення» звільнення з комбінату ОСОБА_1 інженера відділу контролю постачань, за скоєний прогул без поважних причин 24 листопада 2020 року, згідно з п. 4 ст. 40 КЗпП України, - незаконним та скасовано його. Поновлено ОСОБА_1 на роботі у ПАТ «ДМК » з 10 грудня 2020 року на посаді інженера відділу контролю постачань. Стягнуто з ПАТ «ДМК» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, за період з 11 грудня 2020 року, по дату винесення рішення суду 16 серпня 2021 року, включно - у розмірі 41 274, 89 грн. без утримання податків і платежів. Стягнуто на користь позивача в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди 3 000 грн. Стягнуто на користь позивача в рахунок понесених витрат на правничу допомогу 3 000 грн. Допущено негайне виконання рішення щодо поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць у сумі 5 251,13 грн (т.2, а.с.13-22). Додатковим рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 13 вересня 2021 року вирішено питання стосовно судових витрат (т.2, а.с.41-42) Не погодившись з таким рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що позивач знав свій графік роботи, а тому невихід його на роботу 24 листопада 2020 року свідчить про прогул, що підтверджено належними та допустимими доказами. Наполягали на тому, що прогул може бути самостійної підставою для звільнення. У зв`язку зі звільненням позивача на підприємстві була проведене перевірка, яка не виявила жодних порушень законодавства про працю. Моральної шкоди позивачу вони не завдавали, позивачем не було надано жодних доказів спричинення йому моральної шкоди. Вказували про порушення строку розгляду справи (т.2, а.с.46-60). 21 жовтня 2021 року позивач надав відзив на апеляційну скаргу в якому посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Наполягав на тому, що згідно до наказу підприємства він мав триденний робочий тиждень у одну (денну) зміну, а згідно вказаного графіку, субота, неділя, понеділок та вівторок є вихідними днями. У тому що 24 листопада 2020 року, у свій вихідний, він не вийшов на роботу не було жодного злого умислу (т.2, а.с.77-85). Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи, що виникають з трудових відносин. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Зважаючи на те, що даний спір виник з трудових правовідносин, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення та виклику сторін. Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду. Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог. Судом першої інстанції встановлено і підтверджується матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1 02 листопада 2011 року був прийняти на роботу у ПАТ «ДМК» на посаду охоронця, в управління охорони (т.1, а.с.7-8). 29 серпня 2013 року ОСОБА_1 призначений інженером відділу контрою поставок. 10 грудня 2020 року ОСОБА_1 звільнений за прогул без поважних причин п. 9 ст. 40 КЗпП України з ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» (т.1,а.с. 5). За час роботи на комбінаті ОСОБА_1 має позитивну характеристику, показав себе як кваліфікований спеціаліст, доручену роботу виконує вчасно, дотримується дисципліни праці, вимог інструкцій з охорони праці, та інше. (т.1,а.с. 55). Станом на 01 грудня 2020 року ОСОБА_1 не був членом будь-якої профспілки як робітник комбінату (т.1, а.с. 56-58). Актом Головного управління держпраці у Дніпропетровській області № 16/4.4-517 від 26 лютого 2021 року складеного за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства у праці ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» (а.с. 154-161), зазначено про дотримання ПАТ «Дніпровським металургійним комбінатом» процедури звільнення ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 з роботи за п. 4 ст. 40 КЗпП України (за скоєний прогул без поважної причини) не встановлено. Наказом ПАТ «ДМК» № 1217 від 01 жовтня 2019 року «про зміни в організації виробництва та праці структурних підрозділів», підписаним генеральним директором ОСОБА_4 , для працівників комбінату тимчасово, на період зупинки роботи основних агрегатів та обладнання, введено режим неповного робочого часу за графіком 7А, з зайнятістю не більше 60% від балансу робочого часу, з оплатою за фактично відпрацьований час, терміном з 01 грудня 2019 року (т.1, а.с. 33-34), з яким ознайомлений позивач особисто 07 жовтня 2019 року. Згідно до Наказу ПАТ «ДМК» за № 1367 від 27 листопада 2019 року «про введення графіків роботи з неповним робочим часом», підписаним генеральним директором ОСОБА_4 , введено з 01 грудня 2019 року в дію графіки роботи з неповним робочим часом згідно додатку, яким визначено, що номер графіку 7А604 застосовується для працівників комбінату, які працюють в режимі неповного робочого часу з зайнятістю 60% від балансу робочого часу, за триденним робочим тижнем, в одну зміну (денну), тривалість зміни 7,71 години, вихідні (субота, неділя, понеділок, вівторок) (т.1, а.с. 35-36). З даним наказом № 1367, позивач ознайомлений 02 грудня 2019 року. 07 жовтня 2019 року ОСОБА_1 отримано попереджання про введення змін у істотні умови праці (т.1, а.с. 37). 02 грудня 2019 року за Розпорядженням директора з безпеки ПАТ «ДМК» ОСОБА_5 «про зміну графіку та режиму роботи» за № 90, згідно з наказом по комбінату № 1217 від 01 жовтня 2019 року та наказом № 1367 від 27 листопада 2019 року «Про введення графіків роботи з неповним робочим часом», змінено графік роботи № 7А (для працівників комбінату, що працюють за п`ятиденним робочим тижнем в одну зміну (денну), тривалість зміни 8 годин) на графік № 7А604 (для працівників комбінату, які працюють в режимі неповного робочого часу з зайнятістю 60% від балансу робочого часу, за триденним робочим тижнем, в одну зміну (денну), тривалістю зміни 7,71 години, вихідні (субота, неділя, понеділок, вівторок) наступним працівникам: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_8 ,, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_9 (а.с. 38). 31 грудня 2019 року згідно до Розпорядження по службі безпеці «Про призначення відповідальних осіб за ведення табельного обліку» № 103 (т.1, а.с. 137-138), визначено що відповідальних за ведення табельного обліку визначається керівниками структурних підрозділів служби безпеки, а керівники структурних підрозділів служби безпеки здійснюють контроль за ведення первісного обліку робочого часу і дотримання графіків робочого часу робітниками, відповідальними за ведення табельного обліку згідно до додатку №

1. Відповідно до додатку до Розпорядження по службі безпеці від 31 грудня 2019 року № 103 щодо відділу контролю поставок визначено відповідальних за ведення табельного обліку начальника відділу ОСОБА_10 , та інженеру 2-ої категорії ООК ОСОБА_11 (т.1, а.с. 136). Так, у грудні 2019 року Директором по персоналу ОСОБА_12 затверджено графік № 7А604 календар на 2020 рік для робітників комбінату, працюючих у режимі неповного робочого часу з зайнятістю 60% від балансу робочого часу, за триденним робочим тижням, в одну зміну (денну), вихідні дні (субота, неділя, понеділок, вівторок) (т.1, а.с.39-41), з яким позивач ознайомлений 03 січня 2020 року. Як вбачається графік на 2020 рік має дані щодо робочих днів денної зміни за означеннями «Д», днів відпочинку за означенням «О», та святкових днів за означенням «П». щодо відображення у графіку дати 24 листопада 2020 року, зазначено буквою «Д», як значення робочого дня денної зміни. Під графіком міститься розділ умовні позначення. Також відображено помісячно данні щодо часу робочої зміни, та данні про додаткові робочі дні. Так щодо додаткових днів, графік містить наступні відомості: Січень 2020 року відсутні додаткові робочі дні. Лютий 2020 року відсутні додаткові робочі дні. Березень 2020 року зазначено додатковий робочий день 3 березня, час робочої зміни 7,8 годин. Квітень 2020 року - відсутні додаткові робочі дні. Травень 2020 року - відсутні додаткові робочі дні. Червень 2020 року - відсутні додаткові робочі дні. Липень 2020 року - відсутні додаткові робочі дні. Серпень 2020 року відсутні додаткові робочі дні. Вересень 2020 року - 29 вересня додатковий робочий день, час робочої зміни 7,58 годин. Жовтень 2020 року 30 жовтня додатковий робочий день, час робочої зміни 7,68 годин. Листопад 2020 року - відсутні додаткові робочі дні. Грудень 2020 року - відсутні додаткові робочі дні. Таким чином, в ході судового розгляду встановлено що згідно до затвердженого Графіку № 7А604 календар на 2020 рік, як додаткові робочі дні із визначенням робочої зміни, для бухгалтерського обліку визначені лише 3 березня, 29 вересня, 30 жовтня 2020 року. Інших днів як додаткових робочих днів, які містили б визначення відповідачем умов такої роботи як робочий час, що є обов`язковим для встановлені робочого часу, його обліку, кадрової роботи, на 24 листопада 2020 року не має визначення, та у частині визначення як додаткового робочого дня не містить даних, та у самому графіку у секції дати 24 листопада 2020 року має позначення «Д», яка не відображає даних щодо додаткового робочого дня, а відповідає позначенню денна зміна, із посиланням на режим неповного робочого часу з зайнятістю 60%, триденної робочої неділі, та вихідними днями (субота, неділя, понеділок, вівторок). Так, згідно до факту фіксації прогулу позивача, з матеріалів справи вбачається, що зазначений факт знайшов своє підтвердження у докладній записці Начальника служби безпеки комбінату ОСОБА_13 від 24 листопада 2020 року за вих. № 01сбк/2280 (т.1, а.с.42), при цьому як встановлено акт про відсутність працівника на робочому місці 24 листопада 2020 року не складався, а у табелі обліку робочого часу зафіксовано відсутність працівника, та у внутрішній програмі комбінату даними з бази Системи контролю управління доступом (т.1, а.с.42,43-44,47-52). 30 листопада 2020 року Розпорядженням по службі безпеки ПАТ «ДМК» № 84, за підписом начальника служби безпеки ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» ОСОБА_13 видано розпорядження про позбавлення за скоєний прогул без поважних причин провідного інженеру відділу контролю поставок ОСОБА_6 , таб. № 11502, інженерів ВКП ОСОБА_1 , таб. № 11509, ОСОБА_8 , таб. № 11512, ОСОБА_2 , таб. № 11513, ОСОБА_3 , таб. № 1151, - 100% виробничої премії за листопад 2020 року (т.1, а.с.19). Позивач ОСОБА_1 ознайомлений з даним Розпорядженням за № 84 02 грудня 2020 року, що підтверджено його підписом про ознайомлення. 04 грудня 2020 року Розпорядженням по службі безпеки ПАТ «ДМК» № 86, за підписом начальника служби безпеки ПАТ «ДМК» Мажарою Я.О. видано розпорядження про скасування розпорядження від 30 листопада 2020 року за № 84 «про позбавлення премії», та зазначено про виплату провідному інженеру відділу контролю поставок ОСОБА_6 , таб. № 11502, інженерів ВКП ОСОБА_1 , таб. № 11509, ОСОБА_8 , таб. № 11512, ОСОБА_2 , таб. № 11513, ОСОБА_3 , таб. № 1151, - 100% виробничої премії за листопад 2020 року (т.1, а.с.20). Позивач ознайомлений з вказаним розпорядженням. 02 грудня 2020 року ОСОБА_1 надав на ім`я директора по безпеці ПАТ «ДМК» ОСОБА_14 пояснення, згідно до яких зазначив що лише 02 грудня 2020 року був повідомлений заступником директора по безпеці ОСОБА_15 про невихід 24 листопада 2020 року на роботу згідно затвердженого графіку № 7А604 на 2020 рік для робітників комбінату, працюючих в режимі неповного робочого часу із зайнятістю 60% від балансу робочого часу за триденною робочою неділею, в одну змін (денну), вихідні дні (субота, неділя, понеділок, вівторок), як додатковий робочий день (т.1, а.с.9-10). По зазначеному питанню пояснив, що згідно графіку 7А604 на 2020 рік в пункті «умовні значення» за листопад 2020 року 24 листопада 2020 року не зазначено як додатковий робочий день, хоча в попередніх місяцях (березень, вересень, жовтень) зазначені додаткові робочі дні; 25, 26, 27 листопада 2020 року знаходився на роботі, згідно графіку 7А604 на 2020 рік, від керівництва та осіб які ведуть облік і табель робочого часу питань про невихід 24 листопада 2020 року не надходило до нього, а винило питання лише 02 грудня 2020 року, після того, як був закритий табель робочого часу за листопад 2020 року; 24 листопада 2020 року дзвінків для з`ясування причини не виходу на роботу, від безпосереднього керівник або особи яка веде табелювання, з питань не виходу на роботу не було. Таким чином, в ході судового розгляду встановлено що згідно до затвердженого Графіку № 7А604 календар на 2020 рік, як додаткові робочі дні із визначенням робочої зміни, для бухгалтерського обліку визначені лише 3 березня, 29 вересня, 30 жовтня 2020 року. Інших днів як додаткових робочих днів, які містили б визначення відповідачем умов такої роботи як робочий час, що є обов`язковим для встановлені робочого часу, його обліку, кадрової роботи, на 24 листопада 2020 року не має визначення, та у частині визначення як додаткового робочого дня не містить даних, та у самому графіку у секції дати 24 листопада 2020 року має позначення «Д», яка не відображає даних щодо додаткового робочого дня, а відповідає позначенню денна зміна, із посиланням на режим неповного робочого часу з зайнятістю 60%, триденної робочої неділі, та вихідними днями (субота, неділя, понеділок, вівторок). Як встановлено в ході судового розгляду, 24 листопада 2020 року є вівторком, який не входить до визначеного часу зайнятості по графіку № 7А604 на 2020 рік триденної робочої неділі (середа, четвер, п`ятниця) який стосується позивача ОСОБА_1 , а входить до переліку вихідних днів за визначеним графіком, яким є в тому числі і вівторок. З часу ознайомлення з графіком роботи, а саме з 03 січня 2020 року по час події яка зазначена відповідачем як прогул 24 листопада 2020 року, пройшло приблизно 10 місяців, що об`єктивно впливає на можливість позивача пам`ятати та бути достовірно обізнаним про зміст графіку роботи на весь 2020 рік, з умовними позначеннями та обсягу інформації, яка не перебуває у вільному доступі працівника, так як відповідачем не надано інформації щодо місця розміщення або знаходження графіку на 2020 рік, за місцезнаходженням робочого місця позивача, або факт того, що саме позивачу відповідачем вручено копію відповідного наказу, а тому відповідачем належним чином не доведено, що позивач мав можливість у будь-який час звернутися до графіку для уточнення наявності додаткових робочих днів. Копії графіку позивач не отримував, факт того, що графік не розміщений на робочому місці у кабінеті чи в інших доступних місцях, з боку відповідача не спростовано. Наказом ПАТ «ДМК» за № 1367 від 27 листопада 2019 року «про введення графіків роботи з неповним робочим часом» введено з 01 грудня 2019 року в дію графіки роботи з неповним робочим часом згідно додатку, яким визначено що графік 7А604 застосовується для працівників комбінату, які працюють в режимі неповного робочого часу з зайнятістю 60% від балансу робочого часу, за триденним робочим тижнем, в одну зміну (денну), тривалість зміни 7,71 години, вихідні (субота, неділя, понеділок, вівторок) . Тобто у розумінні Наказу ПАТ «ДМК» за № 1367 від 27 листопда 2019 року «про введення графіків роботи з неповним робочим часом», з врахуванням додатку до нього, у позивача ОСОБА_1 який працював за графіком 7А604 дні субота, неділя, понеділок, вівторок, визначені як вихідні, а тому при залучення працівника до роботи у вихідний день застосуванню підлягає ч. 1 ст. 71 КЗпП. Як вбачається залучення ОСОБА_1 , та інших робітників його зміни у вихідний день, роботодавцем здійснювався без відповідного додержання вимог ст. 69, ч. 1 ст. 71 КЗпП, а лише на підставі графіку затвердженого директором по персоналу ОСОБА_12 у 2019 році. Всі надані розпорядчі документи за період 2019 -2020 рік, що стосуються графіку роботи 7А604, містять однакові данні, що робочими днями є середа, четвер, п`ятниця, а вихідними днями є субота, неділя, понеділок, вівторок. Залучення до роботи у вихідний день у зв`язку з виробничою необхідністю чинним законодавством не передбачено. Міністерство соціальної політики України в листі від 13 квітня 2012 року № 123/13/133-12 «Про роботу у вихідні дні», зазначає, що залучення працівників до роботи у вихідні дні допускається лише у випадках, встановлених у частині другій статті 71 КЗпП України. Щодо виробничих завдань та виконаної роботи 24 листопада 2020 року відповідачем ПАТ «ДМК» долучено звіт про виконану роботу від 24 листопда 2020 року та внутрішні заявки на роботу (т.1, а.с. 234-235). Згідно до листа директора по безпеці ПАТ «ДМК» Сусідко І.Е. (т.1, а.с.160-161), за фактом невиходу на роботу 24 листопда 2020 року, співробітники відділу об`єктового контролю 24 истопада 2020 року не вийшли на роботу, а саме провідний інженер ВКП ОСОБА_6 , інженер ВКП ОСОБА_1 ,, ОСОБА_16 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ; факт порушення ними вимог «Правил внутрішнього трудового розпорядку» пов`язано із графіком роботи 7А604, яким передбачає працю в режимі неповного робочого часу із зайнятістю 60% від балансу робочого часу; в той же час, як зазначено у результатах перевірки, 24 листопда 2020 року визначено як повноцінний робочий день для вищезазначених співробітників; підтверджено що зі слів робітників ВКП 24 литсопда 2020 року їм не було доведено про те, що 24 литсопда 2020 року є додатковим робочим днем, що стало підставою для відсутності ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_16 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на роботі більш трьох годин саме 24 листопада 2020 року, що розцінено як не поважна причина; прийнято висновки про порушення ними вимог п. 3.2. ПВТР, у відповідності з п. 7.2 ПВТР, і як наслідок для провідного інженера ОСОБА_6 оголошення догани; а для інженерів ОСОБА_1 , ОСОБА_16 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звільнення з комбінату. Згідно до Наказу ПАТ «ДМК» від 10 грудня 2020 року за № 1085, за підписом керуючого санацією Сокол О.Ю. «про застосування дисциплінарного стягнення», зазначено, що відповідно до доповідної записки начальника служби безпеки ОСОБА_13 , інженер відділу контролю постачань ОСОБА_1 був відсутній без поважних причин на робочому місці 24 листопада 2020 року, чим скоїв прогул, на підставі чого наказано звільнити з комбінату ОСОБА_1 а скоєний прогул без поважних причин згідно з п. 4 ст. 40 КЗпП України (т.1, а.с.5). Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності на предмет їх належності, достовірності та достатності, вважав, що всупереч свого процесуального обов`язку доказування, визначеного ч.3 ст.81 ЦПК України, правомірності прийнятого відповідачем рішення про звільнення позивача на підставі п.4 ст.40 КЗпП України, відповідач не надав суду належних, допустимих і достатніх доказів про те, що 24 листопада 2020 року було додатковим робочим днем позивача. Дійшов висновку, що звільнення позивача було здійснено з порушенням вимог трудового законодавства, що свідчить про незаконність такого звільнення та має наслідком поновлення порушених трудових прав позивача. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного. Відповідно до ст. 43 Конституції України, ст. 5-1 КЗпП держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, правовий захист від незаконного звільнення, сприяння у збереженні роботи. Право громадян на працю забезпечується тим, що трудовий договір може бути розірваний лише з підстав і в порядку, передбаченому трудовим законодавством. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку, зокрема, прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин. Згідно роз`яснень, викладених в п.22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів, у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пп. 3, 4, 7, 8 ст. 40 п.1 ст. 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені ст.ст. 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника. Згідно з п.24 вказаної Постанови, при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п.4 ст. 40 КЗпП, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу. Таким чином, визначальними факторами для вирішення питання про законність звільнення з роботи за прогул є не тільки установлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, а й встановлення поважності причин відсутності. Законодавством не визначено перелік обставин, за наявності яких прогул вважається вчиненим з поважних причин, тому, вирішуючи питання про поважність причин відсутності працівника на роботі, звільненого за п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати будь-які докази із числа передбачених ЦПК України. Відповідно до приписів статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення. Частиною першою статті 147-1 КЗпП України передбачено, що дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника. Згідно з положеннями частин першої та другої статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку. До застосування дисциплінарного стягнення, відповідно до частини першої статті 149 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. Згідно зі ст.139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір. Трудова дисципліна це сукупність, правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок і встановлюють трудові права та обов`язки сторін трудового договору, а також заохочення за успіхи в роботі та відповідальність за умисне невиконання трудових обов`язків. Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків. Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку. Колегія суддів звертає увагу на те, що позивача було звільнено за прогул. Статтею 31 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган не має права вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором. Частина 1 статті 58 КЗпП України передбачає, що при змінних роботах працівники чергуються в змінах рівномірно в порядку, встановленому правилами внутрішнього трудового розпорядку. Згідно з положеннями ст.69 КЗпП України, визначено, що на підприємствах, в установах, організаціях, зупинення роботи яких неможливе з виробничо-технічних умов або через необхідність безперервного обслуговування населення, а також на вантажно-розвантажувальних роботах, пов`язаних з роботою транспорту, вихідні дні надаються в різні дні тижня почергово кожній групі працівників згідно з графіком змінності, що затверджується власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації. Статтею 71 КЗпП України передбачено, що робота у вихідні дні забороняється. Залучення окремих працівників до роботи у ці дні допускається тільки з дозволу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) підприємства, установи, організації і лише у виняткових випадках, що визначаються законодавством і в частині другій цієї статті. Колегія суддів наголошує на тому, що наказом ПАТ «ДМК» за № 1367 від 27 листопада 2019 року «про введення графіків роботи з неповним робочим часом» введено з 01 грудня 2019 року в дію графіки роботи з неповним робочим часом згідно додатку, яким визначено що графік 7А604, застосовується для працівників комбінату, які працюють в режимі неповного робочого часу з зайнятістю 60% від балансу робочого часу, за триденним робочим тижнем, в одну зміну (денну), тривалість зміни 7,71 години, вихідні (субота, неділя, понеділок, вівторок). Таким чином, судом першої інстанції в ході судового розгляду встановлено що згідно до затвердженого Графіку № 7А604 календар на 2020 рік, як додаткові робочі дні із визначенням робочої зміни, для бухгалтерського обліку визначені лише 3 березня, 29 вересня, 30 жовтня 2020 року. 24 листопада 2020 року є вівторком, який не входить до визначеного часу зайнятості по графіку № 7А604 на 2020 рік триденної робочої неділі (середа, четвер, п`ятниця) який стосується позивача ОСОБА_1 , а входить до переліку вихідних днів за визначеним графіком, яким є в тому числі і вівторок. За наведених обставин апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що 24 листопада 2020 року був неробочим днем для позивача. Тому відсутній факт прогулу в зазначений день, і, як наслідок, правові підстави для звільнення позивача за п.4 ст.40 КзпП України. Тобто, висновок суду про поновлення ОСОБА_1 на роботі є правильним, законним та обґрунтованим. У зв`язку з вищевикладеним спростовуються доводи апеляційної скарги про те, що 24 листопада 2020 року у позивача був робочим днем, у який позивач не вийшов на роботу, через що був звільнений на підставі п.4 ст.40 КзпП України. Посилання відповідача на те, що згідно графіку роботи на 2020 рік № 7А604, 24 листопада для позивача був робочим днем, було предметом дослідження у суді першої інстанції, їм дано належну правову оцінку. Зазначені доводи спростовуються наведеними вище обставинами. Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права матеріалами справи не підтверджені. Що стосується стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, апеляційний суд зазначає про наступне. Статтею 235 КЗпП України передбачено, що виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу здійснюється у випадках: звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу (частина перша); у разі визнання формулювання причини звільнення неправильними або таким, що не відповідає чинному законодавству (частина третя); у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу (частина четверта). Отже, вимушений прогул визначається як період часу, з якого почалось порушення трудових прав працівника (незаконне звільнення або переведення на іншу роботу, неправильне зазначення формулювання причин звільнення або затримки видачі трудової книжки при звільненні) до моменту поновлення таких прав, тобто ухвалення рішення про поновлення працівника на роботі чи визнання судом факту того, що неправильне формулювання причин звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника. Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (Порядок). Згідно з пунктом 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок), цей Порядок застосовується, зокрема у випадку, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати. Пунктом 2 Порядку передбачено, що у випадку збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Згідно з пунктом 5 Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Відповідно до пункту 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно із графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства. Оскільки суд першої інстанції встановив наявність підстав для поновлення ОСОБА_1 на роботі, то наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача сум, передбачених ч. 2 ст. 235 КЗпП України, так як при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Колегією суддів перевірено розрахунок суми середнього заробітку, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Він є правильним, зроблений з урахуванням довідок, наданих сторонами у справі на підставі Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №

100. Також правильним є висновок суду першої інстанції першої інстанції про наявність правових підстав відшкодування відповідачем позивачу моральної шкоди, оскільки при його звільненні підприємством порушено норми трудового законодавства, в той час, як підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із статтею 237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя. За наведених обставин доводи апеляційної скарги щодо безпідставності стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди не можуть бути підставою для скасування рішення суду. Інші доводи апеляційної скарги були предметом дослідження у суді першої інстанції, який дав їм належну оцінку та навів мотиви відхилення цих доводів. Відповідно до вимог статті 2 ЦПК України з авданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Частиною 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Згідно зі статтею 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України). За приписами статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Приведені в апеляційній скарзі інші доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення апелянтом норм процесуального закону. Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року). Суд з дотриманням приписів процесуального законодавства правильно і повно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив правовідносини сторін, які виникли із встановлених ним обставин, правові норми що підлягають застосуванню до цих правовідносин та вирішив спір відповідно до закону. Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції в судовому рішенні повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Судові витрати понесені у зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення. Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» залишити без задоволення. Рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 16 серпня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Головуючий: Т.Р. Куценко Судді: Е.Л. Демченко М.О. Макаров