Постанова 4855 № 620/1598/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/1598/21 Суддя (судді) першої інстанції: Ткаченко О.Є. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 грудня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді Лічевецького І.О., суддів - Мельничука В.П., Оксененка О.М., за участю секретаря - Рейтаровської О.С., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2021 року в справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій, бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ До Чернігівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - ГУ ПФУ в Чернігівській області, відповідач) про визнання протиправними дій, бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, в якому просив: - визнати протиправними дії щодо зменшення нарахування і виплати пенсії з 01.01.2021; - визнати протиправною бездіяльність щодо не здійснення нарахування та виплати пенсії з 01.01.2021 з урахуванням коефіцієнта збільшення середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2014, 2015, 2016 роки в розмірі 1,17, що передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124 Питання проведення індексації пенсії у 2019 році; - зобов`язати здійснити нарахування та виплату пенсії з 01.01.2021 з урахуванням коефіцієнта збільшення середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2014, 2015, 2016 роки в розмірі 1,17, що передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124 Питання проведення індексації пенсії у 2019 році та з подальшою її індексацією у наступних роках; - зобов`язати перерахувати і виплатити різницю між нарахованою пенсією з урахуванням коефіцієнта збільшення середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2014, 2015, 2016 роки в розмірі 1,17, що передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124 Питання проведення індексації пенсії у 2019 році та фактично виплаченою пенсією за час недоплати, починаючи з 01.01.2021. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем протиправно здійснено перерахунок його пенсії без урахування коефіцієнта збільшення середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014, 2015, 2016 роки у розмірі 1,17. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.10.2021 у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погоджуючись із ухваленим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити частково: - визнати протиправними дії щодо зменшення нарахування і виплати пенсії з 01.01.2021; - визнати протиправною бездіяльність щодо не здійснення нарахування та виплати пенсії з 01.01.2021 з урахуванням коефіцієнта збільшення середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2014, 2015, 2016 роки в розмірі 1,17, що передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124 Питання проведення індексації пенсії у 2019 році. Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. На підтвердження своєї позиції апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку щодо відсутності в діях відповідача ознак протиправності. Так, позивач зазначає, що у період з 01.01.2021 по 01.04.2021 відповідач протиправно виплачував йому пенсію у меншому ніж повинен був розмірі. На переконання позивача, вчинення 30.03.2021 ГУ ПФУ у Чернігівській області дій щодо перерахунку та виплати його пенсії не спростовує факту порушення його прав з боку відповідача за період з 01.01.2021 по 01.04.2021, у зв`язку із чим суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання дій та бездіяльності пенсійного органу за цей період протиправними. Також позивач звертає увагу, що підтвердженням протиправності бездіяльності відповідача є і той факт, що ГУ ПФУ у Чернігівській області не виплатило йому компенсацію відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати», через несвоєчасну виплату пенсії. Водночас суд першої інстанції зазначеного не врахував і дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Відповідно до статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом попередньої інстанції норм процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного. Судом першої інстанції установлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Чернігівській області та отримує пенсію за віком, обчислену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». 15 грудня 2020 року позивач звернувся до ГУ ПФУ в Чернігівській області з питанням щодо не перерахунку складової його пенсійної виплати, а саме: підвищення особам з інвалідністю внаслідок війни 3 групи (30% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність) протягом 2018-2020 років у зв`язку з тим, що протягом 2018-2020 років прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність постійно зростав. 16 січня 2021 року позивач звернувся до ГУ ПФУ в Чернігівській області з питанням щодо підстав зменшення розміру його пенсії. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області листом від 08.02.2021 за №763-248/П-02/8-2500/21 повідомив, що пенсія позивачу була призначена з урахуванням рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 20.12.2017 по справі №750/11184/17 та Чернігівського окружного адміністративного суду від 20.04.2018 по справі №825/1181/18 та враховуючи, що зазначеними рішеннями судів питання подальшого перерахунку пенсії мені не розглядалося, то пенсійна справа була приведена у відповідність. Уважаючи зазначені дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що розмір пенсії позивача визначений із застосуванням коефіцієнта 1,17 у відповідності до вимог чинного законодавства. Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV). Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 № 2148-VІІІ (далі - Закон №2148-VІІІ), який набув чинності з 11.10.2017, внесено зміни, зокрема, до Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-ІV, який доповнено пунктами 4-3 - 4-7. Пунктом 4-3 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-ІV установлено, що пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", з 01.10.2017 перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%. При здійсненні перерахунку пенсій відповідно до абзацу першого цього пункту використовується розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений на 1 грудня 2017 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", збільшений на 79 гривень. Пунктом 4-4 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону передбачено, що з 01.10.2017 по 31.12.2017 при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 %. З 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2016 та 2017 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%. У разі, якщо при однакових показниках індивідуального коефіцієнта заробітної плати (доходу) та тривалості страхового стажу розмір пенсії у 2018 році, обчислений відповідно до аналогічних показників, буде меншим, ніж пенсія, призначена у 2017 році, розмір якої обчислений з урахуванням положень абзацу першого цього пункту, Кабінет Міністрів України приймає рішення про збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується при призначенні пенсій з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, таким чином, щоб пенсії, призначені у зазначений період, не були меншими за пенсії, що призначалися з 1 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року. Пунктом 4-5 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-ІV визначено, що збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який застосовується для обчислення пенсій, передбачене частиною другою статті 42 цього Закону, проводиться починаючи з 2021 року. У 2019-2020 роках показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який застосовується для перерахунку пенсій, збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за рік, що передує року, в якому проводиться збільшення, порівняно з роком, що передує року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення. Частиною першою статті 25 Закону №1058-ІV, зі змінами, внесеними Законом №2148-VІІІ, передбачено, що коефіцієнт страхового стажу, що застосовується для обчислення розміру пенсії, визначається із заокругленням до п`яти знаків після коми за формулою: Кс = См х Вс / 100% х 12, де: Кс - коефіцієнт страхового стажу; См - сума місяців страхового стажу; Вс - визначена відповідно до цього Закону величина оцінки одного року страхового стажу (у відсотках). За період участі в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1%. Згідно з частиною другою статті 42 Закону №1058-ІV для забезпечення індексації пенсії щороку проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення. У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення. Відповідно до частини першої статті 27 Закону №1058-IV, розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп - Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону. Положеннями частини другої статті 40 Закону №1058-IV передбачено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск: К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 +... + Кзn), К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи. Постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році" затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Порядок №124). Згідно з пунктом 2 Порядку №124, перерахунку підлягають пенсії, обчислені: відповідно до Закону №1058-IV; відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі відшкодування фактичних збитків; з урахуванням заробітку (грошового забезпечення), який визначено відповідно до частини першої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Відповідно до пункту 3 Порядку №124, перерахунку підлягають пенсії, призначені за зверненнями, які надійшли: по 31 грудня включно року, що передує року, в якому проводиться перерахунок, крім тих, які на дату проведення перерахунку переведено з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на умовах, визначених абзацом третім частини третьої статті 45 Закону (за зверненнями, які надійшли з 1 січня року, в якому проводиться перерахунок); в період з 1 січня року, в якому проводиться перерахунок, до дати, з якої проводиться перерахунок, обчислені відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі відшкодування фактичних збитків. Пунктом 7 Порядку №124 передбачено, що збільшений відповідно до цього Порядку показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, застосовується: під час проведення наступних перерахунків пенсій, переведення з одного виду пенсії на інший (крім умов, визначених абзацом третім частини третьої статті 45 Закону); під час обчислення пенсії відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі відшкодування фактичних збитків. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що індексація пенсії проводиться шляхом здійснення її перерахунку із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. Під час такого перерахунку до формули визначення показника середньої заробітної плати, визначеної згідно зі статтею 40 застосовується коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів, що під час визначення розміру пенсії позивача починаючи з 01.01.2021 відповідачем було застосовано коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні менший ніж той, який повинен був ураховуватися при перерахунку пенсії ОСОБА_1 . Водночас, як установлено судом першої інстанції відповідачем з 01.03.2021 було проведено перерахунок пенсії позивача із застування правильного коефіцієнту збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, а також здійснено виплату недоотриманої за період з 01.01.2021 по 01.03.2021 суми пенсії. Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. За змістом статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно зі статтею 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; Із аналізу зазначеного слідує, що метою здійснення адміністративного судочинства є вирішення спору з метою ефективного захисту прав особи, які були порушені з боку суб`єкта владних повноважень. Отже, обраний позивачем спосіб захисту свого права має бути ефективним, тобто таким, що призведе до відновлення цього порушеного права. Зі змісту статей 5, 245 КАС України вбачається, що особа має право звернутися до суду із вимогою про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання його вчинити певні дії. Правова конструкція такого способу захисту порушеного права передбачає, що суд за наслідками розгляду справи констатує порушення суб`єктом владних повноважень прав особи та зобов`язує його вчинити дії спрямовані на усунення таких порушень. Із вказаного слідує, що складові частини цього правового засобу примусового характеру є нерозривно пов`язаними, а тому саме по собі визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною, без задоволення позовних вимог зобов`язального характеру не призводить до відновлення порушеного права особи, а отже не є ефективним способом захисту і не відповідає меті і завданню адміністративного судочинства. У своїй апеляційній скарзі позивач зазначає, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання бездіяльності протиправною, не врахував наявності у нього права на отримання компенсації на суму несвоєчасно виплаченої пенсії відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати». Водночас колегія суддів відхиляє такі доводи апеляційної скарги, оскільки як убачається з матеріалів справи, адміністративний позов не містить позовних вимог, які стосуються питання виплати компенсації на підставі вказаного закону. Колегія суддів також звертає увагу, що позовна заява не містить вимог про стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю, яку суд може задовольнити відповідно до пункту 6 частини другої статті 245 КАС України. Згідно зі статтею 1 Закону України від 19.10.2000 №2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон №2050-III) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). За змістом статті 2 Закону №2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру зокрема: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); суми індексації грошових доходів громадян. Статтею 7 Закону №2050-III передбачено, що відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що у випадку несвоєчасної виплати особі зазначених видів доходу, така особа має право звернутися до відповідної установи із вимогою про виплату компенсації, передбаченої Законом №2050-III. При цьому, у випадку відмови установи здійснити виплату компенсації особа має право звернутися до суду із позовною вимогою про її виплату. Таким чином, позивач не позбавлений права звернутися до відповідача із вимогою про виплату компенсації за несвоєчасно виплачені суми пенсії, та у випадку відмови, оскаржити її у судовому порядку, незалежно від того чи були визнані протиправними дії відповідача щодо несвоєчасної виплати таких сум. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог. Водночас апеляційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведені висновки суду. У ній також не зазначено інших міркувань, які б не були предметом оцінки судом першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення такого аргументу. З огляду на викладене, колегія суддів не знаходить підстав для скасування судового рішення з мотивів наведених в апеляційній скарзі. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Серявін та інші проти України» зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Доводи апеляційної скарги висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що окружним адміністративним судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини чи порушено норми процесуального закону. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Головуючий суддя І.О.Лічевецький Суддя В.П.Мельничук Суддя О.М.Оксененко