Постанова 4855 № 320/7821/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/7821/21 Суддя (судді) першої інстанції: Щавінський В.Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 грудня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Мельничука В.П., Оксененка О.М., при секретарі - Рейтаровській О.С., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила: - визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо не виплати основної та додаткової пенсії за період з 2011 року відповідно до статей 39, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок та виплатити позивачу основну пенсію в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, зокрема, інвалідам ІІ групи у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком та відповідно доплату як особі, яка проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю в розмірі однієї мінімальної заробітної плати за період з 2011 року відповідно до статей 39, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням виплачених сум. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09 липня 2021 року позовну заяву залишено без руху у зв`язку з пропуском встановленого процесуальним законом строку звернення до суду. На виконання вимог ухвали Київського окружного адміністративного суду від 09 липня 2021 року позивачем подано до суду заяву про поновлення строку звернення до суду. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2021 року позовну заяву повернуто позивачу на підставі частини 2 статті 123, пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, просить скасувати вказане судове рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Апелянт зазначає, що норми статті 122 КАС України не підлягають застосуванню до спорів, що виникли у зв`язку з виплатою недоплаченої суми пенсії. Оскільки не проведення виплати належної суми пенсії відбулося з вини держави в особі її компетентних органів, виплата недоплаченої суми пенсії має проводитися без обмеження будь-яким строком. Крім того зауважує, що офіційну відповідь пенсійного органу з відмовою позивач отримала в кінці квітня 2021 року, а тому, на переконання скаржника, саме з цього часу вона набула права на оскарження неправомірних дій відповідача. Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом попередньої інстанції норм процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного. За приписами частини 1 статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи подано позовну заяву у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними). Відповідно до частини 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Згідно з частиною 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відтак, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. Звертаючись до фактів цієї справи, судом встановлено, що адміністративний позов ОСОБА_1 спрямований на захист права щодо отримання виплат відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Позивач просить зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити нарахування та виплату зазначених виплат за період з 2011 року. Водночас, адміністративний позов поданий до суду лише 22 червня 2021 року, тобто через десять років після отримання пенсії у 2011 році. При цьому, зверненню до суду з цим позовом передувала заява позивача до відповідача з вимогою здійснити нарахування та виплату відповідних виплат, у задоволенні якої було відмовлено листом від 14 квітня 2021 року. Питання, пов`язані з визначенням моменту, коли позивач повинен був дізнатися про порушення свого права на отримання соціальних виплат у належному, на його думку, розмірі, а також щодо впливу звернень до органів Пенсійного фонду України на обчислення строку звернення до суду, були предметом дослідження Верховним Судом. Так, Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 31 березня 2021 року у справі №240/12017/19 відступив від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18 (касаційне провадження № К/9901/1313/18) щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких, зокрема зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави (постанови Верховного Суду від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період (постанова Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18) та дійшов такого висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії: 1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. 2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність / помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність / несвоєчасність її перерахунку, тощо. У вищевказаній постанові Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду наголосила на тому, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових. Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія, вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву. Враховуючи вищевикладену правову позицію Верховного Суду колегія суддів вважає, що про порушення свого права позивач знала (повинна була знати) ще у 2011-2020 роках. При цьому, позивач не наводить об`єктивних непереборних обставин, пов`язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що унеможливили своєчасне вчинення дій щодо звернення до суду з позовом за захистом порушеного права, протягом встановленого законом строку. Отримання позивачем листа відповідача від 14 квітня 2021 року у відповідь на її заяву в даному випадку не змінює момент, з якого позивач повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивач почала вчиняти через 10 років після отримання пенсії у 2011 році. Посилання ж позивача на не застосування строку давності до спірних правовідносин є безпідставним. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 грудня 2020 року у справі №510/1286/16-а дійшла висновку, що норми, зокрема статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов: 1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом; 2) ці суми мають бути невиплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу. В спірних же правовідносинах спірні суми виплат не були нараховані пенсійним органом. Частиною 1 статті 123 КАС України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. У відповідності до частини 2 статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Згідно з пунктами 1, 9 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк; у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу. За такого правового регулювання та обставин справи, враховуючи, що з даним позовом позивач звернулася 22 червня 2021 року, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги за період з 2011 року по 21 грудня 2020 року (включно) заявлені позивачем з пропуском шестимісячного строку звернення до суду, визначеного статтею 122 КАС України, за відсутності поважних причин його пропуску та підстав для поновлення. Разом з цим, позовні вимоги за період з 22 грудня 2020 року є такими, що заявлені в межах встановленого статтею 122 КАС України строку, а тому підстави для залишення позовної заяви в цій частині без руху з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду та надалі повернення позовної заяви в цій частині, на підставі частини 2 статті 123, пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України, у суду першої інстанції були відсутні. Згідно з частиною 3 статті 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції. Відповідно до статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Керуючись статтями 312, 320, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2021 року скасувати в частині повернення позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії в частині позовних вимог за період з 22 грудня 2020 року. Справу в частині позовних вимог за період з 22 грудня 2020 року направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. В іншій частині ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2021 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на постанову суду може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя І.О.Лічевецький Суддя В.П.Мельничук Суддя О.М.Оксененко