Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/29741/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/29741/20 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 грудня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача: Бужак Н. П. Суддів: Костюк Л.О., Степанюка А.Г. За участю секретаря: Шевченко Е.П. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 серпня 2021 року, суддя Бояринцева М.А., у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України про визнання протиправними дій та зобов`язання нарахувати та виплатити індексацію, компенсацію частини доходів,- У С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_1 звернувся до окружного адміністративного суду м. Києва в якому просив: - визнати протиправними дії Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за лютий, березень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2009 року; за жовтень, листопад, грудень 2011 року; за 2012-2013 роки; за січень, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, грудень 2014 року; за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень 2016 року; нарахування у інші не зазначені вище місяці 2009, 2010, 2011, 2014, 2015 років сум індексації без прийняття січня 2008 року, як базового місяця для здійснення розрахунку; - зобов`язати Центр забезпечення службової діяльності Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України нарахувати та виплати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за лютий, березень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2009 року; за жовтень, листопад, грудень 2011 року; за 2012-2013 роки; за січень, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, грудень 2014 року; за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень 2016 року, з урахуванням січня 2008 року, як базового місяця для проведення розрахунку індексації грошового забезпечення; - зобов`язати Центр забезпечення службової діяльності Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України здійснити перерахунок сум індексації за інші не зазначені вище місяці 2009, 2010, 2011, 2014, 2015 років з урахуванням січня 2008 року, як базового та виплатити різницю між перерахованими та виплаченими сумами індексації, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових нагород та інших виплат, одержаний військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004; - зобов`язати Центр забезпечення службової діяльності Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України відповідно до вимог Порядку проведення компенсації громадян втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплатити, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із порушенням встановлених строків нарахування та виплати індексації грошового забезпечення, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових нагород та інших виплат, одержаний військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004. Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивує тим, що що індексація грошового забезпечення за лютий, березень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2009 року; за жовтень, листопад, грудень 2011 року; за 2012-2013 роки; за січень, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, грудень 2014 року; за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень 2016 року не була проведена, що має своїм наслідком порушення його прав та охоронюваних законом інтересів, а нарахування індексації у інші не зазначені вище місяці 2009,2010, 2011, 2014, 2015 сум індексації протиправно здійснена без прийняття січня 2008 року, як базового місяця для здійснення розрахунку. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 серпня 2021 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за лютий, березень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2009 року; за жовтень, листопад, грудень 2011 року; за 2012-2013 роки; за січень, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, грудень 2014 року; за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень 2016 року; нарахування у інші не зазначені вище місяці 2009, 2010, 2011, 2014, 2015 років сум індексації без прийняття січня 2008 року як базового місяця для здійснення розрахунку. Зобов`язано Центр забезпечення службової діяльності Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України нарахувати та виплати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за лютий, березень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2009 року; за жовтень, листопад, грудень 2011 року; за 2012-2013 роки; за січень, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, грудень 2014 року; за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень 2016 року з урахуванням січня 2008 року як базового місяця для проведення розрахунку індексації грошового забезпечення Зобов`язано Центр забезпечення службової діяльності Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України здійснити перерахунок сум індексації за інші не зазначені вище місяці 2009, 2010, 2011, 2014, 2015 років з урахуванням січня 2008 року як базового та виплатити різницю між перерахованими та виплаченими сумами індексації із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових нагород та інших виплат, одержаний військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Центр забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 серпня 2021 та ухвалити нове судове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні. Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні. В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова. З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до наказу Міністерства оборони України (по особовому складу) від 31.05.2020 №427 згідно з пунктом 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» полковника юстиції ОСОБА_1 , який перебуває у розпорядженні директора Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України, колишнього заступника начальника юридичного відділу Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України звільнено з військової служби у запас за підпунктом «б» (за станом здоров`я). Позивач, подавав запити до Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України, за результатами яких отримано довідку грошового забезпечення за період з 01.01.2015 по 01.09.2016 із супровідним листом від 10.09.2020 №292/3227. Окрім цього, з Галузевого державного архіву Міністерства оборони України позивачем отримано архівну довідку №179/1/11996 від 28.09.2020 про грошове забезпечення за період з 02.2009 по 12.2011 року та з 10.2012 по 12.2014 рік. Проте, за період з 16.02.2009 по 17.08.2016 відповідачем здійснювалось нарахування та виплата індексації не у кожному місяці, а саме: у лютому, березні, серпні, вересні, жовтні, листопаді 2009 року; у жовтні, листопаді, грудні 2011 року; у 2012-2013 роках; у січні, березні, квітні, травні, липні, серпні, вересні, грудні 2014 року;у січні, лютому, березні, квітні, травні, червні, липні, серпні, вересні 2016 року у зв`язку з чим позивач звернувся до відповідача із заявою за № 7372 від 06.10.2020 з проханням повідомити підстави не нарахування індексації грошового забезпечення з лютого 2009 по вересень 2016 року за періоди її не нарахування згідно наданих довідок, а також не застосування при нарахуванні індексації вимог Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року №1294 та прийняття базовим місяцем для нарахування січня 2008 року, а також просив у разі встановлення підстав невірного нарахування індексації виплаченого йому грошового забезпечення здійснити її донарахування та виплат. Однак, відповідач не надав відповіді на звернення позивача, що останній зазначив в позовній заяві. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визнача є Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII). Згідно із статтею 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII). Відповідно до статті 1 Закону №2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом. Положеннями частини 1 статті 9 Закону №2011-XII встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців. Згідно із частиною 2 статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. В контексті положень частини 3 статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-XII (далі - Закон №1282-XII). Згідно із статтею 1 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Частиною 1 статті 2 Закону №1282-XII передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди в разі втрати годувальника. Положення статті 4 Закону №1282-XII визначають підстави проведення індексації. Зокрема, даним законмо визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Згідно із частиною 2 статті 5 Закону №1282-XII підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів (ч. 1 ст. 9 Закону №1282-XII). Відповідно до частини 1 статті 6 Закону №1282-XII у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст. 6 Закону №1282-XII). Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 затверджений Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок № 1078), який визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників. Згідно з пунктом 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Відповідно до пункту 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби. Згідно з пунктом 4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків. Пунктом 5 Порядку № 1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації. Відповідно до пункту 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, зокрема, підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету. У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік (вказана норма застосовується із 01.12.2015). Таким чином, на підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності, покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації. При цьому, базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру. Водночас, колегія суддів зазначає, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Як встановлено судом першої інстанції, з 07.08.1991 величина індексу споживчих цін становила 101%, з 01.01.2016 - 103%. Отже, у період, який зазначає позивач, його грошове забезпечення підлягало обов`язковій індексації відповідно до норм Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", оскільки величина індексу споживчих цін за цей період перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101, 103 відсотка. Вимоги щодо нарахування індексації грошового забезпечення в період проходження військової служби є однією із форм реалізації закріпленого у статті 43 Конституції України права на працю, а тому суд повинен керуватися, в тому числі, і положеннями частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, яка визначає право звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком, в даному випадку виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовця. У рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі № 9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Таким чином, індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті. Правова позиція у подібних справах була висловлена Верховним Судом у постановах викладена в постановах від 19 липня 2019 року у справі №240/4911/18, від 23 жовтня 2019 року у справі № 825/1832/17. Згідно статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч.1 ст.2 КАС України). Згідно з частинами першою, другою статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні "Кечко проти України" від 08 листопада 2005 року, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. За правовою позицією Європейського Суду з прав людини, викладеної у рішенні по справі "Суханов та Ільченко проти України" (Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine) від 26 вересня 2014 року, за певних обставин "законне сподівання" на отримання "активу" також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "законне сподівання", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних Судів, якою підтверджується його існування. У справах "Кечко проти України", "Ромашов проти України", "Шевченко проти України" Європейський суд з прав людини зауважив, що реалізація особою права, яке пов`язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов`язань, є безпідставними. Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань. Окрім того, Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 року № 5- рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій). У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення. За таких обставин, відсутність механізму нарахування індексації грошового забезпечення та не закладення до бюджету коштів для виплати індексації не позбавляють відповідача обов`язку провести індексацію грошового забезпечення позивача у встановленому законом порядку, а не проведення та невиплата цієї гарантії є невиправданим втручанням у права, передбачені статтею 1 Першого протоколу. Окрім того, будь-які роз`яснення не є нормативно-правовими актами, а відтак посилання відповідача на них, як підставу для відмови в задоволення позову суд першої інстанції вірно не взяв до уваги. З огляду на вищевикладене суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що Центр забезпечення службової діяльності Міністерства оборони України та Генеральний штаб Збройних Сил України протиправно не нарахував та не виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення за лютий, березень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2009 року; за жовтень, листопад, грудень 2011 року; за 2012-2013 роки; за січень, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, грудень 2014 року; за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень 2016 року, а тому в цій частині вірно задовольнив позовні вимоги. Колегія суддів враховує, що як слідує із оскаржуваного рішення, позивач не заперечував обставин виплати йому у інші місяці 2009, 2010, 2011, 2014, 2015 років сум індексації, проте зазначив, що такі виплати були проведенні без прийняття січня 2008 року, як базового місяця для здійснення розрахунку, а тому він вважає, що дії відповідача є протиправними. Як зазначено колегією суддів вище, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. За відсутності затвердженого особливого порядку індексації грошового забезпечення військовослужбовців, нарахування індексації грошового забезпечення здійснюється у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку, а саме відповідно до Порядку N 1078. Сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону N 1282-XII, підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті. На підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації, при цьому базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати місяць підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру. Враховуючи положення Порядку N 1078, місяць, в якому підвищилося грошове забезпечення з урахуванням виплат, що входять до його складу (посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення), є базовим. У разі підвищення військовослужбовцю грошового забезпечення, для визначення базового місяця при проведенні індексації здійснюється порівняння суми підвищення грошового забезпечення та суми індексації, що нараховується в місяці збільшення грошового доходу. При проведенні такого порівняння береться грошове забезпечення до підвищення у розрахунку за повний відпрацьований місяць та величина приросту індексу споживчих цін, на який нараховується індексація. Якщо відбувається підвищення грошового забезпечення на суму меншу, ніж сума індексації, має бути здійснено підвищення грошового забезпечення та додано суму індексації, визначену з урахуванням суми підвищення грошового забезпечення. Відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 N 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі -Постанова № 1294) грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Перелік одноразових додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил затверджено Додатком 25 до Постанови № 1294. Згідно з абзацом 5 пункту 5 Порядку N 1078 у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру. Схема посадових окладів осіб офіцерського складу Збройних Сил України затверджена Постановою № 1294, яка набрала чинності з 01.01.2008. Після прийняття Кабінетом Міністрів України постанови від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", затверджено схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил, базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації став березень 2018 року. Отже, в період з 01.01.2008 по 01.03.2018 не відбувалась зміна посадових окладів військовослужбовців, а відтак базовим місяцем для нарахування індексації відповідно до Порядку №1078 є січень 2008 року. Таким чином, має місце протиправність дій відповідача в частині не врахування базового місяця січень 2008 року при здійсненій та виплаченій позивачу індексації грошового забезпечення за спірний період, що вказує на наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в цій частині. Щодо позовних вимог про здійснення компенсації сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових нагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004, колегія суддів зазначає наступне. Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44 затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації суми податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (далі - Порядок № 44). Згідно пунктів 2 - 5 Порядку №44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Держспецзв`язку, Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро. Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб". Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення. Відтак, позивач не може бути позбавлений права на компенсацію суми податку з доходів фізичних осіб. Вказана позиція узгоджена з постановою Верховного Суду від 22.06.2018 у справі №812/1048/17, де також зазначено, що механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, передбачає виплату такої компенсації у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб за місцем одержання грошового забезпечення одночасно з виплатою грошового забезпечення. Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок сум індексації за інші не зазначені вище місяці 2009, 2010, 2011, 2014, 2015 років з урахуванням січня 2008 року, як базового та виплатити різницю між перерахованими та виплаченими сумами індексації із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових нагород та інших виплат, одержаний військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004. Щодо позовних вимог про зобов`язання Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України відповідно до вимог Порядку проведення компенсації громадян втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплатити, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із порушенням встановлених строків нарахування та виплати індексації грошового забезпечення із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових нагород та інших виплат, одержаний військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004 колегія суддів звертає увагу на таке. Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 (далі - Порядок № 159). Згідно зі статтями 1, 2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Відповідно до пункту 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі - Порядок № 159) компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат). Отже, основною умовою для виплати громадянину передбаченої статті 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, пенсії). Виплата компенсації втрати частини доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його (доходу) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення. Правова позиція у подібних правовідносинах була викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 (справа №336/4675/17), від 21.06.2018 (№523/1124/17) та від 03.07.2018 (справа № 521/940/17). За таких підстав, суд дійшов правильного висновку, що заявлені позивачем в цій частині позовні вимоги є передчасними, так як індексація грошового забезпечення за лютий, березень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2009 року; за жовтень, листопад, грудень 2011 року; за 2012-2013 роки; за січень, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, грудень 2014 року; за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень 2016 року йому ще не нараховувалась, а тому відсутнє порушене право позивача і суд вірно відмовив у задоволенні позову в цій частині. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, так як суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 серпня 2021 року. Окрім того, суд першої інстанції послався на правові позиції Верховного Суду у подібних справах, в яких Верховний Суд чітко виклав підстави для нарахування та виплати індексації з урахуванням січня 2008 як базового місяця проведення розрахунку індексації грошового забезпечення. А тому доводи апеляційної скарги в цій частині та в частині, що суд не має право визначати самостійно базовий місяць для нарахування індексації, є безпідставними. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 серпня 2021 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України. Суддя-доповідач: Бужак Н.П. Судді: Костюк Л.О. Степанюк А.Г.