Постанова 4805 № 935/164/21

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №935/164/21 Головуючий у 1-й інст. Пасічний Т. З. Категорія 44 Доповідач Миніч Т. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 грудня 2021 року Житомирський апеляційний суд в складі: головуючого судді: Миніч Т.І. суддів: Трояновської Г.С., Павицької Т.М. секретаря судового засідання Кузьменко А.О. розглянувши у спрощеному письмовому провадженні без повідомлення учасників справи в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 29 вересня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Пасічного Т.З. у цивільній справі №935/164/21 за позовом ОСОБА_1 до Коростишівської міської ради, Державної казначейської служби України, третя особа - громадська організація «Проти придурків та ідіотів» про відшкодування моральної шкоди, - в с т а н о в и в: У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом. Просив доручити ДКС України стягнути з рахунків Коростишівської міської ради за рахунок бюджетів, передбачених для вказаних органів, в разі відсутності таких коштів стягнути з ДКС України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на його користь кошти на відшкодування моральної шкоди в сумі 30 000,00 грн. та відшкодування коштів на подання і розгляд даної позовної заяви в сумі 1 303,00 грн.; зобов`язати ДКС України здійснити заходи щодо відшкодування посадовими особами Коростишівської міської ради, які неналежно розглянули його звернення, заподіяної державному органу під час виконання трудових обов`язків шкоди в сумі 31 303,00 грн. В обґрунтування поданого позову зазначав, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 29.05.2020р. у справі №240/3997/20 визнано протиправною бездіяльність Коростишівської міської ради, яка полягає в ненаданні відповіді на запит ОСОБА_1 на інформацію від 28.12.2019, зобов`язано Коростишівську міську раду надати відповідь на запит ОСОБА_1 на інформацію від 28.12.2019 МР 4 запит 280.1340.17, зобов`язано Коростишівську міську раду надати відповідь на вказаний запит. В наданій на виконання рішення суду інформації від 21.07.2020 р. Коростишівська міська рада, всупереч рішенню суду, повторно відмовила у задоволенні запиту на інформацію. Дії відповідача щодо неналежного розгляду звернень про надання інформації призвели до того, що позивач був змушений захищати своє право у судовому порядку, а отже докладати значних зусиль та часу для його відновлення, що призвело до порушення стосунків з оточуючими людьми, порушення нормальних життєвих зв`язків, виникненні негативного для нього явища, зокрема неодноразового повторного звернення для встановлення істини у справі та доказування для вирішення питання протиправної бездіяльності, витрачання особистого часу, значних коштів, сил для відновлення свого порушеного права, що негативно відобразилось на психоемоційному стані, спричинених неправомірними діями та бездіяльністю Коростишівської міської ради. Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 29 вересня 2021 року у задоволенні позову відмовлено. У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить вказане рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції незаконне та необґрунтоване, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Зокрема вказує, що судом в порушення норм процесуального права не застосовано правові висновки Верховного Суду у справі №459/2123/16-ц, у справі №490/3581/17 від 29.01.2020, у справі 3821/1841/17 від 01.04.2020, на які він посилався у позовній заяві. Окрім того суд не врахував, що відповідач Державна казначейська служба України ухвалу про відкриття провадження у справі та позовну заяву з додатками отримала, однак відзиву до суду не направляла, тому прийняття рішення на її користь, з огляду на те, що вона не заперечувала позовних вимог, свідчить про порушення засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. ОСОБА_1 також зазначив, що суд не надав належної оцінки його доводам про те, що Коростишівська міська рада, всупереч рішенню суду, повторно відмовила у задоволенні його запиту на інформацію. У своїх доводах послався також на практику ЄСПЛ. Розгляд справи Житомирським апеляційним судом проведено згідно положень ч.1 ст.369 ЦПК України. Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. З матеріалів справи вбачається, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 29.05.2020 р. у справі №240/3997/20 визнано протиправною бездіяльність Коростишівської міської ради, яка полягає в ненаданні відповіді на запит ОСОБА_1 на інформацію від 28.12.2019, зобов`язано Коростишівську міську раду надати відповідь на запит ОСОБА_1 на інформацію від 28.12.2019 МР 4 запит 280.1340.17, зобов`язано Коростишівську міську раду надати відповідь на вказаний запит. В наданій на виконання рішення суду інформації від 21.07.2020 р. Коростишівська міська рада повторно відмовила у задоволенні запиту на інформацію. Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність достатніх підстав для задоволення позову. При цьому судом враховано, що відповідно до ст.24 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 №2939-VI, із змінами та доповненнями (далі Закон №2939-VI), відповідальність за порушення законодавства про доступ до публічної інформації несуть особи, винні у вчиненні таких порушень: ненадання відповіді на запит; ненадання інформації на запит; безпідставна відмова у задоволенні запиту на інформацію; не оприлюднення інформації відповідно до статті 15 цього Закону; надання або оприлюднення недостовірної, неточної або неповної інформації; несвоєчасне надання інформації; необґрунтоване віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом; нездійснення реєстрації документів; навмисне приховування або знищення інформації чи документів. Особи, на думку яких їх права та законні інтереси порушені розпорядниками інформації, мають право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди в порядку, визначеному законом. Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Однак ця норма встановлює лише загальні правові засади відшкодування зазначеної шкоди. Відповідно до частин 1 та другої статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. За змістом частини третьої статті 23 Цивільного кодексу України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Статтею 1174 цього ж Кодексу передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи. Згідно роз`яснень, викладених у пункті 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» про те, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Так, моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності, прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Отже, під моральною шкодою розуміються втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі. Згідно загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов`язковому доказуванню під час вирішення спору про відшкодування моральної шкоди підлягають наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вина останнього в її заподіянні. Обов`язок доказування в цивільному процесі встановлений статтею 81 Цивільного процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. У справах про відшкодування моральної шкоди обов`язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди. В даному випадку позивач на підтвердження факту завдання йому моральної (немайнової) шкоди посилався на рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 29.05.2020 р. у справі №240/3997/20, яким визнано протиправну бездіяльність Коростишівської міської ради, яка полягає в ненаданні відповіді на запит ОСОБА_1 на інформацію від 28.12.2019, зобов`язано Коростишівську міську раду надати відповідь на запит ОСОБА_1 на інформацію від 28.12.2019 МР 4 запит 280.1340.17 ВВ. Також, позивач зазначив, що в наданій на виконання рішення суду інформації від 21.07.2020р., Коростишівська міська рада повторно відмовила у задоволенні його запиту на інформацію. Разом з тим, саме по собі визнання протиправною відмови Коростишівської міської ради, викладеної в листі від 28.12.2019 р., не може безспірно свідчити про завдання позивачу моральної шкоди. Такі обставини підлягають доведенню в загальному порядку. При цьому ступінь, характер, тривалість моральних страждань, яких зазнав позивач, час та зусилля витрачені останнім для відновлення порушеного права, причина і наслідки неправомірних дій, мають встановлюватися судом в кожній справі окремо, виходячи з конкретних обставин справи та доказів, наданих сторонами на підтвердження обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Разом з тим, посилаючись на те, що дії Коростишівської міської ради щодо відмови ОСОБА_1 у задоволенні заяви від 28.12.2019р. спричинили порушення його нормальних життєвих зв`язків, негативно відобразилось на його психоемоційному стані, а також спричинило інші негативні наслідки, позивачем не надано суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження вказаних ним обставин. Тобто, в порушення вимог статті 81 Цивільного процесуального кодексу України позивачем не доведено завдання моральної шкоди, у зв`язку з чим суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині позовних вимог. Судом правильно встановлено характер спірних правовідносин. Доводам позивача дана належна та об`єктивна оцінка. Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають. Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Виходячи із наведеного, підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення апеляційний суд не вбачає, оскільки воно постановлено судом із додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст.258,259,367,374,375,381-384 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 29 вересня 2021 року, залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий: Судді: