Ухвала КЦС ВС № 265/6726/20

Ухвала 22 грудня 2021 року м. Київ справа № 265/6726/20-ц провадження № 61-14144 св 21 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Луспеника Д. Д., суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 ; відповідач - ОСОБА_2 ; розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - на заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 11 лютого 2021 року у складі судді Козлова Д. О. та постанову Донецького апеляційного суду від 22 липня 2021 року у складі колегії суддів: Мальцевої Є. Є., Баркова Є. Є., Зайцевої С. А., ВСТАНОВИВ: 1.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики. Позовна заява мотивована тим, що 14 грудня 2017 року між ним та ОСОБА_2 було укладено договір позики № 1, за умовами якого останній отримав від нього у борг грошові кошти у розмірі 1 758 000 грн, які зобов`язався повернути до 27 грудня 2017 року у повному обсязі. Факт укладення між ними договору позики підтверджується написаною 14 грудня 2017 року власноруч позичальником розпискою. Вказував, що відповідач у передбачений умовами договору строк свої зобов'язання з повернення грошових коштів не виконав, на його вимоги не реагував, борг у розмірі 1 758 000 грн не повернув. Оскільки договором позики від 14 грудня 2017 року № 1 розмір процентів від суми наданої відповідачу позики встановлений не був, їх розмір повинен визначатися на рівні облікової ставки Національного банку України, яка на час строку дії договору становила 14,5% річних. Тому заборгованість відповідача зі сплати процентів за користування позикою складає 9 079 грн. Так як відповідачем порушено зобов`язання з повернення позики у розмірі 1 758 000 грн та сплати процентів за користування позикою у розмірі 9 079 грн, сума заборгованості у сукупному розмірі підлягає стягненню з відповідача разом із трьома процентами річних від простроченої суми, що станом на день подання позовної заяви становить 145 504,60 грн, а також з інфляційними втратами у розмірі 274 160,10 грн. Таким чином, загальна заборгованість відповідача перед ним за договором позики від 14 грудня 2017 року № 1 становить 2 186 743,70 грн, з яких: 1 758 000 грн. - борг за договором позики; 9 079 грн - борг за процентами за користування позикою; три процента річних від простроченої суми - 145 504,60 грн; інфляційні втрати від простроченої суми - 274 160,10 грн. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь суму боргу у розмірі 1 758 000 грн, проценти у розмірі 9 079 грн, три проценти річних від простроченої суми у розмірі 145 504,60 грн, інфляційні втрати у розмірі 274 160,10 грн, а також понесені ним судові витрати у сумі 10 510 грн. Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 11 лютого 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 : основну заборгованість за договором позики від 14 грудня 2017 року № 1 у сумі 1 758 000 грн; заборгованість за відсотками у сумі 9 079 грн; три відсотки річних від простроченої заборгованості у сумі 145 504,60 грн; інфляційні втрати від простроченої заборгованості у сумі 274 160,10 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат. Судове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач, як позичальник, належним чином взяті на себе зобов`язання за спірним договором позики не виконав, унаслідок чого утворилась заборгованість за цим договором, яка підлягає стягненню з нього. Розмір зазначеної заборгованості відповідає умовам договору та вимогам закону, а саме статтям 625, 1048, 1050 ЦК України. Не погоджуючись із зазначеним заочним рішенням суду, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - у березні 2021 року звернувся до Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької областііз заявою про перегляд заочного рішення суду першої інстанції. Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області 21 квітня 2021 року поновлено представнику ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - строк на подання заяви про перегляд заочного рішення суду від 11 лютого 2021 року. Заяву представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - про перегляд заочного рішення суду від 11 лютого 2021 року у справі № 265/6726/20-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики залишено без задоволення. Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції Постановою Донецького апеляційного суду від 22 липня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - залишено без задоволення, а заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 11 лютого 2021 року - без змін. Погоджуючись із висновками районного суду, апеляційний суд також зазначив, що позивачем належними та допустимими доказами доведено факт укладення з відповідачем договору позики, зобов`язання за яким останній не виконав, борг не повернув, про що свідчить наявна у позикодавця боргова розписка. При цьому позичальник повинен нести відповідальність за порушення грошового зобов`язання, яке передбачено положеннями частини другої статті 625 ЦК України, а доводи ОСОБА_2 про те, що ці суми не передбачені умовами договору позики, а тому такі вимоги не підлягають задоволенню, безпідставні, так як вони не ґрунтуються на вимогах закону. Короткий зміст вимог касаційної скарги У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області. У грудні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 грудня 2021 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики призначено до судового розгляду. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 -мотивована тим, що суди попередніх інстанції належним чином не дослідили всіх обставин справи, зокрема, не врахували, доводів відповідача про те, що після підписання договору позики та написання боргової розписки фактичного передання грошових коштів не відбулося, а тому боргові зобов`язання за позикою у ОСОБА_2 не виникли. Крім того, суди не врахували та не дослідили надане відповідачем адвокатське опитування свідка ОСОБА_4 від 22 березня 2021 року, яке підтверджує безгрошовий характер правочину. Суди не звернули уваги на те, що ані умовами договору позики, ані умовами боргової розписки нарахування на суму боргу інфляційних витрат та три процента річних не передбачено, а тому суди не мали права задовольнити позовні вимоги в цій частині. Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу У вересні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 , в якому зазначено, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги - безпідставними. Відповідачем не спростовано факт укладення між ними договору позики, отримання ним грошових коштів у борг та неповернення їх у строк, що передбачений цим договором. У жовтні та у листопаді 2021 року ОСОБА_1 , подав до Верховного Суду нотаріально завірену заяву про відмову від позову, в якій просив визнати судові рішення нечинними, оскільки відсутній предмет спору. Фактичні обставини справи, встановлені судами 14 грудня 2017 року між ОСОБА_1 , як позикодавцем, та ОСОБА_2 , як позичальником, укладено договір позики № 1, за умовами якого позикодавець передав у власність позичальнику власні грошові кошти у розмірі 1 758 000 грн у готівковій формі зі складенням розписки, а позичальник зобов`язався повернути позикодавцеві всю суму позики 27 грудня 2017 року одноразово у повному обсязі (т. 1, а. с. 8-9). Відповідно до письмової розписки від 14 грудня 2017 року ОСОБА_2 підтвердив, що отримав від ОСОБА_1 грошову суму у розмірі 1 758 000 грн, яку зобов`язався повернути ОСОБА_1 27 грудня 2017 року у повному обсязі (т. 1, а. с. 10-11). 2.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Заява ОСОБА_1 про відмову від позову підлягає задоволенню. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 49 ЦПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу, позивач, зокрема, вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу. Статтею 408 ЦПК України визначено, що незалежно від того, за касаційною скаргою кого з учасників справи було відкрито касаційне провадження, у суді касаційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, а сторони мають право укласти між собою мирову угоду з додержанням правил цього Кодексу, що регулюють порядок і наслідки вчинення цих процесуальних дій. Пунктом 4 частини першої статті 255 ЦПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету (частина друга статті 255 ЦПК України). Якщо заява про відмову від позову чи мирова угода сторін відповідають вимогам статей 206і 207 цього Кодексу, суд визнає нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін, якою одночасно закриває провадження у справі. З огляду на викладене, колегія суддів приймає відмову ОСОБА_1 від позову до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором, тому судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають визнанню нечинними, а провадження у справі - закриттю з підстав, передбачених статтею 408 ЦПК України. Відповідно до частини другої статті 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди, відмови від позову, визнання позову відповідачем на стадії перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку суд у відповідній ухвалі у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення скаржнику (заявнику) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні відповідної апеляційної чи касаційної скарги, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні відповідної апеляційної чи касаційної скарги. Керуючись статтями 142, 206, 255, 408 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Заяву ОСОБА_1 про відмову від позову задовольнити. Прийняти відмову ОСОБА_1 від позову до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики. Заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 11 лютого 2021 року та постанову Донецького апеляційного суду від 22 липня 2021 року визнати нечинними. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики закрити. Повернути представнику ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при подані касаційної скарги, що згідно з квитанції від 20 серпня 2021 року № 34040440 становить 10 510 (десять тисяч п`ятсот десять) грн. Оригінал квитанції від 20 серпня 2021 року № 34040440 надіслати представнику ОСОБА_2 - ОСОБА_3 . Ухвала оскарженню не підлягає. Головуючий Д. Д. Луспеник Судді: І. А. Воробйова Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець