Ухвала КЦС ВС № 334/815/21

У х в а л а 22 грудня 2021 року м. Київ справа № 334/815/21-ц провадження № 61-18824 ск 21 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Гулька Б. І. розглянув відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Запорізького апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 про вселення, ВСТАНОВИВ: Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 02 червня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено. Додатковим рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 23 червня 2021 року вирішено питання розподілу судових витрат. Постановою Запорізького апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено. Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 02 червня 2021 року та додаткове рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 23 червня 2021 року від 23 червня 2021 року скасовано, ухвалено нове судове рішення. Позов ОСОБА_3 задоволено. Вирішено питання розподілу судових витрат. У Листопаді 2021 року ОСОБА_2 до Верховного Суду подано касаційну скаргу, у якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, рішення суду та додаткове рішення суду першої інстанції залишити в силі. Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2021 року касаційне провадження у зазначеній справі відкрито та витребувано її з суду першої інстанції. У грудні 2021 року від ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 , у якому просить постанову Запорізького апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року скасувати, рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 02 червня 2021 року та додаткове рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 23 червня 2021 року залишити в силі. Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. У частині першій статті 395 ЦПК України зазначено, що учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 395 ЦПК України відзив на касаційну скаргу має містити обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги. Разом з тим, положеннями статті 389 ЦПК України учасники справи мають право подати касаційну скаргу, форма і зміст якої має відповідати статті 392 ЦПК України. Також передбачено можливість подати приєднання до касаційної скарги відповідно до статті 397 ЦПК України. Враховуючи зміст поданого ОСОБА_1 відзиву і його вимоги, вказаний процесуальний документ, у якому зазначено про скасування постанову суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення та додаткове рішення суду першої інстанції, з окремим обґрунтуванням порушення його прав за своєю суттю це є окремою касаційною скаргою. Таким чином, ОСОБА_1 у разі наміру подання саме касаційної скарги, її зміст і форму необхідно привести у відповідність до вимог статті 392 ЦПК України та надати документи, що підтверджують оплату судового збору, у встановлених порядку та розмірі. Оскільки відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу ОСОБА_2 містить ознаки окремої касаційної скарги, проте не відповідає вимогам статті 392 ЦПК України він залишається без руху. Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, УХВАЛИВ : Відзив ОСОБА_1 , який за змістом є касаційною скаргою, залишити без руху. Надати ОСОБА_1 для усунення недоліків відзиву, який за змістом є касаційною скаргою, строк тривалістю 10 днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали відзив на касаційну скаргу вважатиметься неподаним та буде повернутий заявникові. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя Б. І. Гулько