Ухвала КЦС ВС № 554/8515/20

Ухвала 22 грудня 2021 року місто Київ справа № 554/8515/20 провадження № 61-20457ск21 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на заочне рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 25 березня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 18 листопада 2021 року у цивільній справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Степового Фронту-34» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, ВСТАНОВИВ: І. ІСТОРІЯ СПРАВИ Стислий виклад позиції позивача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Степового Фронту-34» (далі - ОСББ «Степового Фронту-34») у вересні 2020 року звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суму у розмірі 7 578, 36 грн, з яких: заборгованість за внесками та платежами на утримання будинку та прибудинкової території - 4 843, 28 грн, 3 % річних - 2 357, 58 грн, інфляційні витрати - 377, 50 грн. Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій Заочним рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 25 березня 2021 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ОСББ «Степового Фронту-34» заборгованість за утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 7 578, 36 грн. Здійснено розподіл судових витрат. Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 15 вересня 2021 року заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 25 березня 2021 року залишено без задоволення. Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 04 жовтня 2021 року роз`яснено, що стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ОСББ «Степового Фронту-34» понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2 500, 00 грн здійснюватиметься у рівних частках з відповідачів, по 1 250, 00 грн з кожного. Постановою Полтавського апеляційного суду від 18 листопада 2021 року скасовано заочне рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 25 березня 2021 року та ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 04 жовтня 2021 року, ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ОСББ «Степового Фронту-34» заборгованість за внесками та платежами на утримання будинку та прибудинкової території у сумі 4 843, 28 грн, три відсотки річних - 424, 13 грн, інфляційні втрати - 377, 50 грн. Здійснено розподіл судових витрат. ІІ. ВИМОГИ та АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ОСОБА_1 та ОСОБА_2 17 грудня 2021 року засобами поштового зв`язку звернулися до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати заочне рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 25 березня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 18 листопада 2021 року, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. ІІІ.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ Верховний Суд вивчив касаційну скаргу, зробив висновок про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судові рішення, ухвалені у малозначній справі, які не підлягають касаційному оскарженню. Щодо оцінки судових рішень, які оскаржуються учасниками справи, до категорії тих, що підлягають касаційному оскарженню Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України). Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 ЦПК України). Касаційному оскарженню не підлягають судові рішення у малозначних справах (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України). Малозначними є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 1 частини шостої статті 19 ЦПК України). Згідно з частиною дев`ятою наведеної статті для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» установлено у 2021 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2021 року - 2 270, 00 грн. Предметом позову у цій справі є майнові вимоги про стягнення заборгованості. Ціна позову у справі складає 7 578, 36 грн, яка станом на 01 січня 2021 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270, 00 грн х 100 = 227 000, 00 грн). Урахувавши, що ціна позову у цій справі становить 7 578, 36 грн, судові рішення, ухвалені у ній, не підлягають касаційному оскарженню відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Щодо наявності винятків для допуску до касаційного оскарження судових рішень у малозначній справі Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до касаційної скарги додали клопотання, у якому просили визнати касаційну скаргу прийнятною, оскільки справа має виняткове значення для заявників. Обґрунтовуючи клопотання заявники посилаються на те, що вони є пенсіонерами, отримують мінімальну пенсію, втім суди першої та апеляційної інстанцій, не перевіряючи розрахунки заборгованості та штрафних санкцій, який є завищеним, стягнули грошові кошти, розмір яких є неспівмірним пенсії заявників. Зазначені доводи заявників зводяться до незгоди із визначенням розміру заборгованості, присудженої до стягнення із заявників, підставністю такого нарахування, обґрунтованістю розрахунку. Втім, наведені доводи не можуть бути предметом оцінки щодо обставин, за наявності яких Верховний Суд може відкрити касаційне провадження у малозначній справі, оскільки скрутний майновий стан та неможливість виконання судового рішення не зумовлює для заявників позитивних наслідків у вигляді допуску малозначної справи до касаційного перегляду. Доводи заявників про те, що відмова у касаційному розгляді справи у зв`язку з малозначністю справи, буде мати наслідком звернення заявників із дисциплінарними скаргами та правоохоронних органів, Верховний Суд відхиляє, оскільки погроза з метою спонукання до прийняття певного судового рішення є неприпустимою поведінкою учасника справи. З огляду на наведені доводи, Верховний Суд визнає, що винятки, зазначені у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявниками не обґрунтовані. Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України). Конституційним принципом судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судових рішень виключно у випадках, визначених законом. Цьому конституційному принципу відповідає загальне правило пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України щодо того, що усі судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Це означає, що рішення суду апеляційної інстанції у таких справах є остаточним і подальшому оскарженню не підлягає. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своєму рішенні від 05 квітня 2018 року (справа «Зубац проти Хорватії» (Zubac v. Croatia), №40160/12) наголосив на обмеженості доступу ratione valoris до судів вищої інстанції. Так, право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, і таке регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб (справа «Станєв проти Болгарії» (Stanev v. Bulgaria) [ВП], § 230, № 36760/06, ЄСПЛ 2012). Спосіб застосування пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенції) до апеляційних та касаційних судів залежить від особливостей судового провадження, про яке йдеться, і необхідно враховувати всю сукупність процесуальних дій, проведених в рамках національного правопорядку, а також роль судів касаційної інстанції в них; умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги (рішення у справі «Леваж Престасьон Сервіс» проти Франції» (Levages Prestations Services v. France), § 45; рішення у справі «Бруалья Гомес де ла Торре проти Іспанії» (Brualla Gomez de la Torre v. Spain), § 37; та «Козліца проти Хорватії» (Kozlica v. Croatia), §32, від 02 листопада 2006 року, № 29182/03, «Шамоян проти Вірменії» (Shamoyan v. Armenia) § 29, від 07 липня 2015 року, № 18499/08). Застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris для подання скарг до верховного суду є правомірною та обґрунтованою процесуальною вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Бруалья Гомес де ла Торре проти Іспанії», § 36; рішення у справі «Козліца проти Хорватії», § 33; рішення у справі ««Булфрахт Лтд» проти Хорватії», § 34, «Добріч проти Сербії» (Dobric v. Serbia), «Зубац проти Хорватії» (Zubac v. Croatia), № 2611/07 та § 54, від 21 червня 2011 року, № 15276/07, та «Йовановіч проти Сербії» (Jovanovic v. Serbia), § 48, від 02 жовтня 2012 року, № 32299/08). При цьому, саме національний верховний суд, якщо цього вимагає національне законодавство, повинен оцінювати те, чи досягнуто передбачений законодавством поріг ratione valoris для подання скарги саме до цього суду. Таким чином, в ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять до нього, верховний суд не може бути зв`язаний або обмежений помилками в оцінюванні зазначеного порогу, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього (згадане рішення у справі «Добріч проти Сербії», § 54). Також ЄСПЛ постановив ухвалу щодо неприйнятності заяви від 09 жовтня 2018 року № 26293/18 у справі «Азюковська проти України» (Azyukovska v. Ukraine), у якій зазначив, що застосування критерію малозначності справи у справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. ЄСПЛ у цьому рішенні зазначив, що в контексті аналізу застосування критерію ratione valoris щодо доступу до вищих судових інстанцій він також брав до уваги наявність або відсутність питання щодо справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій. Отже, за прецедентною практикою ЄСПЛ обмеження доступу до Верховного Суду охоплюється загальновизнаною легітимною метою встановленого законодавством порогу ratione valoris для скарг, що подаються на розгляд Верховного Суду, яка полягає в тому, щоб забезпечувати розгляд у Верховному Суді, з огляду на саму суть його функцій, лише справ необхідного рівня значущості. Оскільки оскаржувані заявниками судові рішення ухвалені у малозначній справі, а отже, не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити. Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження у цивільній справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Степового Фронту-34» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на заочне рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 25 березня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 18 листопада 2021 року, відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникам. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання судом та оскарженню не підлягає. Судді С. О. Погрібний І. Ю. Гулейков О. В. Ступак