Ухвала КЦС ВС № 565/855/14-ц

Ухвала Іменем України 22 грудня 2021 року м. Київ справа № 565/855/14-ц провадження № 61-19382ск21 Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Кузнецовського міського суду Рівненської області від 18 лютого 2021 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 11 жовтня 2021 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором, ВСТАНОВИВ: В лютому 2021 року ТзОВ «Фінансова компанія «Амбрелла» звернулося до суду із заявою про заміну стягувача у виконавчому провадженні за виконавчими листами в справі № 565/855/14-ц, які видані на підставі рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 04 грудня 2014 року та рішення Апеляційного суду Рівненської області від 23 березня 2015 року в указаній справі. В обґрунтування заяви ТзОВ «Фінансова компанія «Амбрелла» вказує, що 22 березня 2019 року було укладено договір відступлення права вимоги між ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» та ТзОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» та того ж 22 березня 2019 року між ТзОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» та ТзОВ «Фінансова компанія «Амбрелла» укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором від 13 червня 2008 року № Ф1-08/62076-68 перейшло до ТзОВ «Фінансова компанія «Амбрелла». Згідно додатків № 1 та № 3 до договору купівлі-продажу майнових прав від 22 березня 2019 року від ТзОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» до ТзОВ «Фінансова компанія «Амбрелла» перейшли права вимоги щодо боржників ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 . Ухвалою Кузнецовського міського суду Рівненської області від 18 лютого 2021 року, яка залишена без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 11 жовтня 2021 року, заяву задоволено. Замінено стягувача ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на правонаступника ТзОВ «Фінансова компанія «Амбрелла» у виконавчому провадженні з виконання виконавчих листів, виданих Кузнецовським міським судом Рівненської області на підставі рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 04 грудня 2014 року та рішення Апеляційного суду Рівненської області від 23 березня 2015 року в справі № 565/855/14-ц про стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» 712 612,90 грн заборгованості за кредитним договором від 13 червня 2008 року № Ф1-08/62076-68. 26 листопада 2021 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Кузнецовського міського суду Рівненської області від 18 лютого 2021 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 11 жовтня 2021 року у зазначеній вище справі. Ухвалою Верховного Суду від 01 грудня 2021 року вказану касаційну скаргу залишено без руху та встановлено заявникові строк для усунення її недоліків. 20 грудня 2021 року до Верховного Суду надійшли матеріали на усунення недоліків, зокрема клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження з посиланням на те, що оскаржувану постанову заявник отримав лише 26 жовтня 2021 року. На підтвердження надано докази. Згідно відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень постанову Рівненського апеляційного суду прийнято 11 жовтня 2021 року, повний текст якої складено 11 жовтня 2021 року та оприлюднено 13 жовтня 2021 року. Оскільки повний текст судового рішення не було вручено у день його проголошення або складення, заявник має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, як такого, що пропущений з поважних причин відповідно до статті 390 ЦПК України. Зважаючи на те, що строк на касаційне оскарження заявником пропущено з поважних причин, тому він підлягає поновленню. Дослідивши касаційну скаргу заявника колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, з урахуванням такого. Суд встановив, що рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 04 грудня 2014 року в справі № 565/855/14-ц стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» 759 414,83 грн заборгованості за кредитним договором від 13 червня 2008 року № Ф1-08/62076-68 та стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» 3 654,00 грн судового збору. Рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 23 березня 2015 року апеляційні скарги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задоволено частково, рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 04 грудня 2014 року в частині солідарного стягнення із ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» пені за простроченими кредитними коштами змінено, зменшено суму, що підлягає до солідарного стягнення з відповідачів з 51 801,93 грн до 5 000,00 грн та відповідно зменшено загальну суму заборгованості, яка підлягає до солідарного стягнення із ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» з 759 414,83 грн до 755 414,83 грн. Також змінено вказане рішення в частині солідарного стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» судового збору в сумі 3 654,00 грн, стягнуто з відповідачів вказану суму з кожного у рівних частках по 1 218 грн. В решті рішення залишено без змін. Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 30 березня 2015 року виправлено допущену в резолютивній частині рішення Апеляційного суду Рівненської області від 23 березня 2015 року описку, зазначивши: «вважати правильним зазначенням зменшеної суми загальної заборгованості, що підлягає до солідарного стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» замість 755 414,83 грн - 712 612,90 грн. На підставі рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 04 грудня 2014 року та рішення Апеляційного суду Рівненської області від 23 березня 2015 року в справі № 565/855/14-ц видані виконавчі листи. 22 березня 2019 року між ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» та ТзОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» укладено договір відступлення права вимоги та того ж дня між ТзОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» та ТзОВ «Фінансова компанія «Амбрелла» укладено договір відступлення права вимоги, за яким право грошової вимоги за кредитним договором від 13 червня 2008 року № Ф1-08/62076-68 перейшло до ТзОВ «Фінансова компанія «Амбрелла». Відповідно до пункту 4.1 договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 22 березня 2019 року сторони досягли згоди, що ціна договору сплачена новим кредитором у повному обсязі відповідно до договору від 19 березня 2019 року № 2019/03/19-3. Згідно додатків № 1 та № 3 до договору купівлі- продажу майнових прав від 22 березня 2019 року від ТзОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» до ТзОВ «Фінансова компанія «Амбрелла» перейшли права вимоги щодо боржників ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 . Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження. Згідно з частиною п`ятою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» в разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив. Тлумачення частини першої статті 512 ЦК України дозволяє стверджувати, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України). Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року в справі № 6-122цс13 зазначено, що за змістом статті 512 ЦК України, статті 378 ЦПК України та статті 8 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником. Виходячи із цих норм, зокрема, пунктами 1, 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора. Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги. У зв`язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону України «Про виконавче провадження», статті 378 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження. У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року в справі № 201/16014/13-ц (провадження № 61-9098сво20) вказано, що підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва на стадії виконання рішення суду, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах. Таким чином, при вирішенні питання про заміну сторони у виконавчому провадженні необхідно встановити факт вибуття сторони виконавчого провадження та переходу до особи матеріальних прав і обов`язків вибулої сторони. Тобто, процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії виконавчого провадження стягувача або боржника іншою особою у зв`язку з її вибуттям, тобто підставою заміни кредитора внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов`язки, або пряма вказівка акту цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами. При вирішенні питання про заміну сторони у виконавчому провадженні суд перевіряє наявність правонаступництва у матеріальних відносинах. У частинах першій, другій статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» вказано, що сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Тлумачення вказаних норм права свідчить, що після видачі виконавчого документа процесуальний статус позивача у правовідносинах, пов`язаних із примусовим виконанням судового рішення, змінюється на стягувача. Питання заміни сторони в справі (позивача або відповідача) та третьої особи її правонаступником врегульоване положеннями статті 55 ЦПК України. Заміна ж стягувача у виконавчому провадженні або виконавчому листі передбачена статтею 442 ЦПК України. Враховуючи викладене суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про заміну сторони виконавчого провадження. Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Згідно з частинами п`ятою та шостою статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження у випадку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, вирішує колегія суддів у складі трьох суддів. Ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження. Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити. Керуючись статтею 390, пунктом 1 частини другої, частинами четвертою, п`ятою та шостою статті 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень задовольнити. Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження ухвали Кузнецовського міського суду Рівненської області від 18 лютого 2021 року та постанови Рівненського апеляційного суду від 11 жовтня 2021 року. У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Кузнецовського міського суду Рівненської області від 18 лютого 2021 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 11 жовтня 2021 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: А. І. Грушицький І. В. Литвиненко Є. В. Петров