LLegalAIпошук судової практики · 2 757 706
← повернутись до результатів

Ухвала КГС ВС903/220/21

від 14.12.2021 · Господарська
Резолютивна:Касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Волинської обласної прокуратури на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.09.2021 у справі № 903/220/21 закрити.

УХВАЛА 14 грудня 2021 року м. Київ Справа № 903/220/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Волковицька Н. О. - головуючий, Міщенко І. С., Могил С. К., секретар судового засідання - Мельникова Л. В., розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Волинської обласної прокуратури на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.09.2021 у справі за позовом керівника Ковельської окружної прокуратури Волинської області в інтересах держави в особі Шацької селищної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бугагро" про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки. У судовому засіданні взяли участь представники: відповідача - Пендюр В. В. (адвокат), Генеральної прокуратури України - Шекшеєва В. С. ВСТАНОВИВ: У березні 2021 року до Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява керівника Ковельської окружної прокуратури Волинської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Волинській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бугагро" (далі - ТОВ "Бугагро") про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки від 25.05.2018 та повернення земельної ділянки у державну власність. На обґрунтування позовних вимог, керуючись пунктами а, б статті 143 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) позивач посилався на невиконання орендарем обов`язків, передбачених договором оренди земельної ділянки, неусунення допущених порушень законодавства в строки, встановлені вказівками (приписами) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі та використанням земельної ділянки не за цільовим призначенням. Ухвалою Господарського суду Волинської області від 23.06.2021 замінено учасника справи, позивача - Головне управління Держгеокадастру у Волинській області його правонаступником - Шацькою селищною радою, оскільки власником спірної земельної ділянки, яка є предметом судового розгляду, є Шацька селищна рада. Рішенням Господарського суду Волинської області від 24.06.2021 (суддя Кравчук А. М.) позов задоволено; розірвано договір оренди землі з кадастровим номером 0725785600:04:003:0169 від 25.05.2018, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області та ТОВ "Бугагро", про який у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно здійснено запис № 26563936; зобов`язано ТОВ "Бугагро" повернути земельну ділянку з кадастровим номером 0725785600:04:003:0169 у комунальну власність. Рішення місцевого господарського суду арґументовано тим, що відповідач використовував орендовану земельну ділянку не за цільовим призначенням, чим істотно порушив умови договору оренди землі від 25.05.2018, тому, суд дійшов висновку про задоволення позову про дострокове розірвання спірного договору з поверненням земельної ділянки у комунальну власність. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.09.2021 (Філіпова Т. Л. - головуючий, судді Бучинська Г. Б., Грязнов В. В.) рішення Господарського суду Волинської області від 24.06.2021 у справі № 903/220/21 скасоване; позов керівника Ковельської окружної прокуратури Волинської області в інтересах держави в особі Шацької селищної ради до ТОВ "Бугагро" про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки у розпорядження держави залишено без розгляду. Апеляційний господарський суд зазначив, що керівник Ковельської окружної прокуратури Волинської області, подавши 25.03.2021 позов на захист інтересів держави, визначив особою, яка уповноважена державою здійснювати функції у спірних правовідносинах - Головне управління Держгеокадастру у Волинській області, до якого звертався з листами про вжиття заходів щодо порушень закону при виконанні договору оренди земельної ділянки від 11.09.2020 та від 23.03.2021. На звернення прокурора отримано відповідь від 25.03.2021 голови комісії з ліквідації - начальника управління щодо згоди на здійснення представництва прокурором. Однак під час розгляду справи у суді першої інстанції представником відповідача ТОВ "Бугагро" подано клопотання про заміну позивача його правонаступником. На обґрунтування заяви зазначено, що відповідно до інформаційної довідки № 261929088 відповідачем отримана інформація, що власником спірної земельної ділянки, кадастровий номер 0725785600:04:003:0169, є Шацька селищна рада. Підставою для державної реєстрації права власності на земельну ділянку є; наказ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" від 11.12.2020 № 39-ОТГ, виданий Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області; акт приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 11.12.2020; рішення органу місцевого самоврядування "Про прийняття земельних ділянок сільськогосподарського призначення з державної власності у комунальну власність Шацької селищної ради", серія та номер: 3/9, виданий 24.12.2020, Шацькою селищною радою. Таким чином, спірна земельна ділянка у грудні 2020 року передана із державної до комунальної власності, а власник земельної ділянки, використання якої за договором оренди є предметом судового розгляду у цій справі, змінився. Апеляційний господарський суд зазначив, що ухвалою Господарського суду Волинської області від 23.06.2021 замінено учасника справи позивача - Головне управління Держгеокадастру у Волинській області його правонаступником - Шацькою селищною радою. При цьому суд апеляційної інстанції зауважив, що Волинська обласна прокуратура листом від 23.06.2021 з приводу клопотання відповідача повідомила про можливість задоволення такого клопотання, проте така згода надана прокуратурою без урахування, того що у цій справі прокурором здійснюється представництво інтересів держави в особі уповноваженого органу держави і прокурором не було вчинено необхідних дій стосовно з`ясування підстав можливого представництва в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" саме Шацької селищної ради як позивача. Прокурором не була надана можливість Шацькій селищній раді у розумні строки самостійно відреагувати на ймовірні порушення інтересів держави шляхом подання позову чи вчинення інших дій для вирішення спору або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність порушення чи небажання вживати заходів самостійно. Суд апеляційної інстанції також звернув увагу на те, що матеріали справи не містять доказів того, що Шацька селищна рада знала про порушення інтересів держави та не мала наміру вживати будь-яких заходів спрямованих на захист таких інтересів. Не встановлено й обставин, які б давали підстави для висновку щодо невиконання або неналежного виконання Шацькою селищною радою, яка є самостійною юридичною особою з повним обсягом процесуальної дієздатності, своїх функцій щодо захисту інтересів держави у спірних відносинах. Отже, на підставі вищевикладеного судом апеляційної інстанції встановлено недотримання прокуратурою порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" та не підтверджено підстав для представництва. З огляду на встановлене суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції, ухвалюючи судове рішення у цій справі по суті спору, не встановив обставин представництва прокурором інтересів держави в особі позивача, не дослідив, чи вжито прокурором всіх передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, а також обставин наявності/відсутності бездіяльності компетентного органу, в особі якого заявлено позов, виходячи із того, що така бездіяльність має місце у разі, якщо компетентний орган упродовж розумного строку після отримання повідомлення не звернувся до суду з позовом в інтересах держави; причин, які перешкоджали захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора з відповідним позовом до суду, суд також не з`ясував і в судовому рішенні їх не зазначив. У зв`язку з цим апеляційний господарський суд дійшов висновку щодо наявності підстав для залишення позову без розгляду на підставі положень пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Не погоджуючись із постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.09.2021 у справі № 903/220/21, заступник керівника Волинської обласної прокуратури звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить постанову скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції. За змістом касаційної скарги її подано на підставі положень пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України. Обґрунтовуючи посилання на пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України скаржник наголошує, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права, а саме положення статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та статей 52, 53 ГПК України без урахування висновку щодо застосування зазначених норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 10.08.2020 у справі № 917/1339/16, від 08.09.2020 у справі № 920/418/19, від 09.07.2021 у справі № 914/636/19, від 11.02.2020 у справі № 922/614/19, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16, від 15.01.2020 у справі № 698/119/18, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 16.08.2020 у справі № 910/5953/17, від 12.12.2018 у справі № 703/1181/16, від 21.04.2021 у справі № 429/3281/13, від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі № 915/478/18 та від 29.09.2021 у справі № 942/1001/20. Скаржник наголошує, що з аналізу положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру", а також зазначеної практики Верховного Суду вбачається, що обов`язок повідомити відповідного суб`єкта владних повноважень про наявність підстав для представництва інтересів держави виникає у прокурора до звернення з позовом до суду. На час встановлення порушень закону та звернення з позовом до суду повноваження здійснювати захист інтересів держави у спірних правовідносинах мав виконувати орган, який визначено позивачем у справі, а саме Головне управління Держгеокадастру у Волинській області, адже Шацька селищна рада на час звернення прокурора до суду з позовом у цій справі (25.03.2021) не мала жодних повноважень володіння, користування чи розпорядження спірною земельною ділянкою, як наслідок, не могла здійснювати захист інтересів держави у спірних правовідносинах. На думку скаржника, такі повноваження виникли у Шацької селищної ради лише після пред`явлення прокурором цього позову, а саме 04.06.2021, з часу державної реєстрації права власності на земельну ділянку за Шацькою селищною радою. Крім цього, скаржник наголошує, що Шацька селищна рада набула усіх процесуальних прав та обов`язків попереднього позивача з урахуванням того, що при процесуальному правонаступництві всі процесуальні дії, виконані попередником, є обов`язковими для правонаступника. Отже, проаналізувавши положення статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та статей 52, 53 ГПК України, скаржник вважає, що всі необхідні дії задля підтвердження підстав представництва інтересів держави в суді, виконанні прокурором щодо первинного позивача, є процесуально вчиненими і для його правонаступника. При цьому перехід прав і обов`язків від одного державного органу до іншого не потребує повторного виконання процедури підтвердження прокурором підстав представництва в суді, оскільки такий обов`язок прокурором виконано до подання позовної заяви до суду та підтверджено судом в ухвалі про відкриття провадження у цій справі. ТОВ "Бугагро" у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.09.2021 залишити без змін. ТОВ "Бугагро" зазначає, що оскільки спірна земельна ділянка на час подання позову до суду була передана за актом приймання-передачі Шацькій територіальній громаді, а сама реєстраційна дія була необхідна лише для підтвердження цього факту, прокурор був зобов`язаний попередньо, до звернення з цим позовом до суду, повідомити Шацьку територіальну громаду про звернення до суду та про заходи, які на його думку необхідно здійснити для усунення порушень, якщо такі наявні. Відповідач звертає увагу на правову позицію Верховного Суду стосовно того, що державна реєстрація не є способом набуття права власності, а лише підтверджує факт набуття речових прав на нерухоме майно, яка викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17, від 05.06.2019 у справі 392/1829/17, від 24.01.2020 у справі № 90/10987/18, від 29.08.2019 у справі № 910/106984/18, від 11.06.2020 у справі № 910/10006/19. Як свідчать матеріали справи та установили суди попередніх інстанцій, 25.05.2018 між Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області та ТОВ "Бугагро" укладено договір оренди землі (далі - договір), за умовами пункту 1.1 якого орендодавець на підставі протоколу земельних торгів від 25.05.2018 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 0725785600:04:003:0169, яка розташована за межами населених пунктів на території Світязької сільської ради Шацького району Волинської області. В оренду передається земельна ділянка із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 22,5464 га, у тому числі 22,5464 га - рілля (пункт 2.1 договору). Ґрунтовий покрив земельної ділянки, згідно з технічною документацією про нормативну грошову оцінку, представлений ґрунтами: торфувато-болотні осушені (шифр агрогрупи 146), торфовища середньоглибокі і глибокі осушені (шифр 153) (пункт 2.2 договору). Категорія земель - землі сільськогосподарського призначення (пункт 2.4 договору). Код використання згідно з класифікацією видів цільового призначення земель (КВЦПЗ): А.01.01 - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (пункт 2.5 договору). Договір укладено на 7 років (пункт 3.1 договору). У разі закладення багаторічних насаджень на орендованій земельній ділянці строк дії договору може бути продовжений за згодою сторін, але загальний термін дії договору не може бути більшим ніж 25 років (пункт 3.2 договору). Земельна ділянка передається в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (пункт 5.1 договору). Цільове призначення земельної ділянки: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (пункт 5.2 договору). Орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог законодавства (пункт 5.3 договору). Орендована земельна ділянка повинна використовуватися способами, що не суперечать екологічним вимогам, не допускати забруднення радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, захищати її від водної , вітрової ерозії, дотримуватись вимог законодавства охорони довкілля. Господарська та інша діяльність, яка зумовила забруднення земель і ґрунтів понад встановлені гранично допустимі концентрації небезпечних речовин, забороняється (пункт 5.4 договору). На орендовану земельну ділянку встановлені такі обмеження: зміна цільового призначення земельної ділянки на весь строк дії договору (пункт 7.1 договору). Передача в оренду земельної ділянки не є підставою для припинення або зміни обмежень (обтяжень) на ділянку (пункт 7.2 договору). Орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема використання земельної ділянки у відповідності із цільовим призначенням згідно з цим договором; дотримання екологічної безпеки землекористування шляхом додержання вимог земельного і природоохоронного законодавства України, державних стандартів, норм і правил (пункт 8.1.1 договору). Орендодавець має право здійснювати контроль за виконанням умов цього договору з боку орендаря (пункт 8.1.2 договору). Орендодавець зобов`язаний вимагати відповідно до законодавства від орендаря збереження родючості ґрунтів, шляхом перевірки не рідше ніж один раз на три роки стану орендованої земельної ділянки на відповідність показникам агрохімічного паспорта земельної ділянки (пункт 8.2.2 договору). Орендар має право, зокрема, зводити в установленому законом порядку будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження; здійснювати в установленому законодавством порядку будівництво водогосподарських споруд та меліоративних систем (підпункти 8.3.4, 8.3.5 договору). Орендар зобов`язаний дотримуватись встановлених щодо об`єкта оренди обмежень в обсязі, передбаченому договором та чинним законодавством України; використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення та умов договору, дотримуючись при цьому вимог чинного земельного, екологічного законодавства, законодавства про охорону довкілля, державних стандартів, норм і правил. Не допускати під час здійснення господарської діяльності забруднення земельної ділянки радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, захищаючи її від водної та вітрової ерозії (підпункти 8.4.4, 8.4.6 договору). Дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкодить її використанню, а також з інших підстав, визначених законом (пункт 11.3 договору). Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається у разі недотримання орендарем екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, недодержання державних стандартів та правил відповідно до статті 24 Закону України "Про оренду землі" (пункт 11.4 договору). Припинення договору оренди землі шляхом його розірвання відповідно до вимог статті 32 Закону України "Про оренду землі" у разі недотримання такої вимоги, зокрема, погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей орендованої земельної ділянки або приведення її у непридатний для використання за цільовим призначенням стан (пункт 11.5 договору). Сторонами здійснено реєстрацію договору оренди землі від 25.05.2018, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права станом на 11.06.2018. Цільове призначення спірної земельної ділянки - землі сільськогосподарського призначення. На підставі договору від 19.06.2018 № 104 Публічне акціонерне товариство "Інститут Волиньводпроект" виготовило Робочий проект будівництва акумулюючої водойми на ділянці, наданій в оренду ТОВ "Бугагро" для поливу с/г культур на землях Світязької сільської ради Шацького району Волинської області. На підставі договору від 26.07.2019 № 07.11 та на замовлення ТОВ "Бугагро" виготовлено також Проект землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозмін та впорядкування угідь на землекористуванні площею 22,5464 га, яке знаходиться в оренді ТОВ "Бугагро" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (КВЦПЗ 01.01) та розташоване за межами населених пунктів на території Світязької сільської ради Шацького району. Актом від 07.10.2019 ТОВ "Бугагро" затвердило проект землеустрою. У листі від 08.11.2019 № Т-3203/0-1016/0/95-19 Головне управління Держгеокадастру у Волинській області повідомило ТОВ "Бугагро", що не заперечує проти впорядкування угідь земельної ділянки площею 22,6464 га, кадастровий номер 0725785600:04:003:0169, за умови додержання вимог ЗК України, Закону України "Про землеустрій", Закону України "Про оренду землі" та укладення додаткової угоди до договору оренди землі від 25.05.2018. Згідно з витягом з Державного земельного кадастру станом на 22.01.2020 цільове призначення спірної земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення. Експлікація земельних угідь - багаторічні насадження, землі під сільськогосподарськими та іншими господарськими будівлями і дворами. Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області прийнято наказ від 02.04.2020 № 3-3452/15-20-СГ про внесення змін до п.п. 2.1, 2.7, 3.1 договору оренди землі від 25.05.2018 та викладення їх у новій редакції. В оренду передається земельна ділянка із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 22,5464 га, у тому числі 16,2611 га - багаторічні насадження, 3,4165 га - землі під сільськогосподарськими та іншими господарськими будівлями і дворами, 2,8688 га - з усіх лісів лісові насадження лінійного типу (пункт 2.1 договору). Нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 27.01.2020 становить 455 148,24 грн (пункт 2.7 договору). Договір укладено на 25 років (пункт 3.1 договору). Докази про укладення між сторонами договору оренди землі від 25.05.2018 додаткової угоди про впорядкування угідь, зміни цільового призначення спірної земельної ділянки, в тому числі зміни п. 2.1, яким передбачено експлікація земельних угідь - рілля, на багаторічні насадження, в матеріалах справи відсутні. Наказом Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 20.01.2020 № 3-68Б/15-20-СГ відмовлено ТОВ "Бугагро" у наданні дозволу на розробку робочого проекту землеустрою щодо зняття, перенесення та зберігання родючого шару ґрунту на частині орендованої земельної ділянки площею 3,4165 га. Актами перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкта - земельної ділянки від 04.02.2020 № 37-ДК/12/АП/09/01-20, обстеження земельної ділянки від 04.02.2020 № 37-ДК/6/АО/10/01-20 встановлено, що на час здійснення заходу державного контролю відповідачем представлений проект землеустрою, на підставі якого проведено трансформацію земельних угідь з існуючої ріллі в проекті багаторічного насадження (ягідники) лохини, згідно з матеріалами робочого проекту створених ягідних насаджень на площі 19,13 га для ТОВ "Бугагро" на землях Шацького району Волинської області. Згідно з прийнятими рішеннями за проектом передбачено облаштування господарського двору площею 3,4165 га, який передбачає влаштування пункту сортування та пакування готової продукції ягідництва (відповідно до норм розміщення АБК, прохідну, ТП, склад тимчасового зберігання ЗЗР, холодильник, фільтруючий колодязь, геометричний вигріб, пожводойма (водонакопичувальний басейн площею 1,0 га з охоронною зоною), водозабірні колодязі, свердловини, сміттєзбірники, тимчасову парковку для авто, склад ангару, насосну станцію, оглядову вежу, фертигаційний фузол. Розпорядженням Шацької райдержадміністрації від 24.04.2019 № 80 надано дозвіл на розробку детального плану території для розташування господарського двору за межами населених пунктів Світязької сільської ради Шацького району Волинської області, на орендованій земельній ділянці для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 0725785600:04:003:0169, площею 22,5464 га відповідно до договору з суб`єктами господарювання, які мають у своєму складі архітектора, що має кваліфікаційний сертифікат. Відповідно до планувальних рішень детального плану території, земельна ділянка для будівництва та обслуговування будівель та споруд господарського двору займає 3,4165 га, з них площі забудови - 2887 кв. м, мощення в межах ділянки - 5021 кв. м (за межами ділянки 840), озеленення - 16 864 кв. м та пожводойми 9393 кв. м. Даний проект затверджений розпорядженням Шацької райдержадміністрації від 26.11.2019 №

215. ТОВ "Бугагро" представлений звіт про ґрунтове обстеження земельної ділянки, що запроектована для розміщення господарського двору (влаштування пункту сортування та пакування готової продукції садівництва) в межах землекористування ділянки з кадастровим номером 0725785600:04:003:0169 Світязької районної ради Шацького району Волинської області, площа 3,4165 га. За даними лабораторних досліджень та арохімічного паспорта № 123670 земельної ділянки, в межах землекористування якої знаходиться земельна ділянка площею 3,4165 га, що запроектована для розміщення господарського двору, властивості шару товщиною 0,31 м відповідають вимогам до родючого шару, який підлягає зняттю при розкривних роботах для облаштування господарського двору, з подальшим використанням його як рекольтиванта. Звіт про ґрунтове обстеження земельної ділянки затверджений директором Волинської філії Державного управління "Держгрунт охорона". Під час проведення перевірки на спірній земельній ділянці ТОВ "Бугагро" збудовано водну споруду для забору дощової води на площі 1,0 га та проведені розкривні роботи з облаштування прилеглої території для розміщення господарського двору на площі 2,4165 га без спеціального дозволу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, чим порушено вимоги частини 2 статті 168 ЗК України, що відповідно до статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" свідчить про факт невиконання умов знімання, збереження і нанесення родючого шару ґрунту загальною площею 3,4165 га. При облаштуванні водної споруди для забору дощової води та проведенні розкривних робіт з облаштування прилеглої території для розміщення господарського двору знятий ґрунтовий покрив складовано на прилеглій території в межах цієї ж земельної ділянки. 05.02.2020 Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області винесено припис № 37-ДК/0004/Пр/03/01-20, яким встановлено, що на земельній ділянці з кадастровим номером 0725785600:04:003:0169 ТОВ "Бугагро" збудувало водну споруду для забору дощової води на площі 1,0 га та провело розкривні роботи з облаштування прилеглої території для розміщення господарського двору на площі 2,4165 га без спеціального дозволу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, чим порушено вимоги частини 2 статті 168 ЗК України, що відповідно до статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" свідчить про факт невиконання умов знімання, збереження і нанесення родючого шару ґрунту загальною площею 3,4165 га. При облаштуванні водної споруди для забору дощової води та проведенні розкривних робіт з облаштування прилеглої території для розміщення господарського двору знятий ґрунтовий покрив складовано на прилеглій території в межах цієї ж земельної ділянки. Приписано ТОВ "Бугагро" вжити заходів щодо усунення виявлених порушень в тридцятиденний термін. 05.02.2020 Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області складено протокол № 37-ДК/119/П/07/01-20 про адміністративне правопорушення щодо неправомірного зняття ТОВ "Бугагро" ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту), чим завдано матеріальні збитки в сумі 77 439, 68 грн. Постановою від 05.02.2020 № 37-ДК/0004/По/08/01-20 Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області накладено на ТОВ "Бугагро" адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340,00 грн. У разі несплати штрафу у визначений строк визначено стягнення у примусовому порядку штрафу в подвійному розмірі в сумі 680,00 грн. ТОВ "Бугагро" добровільно сплатило штраф у сумі 340,00 грн, збитки в сумі 77 439,68 грн, що підтверджується квитанцією від 06.02.2020, платіжним дорученням від 06.02.2020. Головне управління Держгеокадастру у Волинській області у листах від 07.04.2020 № 10-3-0.4-2524/2-20, від 23.06.2020 № 10-3-0.4-4347/2-20 повідомило, що дозвіл на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) на земельну ділянку з кадастровим номером 0725785600:04:003:0169 протягом 2017-2020 років Головним управлінням не видавався. Актом Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 31.07.2020 № 575-ДК/416/АП/09/01-20 перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкта - земельної ділянки встановлено, що ТОВ "Бугагро" не виконало припис від 05.02.2020 щодо вжиття заходів з усунення виявленого порушення, а саме зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) площею 3,4165 га на земельній ділянці, яка розташована на території Світязької сільської ради Шацького району Волинської області, кадастровий номер - 0725785600:04:003:0169. Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області винесено 31.07.2020 припис № 575-ДК/0082/Пр/03/01-20, яким встановлено, що ТОВ "Бугагро" не виконало вимог припису від 05.02.2020 щодо вжиття заходів з усунення виявленого порушення, а саме зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) площею 3,4165 га на земельній ділянці, яка розташована на території Світязької сільської ради Шацького району Волинської області, кадастровий номер - 0725785600:04:003:0169. Складено припис щодо вжиття заходів ТОВ "Бугагро" щодо усунення виявлених порушень в тридцятиденний термін. У листі від 03.08.2020 № 10-3-0.41-5291/2-20 Головне управління Держгеокадастру у Волинській області повідомляє, що ТОВ "Бугагро" не виконано вимог виданого припису від 05.02.2020 щодо вжиття заходів для усунення виявленого порушення, а саме зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) площею 3,4165 га на земельній ділянці, яка розташована на території Світязької сільської ради Шацького району Волинської області, кадастровий номер - 0725785600:04:003:0169. Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкта - земельної ділянки від 08.09.2020 № 709-ДК/528/АП/09/01-20 Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області встановлено, що ТОВ "Бугагро" не виконало вимог припису від 31.07.2020 щодо вжиття заходів з усунення виявленого порушення, а саме зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) площею 3,4165 га на земельній ділянці, яка розташована на території Світязької сільської ради Шацького району Волинської області, кадастровий номер - 0725785600:04:003:0169. Головне управління Держгеокадастру у Волинській області у зверненні до Прокуратури Волинської області від 11.09.2020 № 10-3-0.41-6225/2-20 повідомляє, що в результаті вжиття заходів з контролю відносно ТОВ "Бугагро" застосовано вичерпний перелік заходів реагування щодо усунення порушення земельного законодавства. Просить розглянути питання про вжиття заходів реагування в межах наданих законодавством повноважень, спрямованих на припинення порушень вимог земельного законодавства. Ураховуючи викладене, Ковельська окружна прокуратура Волинської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Волинській області звернулася до Господарського суду Волинської області з позовною заявою до ТОВ "Бугагро" про дострокове розірвання договору та повернення земельної ділянки у державну власність. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі № 903/220/21 за касаційною скаргою заступника керівника Волинської обласної прокуратури на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.09.2021 з огляду на таке. Частиною 1 статті 300 ГПК України визначено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України у ній зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був урахований судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними. Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України оскарження судових рішень з підстави, зазначеної в пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах. Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. Заступник керівника Волинської обласної прокуратури у своїй касаційній скарзі послався на неврахування апеляційним господарським судом висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 10.08.2020 у справі № 917/1339/16, від 08.09.2020 у справі № 920/418/19, від 09.07.2021 у справі № 914/636/19, від 11.02.2020 у справі № 922/614/19, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16, від 15.01.2020 у справі № 698/119/18, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 16.08.2020 у справі № 910/5953/17, від 12.12.2018 у справі № 703/1181/16, від 21.04.2021 у справі № 429/3281/13, від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі № 915/478/18 та від 29.09.2021 у справі № 942/1001/20. Проаналізувавши зміст зазначених постанов Верховного Суду, суд касаційної інстанції вважає, що висновки, викладені у цих постановах, прийнято у правовідносинах, які не є подібними до правовідносин у справі № 903/220/21, що розглядається. Так, у справі № 917/1339/16, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, розглядався спір Публічного акціонерного товариствоа Банк "Фінанси та Кредит" (далі - ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", Банк) в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (далі - Уповноважена особа) до Публічного акціонерного товариства "Кременчукм`ясо" (далі - ПАТ "Кременчукм`ясо") про стягнення з відповідача 563 239 514,92 грн заборгованості за договором про мультивалютну кредитну лінію від 25.12.2008 № 1281м-08. Позовна заява обґрунтована неналежним виконанням позичальником зобов`язань за кредитним договором. Проте у справі № 903/220/21, рішення в якій переглядаються, розглядається спір за позовом керівника Ковельської окружної прокуратури Волинської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Волинській області до ТОВ "Бугагро" про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки та її повернення у державну власність. На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання орендарем обов`язків, передбачених договором оренди земельної ділянки, неусунення допущених порушень законодавства в строки, встановлені вказівками (приписами) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі та використанням земельної ділянки не за цільовим призначенням. Отже, виходячи з критеріїв подібності правовідносин, за якими під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, слід розуміти рішення у тих справах, де однаковими є предмет і підстави позову, зміст позовних вимог, встановлені фактичні обставини, а також матеріально-правове регулювання спірних правовідносин, слідує, що правовідносини у справі № 917/1339/16 та у справі № 903/220/21 не є подібними. При цьому Верховний Суд наголошує, що застосування судами у зазначених справах положень статті 52 ГПК України та визначення поняття процесуального правонаступництва не свідчить про подібність зазначених справ, оскільки процесуальне правонаступництво - це перехід прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку із вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. Різними у даному випадку є не тільки різні матеріальні правовідносини, а також підстави переходу таких прав. У справі № 920/418/19 Верхньосироватська сільська рада Сумського району Сумської області звернулася до Господарського суду Сумської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рітейл Девелопмент" про розірвання договору оренди землі від 19.01.2018 та зобов`язання повернути земельну ділянку. На обґрунтування вимог позивач послався на пункт 36 договору оренди землі, згідно з яким перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи є підставою для розірвання цього договору, та зазначив про зміну власника цієї земельної ділянки внаслідок набуття права власності на неї позивачем. Верховний Суд у постанові від 08.09.2020 у справі № 920/418/19, скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції та залишаючи без змін рішення місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог з мотивів, викладених у цій постанові, зазначив, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку для орендодавця цієї земельної ділянки не є сам по собі безумовним правоприпиняючим юридичним фактом, а вказує на відповідну зміну обставин у договірних правовідносинах у зв`язку з таким переходом, порівняно з тими обставинами, за яких укладався договір оренди. Також зміна власника орендованої земельної ділянки сама по собі не свідчить про те, що цим порушується, не визнається чи оспорюється суб`єктивне цивільне право та/або законний інтерес орендодавця як сторони договору оренди. Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи не спричиняє автоматичного припинення спірних договірних правовідносин, а лише створює правову ситуацію, у якій виникає право вимагати судового захисту шляхом розірвання договору у сторони договору, для якої настали відповідні підстави через зміну фактичних обставин. Тож після зміни власника земельної ділянки договір не припинив свою дію, натомість сільрада в силу вимог закону набула статусу орендодавця у триваючих правовідносинах оренди разом із належними орендодавцю за договором правами та обов`язками. Отже, Верховний Суд, виходячи із предмета і підстави позову, надавав оцінку правовій підставі розірвання договору оренди землі у разі переходу права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи. Проте у справі № 903/220/21, яка розглядається, як на підставу розірвання спірного договору оренди землі позивач посилається на невиконання орендарем обов`язків, передбачених договором оренди земельної ділянки, не усунення допущених порушень законодавства в строки, встановлені вказівками (приписами) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі та використанням земельної ділянки не за цільовим призначенням. З викладеного слідує, що правовідносини у справах № 920/418/19 та № 903/220/21 різняться за суб`єктним складом учасників, об`єктами та предметами правового регулювання, умовами застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин), а також обґрунтуванням позовних вимог, а саме щодо порушених прав позивачів, що свідчить про неподібність наведених справ. Посилання скаржника на правові висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду у справі № 922/614/19 (постанова від 11.02.2020) за позовом заступника керівника Лозівської місцевої прокуратури Харківської області до Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Харківській області, Фермерського господарства "Агрозем-7" про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок та їх повернення, у справі № 587/430/16-ц (постанова від 26.06.2019) за позовом Сумської місцевої прокуратури Сумської області до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області та фізичної особи про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсним договору оренди і повернення земельної ділянки та у справі № 698/119/18 (постанова від 15.01.2020) за позовом заступника керівника Звенигородської місцевої прокуратури до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області та фізичної особи про визнання незаконним і скасування наказу, визнання договору оренди недійсним, колегією суддів відхиляються, адже судові рішення у зазначених справах також не підлягають застосуванню у справі, що наразі розглядається судом касаційної інстанції. При цьому Верховний Суд наголошує, що застосування судами у зазначених справах положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру" також не свідчать про подібність таких справ, оскільки представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. При цьому наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Таке обґрунтування полягає у визначенні конкретних підстав для представництва та виходячи із конкретних обставин, які склалися у спірному правовідношенні. Отже, оцінка наданих прокурорам доказів на підтвердження наявності фактичних обставин, з якими пов`язана наявність підстав для представництва інтересів держави в суді, здійснюється судом у кожному конкретному випадку, з урахуванням обставин конкретної справи. Різними у цьому разі є не тільки різні матеріальні правовідносини а також обґрунтування обставин представництва. У справі № 912/2385/18, на яку також посилається скаржник у поданій касаційній скарзі, розглядався спір за позовом прокурора в інтересах держави в особі Устинівської районної державної адміністрації та Східного офісу Держаудитслужби до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранссервіс-груп" та Відділу освіти про визнання недійсними додаткових угод від 24.10.2017 № 1-3, від 15.11.2017 № 4 до договору № 17-91 про постачання природного газу від 23.10.2017, а також стягнення надмірно сплачених грошових коштів у сумі 90 577,26 грн. На обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на те, що спірні додаткові угоди суперечать положенням пункту 2 частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі", оскільки вони укладені без належного підтвердження коливання цін на ринку природного газу в період виконання умов договору, що у свою чергу спричинило державі збитки у вигляді надмірно сплачених грошових коштів в оспорюваній сумі. Проте, як зазначалося вище, у справі № 903/220/21, судові рішення в якій переглядаються, спір стосується дострокового розірвання договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки у державну власність. Отже, виходячи з критеріїв подібності правовідносин, слідує, що правовідносини у справі № 912/2385/18 та у справі № 903/220/21 не є подібними. При цьому Верховний Суд наголошує, що застосування судами у зазначених справах положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та визначення поняття процесуального правонаступництва не свідчать про подібність зазначених справ. Посилання скаржника на правові висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду у справі № 915/478/18 (постанова від 26.02.2019) за позовом Одеської регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті до Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Нібулон" про стягнення заборгованості за надані ветеринарно-санітарні послуги та у справі № 910/5953/17 (постанова від 16.06.2020) за позовом Публічного акціонерного товариства "Донбасенерго" до Акціонерного товариства "Українська залізниця", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державного підприємства "Донецька залізниця" про стягнення вартості електричної енергії у сумі 70 274 946,74 грн, колегією суддів відхиляються, адже судові рішення у зазначених справах також ухвалені за інших фактичних обставин, які формують зміст правовідносин, та наявних у таких справах доказів, а також іншого суб`єктного складу учасників судового процесу, ніж у справі, що розглядається, різними є предмети і підстави позовів і нормативно-правове регулювання (в окремих справах), тобто зазначені справи і справа, судові рішення в якій переглядаються, є відмінними за істотними правовими ознаками, що свідчить про неподібність правовідносин у них, а отже, висноки Великої Палати Верховного Суду у справах № 910/5953/17 та № 915/478/18 не підлягають застосуванню у справі, що наразі розглядається судом касаційної інстанції. При цьому застосування судами у зазначених справах положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру" не свідчать про подібність. У справі № 703/1181/16, на яку також посилається скаржник, предметом судового розгляду були позовні вимоги Приватного підприємства "Базальт" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Іванюка О. М. про витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь Приватного підприємства "Базальт" автомобіля Nissan Trade та стягнення пені в сумі 6 % від вартості транспортного засобу за кожний день затримки його повернення. Позов мотивовано тим, що постановою Господарського суду Черкаської області від 26.02.2015 Приватне підприємство "Базальт" визнано банкрутом, а ліквідатором призначено арбітражного керуючого Іванюка О. М., який 04.03.2015 із ОСОБА_1 уклали договір відповідального зберігання транспортного засобу Nissan Trade вартістю 7 500,00 грн. Відповідно до підпункту 2.1.4 договору відповідач зобов`язаний повернути майно поклажодавцеві за його першою вимогою. Оскільки на неодноразові вимоги про повернення транспортного засобу ОСОБА_1 автомобіль не повернув, позивач звернувся до суду з позовом у зазначеній справі. У постанові Верховного Суду від 21.04.2021 у справі № 429/3281/13 зазначено, що до Марківського районного суду Луганської області надійшла заява ОСОБА_2 про заміну боржника у виконавчому провадженні в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Слов`яносербському районі Луганської області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії. Така заява обґрунтована тим, що у зв`язку з проведенням бойових дій на території смт Слов`яносербськ Луганської області ОСОБА_2 змінила місце проживання та тимчасово проживає в м. Львові. Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, яке взяло її на облік та здійснює їй виплату пенсії, фактично взяло на себе повноваження (зобов`язання) від Управління Пенсійного фонду України в Слов`яносербському районі Луганської області з виплати (перерахунку) їй пенсії. Оскільки повноваження Пенсійного фонду України здійснюються через його територіальні органи і фінансування цих органів здійснюється з Пенсійного фонду України (в тому числі щодо погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень), то передача пенсійної справи ОСОБА_2 з одного територіального органу до іншого територіального органу, тобто фактична передача повноважень (функцій) з виплати (перерахунку) їй пенсії з одного територіального органу до іншого, є підставою для заміни боржника при виконанні рішення суду у справі № 429/3281/13-а, а саме: заміни Управління Пенсійного фонду України в Слов`яносербському районі Луганської області на Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області. У постанові від 20.11.2018 в справі № 5023/10655/11, на яку також посилається скаржник у поданій касаційній скарзі, зазначено, що у провадженні Господарського суду Харківської області перебуває справа № 5023/10655/11 про банкрутство Державного підприємства "Завод ім. В. О. Малишева". При цьому у червні 2017 року Слобожанське об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Державного підприємства "Завод ім. В. О. Малишева" про стягнення заборгованості з відшкодування пільгових пенсій, призначених на пільгових умовах (список № 2), за період квітень-травень 2017 року стосовно 220 пенсіонерів на загальну суму 659 518,45 грн. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначав про наявність у Державного підприємства "Завод ім. В. О. Малишева" поточної заборгованості зі сплати фактичних витрат на виплату та доставку пенсій. Проте у справі № 903/220/21, рішення в якій переглядаються, розглядається спір за позовом керівника Ковельської окружної прокуратури Волинської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Волинській області до ТОВ "Бугагро" про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки та її повернення у державну власність. На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання орендарем обов`язків, передбачених договором оренди земельної ділянки, неусунення допущених порушень законодавства в строки, встановлені вказівками (приписами) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі та використанням земельної ділянки не за цільовим призначенням. Отже, з аналізу змісту судових рішень у справі № 903/220/21, яка розглядається, та у справах № 703/1181/16-ц, № 5023/10655/11, 429/3281/13-а, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, слідує, що предмет і підстави позову, зміст позовних вимог, встановлені фактичні обставини, а також матеріально-правове регулювання у цих справах є абсолютно різними. У справі № 914/636/19, на яку також посилається скаржник у поданій касаційній скарзі, заступник прокурора Львівської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Львівській звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Фермерського господарства "Кільгана Івана Степановича" (далі - ФГ "Кільгана Івана Степановича") про розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач систематично порушує виконання зобов`язання, що виникли на підставі укладеного між Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області та ФГ "Кільгана Івана Степановича" договору оренди землі від 06.07.2017 щодо сплати орендної плати за користування земельною ділянкою, яка належить на праві державної власності позивачу. При цьому, як убачається зі змісту постанови Верховного Суду від 09.07.2021 у справі № 914/636/19, прокурор подав на розгляд суду клопотання про заміну учасника справи його правонаступником, в якому просив замінити позивача у справі - Головне управління Держгеокадастру у Львівській області його правонаступником - Новокалинівською міською радою. Зазначене клопотання мотивоване тим, що 11.12.2019 державний реєстратор зареєстрував право комунальної власності Новокалинівської міської ради на спірну земельну ділянку. На переконання прокурора, саме в день державної реєстрації, тобто після звернення до суду із цим позовом, Новокалинівська міська рада набула право власності на спірну земельну ділянку та до останньої перейшли права та обов`язки за спірним договором оренди землі. Верховний Суд, переглядаючи у касаційному порядку ухвалу місцевого господарського суду та постанову апеляційного господарського суду про відмову у задоволенні клопотання прокурора про заміну учасника справи його правонаступником та залишаючи зазначені судові рішення без змін, погодився з доводами прокурора, що суди попередніх інстанцій не врахували, що право власності Новокалинівської міської ради на земельну ділянку виникло з моменту державної реєстрації такого права, тобто з 11.12.2019, після подання прокурором позову до суду. Разом з тим апеляційний господарський суд зазначив, що в даному випадку суд, розглядаючи заяву про заміну позивача, в інтересах якого прокурор звернувся, на його правонаступника, має враховувати не тільки положення статті 52 ГПК України, а також положення статті 23 Закону України "Про прокуратуру", яка передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва. Верховний Суд наголосив, що у цій справі (№ 914/636/19) апеляційним господарським судом встановлено, що спір щодо розірвання договору оренди землі від 06.07.2017 з підстав систематичного порушення відповідачем умов спірного договору врегульовано шляхом укладення мирової угоди у межах розгляду іншої справи № 914/2989/20 за позовом Новокалинівської міської ради до ФГ "Кільгана Івана Степановича" про розірвання договору оренди землі від 06.07.2017 та про зобов`язання повернути на користь Новокалинівської міської ради спірну земельну ділянку. Тобто Верховний Суд зазначив, що Новокалинівська міська рада реалізувала право на захист законних інтересів держави як компетентний орган у спірних правовідносинах. З урахуванням зазначеного заміна позивача Головного управління Держгеокадастру у Львівській області на Новокалинівську міськраду у справі № 914/636/19 не призведе до відновлення її порушеного права, оскільки спір було вирішено в іншій справі. З викладеного слідує, що правові висновки Верховного Суду, викладені у справі № 914/636/19 (постанова від 09.07.2021), не мали бути взяті до уваги судом апеляційної інстанції при винесенні оскаржуваної постанови, оскільки судове рішення у справі, на яке посилався скаржник, хоча і прийняте із застосуванням положень статті 52 ГПК України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру", але ухвалене за інших фактичних обставин, з урахуванням інших доказів, поданих сторонами, залежно від оцінки яких і було прийнято судове рішення, а тому відповідні доводи заявника фактично спрямовані на перегляд та переоцінку обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій. У справі № 942/1001/20, на яку також посилається скаржник у касаційній скарзі, керівник Старобільської окружної прокуратури в інтересах Риб`янцівської сільської ради Новопсковського району Луганської області, правонаступником якої є Новопсковська селищна рада Старобільського району Луганської області, звернувся до суду з позовом до фізичної особи про розірвання договору оренди земельної ділянки та її повернення. Позовні вимоги обґрунтовані нецільовим використанням земельної ділянки відповідачем, що є підставою для розірвання договору оренди землі. Рішенням Новопсковського районного суду Луганської області від 30.11.2020 позов задоволено. Постановою Луганського апеляційного суду від 18.03.2021 рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 30.11.2020 скасоване, ухвалено нове судове рішення, яким позов залишено без розгляду. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що фактично прокуратура звернулася до суду із позовною заявою, не з`ясувавши позицію відповідача та не надавши йому можливості на усунення виявлених, на думку прокурора, порушень земельного законодавства. Суд апеляційної інстанції вважав, що в позові прокурора відсутнє обґрунтування доцільності термінового звернення з позовом та не з`ясовано, до яких наслідків призвело порушення відповідачем умов договору. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність у позові прокурора обґрунтування та доведення бездіяльності Риб`янцівської сільської ради Новопсковського району Луганської області. Застосувавши принцип пропорційності між публічними і приватними інтересами, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. Верховний Суд у постанові від 29.09.2021 у справі № 942/1001/21, скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції та направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, наголосив, що прокурор посилався на те, що використання відповідачем земельної ділянки сільськогосподарського призначення для сінокосіння і випасання худоби площею 25 га не за цільовим призначенням, а для вирощування соняшника, є прямим порушенням прав територіальної громади щодо належної їй земельної ділянки. При цьому прокурор зазначив, що Ряб`янцівська сільська рада Новопсковського району Луганської області повідомила прокуратуру про те, що не має наміру звертатися до суду з позовом про розірвання договору оренди землі у зв`язку з відсутністю у сільській раді юриста та грошових коштів на сплату судового збору, отже, відповідно до положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статті 56 Цивільного процесуального кодексу України наявні достатні правові підстави для звернення прокурора до суду з метою захисту інтересів держави. Верховний Суд також наголосив, що висновки суду апеляційної інстанції про наявність підстав для залишення позову прокурора без розгляду є неправильними, оскільки прокурор заявив позов з метою захисту права власності територіальної громади на землю на підставі статті 56 Цивільного процесуального кодексу України та на виконання абзацу 1 частини 3, абзацу 1 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та у тексті позовної заяви обґрунтував підстави для представництва інтересів територіальної громади Риб`янцівської сільської ради Новопсковського району Луганської області, а також обґрунтував, у чому, на його думку, полягає порушення цих інтересів, тобто навів підстави позову й представництва. Риб`янцівська cільська рада Новопсковського району Луганської області не оспорювала наявність підстав для представництва прокурора. Отже, у справі № 942/1001/21 встановлені обставини дотримання прокурором порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру". Проте у справі № 903/220/21, судові рішення в якій переглядаються, судом апеляційної інстанції встановлено протилежне, зокрема, недотримання прокуратурою порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", непідтвердження підстав представництва, відсутність у матеріалах справи належних та допустимих доказів того, що Шацька селищна рада (позивач) як компетентний орган, була повідомлена про порушення інтересів держави. Верховний Суд зазначає, що відповідна оцінка наданих прокурорам доказів на підтвердження фактичних обставин, з якими пов`язано наявність підстав для представництва інтересів держави в суді, здійснюється судом у кожному конкретному випадку, з урахуванням обставин конкретної справи. Отже, з аналізу змісту судових рішень у справі № 903/220/21, яка розглядається, та у справі № 942/1001/20, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, слідує, що встановлені фактичні обставини, а також матеріально-правове регулювання у цих справах є абсолютно різними. Таким чином, наведені вище постанови Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, на які посилався скаржник у касаційній скарзі, ухвалені за іншої фактично-доказової бази, а також інших умов застосування правових норм, ніж у справі, яка розглядається, у зв`язку з чим доводи касаційної скарги щодо наявності правових підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції не знайшли підтвердження. Пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними. Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності. Отже, оскільки наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, Суд відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі № 903/220/21 за касаційною скаргою заступника керівника Волинської обласної прокуратури з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України. У зв`язку з тим, що Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження відповідно до положень статті 296 ГПК України, судові витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника та поверненню відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" не підлягають. Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: Касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Волинської обласної прокуратури на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.09.2021 у справі № 903/220/21 закрити. Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає. Головуючий Н. О. Волковицька Судді І. С. Міщенко С. К. Могил

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»