Постанова Західний апеляційний господарський суд № 914/230/21

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 79010, м.Львів, вул.Личаківська,81 _________________________________________________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "15" грудня 2021 р. Справа №914/230/21 Західний апеляційний господарський суд у складі колегії: Головуючого судді: Плотніцького Б.Д. Суддів: Галушко Н.А. Скрипчук О.С. за участю секретаря судового засідання Бондар Н.С. розглянувши матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства ДТЕК Західенерго вих..№82/652 від 26.05.2021 (вх. № 01-05/1910/20 від 01.06.2021) на рішення Господарського суду Львівської області від 28.04.2021 (суддя Яворський Б.І., повний текст рішення складено 11.05.2021) та матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства ДТЕК Західенерго вих..№82/709 від 09.06.2021 (вх. № 01-05/2038/20 від 15.06.2021) на додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 20.05.2021 (суддя Яворський Б.І., повний текст рішення складено 24.05.2021) у справі №914/230/21 за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Промекс 21, м. Харків до відповідача: Акціонерного товариства ДТЕК Західенерго, м. Львів про: стягнення 1 316 325,24 грн. за участю представників сторін: від позивача (в режимі відеоконференції): Пивоварова Р.В. (ордер серія АХ №1056923 від 24.06.2021); від відповідача: не з`явився. ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог та вимог заяви про ухвалення додаткового рішення . Товариство з обмеженою відповідальністю Промекс 21 звернулось до Господарського суду Львівської області з позовною заявою до відповідача Акціонерного товариства ДТЕК Західенерго про стягнення 1'316'325,54 грн. заборгованості за договором поставки № 1378-ЗЭ від 21.11.2018, з яких: 1'179'730,00 грн. основного боргу, 33'604,30 грн. пені, 39'559,53 грн. 3% річних та 63'431,71 інфляційних втрат. У позовній заяві позивач зазначив, що окрім витрат на оплату судового збору позивач очікує понести судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 56'936,20 грн., докази про що будуть надані у порядку ч.8 ст.129 ГПК України. В обґрунтування вимог позовної заяви позивач зазначає, що 21.11.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Промекс 21» та Акціонерним товариством «ДТЕК Західенерго» було укладено договір поставки №1378-ЗЭ, за яким Постачальник ТОВ «Промекс 21» зобов`язалося поставити продукцію у власність Покупця АТ «ДТЕК Західенерго», а АТ «ДТЕК Західенерго» зобов`язувалося прийняти та оплатити в порядку, передбаченому Договором. Однак, грошове зобов`язання з оплати АТ «ДТЕК Західенерго» здійснено не в повному обсязі, через що у останнього перед ТОВ «Промекс 21» виникла заборгованість. За неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань позивачем нараховано 33'604,30 грн. пені, 39'559,53 грн. 3% річних та 63'431,71 інфляційних втрат, які і просить стягнути з відповідача. Крім того, 30.04.2021 позивач подав суду клопотання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, з доказами її надіслання відповідачу (вх.№10409/21). До клопотання долучено копію договору про надання правової допомоги №01/30/11 від 23.12.2020 з додатком №1 до нього від 23.12.2020, опис робіт (наданих послуг) адвокатом, акт здачі-приймання наданих послуг №220 від 28.04.2020, рахунок-фактура №155 від 23.12.2020, №054 від 28.04.2021 та платіжні доручення №7559 від 24.12.2020, №6226 від 29.04.2021, а також докази їх надіслання відповідачу. В клопотанні про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, позивач зазначає, що позовні вимоги позивача задоволено в повному обсязі, розмір витрат, які позивач поніс під час розгляду справи в суді першої інстанції, є співмірним з розміром позовних вимог, складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг. Короткий зміст рішень суду першої інстанції. Рішенням Господарського суду Львівської області від 28.04.2021 позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з Акціонерного товариства ДТЕК Західенерго на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Промекс 21 1 179'730,00 грн. основного боргу, 39'559,53 грн. 3% річних 63'431,71 грн. втрат від інфляції, 33'604,30 грн. пені та 19'744,89 грн. судового збору. При постановленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції прийшов до висновку, що матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості за поставлений позивачем товар за видатковими накладними №РН-0000006 від 17.05.2019, №РН-0000021 від 24.07.2019 та №РН-0000033 від 06.12.2019, на загальну суму 1'179'730,00 грн., тому вимога про стягнення даної суми є правомірною. Окрім того, в матеріалах справа відсутні докази реалізації відповідачем прав, передбачених п. 2.4 та п. 2.7-2.11 договору. Щодо стягнення 33'604,30 грн. пені, 39'559,53 грн. 3% річних та 63'431,71 інфляційних втрат, суд першої інстанції, перевіривши розрахунок 3% річних із врахуванням дати прострочення оплати за кожною видатковою накладною та п.5.4 договору, встановив, що позивач правомірно нарахував 39'559,53 грн. 3% річних. Також, на підставі офіційних відомостей, опублікованих Державною службою статистики України, судом встановлено, що у серпні 2019 року мала місце дефляція, яку позивач вірно врахував у розрахунку інфляційних втрат, здійснивши власний перерахунок, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимога в частині стягнення 63'431,71 грн. інфляційних втрат є обґрунтованою та підлягає задоволенню. Крім того, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, з урахуванням періоду виникнення заборгованості та строку позовної давності на стягнення такої, суд першої інстанції встановив, що такий розрахунок позивачем проведено вірно і стягненню з відповідача підлягає 33'604,30 грн. пені. Додатковим рішення Господарського суду Львівської області від 20.05.2021 у справі №914/230/21 клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Промекс 21» (вх.№10409/21 від 30.04.2021) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу у справі №914/230/21 задоволено повністю, стягнуто з Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промекс 21» 56'936,20 грн. витрат на правову допомогу. Суд першої інстанції при ухваленні додаткового рішення врахував ступінь спірних правовідносин між учасниками судового процесу та прийшов до висновку, що заявлений до відшкодування розмір витрат на правову допомогу не є завищеним у порівнянні із ціною позову, оскільки відповідає критерію реальності, матеріальному (договірного) та процесуальному праву (оскільки висвітлює затрати по роботі адвоката у даній справі) та становить 4,3% від ціни позову. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та аргументи учасників справи. Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Акціонерне товариство «ДТЕК Західенерго» оскаржило рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що судове рішення від 28.04.2021 підлягає частковому скасуванню, оскільки при його прийнятті суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи та неправильно застосував норми матеріального права. Зокрема, апелянт зазначає, що позивачем нараховано відповідачу пеню, з врахуванням граничних 5% від вартості несвоєчасно оплаченої продукції, у розмірі 33 604,30 грн. При цьому, апелянт зазначає, що зменшення суми неустойки є правом суду, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів. Апелянт зазначає, що АТ «ДТЕК Західенерго» в даний час перебуває у важкому фінансовому становищі, що зумовлене невідповідністю тарифів на виробництво електроенергії фактичним затратам та несвоєчасним розрахункам на вироблену електричну енергію. На підтвердження фінансового становища апелянтом долучено до матеріалів справи Звіт про фінансові результати за 2020 рік АТ «ДТЕК Західенерго», відповідно до якого збиток відповідача становить 2,441 млн. грн. Відтак, враховуючи скрутне фінансове становище відповідача, статус відповідача, як основного виробника електричної енергії, що має стратегічне значення для Західного регіону, апелянт просить суд застосувати ч. 3 ст. 551 ЦК України та ч. 1 ст. 233 ГК України та зменшити розмір пені до 1 000 грн. На переконання апелянта, суд першої інстанції у рішенні від 28.04.2021 вирішив стягнути пеню в повному обсязі в розмірі 33 604,30 грн, чим неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи та неправильно застосував норми матеріального права. А тому, рішення Господарського суду Львівської області від 28.04.2021 підлягає частковому скасуванню, а саме на суму 32 604,30 грн нарахованої до стягнення пені. Крім того, апелянт не погоджується з додатковим рішенням Господарського суду Львівської області від 20.05.2021 та зазначає, що таке підлягає частковому скасуванню. Апелянт зазначає, що АТ «ДТЕК Західенерго» заперечує проти розміру суми судових витрат на професійну правничу допомогу, заявленої до відшкодування ТОВ «Промекс 21». Апелянт вказує, що при винесенні додаткового рішення від 20.05.2021 суд першої інстанції не врахував клопотання позивача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, чим прийняв неправомірне додаткове рішення. Апелянт переконаний, що справа не є складною, оскільки стосується стягнення коштів за укладеним господарським договором, заперечень відповідача на позов не було, представник позивача фізично у судових засіданнях Господарського суду Львівської області не брав, у клопотанні позивача відсутнє посилання на час, який витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт. Відтак, апелянт просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 20.05.2021 у справі №914/230/21 та прийняти нове, яким зменшити розмір суми судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката до 2 500 грн. У відзиві на апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Львівської області від 28.04.2021 у справі №914/230/21 позивач зазначає, що заперечує проти вимог, аргументів та міркувань апелянта, вважає останні безпідставними, невмотивованими та такими, що не ґрунтуються на законі, що свідчить про необхідність відмови у задоволенні апеляційної скарги. Позивач вказує, що у своїй апеляційній скарзі відповідач не оспорює жодної із позовних вимог позивача, окрім вимоги про стягнення нарахованої пені на суму основного зобов`язання (боргу). Більше того, відповідач оспорює навіть не сам факт стягнення з нього пені, а саме її розмір. Він вважає, що стосовно нього існують виключні (виняткові) обставини, які надають право господарському суду на застосування приписів ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст.. 233 ГК України, а саме можливість зменшити розмір неустойки через її надмірність (значне перевищення розміру збитків). Однак, позивач не погоджується з таким твердженням відповідача та звертає увагу суду на те, що ані у відзиві на позов (який відповідач взагалі не подав), ані у будь-яких інших процесуальних документах у суду першої інстанції відповідач не заявляв клопотання про зменшення розміру неустойки, а відтак, його заявлення лише на стадії апеляційного провадження без будь-яких поважних причин такого незаявлення під час розгляду справи в суді першої інстанції є протиправним, а саме клопотання не підлягає задоволенню з огляду на положення процесуального закону про межі апеляційного розгляду. Позивач зазначає, що фактично стягнений за рішенням суду розмір неустойки становить лише 2,8% суми основного боргу за договором, а відповідач без наведення жодного мотивування просить суд апеляційної інстанції зменшити розмір неустойки аж на 97%, що істотним чином порушує права та законні інтереси позивача та його законні сподівання, зокрема, щодо добросовісності відповідача як контрагента. Позивач наголошує, що боржник жодних дій щодо добровільного погашення боргу, під час розгляду справи у суду першої інстанції та після ухвалення рішення суду першої інстанції, не вчиним, жодних платежів не здійснив, що так само вказує на його несумлінність та свідчить не на користь того, що у цій ситуації можливе зменшення розміру неустойки. Таким чином, позивач переконаний, що аргументи, доводи, міркування відповідача, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не базуються на законі, а саме рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та вмотивованим. Тому, позивач вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції має бути залишеним без змін. У відзиві на апеляційну скаргу на додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 20.05.2021 у справі №914/230/21 позивач зазначає, що вважає аргументи апелянта, які викладені в апеляційній скарзі, безпідставними, невмотивованими та такими, що не ґрунтуються на законі, що свідчить про необхідність відмови у задоволенні апеляційної скарги. В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу є нерозумним, необґрунтованим та надмірним, а відтак розмір заявленої до відшкодування суми витрат на професійну правничу допомогу підлягає зменшенню. Однак, позивач з такою позицією відповідача не погоджується та зазначає, що із сукупності наданих документів можна чітко та повно встановити суть (зміст) наданої правової допомоги, та дійти висновку про її розумність та збалансованість (баланс між оплаченою сумою та досягнутим результатом). На переконання позивача, посилання апелянта на те, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критеріям розумності та не є співмірними із складністю справи та виконаними адвокатом роботами, не підтверджені жодними доказами, по суті є просто загальними фразами, не підтверджені жодними доказами. Відтак, позивач просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити додаткове рішення суду першої інстанції без змін. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 25.06.2021 (головуючий-суддя Мирутенко О.Л., судді: Галушко Н.А. та Скрипчук О.С.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства ДТЕК Західенерго на рішення Господарського суду Львівської області від 28.04.2021 у справі №914/230/21. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 17.06.2021 (головуючий-суддя Мирутенко О.Л., судді: Галушко Н.А. та Скрипчук О.С.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства ДТЕК Західенерго на додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 20.05.2021 у справі №914/230/21. Розпорядженням керівника апарату суду №610 від 13.09.2021 у зв`язку зі звільненням головуючого судді Мирутенка О.Л. призначено проведення повторного автоматизованого розподілу даної справи. Відповідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.09.2021 вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Плотніцького Б.Д., суддів Галушко Н.А. та Скрипчук О.С. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 20.09.2021 справу №914/230/21 прийнято до провадження колегією суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Плотніцького Б.Д., суддів Галушко Н.А. та Скрипчук О.С. та об`єднано розгляд апеляційних скарг Акціонерного товариства ДТЕК Західенерго вих..№82/652 від 26.05.2021 (вх. № 01-05/1910/20 від 01.06.2021) на рішення Господарського суду Львівської області від 28.04.2021 та Акціонерного товариства ДТЕК Західенерго вих..№82/709 від 09.06.2021 (вх. № 01-05/2038/20 від 15.06.2021) на додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 20.05.2021 у справі №914/230/21, в одне провадження для спільного розгляду. Подальший рух справи викладено в ухвалах апеляційного суду. Так, ухвалою від 26.11.2021 розгляд справи призначено на 15.12.2021 об 10 год 20 хв. У судовому засіданні 15.12.2021 представник позивача, яка приймала участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, заперечила проти доводів апеляційних скарг, надала усні пояснення та просила залишити апеляційні скаргу без задоволення, а рішення та додаткове рішення суду першої інстанції без змін. Відповідач в судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив, в судове засідання викликався неодноразово. Відповідно до ч. 1 та п.п. 2, 10, 11 ч. 3 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами; Відповідно до ч.1, 2 ст.42 ГПК України учасники справи мають право: 1) ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; 2) подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; 3) подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; 4) ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти; 5) оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках; 6) користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами. Учасники справи зобов`язані: 1) виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; 2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; 3) з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; 4) подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; 5) надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; 6) виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; 7) виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом. В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див. рішення Суду у справі "Шульга проти України", пункт 28, № 16652/04, від 02.12.2010). Неможливість суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Європейської конвенції з прав людини (рішення ЄСПЛ від 08 листопада 2005 року у справі № 36655/02 «Смірнова проти України», рішення ЄСПЛ від 27 квітня 2000 року у справі № 30979/96 «Фрідлендер проти Франції» (Frydlender v. France)). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30 листопада 2006 року у справі «Красношапка проти України»). Тобто, саме суд з метою запобігання зловживанням правами, активно забезпечує справедливий баланс використання учасниками процесу своїх прав і обов`язків, що не спростовує принцип змагальності сторін. Як вбачається з матеріалів справи, апелянт неодноразово викликався в судові засідання, однак до суду не з`явився. Саме АТ «ДТЕК Західенерго»» було ініціатором оскарження рішення, вважаючи, що його права були порушені, в подальшому свідомо нехтувало своїми процесуальними правами та обов`язками, не з`являючись у судові засідання та не забезпечуючи участі повноважних представників. Касаційний господарський суд при прийнятті рішення по справі № 910/33054/ 15 від 14.02.2018 висловив правову позицію, яка є протилежною до раніше прийнятих правових позицій ВГСУ (справа № 911/4241/15 від 10.10.2017), а саме: сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. А тому, неявка в судові засідання апелянта, як ініціатора судового процесу, порушує право іншої сторони, а саме позивача, на розгляд справи у розумні строки. Відповідно до ч.12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач/апелянт неодноразово, повідомлявся про розгляд справи, крім процесуальних прав, сторони мають і процесуальні обов`язки, а відтак колегія суддів вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутності відповідача/апелянта. Під час розгляду справи відводів суддям та секретарю судового засідання в порядку ст.ст. 35, 36, 37 ГПК України від учасників судового процесу не надходило. Судове засідання фіксувалось за допомогою технічних засобів звукозапису, згідно зі ст. 222 ГПК України та відбувалось в режимі відеоконференції, у відповідності до ст.. 197 ГПК України. Обставини справи встановлені судами першої та апеляційної інстанції. 21 листопада 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Промекс 21 та Акціонерне товариство ДТЕК Західенерго уклали договір поставки №1378-ЗЭ, за умовами якого постачальник (позивач) зобов`язується поставити у власність покупця продукцію і/або обладнання виробничо-технічного призначення, відводи, труби вигнуті в асортименті, кількості, у терміни, за ціною і з якісними характеристиками, погодженими сторонами в даному договорі та специфікаціях, що є невід`ємними частинами договору. Покупець зобов`язується прийняти і оплатити поставлену у його власність продукцію у відповідності до умов даного договору (п.1.2 договору). Якість і комплектність кожного виду продукції, що постачається, повинна відповідати нормам, стандартам якісних характеристик і технічним вимогам, визначеними чинними нормативними актами України і умовами даного договору. Продукція, що постачається за даним договором, повинна бути новою, якщо інше не обумовлено в специфікаціях до даного договору (п.1.2 договору). Відповідно до п.4.1 договору поставка продукції здйснюється партіями в асортименті, кількості, за ціною, з якісними характеристиками і в терміни, погоджені стронами у специфікаціях до даного договору. Умови поставки продукції визначені в п.4.2, 4.3, 4.5 та п.4.6 договору. Датою поставки визначається дата, вказана представником покупця на відповідних товаросупровідних документах, пред`явлених постачальником. Право власності на продуцію, ризики втрати або пошкодження продукції переходять від постачальника до покупця з дати поставки продукції (п.4.8 та п.4.10 договору). Пунктом 5.1 договору встановлено, що загальна ціна договору визначається загальною сумою усіх специфікацій, які є невід`ємною частиною договору. Згідно п.5.4 договору розрахунки за поставлену постачальником продукцію проводяться покупцем шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на поточний рахунок постачальника упродовж 5 календарних днів після настання строку на 60 (шістдесятий) календарний день з дати поставки відповідної продукції на підставі отриманого покупцем рахунку та за умови надання постачальником належним чином оформленої податкової накладної, а також документів, передбачених розділом 4 цього договору і відповідної специфікації до договору. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця. У разі прострочення оплати продукції, покупець, за письмовою вимогою постачальника, сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення оплати від вартості невчасно оплаченої продукції, однак не більше 5% від вартості невчасно оплаченої продукції (п.6.8 договору). Строк дії договору визначений п.8.1: цей договір може бути скріплений печатками сторін, набирає чинності з дня його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2019 року, а в частині виконання зобов`язань - до повного виконання сторонами своїх грошових зобов`язань. Позивач стверджує, що на виконання умов договору за специфікацією від 21.02.2019 сторонами було погоджено поставку партії товару на загальну суму 1'664'040,00 грн. Товар позивачем передано у повному обсязі, що підтверджується видатковими накладними №РН-0000005 та №РН-0000006 від 17.05.2019, які підписані сторонами без зауважень. Одночасно із видатковими накладними постачальником було надано покупцеві товарно-транспортні накладні №001011 від 17.05.2019 та №001012 від 17.05.2019 і рахунки-фактури №СФ-0000003 та №СФ-0000004 від 17.05.2019, а також документи, що підтверджують належну якість товару. Крім того, постачальником було належним чином складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №2 та №3 від 17.05.2019 за фактом поставки товару. Продукція за видатковою накладною №РН-0000005 оплачена відповідачем повністю, а за накладною №РН-0000006 від 17.05.2019 (рахунок-фактура № СФ-0000004 від 17.05.2019) - частково, на суму 622'910,00 гри., залишок заборгованості складає 475'630,00 грн. У подальшому сторонами підписано специфікацію від 07.06.2019 на поставку партії продукції на загальну суму 249'300,00 грн. та Специфікацію від 04.07.2019 року на суму 454'800,00 грн. Продукцію передано відповідачу за видатковими накладними №РН-0000021 від 24.07.2019 та №РН-0000033 від 06.12.2019. Разом з видатковими накладними покупцеві надано товарно-транспортні накладні №001017 від 24.07.2019 і №21/23 від 06.12.2019 та рахунки-фактури №СФ-0000019 від 23.07.2019, №СФ-0000030 від 06.12.2019, а також документи, що підтверджують якість товару. Крім того, за фактом поставки товару складено та зареєстровано податкову накладну №1 від 24.07.2019 та №3 від 06.12.2019. Продукція, передана за вказаними накладними, не оплачена. На виконання своїх зобов`язань за договором відповідач оплати не здійснив, тому 13.01.2021 позивачем на адресу відповідача скеровувалась претензія із вимогою оплати вказаної заборгованості, проте така залишена без відповіді та задоволення. Норми права та висновки, якими суд апеляційної інстанції керувався при прийнятті постанови. Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Згідно з положеннями статей 74, 76, 77 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Предметом апеляційного оскарження є рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимог про стягнення неустойки, та додаткове рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді першої інстанції. Таким чином, суд апеляційної інстанції переглядає оскаржене рішення від 28.04.2021 в межах доводів апеляційної скарги АТ «ДТЕК Західенерго» та лише в частині стягнення неустойки та додаткове рішення суду першої інстанції від 20.05.2021 щодо правомірності стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи і заперечення, які наведені в апеляційних скаргах та відзивах на апеляційні скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального та дотримання норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. За приписами частини першої статті 230 ГК України, пункту 3 частини першої статті 611 ЦК України, у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня). Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України). Відповідно до п.6.8 договору у разі прострочення оплати продукції, покупець, за письмовою вимогою постачальника, сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення оплати від вартості невчасно оплаченої продукції, однак не більше 5% від вартості невчасно оплаченої продукції. Враховуючи порушення відповідачем умов п.5.4 договору позивачем заявлена до стягнення з відповідача суми пені в сумі 33 604,3 грн. У разі порушення зобов`язання відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди. Відповідно ч. 6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Статтею 258 ЦК встановлено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (ч.1 ст.259 ЦК України). Судом встановлено, що договором не передбачено збільшення строку позовної давності щодо вимог про стягнення пені. У постанові Верховного Суду України від 08.02.2017 у справі № 3-1217гс16 відзначено, що правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється окремо за кожний день (місяць) нарахування пені. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права. Положення глави 19 Цивільного кодексу України про строки позовної давності підлягають застосуванню з урахуванням особливостей, передбачених частиною шостою статті 232 ГК України, а тому: 1) якщо господарська санкція нараховується за кожен день прострочення на відповідну суму, то позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється окремо за кожний день прострочення. Право на позов про стягнення такої санкції за кожен день прострочення виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права; 2) з огляду на те, що нарахування господарських штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, то строк позовної давності спливає через рік від дня, за який нараховано санкцію. Положення статті 266, частини другої статті 258 ЦК України про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду у межах строку позовної давності за основною вимогою, до господарських санкцій не застосовується. Нарахування пені в сумі 10 864,30 грн відповідно до специфікації від 07.06.2019 та в сумі 22 740 грн відповідно до специфікації від 04.06.2019, позивачем здійснено з урахуванням ч. 6 ст. 232 ГК України та спеціального стоку позовної давності за ч. 2 ст. 258 ЦК України, у зв`язку з чим позов у цій частині обґрунтований і відповідає чинному законодавству. Колегія суддів перевірила здійснені позивачем розрахунки та вважає його арифметично вірними, отже місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності достатніх правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 33 604,30 грн пені. Таким чином, місцевий господарський суд цілком правомірно задовольнив позовні вимоги в повному обсязі. Відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що АТ «ДТЕК Західенерго» в даний час перебуває у важкому фінансовому становищі, що зумовлене невідповідністю тарифів на виробництво електроенергії фактичним затратам та несвоєчасним розрахункам на вироблену електричну енергію. Відтак, враховуючи скрутне фінансове становище відповідача, статус відповідача, як основного виробника електричної енергії, що має стратегічне значення для Західного регіону, апелянт просить суд застосувати ч. 3 ст. 551 ЦК України та ч. 1 ст. 233 ГК України та зменшити розмір пені до 1 000 грн. Однак колегія суддів вважає такі твердження необґрунтованими, зважаючи на таке. Як свідчать матеріали справи, під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем не було заявлено клопотання про зменшення суми пені, та перед судом таке питання не ставилося. Питання щодо зменшення розміру суми пені було порушено відповідачем лише при поданні апеляційної скарги. При цьому, у зв`язку із поставленим в апеляційній інстанції питанням про зменшення розміру штрафних санкцій, відповідач заявив клопотання про долучення до матеріалів справи доказу, що перелічені в додатку до цієї апеляційної скарги, який підтверджує фінансове становище відповідача, а саме Звіт про фінансові результати за 2020 рік АТ «ДТЕК Західенерго», відповідно до якого збиток відповідача становить 2,441 млн. грн. Колегія суддів, розглянувши вказане клопотання, не знаходить підстав для його задоволення, зважаючи на таке. Статтею 269 ГПК України встановлено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Відповідності до вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом увипадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів. Як свідчать матеріали справи, під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем не був поданий відзив на позов, не було заявлено клопотання про зменшення суми штрафних санкцій, та перед місцевим господарським судом таке питання не ставилося, а було заявлено відповідачем лише при поданні апеляційної скарги. Крім того, частинами 1, 3 статті 80 ГПК України встановлено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Згідно зі статтею 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів. Таким чином, чинна редакція ГПК України не передбачає можливості подання доказів, заяв (клопотань) з процесуальних питань та по суті справи на стадії розгляду справи по суті. З матеріалів справи вбачається, що відповідач ухвалу суду першої інстанції про відкриття провадження отримав 04.02.2021, що підтверджується роздруківкою відстеження поштового відправлення із відомостей на офіційному сайті АТ Укрпошта (штрих-кодовий ідентифікатор №7901413710688). Протягом усього строку підготовчого провадження, під час проведення судових засідань, відповідач не виконав вимоги ухвал суду та не скористався своїми процесуальними правами, в тому числі щодо заявлення клопотання про зменшення штрафних санкцій та надання відповідних доказів в його обґрунтування . Доказів же того, що відповідачу судом першої інстанції не було надано можливості у встановленому ГПК України порядку подати заяву про зменшення розміру штрафних санкцій матеріали справи не містять. Таким чином, доданий до апеляційної скарги доказ, яким відповідач обґрунтовує важке фінансове становище, а саме Звіт про фінансові результати за 2020 рік АТ «ДТЕК Західенерго», судом не приймаються до уваги. Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Відповідно до частини 1 статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії. При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на досліджених доказах та на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, фактично стягнений за рішенням суду розмір неустойки становить лише 2,8% суми основного боргу за договором, а докази про важке фінансове становище суду першої інстанції надані не були. Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для захисту прав ТОВ «Промекс 21» на стягнення неустойки та перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, з урахуванням періоду виникнення заборгованості та строку позовної давності на стягнення такої, суд першої інстанції вірно встановив, що такий розрахунок позивачем проведено правильно і стягненню з відповідача підлягає 33'604,30 грн. пені. Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що, приймаючи рішення про задоволення позову, місцевий господарський суд всебічно, повно і об`єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та прийняв рішення, яке відповідає вимогам закону та обставинам справи. Щодо апеляційної скарги на додаткове рішення , то колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно п.1 ч.3 ст.123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. За положеннями ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Частиною 2 ст. 126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Крім того, п.2 ч. 2 ст.126 ГПК України встановлено, що розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Відповідно до п.1 ч.2 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Згідно з ч. ч. 4, 5 ст. 129 ГПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Згідно з ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. За положеннями ч.3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що справа не є складною, оскільки стосується стягнення коштів за укладеним господарським договором, заперечень відповідача на позов не було, представник позивача фізично у судових засіданнях Господарського суду Львівської області не брав, у клопотанні позивача відсутнє посилання на час, який витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт. Крім того, апелянт вказує, що при винесенні додаткового рішення від 20.05.2021 суд першої інстанції не врахував клопотання позивача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката. Однак, колегія суддів не погоджується з такими доводами апелянта з огляду на наступне. Щодо посилання апелянта на те, що сума стягнення витрат на професійну правничу допомогу завищена, неспівмірна та не відповідає складності справи, то колегія суддів зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що позивачем документально підтверджено суму витрат на професійну правничу допомогу, які позивач поніс під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції. Зокрема, позивачем надано копію договору про надання правової допомоги №01/30/11 від 23.12.2020, укладеного між позивачем (клієнт) та Адвокатським об`єднанням «Кролевецький та партнери», відповідно до п.1.1 якого об`єднання здійснює на платній основі надання клієнту правової допомоги щодо представництва інтересів клієнта у стягнення заборгованості з АТ «ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО» за договором №1378-ЗЭ від 21.11.2018. Гонорар визначається у додатках до договору як фіксована сума за певний вид послуги або сукупна вартість відпрацьованого в інтересах клієнта часу (п.3.2 договору). Згідно п.3.4 договору надання правової допомоги оформляється звітом про надану правову допомогу (актом здачі-приймання наданих послуг). Додатком 1 до договору сторони погодили надання правової допомоги у наступному обсязі: ознайомлення з первинними бухгалтерськими документами, що підтверджують заборгованість АТ «ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО» перед клієнтом за договором №1378-ЗЭ від 21.11.2018 (договором, накладними, товарно-транспортними накладними, довіреностями та іншими документами, що підтверджують заборгованість) та формування доказової бази; складання позовної заяви, здійснення розрахунків штрафних санкцій, направлення позовної заяви з додатками до суду; складання та подання необхідних процесуальних документів (клопотань, пояснень, відповіді на відзив тощо); представництво інтересів клієнта у судових засіданнях по справі та отримання рішення суду першої інстанції. Також сторони погодили розмір гонорару за надану правову допомогу у розмірі 2'000,00 дол. США, що еквівалентно 56'936,20 грн. Договором передбачено, що клієнт здійснює оплату послуг за надання правової допомоги, визначеної п.п.1-3 додатку №1 до цього договору у наступному порядку: 50% суми, визначеної в додатках до договору фіксованої суми, на умовах попередньої оплати протягом 5 (п`яти) днів з дати укладення цього договору та 50% суми, визначеної в додатку до договору фіксованої суми, протягом 120 (ста двадцяти) календарних днів з дати укладення цього договору (п.3.5 договору). Зі змісту наведених положень договору та додатку до нього випливає, що сторонами погоджено розмір послуг адвоката у фіксованому розмірі. Матеріалами підтверджується, що 24.12.2020 позивачем здійснено попередню оплату за договором у розмірі 28'468,10 грн. ТзОВ «ПРОМЕКС 21» рахунок-фактура №155 від 23.12.2020 та платіжне доручення №7559 від 24.12.2020 долучено до матеріалів справи. Решту 50% суми гонорару сплачено 29.04.2021 (рахунок-фактура №054 від 28.04.2021 та платіжне доручення № 6226 від 24.12.2020 знаходяться в матеріалах справи). Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу. Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 ГПК України). Як вбачається з матеріалів справи, 11.05.2021 відповідач подав клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 2'500,00 грн., у якому зазначив, що справа є типовою у господарських правовідносинах і не складає великих затрат часу та не вимагає особливих навиків, акт здачі-приймання послуг від 28.04.2021 не містить посилання на витрачений час за кожним видом правової допомоги адвокатом та його часової ставки. Зазначений у додатку №1 до договору вид робіт (ознайомлення з первинними документами) входить у підготовку позовної заяви, а оплата за отримання судового рішення є надуманою. Вказує також, що товариство перебуває у скрутному матеріальному становищі, оскільки збитки відповідача становлять 2,4 млн.грн., у підтвердження чого долучив звіт про фінансові результати за 2020 рік. Вказане клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 2'500,00 грн суд першої інстанції розглянув та зазначив, що фактично посилання відповідача на те, що понесені позивачем витрати на професійну правничу правову допомогу є завищеними та такими, що не відповідають складності даної справи та витраченим часом на конання наданих послуг, по суті є лише висловлюваннями. При вирішенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд першої інстанції, враховуючи ступінь спірних правовідносин між учасниками судового процесу, прийшов до висновку, що заявлений до відшкодування розмір витрат на правову допомогу не є завищеним у порівнянні із ціною позову, оскільки відповідає критерію реальності, матеріальному (договірному) та процесуальному праву (оскільки висвітлює затрати по роботі адвоката у даній справі), становить 4,3% від ціни позову. Як вбачається з матеріалів справи, представництво ТОВ «Промекс 21» здійснювалось адвокатом Пивоваровою Р.В. на підставі ордеру про надання правової допомоги АХ№1036712 від 15.01.2021 та свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю №1982 від 23.03.2016. Представник позивача щодо стягнення 1'316'325,54 грн. заборгованості за договором поставки № 1378-ЗЭ від 21.11.2018 брала участь у п`яти засіданнях в режимі відеоконференції із застосуванням власних технічних засобів. Позовна заява, розрахунок ціни позову, заперечення проти прийняття зустрічного позову, додаткові пояснення щодо клопотання про зупинення провадження підписані адвокатом Пивоваровою Р.В. Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної у рішенні від 30.09.2009 № 23-рп/2009 у справі про правову допомогу, правова допомога - це юридичні (правові) послуги, а адвокатура є лише одним з суб`єктів, що надають в Україні правничу професійну допомогу. Правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Крім того, в ухвалі від 04.11.2019 у справі 9901/264/19 зазначена наступна

позиція Верховного суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, а саме, пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI). Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності є: 1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; 2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; 3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; 4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні; 5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; 6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; 7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана ВРУ; 8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом. З огляду на вищенаведене, колегія суддів зазначає, що позивачем надано належні докази в підтвердження його витрат на оплату послуг адвоката в суді першої інстанції. Матеріали справи свідчать про те, що місцевий господарський суд ухвалив оскаржуване додаткове рішення з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права. Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних рішення та додаткового рішення не знайшло свого підтвердження, в зв`язку з чим підстави для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових рішеннь відсутні. Приписами ст. 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами. Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції виходить з того, що Європейським судом з прав людини у рішенні Суду у справі «Трофимчук проти України» № 4241/03 від 28.10.2010 зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін. Наведені апелянтом в апеляційних скаргах доводи, не спростовують правомірність висновків, викладених в оскаржуваних рішеннях суду першої інстанції. У відповідності до ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що доводи апеляційних скарг не спростовують висновоки місцевого господарського суду, тому підстав для їх задоволення не має, оскаржувані рішення та додаткове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. З огляду на вищенаведене, Західний апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційних скарг АТ «ДТЕК Західенерго», зміни чи скасування рішення Господарського суду Львівської області від 28.04.2021 та додаткового рішення Господарського суду Львівської області від 20.05.2021 у справі №914/230/21. Порушень норм процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування оскаржуваних рішенн суду першої інстанції у даній справі, судовою колегією не встановлено. Судові витрати. У зв`язку з залишенням апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд на підставі ст. 129 ГПК України дійшов до висновку про покладення на апелянта витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги. Керуючись ст. 86, 129, 236, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Акціонерного товариства ДТЕК Західенерго вих..№82/652 від 26.05.2021 (вх. № 01-05/1910/20 від 01.06.2021) та Акціонерного товариства ДТЕК Західенерго вих..№82/709 від 09.06.2021 (вх. № 01-05/2038/20 від 15.06.2021) залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 28.04.2021 та додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 20.05.2021 у справі №914/230/21 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд справи в апеляційному порядку покласти на апелянта.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до суду касаційної інстанції визначені ст. ст. 287-289 ГПК України. Повний текст постанови виготовлено та підписано 23.12.2021 Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua. Головуючий суддя Плотніцький Б.Д. Суддя Галушко Н.А. Суддя Скрипчук О.С.