Постанова Тернопільський апеляційний суд № 595/1636/21

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 595/1636/21Головуючий у 1-й інстанції Созанська Л.І. Провадження № 33/817/714/21 Доповідач - Ваврів І.З. Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 23 грудня 2021 р. Суддя Тернопільського апеляційного суду Ваврів І.З. з участю: розглянувши справу про адміністративне правопорушення щодо за апеляційною скаргою адвоката Пасічника А.З.., в інтересах особи, яку притягнута до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , на постанову Бучацького районного суду Тернопільської області від 30 листопада 2021 року, в с т а н о в и в: Постановою Бучацького районного суду Тернопільської області від 30 листопада 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 гривень в дохід держави, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Як визнав суд, 22 жовтня 2021 року о 20 год 25 хв в с. Бертники Чотківського району водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ДВ 244 АТ, д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд проводився на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Драгер, результати огляду становлять 0,44 проміле, чим порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення. В апеляційній скарзі захисник особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, адвокат Пасічник А.З. вважає, що суд прийняв рішення про притягнення до адміністративної відповідальності передчасно, за відсутності на те достатніх доказів вини ОСОБА_1 . Вказує, що суд у цій справі взяв на себе обов`язок обвинувачення і дійшов висновків, що не підтверджуються доказами у справі, встановив обставини, які є неоднозначними та керувався припущеннями щодо імовірності тієї чи іншої події. На думку апелянта, відеозаписи, що долучені до матеріалі справи є недопустимими доказами, оскільки створені за допомогою мобільного телефону, а не бодікамери поліцейського. Звертає увагу, що у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено технічний прилад, за допомогою якого здійснено відеозаписи, долучені до справи. Посилаючись на приписи Закону України Про національну поліцію та Інструкцію із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом МВС від 18.12.2018 року № 1026, стверджує, що жодною нормою матеріального права не передбачено застосування працівником поліції мобільного телефону для фіксації факту порушення Правил дорожнього руху. Тому, апелянт вважає, що за відсутності належної відеофіксації адміністративного правопорушення працівники поліції повинні були залучити до процедури огляду ОСОБА_1 двох свідків. Зазначає про відсутність доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом, у зв`язку з чим не було підстав залучати його до процедури огляду на стан сп`яніння. Також вказує на порушення працівниками поліції порядку проведення огляду на стан сп`яніння, оскільки ОСОБА_1 не було запропоновано пройти огляд в медичному закладі. Просить скасувати постанову Бучацького районного суду Тернопільської області від 30 листопада 2021 року відносно ОСОБА_1 та закрити провадження у справі на підставі п.1 ст.247 КУпАП за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. В судове засідання апелянт не з`явився, однак повідомив апеляційний суд про можливість розгляду справи без його участі. Дослідивши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, приходжу до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного. Згідно зі ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. З`ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст.251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд, з урахуванням вимог ст.252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Цих вимог закону суд першої інстанції, розглядаючи матеріали про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , не дотримався. Як слідує з постанови Бучацького районного суду Тернопільської області від 30 листопада 2021 року, в обґрунтування доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, суд першої інстанції зазначив наступні докази: протокол про вчинення адміністративного правопорушення ААБ № 093251 від 22 жовтня 2021 року; - письмове пояснення ОСОБА_1 , викладені ним в протоколі та додане до протоколу; - результат тесту № 140 на алкоголь від 22 жовтня 2021 року, проведеного приладом «Dragеr Alcotest 6810» № ARМК-0256, згідно якого у ОСОБА_1 виявлено 0,44 %о (проміллє) алкоголю; - відеозаписом події. Проте, аналіз цих доказів судом апеляційної інстанції, свідчить про недотримання судом першої інстанції положень ст.ст.251, 252 КУпАП, які регламентують загальний порядок оцінки доказів органом, що здійснює розгляд справи про адміністративне правопорушення. Поклавши ці докази в основу свого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, суд першої інстанції не врахував, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами. Аналіз матеріалів справи дає підстави для висновку, що місцевий суд не дотримався цих приписів закону, оскільки належним чином не дослідив докази вини особи. Так, відповідно до ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Така постанова повинна містити найменування органу (посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити, крім іншого, відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався). У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 15 листопада 2018 року в рамках справи № 524/5536/17, адміністративне провадження №К/9901/1403/17 зроблено правовий висновок, що відеозапис, поданий поліцією на підтвердження факту порушення водієм правил дорожнього руху, не може вважатися належним доказом у зв`язку з тим, що оскаржувана постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не містить посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено даний відеозапис. Як убачається з матеріалів справи, в постанові Бучацького районного суду Тернопільської області від 30 листопада 2021 року, якою ОСОБА_1 визнано винним та притягнуто адміністративної відповідальності, міститься вказівка лише про факт проведення відеозапису, однак відсутні відомості про технічний засіб, за допомогою якого здійснено даний відеозапис. Відсутні такі відомості і у протоколі про адміністративне правопорушення, що нівелює доказове значення наданих відеозаписів. Окрім того, системний аналіз приписів п.9 ч.1 ст.31 та ст.40 Закону України Про національну поліцію щодо застування працівниками поліції таких превентивних заходів, як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функцію фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, а також положень Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом МВС України від 18.12.2018 року № 1026, дає підстави для висновку про визначення чіткого переліку пристроїв, з допомогою яких поліції надано право проводити відеофіксацію, та не надає право поліцейським здійснювати відеофіксацію власними мобільними пристроями. Таким чином, доводи сторони захисту про відсутність як доказу належної відеофіксації правопорушення є обґрунтованими. За змістом ч.2 ст.266 КУпАП під час проведення огляду осіб на стан алкогольного сп`яніння поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Як встановлено судом апеляційної інстанції, огляд працівниками поліції водія ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння не зафіксовано належним чином за допомогою технічних засобі відеозапису та проведено такий огляд без присутності свідків. Відповідно до ч.5 ст.266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. Оскільки вказані обставини є підставою для скасування судового рішення, апеляційний суд не дає оцінку іншим доводам апелянта, викладених в апеляційній скарзі. З урахуванням наведеного, вважаю, що висновки суду першої інстанції, в силу неповноти проведеного судового розгляду, містять істотні суперечності щодо наявності в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, за якою його Бучацьким районним судом притягнуто до адміністративної відповідальності. За змістом ст.62 Конституції України обвинувачення особі не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитись на її користь. Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Враховуючи, що у матеріалах справи відсутні достатні докази, які б беззаперечно свідчили про вчинення ОСОБА_1 дій, вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення, який розглядався судом першої інстанції, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а відтак провадження по справі відносно нього підлягає закриттю на підставі п.1 ст.247 КУпАП. Керуючись ст.294 КУпАП, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , адвоката Пасічника А.З. задовольнити. Постанову Бучацького районного суду Тернопільської області від 30 листопада 2021 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адмінправопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП скасувати та закрити провадження в справі на підставі п. 1 ст.247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя