Постанова 4811 № 463/5746/18

Справа № 463/5746/18 Головуючий у 1 інстанції: Леньо С.І. Провадження № 22-ц/811/2644/21 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П. Провадження № 22-ц/811/2645/21 Категорія справи:8 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 листопада 2021 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Цяцяка Р.П., суддів Ванівського О.М. та Шеремети Н.О., за участю: секретаря Симця В.І.; позивачки ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 та його представника адвоката Сьоми І.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Личаківського районного суду міста Львова від 01 червня 2021 року та апеляційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Личаківського районного суду міста Львова від 17 червня 2021 року, В С Т А Н О В И В: У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, в кінцевій редакції позовних вимог якого просила суд ухвалити рішення, яким визнати об`єктом права спільної сумісної власності подружжя об`єкт незавершеного будівництва - житловий будинок з добудовою та надбудовою мансардного поверху і гаражем у АДРЕСА_1 загальною площею 168,6 кв.м. (в подальшому «спірний об`єкт незавершеного будівництва»). Просила здійснити розподіл спільного майна подружжя, визнавши за позивачкою право власності на 1/2 частки зазначеного будинковолодіння та на 3/8 його частки, а загалом право власності на 7/8 частин спірного об`єкта незавершеного будівництва з правом подальшої реєстрації та визнати за відповідачем право власності на 1/8 частин вказаного об`єкта незавершеного будівництва. Також просила визнати за позивачкою право власності на 7/8 частин земельних ділянок кадастровий номер 4610160300:02:004:0149 площею 0,0294 га і кадастровий номер 4610160300:02:004:0148, а за відповідачем визнати право власності на 1/8 частин цих земельних ділянок. Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що позивачка з 12.12.2006 року перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 13.09.2018 року. Від шлюбу сторони мають двох синів: ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідно. За період шлюбу, а саме - 19.03.2012 року, відповідач приватизував земельну ділянку на АДРЕСА_2 , кадастровий номер 4610160300:02:004:0102, площею 0,0682 га, яка в подальшому була розділена на дві земельні ділянки, які і є предметом спору. Сторони розпочали будівництво будинку на вказаній земельній ділянці і 07.06.2012 року від імені відповідача було подано повідомлення про початок виконання будівельних робіт, а надалі отримано технічний паспорт на будинок. Будинок з надбудовою і гараж не введені в експлуатацію та вважаються об`єктом незавершеного будівництва, хоча у 2013 року вони вселились і постійно проживали в ньому. Будівництво здійснювалось за особисті кошти позивачки, однак спільними з відповідачем зусиллями, який організовував здійснення будівельних робіт. Оскільки для будівництва було використано її особисті кошти, просить визнати за нею право власності на 1/2 частку будинковолодіння. Іншу частину спірного будинковлодіння просить поділити, при цьому - з відступом від засад рівності часток, оскільки відповідач ухиляється від утримання дітей, має заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 20 000 грн., застосовує домашнє насильство, виганяє їх із жила, створює нестерпні умови проживання. Тому просить поділити 1/2 частку спірного будинковолодіння шляхом визнання за нею права власності на 2/3 його частки від 1/2 частки. Загалом, просить визнати за нею право власності на 7/8 частки будинковолодіння, а за відповідачем на 1/8 частки. Оскільки земельна ділянка із об`єктом незавершеного будівництва становить цілісний майновий об`єкт, пропорційно частці від будинку просить також визнати за нею право власності на 7/8 часток земельної ділянки, на якій розташований спірний будинок і яка в кінцевому була розділена на дві окремі земельні ділянки (том 1, а.с. 2-6, 103-106). Оскаржуваним рішенням позов задоволено частково. Визнано об`єктом права спільної сумісної власності подружжя об`єкт незавершеного будівництва житловий будинок з добудовою та надбудовою мансардного поверху і гаражем у АДРЕСА_1 загальною площею 168,6 кв.м. та ухвалено здійснити поділ майна, а саме: -визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку об`єкту незавершеного будівництва житлового будинку з добудовою та надбудовою мансардного поверху і гаражем у АДРЕСА_1 загальною площею 168,6 кв.м.; -визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку об`єкту незавершеного будівництва житлового будинку з добудовою та надбудовою мансардного поверху і гаражем у у АДРЕСА_1 загальною площею 168,6 кв.м. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини земельних ділянок кадастровий номер 4610160300:02:004:0149 площею 0,0294 га і кадастровий номер 4610160300:026004:0148 площею 0,0388 га. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частини земельних ділянок кадастровий номер 4610160300:02:004:0149 площею 0,0294 га і кадастровий номер 4610160300:026004:0148 площею 0,0388 га. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 11 162 грн. 40 коп. судових витрат (том 3, а.с. 111-122). Додатковим рішенням Личаківського районного суду міста Львова від 17 червня 2021 року відмовлено ОСОБА_1 у стягненні з відповідача ОСОБА_2 судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 29 000 грн. (том 3, а.с. 148-149). Рішення Личаківського районного суду міста Львова від 01 червня 2021 року оскаржив відповідач ОСОБА_2 . Апелянт просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення норм матеріального і процесуального права. Вважає, що: -суд вийшов за межі заявлених позивачкою вимог; -в матеріалах справи відсутні докази про будь-яку реєстрацію спірного незавершеного будівництва, а також про присвоєння йому адреси АДРЕСА_1 ; -суд не врахував доводів відповідача про протиправне виготовлення такого доказу, як технічний паспорт; -висновок суду про те, що спірний будинок не введено в експлуатацію через протиправну поведінку відповідача, вважає безпідставним; -судом не враховано те, що все нерухоме майно за адресою АДРЕСА_2 набуто відповідачем в результаті його спадкування (1/4) та по договору дарування (3/4), а також те, що проводилась реконструкція лише частини, а не всього будинковолодіння за згаданою адресою(том 3, а.с. 151-157). Додаткове рішення Личаківського районного суду міста Львова від 17 червня 2021 року оскаржила позивачка ОСОБА_1 . Апелянт просить оскаржуване додаткове рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити її вимоги про стягнення з відповідача ОСОБА_2 судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 29 000 грн., покликаючись на порушення норм процесуального права. ОСОБА_1 вважає неправомірним посилання суду на наявність у неї спеціальних знань, умінь і навичок, оскільки «ці знання і навички це (її) робота, яку (вона) не може відкласти через наявність (у неї) власних судових справ» (том 3, а.с. 159-173). Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянтів на підтримання доводів поданих ними апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість оскаржуваних судових рішень в межах доводів та вимог поданих на ці рішення апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача на рішення та апеляційна скарга позивачки на додаткове рішення не підлягають до задоволення з наступних підстав. ЦПК України встановлено, що: - цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом, і що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (статті 12 і 81); - обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (частина 1 статті 82); - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76); - належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (стаття 77); - жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частина 2 статті 89). Частиною 1 статті 70 Сімейного кодексу України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Судом встановлено, стверджується матеріалами справи та визнається (не заперечується) учасниками справи (а відтак, у відповідності до частини 1 статті 82 ЦПК України, доказуванню не підлягає) те, що: - позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 з 12.12.2006 року перебували в зареєстрованому шлюбі (том 1, а.с. 7), від якого у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 , а ІНФОРМАЦІЯ_3 син ОСОБА_5 (том 1, а.с. 8, 9), і цей шлюб було розірвано рішенням Личаківського районного суду міста Львова від 13.09.2018 року (том 1, а.с. 108); - шлюбний договір між сторонами спору не укладався, так само, як відсутня між ними домовленість про відступ від засади рівності часток подружжя (частина 1 ст. 70 СК України); - сторони даного спору, а також їхні неповнолітні діти є зареєстрованими у квартирі АДРЕСА_3 , загальною площею 21,1 кв.м. (власниками якої є відповідач ОСОБА_2 та вищезгадані неповнолітні діти сторін спору і власність на яку вони набули в результаті її приватизації у відповідності до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»), однак фактично у цій квартирі не проживають, оскільки всі вони проживають у будинку, який позначений в технічному паспорті літерою А-1, на АДРЕСА_2 загальною площею 168,6 кв.м., який має статус незавершеного будівництва, оскільки не зданий в експлуатацію; - відповідач ОСОБА_2 також є власником і іншого житлового будинку, який позначений в технічному паспорті літерою А-1, на АДРЕСА_2 загальною площею 192,9 кв.м., який він отримав в дар від матері 04.08.2011 року по договору дарування (том 1, а.с. 66). Рішенням Винниківської міської ради м. Львова від 29.12.2011 року № 400 ОСОБА_2 було передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,0682 га для обслуговування житлового будинку та господарських споруд на АДРЕСА_2 (том 2, а.с. 110), а 19.03.2012 року на підставі згаданого рішення ОСОБА_2 було видано Державний акт на право власності на цю земельну ділянку (том 1, а.с. 10). Відтак, приватизація вищезгаданої земельної ділянки мала місце після 08.02.2011 року і до 12.06.2012 року, тобто в період, коли чинним законодавством правовий режим приватизованої земельної ділянки, набутої у власність внаслідок безплатної її передачі одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, визнавався спільною сумісною власністю подружжя: висновки суду першої інстанції в цій частині апелянтом ОСОБА_2 в жодній мірі не спростовані. В подальшому (а саме у 2017 році) вищезгадана земельна ділянка була поділеною на дві з присвоєнням окремих кадастрових номерів: перша ділянка - кадастровий номер 4610160300:02:004:0149 площею 0,0294 га і друга ділянка - кадастровий номер 4610160300:026004:0148 площею 0,0388 га. Як стверджується матеріалами справи, підставою для такого поділу земельної ділянки на дві стало те, що на цій земельній ділянці станом на 2017 рік вже було два приватних житлових будинки: 1) позначений в технічному паспорті літерою А-1 загальною площею 192,9 кв.м., який відповідач ОСОБА_2 отримав в дар від матері 04.08.2011 року; та 2) позначений в технічному паспорті літерою А-1 загальною площею 168,6 кв.м., який має статус незавершеного будівництва і поділ якого є предметом даного спору (том 2, а.с. 111-162). За наведених обставин суд першої інстанції обґрунтовано визнав за позивачкою та відповідачем право власності на 1/2 частину кожної з вищезгаданих земельних ділянок за кожною із сторін спору і доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 висновків суду в цій частині не спростовують. Як вже зазначалося вище, сторони даного спору з 12.12.2006 року перебували у зареєстрованому шлюбі. Повідомлення про початок виконання будівельних робіт, а саме: робіт по реконструкції господарських приміщень під житловий будинок з добудовою та надбудовою мансардного поверху на АДРЕСА_2 , відповідачем ОСОБА_2 датовано 30.05.2012 року (том 1, а.с. 11), а станом на 30.05.2012 року він вже майже 5 (п`ять) з половиною років перебував у шлюбі з позивачкою і у них вже було 2 (двоє) дітей. Рішення про розірвання шлюбу між сторонами спору судом було ухваленим 13.09.2018 року. Як стверджується матеріалами справи та визнається (не заперечується) апелянтом ОСОБА_2 , станом на час розірвання шлюбу вся сім`я сторін спору вже тривалий час (декілька років) постійно проживала у новозбудованому будинку на АДРЕСА_2 , степінь готовності якого станом на 11 грудня 2019 року (день його огляду експертом ОСОБА_6 ) становила 100 % (том 3, а.с. 27-33). Висновки експерта про степінь готовності будинку у 100 % відповідачем (як апелянтом) належними та допустимими доказами не спростовано. При цьому відповідачем не наведено суду пояснень того, чому новозбудований житловий будинок, степінь готовності якого становить 100 % і який тривалий час (декілька років) є місцем постійного проживання сторін спору та їхніх неповнолітніх дітей, не здано у встановленому законом порядку в експлуатацію. За вищенаведених обставин доводи відповідача (як апелянта) з посиланням на відсутність реєстрації новозбудованого будинку на АДРЕСА_2 до уваги прийматися не можуть, оскільки відсутність такої реєстрації колегія суддів розцінює як зловживання відповідачем своїми правами, що не допускається і само по собі може бути підставою для відмови у захисті його цивільного права та інтересу (статті 13 ч.3 та 16 ч.3 ЦК України). Відтак, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість висновків суду першої інстанції про визнання за кожною із сторін спору права власності на 1/2 частку об`єкту незавершеного будівництва житлового будинку з добудовою та надбудовою мансардного поверху і гаражем на АДРЕСА_1 загальною площею 168,6 кв.м.: доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_2 цих висновків не спростовують, а позивачка висновків суду в цій частині не оспорює та не оскаржує. Розглянувши апеляційну скаргу позивачки на додаткове рішення суду, колегія суддів приходить до наступних висновків. Позивачкою визнається той факт, що вона є практикуючим професійним адвокатом з багаторічним досвідом. З даним позовом позивачка звернулася до суду у жовтні 2018 року. В той же час, наявний у матеріалах справи ордер на надання їй (практикуючому професійному адвокату!) правничої допомоги адвокатом Гуменецьким І.І. датований 05.11.2020 року (том 3, а.с. 71), а ордери адвокатів Федулова О.В. і Зазуляка Й.М. 23.12.2020 року (том 3, а.с. 92, 93): тобто договори про надання правової допомоги з цими адвокатами позивачкою було укладено на завершальному етапі розгляду даної справи судом першої інстанції. За змістом статті 137 ЦПК України, інша сторона спору має право подати до суду свої доводи щодо неспівмірності витрат іншої сторони спору на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. В той же час, до ухвалення судом рішення по справі у матеріалах справи будь-які інші документи, крім вищезгаданих ордерів на надання правничої допомоги, були відсутніми: договори про надання правової допомоги (з зазначеними у них фіксованими розмірами гонорарів) були поданими до суду вже після ухвалення ним рішення. В той же час, стороною позивача так і не було подано до суду розрахунку витрат на правову допомогу. За відсутності у матеріалах справи попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивачка понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; за відсутності розрахунку витрат на правову допомогу, а також за відсутності будь-яких інших документів на підтвердження цих витрат суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у їх стягненні. При цьому слід зауважити те, що в кінцевій редакції позовних вимог позивачка просила суд визнати за нею право власності на 7/8 частин спірного об`єкта незавершеного будівництва та на 7/8 частин земельних ділянок, тобто просила суд відступити від засади рівності часток подружжя. В той же час, судом позовні вимоги були задоволеними лише частково: виходячи із рівності часток майна дружини та чоловіка, передбаченої статтею 70 Сімейного кодексу України. Відтак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні додаткового рішення дав належну оцінку всім обставинам і доказам по справі в їх сукупності та ухвалив додаткове рішення з додержанням норм процесуального права, а тому приходить до висновку про те, що підстави для його скасування відсутні і апеляційну скаргу на нього, доводи якої не спростовують висновків рішення суду, слід залишити без задоволення. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Личаківського районного суду міста Львова від 01 червня 2021 року- без змін. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а додаткове рішення Личаківського районного суду міста Львова від 17 червня 2021 року- без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повну постанову складено 06 грудня 2021 року. Головуючий: Цяцяк Р. П. Судді: Ванівський О.М. Шеремета Н.О.