Постанова 4810 № 415/543/20

Справа № 415/543/20 Провадження № 22-ц/810/1005/21 ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА Іменем України 22 грудня 2021 року м. Сєвєродонецьк Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Коновалової В.А., суддів: Луганської В.М., Назарової М.В., за участю секретаря судового засідання Кузьменко А.О., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач Лисичанська міська військово-цивільна адміністрація Сєвєродонецького району Луганської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в порядку спрощеного провадження справу за апеляційною скаргою Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області на рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 17 червня 2021 року, ухвалене судом у складі судді Луньової Д.Ю. в м. Лисичанську Луганської області, за позовною заявою ОСОБА_1 до Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини за заповітом, в с т а н о в и в: Короткий зміст позовних вимог У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які під час розгляду справи замінені на Військово-цивільну адміністрацію м. Лисичанськ Луганської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини за заповітом, в обґрунтування якої зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_4 , який на день смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , разом із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується довідкою № 20602 від 05 вересня 2019 року. ОСОБА_1 на день смерті батька була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою № 1427 від 15 січня 2020 року. Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом ВЕЕ № 243969 від 28 квітня 2007 року померлому ОСОБА_4 належала квартира за адресою: АДРЕСА_2 , де зареєстрована та проживає ОСОБА_1 . У зв`язку з тривалою хворобою та необізнаністю щодо існування заповіту, у якому зазначено, що ОСОБА_4 заповідає належну йому квартиру АДРЕСА_3 ОСОБА_1 , який був складений померлим ІНФОРМАЦІЯ_4 , звернувшись до приватного нотаріуса отримала відмову за № 425/02-31 від 07 листопада 2019 року, у зв`язку з пропущенням шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини. Позивач просила визнати причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини поважними та визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті батька ОСОБА_4 , тривалістю два місяці з дня набрання рішенням суду законної сили. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції Ухвалою Лисичанського міського суду Луганської області від 25 листопада 2020 року замінено відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на належного відповідача Військово-цивільну адміністрації м. Лисичанськ Луганської області. Ухвалою Лисичанського міського суду Луганської області від 22 квітня 2021 року залучено Лисичанську міську військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області до участі у даній справі як правонаступника прав та обов`язків Військово-цивільної адміністрації м. Лисичанськ Луганської області. Рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 17 червня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини за заповітом задоволено. Встановлено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті її батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на два місяці з дня набрання рішенням законної сили. Суд першої інстанції обґрунтував рішення тим, що необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому, при вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини враховував свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 пропустила строк для прийняття спадщини з поважних причин, оскільки не проживала зі спадкодавцем на момент смерті, тому об`єктивно не могла знати про наявність на її ім`я заповіту, крім того тяжко хворіла, внаслідок чого при повторному огляді їй була встановлена ІІ група інвалідності з 01 листопада 2019 року безстроково та оскільки причини пропуску позивачем строку прийняття спадщини поважні, тому позов є обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі Лисичанська міська військово-цивільна адміністрація Сєвєродонецького району Луганської області просить скасувати рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 17 червня 2021 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ (1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу В апеляційній скарзі Лисичанська міська військово-цивільна адміністрація Сєвєродонецького району Луганської області зазначила, що в позовній заяві ОСОБА_1 вказала на те, що вона не знала про існування заповіту, та тривалий час хворіла, однак зазначене не є поважними причинами для неприйняття спадщини. Щодо необізнаності ОСОБА_1 про існування заповіту Лисичанська міська військово-цивільна адміністрація Сєвєродонецького району Луганської області зазначила, що з матеріалів справи та пояснень не зрозуміло, коли та за яких обставин позивач дізналась про наявність документу. Незнання ОСОБА_1 про існування заповіту не підтверджено матеріалами справи, у зв`язку з чим, дане твердження позивача не може братись до уваги судом, як об`єктивна причина пропуску строку для прийняття спадщини. Відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що твердження позивача про те, що тривала хвороба заважала останній вчинити нотаріальні дії, не можуть братись до уваги з огляду на те, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а його донька ОСОБА_1 згідно довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією № 143423 від 21 жовтня 2019 року отримала інвалідність лише 01 листопада 2019 року, майже через 4 роки після смерті батька. За період з 15 серпня 2015 року до 01 листопада 2019 року ОСОБА_1 до суду не було надано підтверджуючих документів про знаходження її на лікуванні, не надані виписні епікризи на підтвердження перебування на стаціонарному лікуванні, отже, належних і допустимих доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини, що перешкоджали позивачу звернутися з відповідною заявою до органів нотаріату, не надано. (2) Позиція інших учасників справи Ухвалою Луганського апеляційного суду від 23 листопада 2021 року ОСОБА_1 роз`яснювалось право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу. У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_5 зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Представник позивача посилається на те, що рішення Лисичанського міського суду Луганської області набрало законної сили 17 липня 2021 року, ОСОБА_1 вже звернулась до приватного нотаріуса та отримала свідоцтво про право власності на спадщину за заповітом. Щодо посилань відповідача на недоведеність необізнаності позивача про існування заповіту представник позивача зазначила, що заповіт батьком позивачки складений 25 червня 2015 року, а помер останній ІНФОРМАЦІЯ_1 . Про існування заповіту позивач дізналась випадково у листопаді 2019 року, він був складений Новодружеською міською радою Луганської області, повідомлень про існування заповіту позивач не отримувала. З приводу підтвердження тривалої хвороби представник позивача посилалась на те, що суду першої інстанції була надана копія довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААБ № 143423 про встановлення внаслідок повторного огляду другої групи інвалідності з 01 листопада 2019 року з загального захворювання. Питання щодо недостатності доказів тривалої хвороби позивача судом першої інстанції не ставилось. На підставі викладеного, представник позивача посилаючись на тривалу хворобу спадкоємця ОСОБА_1 , її необізнаність про існування заповіту та непорушність права власності просила у задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 17 червня 2021 року залишити без змін. Відповідачем подано до суду відповідь на відзив. Копію ухвали про відкриття апеляційного провадження та апеляційну скаргу ОСОБА_1 отримала 06 грудня 2021 року, а її представник 07 грудня 2021 року, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправленнь. Копію ухвали про відкриття апеляційного провадження Лисичанська міська військово-цивільна адміністрація Сєвєродонецького району Луганської області отримала 24 листопада 2021 року через підсистему (модуль) ЄСІТС «Електронний суд», про що свідчить підтвердження про отримання документів в електронному суді (ЕС) (а.с. 190). Позивачка та її представник в судове засідання не з`явилися про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином і в установленому законом порядку, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, та у відповідності до ч. 2 ст. 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи. В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного. Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 пропустила строк для прийняття спадщини з поважних причин, оскільки не проживала зі спадкодавцем на момент смерті, тому об`єктивно не могла знати про наявність на її ім`я заповіту, крім того тяжко хворіла, внаслідок чого при повторному огляді їй була встановлена ІІ група інвалідності з 01 листопада 2019 року безстроково. Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі колегія суддів вважає, що рішення суду не відповідає вимогам закону та обставинам справи, з огляду на таке. Як вбачається із матеріалів справи ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого виконавчим комітетом Новодружевської міської ради м. Лисичанськ Луганської області 21 серпня 2015 року (а.с. 9). ОСОБА_4 на праві приватної власності належала квартира розташована за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 28 квітня 2007 року, виданого державним нотаріусом Лисичанської державної нотаріальної контори Кровяковим С.О. За життя ОСОБА_4 склав заповіт, посвідчений25 червня 2015 року секретарем Новодружеської міської ради Луганської області Лещінець Н.П., зареєстрований в реєстрі за № 21, яким заповідавОСОБА_1 на випадок своєї смертіквартиру АДРЕСА_3 . Отже, за заповітом спадкоємцем призначено ОСОБА_1 , яка є донькою ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , довідкою про укладення шлюбу № 239 та випискою з рішення Лисичанського міського суду Луганської області у справі № 2-68-1998 від 16 червня 1998 року. Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України). Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Частиною першою статті 1220 ЦК України передбачено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Згідно ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ст. 1270 ЦК України). З Інформаційної довідки зі Спадково реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину), виданої 03 липня 2020 року за № 60792655 вбачається, що після смерті ОСОБА_4 приватним нотаріусом Лисичанського міського нотаріального округу Дергільовою Н.М. заведено спадкову справу за № 167/2019 від 07 листопада 2019 року. Із матеріалів спадкової справи вбачається, що 07 листопада 2019 року ОСОБА_1 подала приватному нотаріусу Лисичанського міського нотаріального округу Дергільовій Н.М. заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті батька ОСОБА_4 на спадкове майно, на яке залишено заповіт та складається з квартири АДРЕСА_3 . У заяві ОСОБА_1 зазначила, що крім неї є дружина спадкодавця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та син спадкодавця ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . Із листа приватного нотаріуса Лисичанського міського нотаріального округу Дергільової Н.М. № 103/01-16 від 20 травня 2020 року вбачається що 07 листопада 2019 року приватним нотаріусом заведена спадкова справа № 167/2019 за заявою доньки ОСОБА_1 про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом посвідченим 25 червня 2015 року ОСОБА_6 , секретарем Новодружевської міської ради, за реєстром №

21. ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . Приватним нотаріусом Лисичанського міського нотаріального округу Дергільовою Н.М. постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії за вих. № 425/02-31 від 07 листопада 2019 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки спадкоємиця не була зареєстрована зі спадкодавцем за однією адресою та у шестимісячний строк не подала заяви про прийняття спадщини згідно ст.ст. 1268, 1270, 1272 ЦК України та не надала доказів факту сумісного проживання з померлим. Як вбачається з матеріалів справи, в січні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини за заповітом, в якому зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_4 , який на день смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , разом із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивачка зверталася із клопотанням про заміну відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на Військово-цивільну адміністрації м. Лисичанськ Луганської області. Ухвалою Лисичанського міського суду Луганської області від 25 листопада 2020 року замінено відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на належного відповідача Військово-цивільну адміністрації м. Лисичанськ Луганської області. Задовольняючи клопотання про заміну відповідачів суд першої інстанції виходив з того, що з інформації наданої приватним нотаріусом Лисичанського міського нотаріального округу Дергільовою Н.М. вбачається, що нею 07 листопада 2019 року була заведена спадкова справа № 167/2019 за заявою доньки ОСОБА_1 про видачу спадщини за заповітом посвідченим 25 червня 2015 року ОСОБА_6 , секретарем Новодружевської міської ради, за реєстром №

21. В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 листопада 2021 року у справі № 759/19779/18 (провадження № 61-4523св21) зроблено висновок, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України). Відповідно до статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку. Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження». Відповідно до вимог ст.ст. 13, 263 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти і об`єктивності з`ясування фактичних обставин справи та оцінки доказів, що мають важливе значення для правильного вирішення справи. Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично-значущих обставин та надання доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного і обґрунтованого рішення. На запит суду першої інстанції приватним нотаріусом Лисичанського міського нотаріального округу Дергільовою Н.М. надано належним чином засвідчену копію спадкової справи після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Статтею 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Частиною другою та шостою статті 29 ЦК України передбачено, що фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Фізична особа може мати кілька місць проживання. Згідно п.п. 3.21, 3.22 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 із змінами, спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу, він не заявив про відмову від неї. У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем може бути: довідка органу реєстрації місця проживання про те, що місце проживання спадкоємця на день смерті спадкодавця було зареєстровано за однією адресою зі спадкодавцем. Зі змісту наведених норм закону вбачається, що під постійним проживанням спадкоємця із спадкодавцем розуміється як факт безпосереднього проживання спадкоємця із спадкодавцем на момент його смерті, так і факт наявності у спадкоємця, на момент смерті спадкодавця, зареєстрованого у передбаченому законом порядку права на постійне проживання з останнім за однією адресою. Аналогічна правова позиція викладена Верховним судом у постанові від 02 червня 2021 року у справі № 425/237/20. Проте, судом першої інстанції не були враховані зазначені вище норми права. Згідно довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 05 вересня 2019 року № 20602, яка знаходиться в матеріалах спадкової справи, за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 19 серпня 2015 року до складу сім`ї зареєстрованих входять дружина ОСОБА_2 та син ОСОБА_3 , власник ОСОБА_4 , який помер. Крім того, позивачем у заяві про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті батька ОСОБА_4 зазначалося, що крім неї є дружина спадкодавця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та син спадкодавця ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . Зазначені обставини свідчать про те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які є спадкоємцями першої черги та були зареєстровані разом із спадкодавцемОСОБА_4 на день його смерті за однією адресою, є такими, що прийняли спадщину після смерті останнього. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у передбаченому законом порядку та строк із заявами про відмову від спадщини не звертались, що підтверджується матеріалами спадкової справи. В пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 року зазначено, що суди відкривають провадження в справи про визначення додаткового строку для прийняття спадщини у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (частина друга статті 1272 ЦК України), а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, не прийняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особи відповідальних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Отже, належними відповідачами у спорах про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину, а при відсутності спадкоємців або неприйняття ними спадщини, чи відмови від неї є територіальні громади в особі органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Таким чином, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , є спадкоємцями за законом, у встановленому законом порядку прийняли спадщину, тому саме вони є належними відповідачами у даній справі. З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не з`ясувавши всіх обставин у справі, дійшов помилково висновку про те, що відповідачем у даній справі повинна бути Лисичанська міська військово-цивільна адміністрація Сєвєродонецького району Луганської області, правонаступником якої є Військово-цивільної адміністрації м. Лисичанськ Луганської області. Оскільки визначення відповідачів є правом позивача, який замінив відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на Лисичанську міську військово-цивільну адміністрацію Сєвєродонецького району Луганської області, правонаступником якої є Військово-цивільної адміністрації м. Лисичанськ Луганської області, яка не є належним відповідачем, оскільки спадщину у визначеному законом порядку прийняли ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу не може усунути порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки не наділений повноваженнями залучення до участі у справі сторін на стадії апеляційного провадження, що само по собі унеможливлює правильне вирішення спору по суті, у задоволенні такого позову слід відмовити з цих підстав, що не позбавляє права позивача повторно звернутися до суду з аналогічним позовом, але з залученням до справи належних відповідачів. Щодо суті апеляційної скарги Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України). Проаналізувавши зазначені обставини по справі у їх сукупності, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити по справі нове рішення про відмову позивачу у задоволенні позовних вимог про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 . При скасуванні рішення суду з зазначених підстав апеляційний суд вважає також недоцільним робити аналіз іншим доводам апеляційної скарги, так як вони можуть стати предметом розгляду справи при зверненні позивача до суду з позовом до належних відповідачів. Керуючись ст.ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області задовольнити частково. Рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 17 червня 2021 року скасувати та постановити нове судове рішення. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини за заповітом відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 22 грудня 2021 року. Головуючий В.А. Коновалова Судді В.М. Луганська М.В. Назарова