Постанова Луганський апеляційний суд № 418/2130/21

Справа № 418/2130/21 Провадження № 22-ц/810/879/21 ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 грудня 2021 року м. Сєвєродонецьк Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого - Лозко Ю.П. суддів: Кострицького В.В., Луганської В.М., за участю секретаря судового засідання Сінько А.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу Старобільської районної державної адміністрації Луганської області на рішення Міловського районного суду Луганської області від 17 вересня 2021 року ухваленого судом у складі судді Гуцола М.П. в приміщенні того ж суду у цивільній справі про стягнення заробітної плати та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, учасники справи: позивач - ОСОБА_1 відповідач Старобільська районна державна адміністрація Луганської області третя особа Відділ освіти Міловської районної державної адміністрації Луганської області встановив: У липні 2021 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним вище позовом в якому просила суд стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі та середній заробіток за весь період затримки розрахунку. Позов обґрунтований такими обставинами. Наказом відділу освіти Міловської районної державної адміністрації № 50-К від 01 червня 2020 року позивачку ОСОБА_1 було прийнято за строковим трудовим договором на посаду бухгалтера централізованої бухгалтерії відділу освіти Міловської РДА з 01 червня 2020 року по 31 липня 2020 року включно. Згідно наказу в.о. начальника відділу освіти Міловської районної державної адміністрації Луганської області від 30 липня 2021 року № 57-К ОСОБА_1 звільнено з посади бухгалтера централізованої бухгалтерії відділу освіти Міловської РДА. Згідно наказу в.о. начальника відділу освіти Міловської районної державної адміністрації Луганської області від 03 серпня 2021 року № 62-К ОСОБА_1 було прийнято на посаду бухгалтера централізованої бухгалтерії відділу освіти Міловської РДА на період лікарняного бухгалтера ОСОБА_2 . З 02 листопада 2020 року відповідно до наказу начальника відділу освіти Міловської районної державної адміністрації Луганської області від 02 листопада 2020 року № 84-К перебування позивачки ОСОБА_1 на посаді було продовжено на період відпуски по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку основного працівника. 04 січня 2021 року позивачку ознайомлено з наказом начальника відділу освіти Міловської районної державної адміністрації Луганської області від 04 січня 2021 року № 04-К « Про попередження щодо можливого подальшого звільнення працівників відділу освіти Міловської районної державної адміністрації Луганської області. Наказом в.о. начальника, головного спеціаліста відділу освіти Міловської РДА від 22 січня 2021 року №14-К позивачку ОСОБА_1 звільнено з посади бухгалтера централізованої бухгалтерії відділу освіти Міловської районної державної адміністрації Луганської області на підставі п. 5 ст. 36 КЗпП України. Також позивачка вказує, що у день звільнення вона знаходилася на робочому місці, проте, відділ освіти Міловської РДА у порушення ст. ст.115, 116 КЗпП України не провів з нею повний розрахунок, який складається із заборгованості по заробітній платі. Рішенням Міловського районного суду Луганської області від 17 вересня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Старобільської районної державної адміністрації Луганської області на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі 11 411,49 гривень та середній заробіток за період затримки розрахунку у сумі 11 409, 73 гривень. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач Старобільська районна державна адміністрація Луганської області звернулась з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на незаконність ухваленого судом рішення просить його скасувати. За доводами апеляційної скарги, висновки суду про часткове задоволення позову з підстав наведених у змісті оскаржуваного рішення є помилковими, оскільки скаржник вважає, що позивачкою не доведено підстав позову, зокрема, не надано доказів на підтвердження наявності заборгованості по заробітній платі останньої, при цьому визначення Старобільської районної державної адміністрації Луганської області в якості відповідача у даній справі є передчасним та необґрунтованим. Позивачка ОСОБА_1 та третя особа правом на відзив не скористалися, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника скаржника ОСОБА_3 за доводами апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ч.3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до роз`яснень, які містяться в абзаці першому пункту 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року №12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» та частини 1 статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст.263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказаним вимогам рішення суду відповідає. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд врахував висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц та виходив з того, що порушення права позивачки на оплату праці знайшло підтвердження з досліджених судом доказів у справі, оскільки при звільненні ОСОБА_1 не проведено виплату всіх сум, що належали останній, і заборгованість по заробітній платі складає 11 411,49 гривень, і це право на одержання винагороди за працю має бути захищено шляхом покладення обов`язку по виплаті вказаної заборгованості на відповідача Старобільську РДА Луганської області, яка є правонаступником відділу освіти Міловської РДА, а обставини на які посилається відповідач, зокрема, стосовно відсутності бюджетних асигнувань у Старобільської РДА на вказану виплату не може ставитись в залежність та слугувати підставою невиплати заробітної плати, тому суд дійшов висновку про стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі у сумі 11 411,49 гривень та середнього заробітку за період затримки розрахунку у сумі 11 409, 73 гривень. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги цих правильних висновків суду не спростовують. Судом першої інстанції встановлені та матеріалами справи підтверджуються такі факти і обставини справи. Позивачка ОСОБА_1 до 22 січня 2021 року перебувала у трудових відносинах з відділом освіти Міловської РДА, працювала на посаді головного бухгалтера централізованої бухгалтерії Відділу освіти Міловської РДА, на підставі п 5. ч. 1 ст.36 КЗпП України була звільнена. Вказані обставини сторонами не заперечуються. Згідно зі ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу. Статтею 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму. Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Судом встановлено, що всупереч наведеним законодавчим положенням при звільненні позивачці ОСОБА_1 не проведена виплата всіх сум, що належали останній від відділу освіти Міловської РДА, заборгованість по заробітній платі складає 11 411, 49 гривень. Отже, судом встановлено порушення прав позивачки на оплату праці. 17 липня 2020 року Верховна Рада України прийняла Постанову №3650 «Про утворення та ліквідацію районів», згідно п.12 ч.1 якої «у Луганській області утворено Старобільський район (з адміністративним центром у місті Старобільськ) у складі територій Біловодської селищної, Білолуцької селищної, Марківської селищної, Міловської селищної, Новопсковської селищної, Старобільської міської, Чмирівської сільської, Шульгинської сільської територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України». Відповідно до Розпорядження Голови Старобільської районної державної адміністрації Луганської області від 28 січня 2021 року №19 відділ освіти Міловської районної державної адміністрації Луганської області індентифікаційний код 02142069, місце знаходження юридичної особи: Україна, 92500, Луганська область, Міловський район, смт. Мілове, вул. Миру, буд. 40 (далі Відділ освіти Міловської РДА) припиняється як юридична особа шляхом приєднання до Старобільської районної державної адміністрації Луганської області (ідентифікаційний код 04051632, місцезнаходження юридичної особи: 92703, Луганська область, Старобільський район, м. Старобільськ, вул. Центральна, буд. 35, далі (Старобільська :райдержадміністрація). Згідно вказаного розпорядження граничним терміном завершення процедури реорганізації (приєднання) визначено 05 березня 2021 року. За частиною 1 статті 104 ЦК України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Порядок припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу та перетворення визначений статтею 107 ЦК України, якою передбачено, що кредитор може вимагати від юридичної особи, що припиняється, виконання зобов`язань якої не забезпечено, припинення або дострокового виконання зобов`язання, або забезпечення виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом (ч.1). Після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами (ч.2). Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановленихзаконом (ч.3). Станом на час вирішення судом даної справи по суті передавальний акт не складено та на розгляд комісії не передано. За відомостями з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (у вільному доступі в мережі Інтернет) станом на час розгляду справи юридична особа відділу освіти Міловської райдержадміністрації (ЄДРПОУ 02142069) перебуває в процесі припинення. Отже, висновок суду про те, що конституційне право позивачки на одержання винагороди за працю має бути захищено шляхом покладення обов`язку по виплаті заборгованості на відповідача Старобільську РДА Луганської області, яка є правонаступником відділу освіти Міловської РДА є вірним. При цьому судом вірно зауважено, що відсутність бюджетних асигнувань у Старобільської РДА на вказану виплату, на яку посилається представник відповідача, не може ставитись в залежність та слугувати підставою невиплати заробітної плати позивачці. Закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена ст.117КЗпП України відповідальність. Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця. Середній заробіток для виплати працівникові компенсації за час затримки розрахунку при звільненні визначається відповідно до ст.27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100. Судом встановлено, що середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складала 431, 29 гривень. Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні складає 70300, 27 грн.(431,29 *163 день). Розмір належних до виплати сум позивачки при звільненні відповідачем не заперечується. Встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця. Необхідно також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у таких відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця. Визначаючи розмір середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, суд правильно виходив з того, що при звільненні 22 січня 2021 року належні суми у розмірі 11 411, 49 гривень позивачці не виплачені. Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні складає 70300,27 гривень, що по відношенню до невиплачених 11 411, 49 гривень складає 16,23 % (11411,49/70300,27*100=16,23), що є підставою для застосування процентного співвідношення до встановленого судом розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні 11 409, 73 гривень (70300,27*16,23/100=11409,73), що є співмірним при визначенні розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача, і дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача на користь позивачки середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні у сумі 11409, 73 гривень, з наступним вирахуванням з цієї суми обов`язкових зборів та платежів. Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає є вірними висновки суду про часткове задоволення позову ОСОБА_1 з вказаних вище підстав. Порушень судом норм процесуального права колегією суддів не встановлено. Доказів які б спростували висновки суду скаржником не надано. Доводи скаржника за своєю суттю є запереченнями проти позовних вимог, які враховані і розглянуті судом, зводяться до незгоди з висновками суду стосовно встановлених обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки суду, яким суд надав належну правову оцінку. Отже, доводи скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. У відповідності ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін, оскільки доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375 ЦПК України, апеляційний суд постановив: Апеляційну скаргу Старобільської районної державної адміністрації Луганської області залишити без задоволення. Рішення Міловського районного суду Луганської області від 17 вересня 2021 року залишити без змін. Постанова Луганського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту. Дата складення повної постанови 22 грудня 2021 року. Головуючий Ю.П. Лозко Судді: В.В. Кострицький В.М. Луганська