Ухвала КАС ВС № 540/1149/21

УХВАЛА 22 грудня 2021 року м. Київ справа № 540/1149/21 адміністративне провадження № К/9901/44163/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Калашнікової О.В., суддів: Білак М.В., Губської О.А., перевіривши касаційну скаргу Херсонської обласної прокуратури на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2021 року у справі №540/1149/21 за позовом ОСОБА_1 до Херсонської обласної прокуратури про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді УСТАНОВИВ: У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до Херсонської обласної прокуратури в якому просив стягнути середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 14 жовтня 2020 року по 15 березня 2021 року в сумі 131 515,28 грн з відрахуванням податків та зборів. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач указував, що рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2020 року у справі №540/2328/20, серед іншого, його було поновлено на посаді заступника начальника управління - начальника відділу забезпечення представництва в суді управління представництва інтересів держави в суді прокуратури Херсонської області та в органах прокуратури Херсонської області з 11 вересня 2020 року. Вказане рішення суду, в частині поновлення на посаді, допущено до негайного виконання. Однак, судове рішення в частині поновлення позивача на посаді фактично виконано відповідачем лише 16 березня 2021 року шляхом видання наказу №283к. У зв`язку з цим, позивач вважає, що період з 14 жовтня 2020 року по 15 березня 2021 року є затримкою виконання рішення суду про поновлення на роботі, а тому наявні підстави, передбачені статтею 236 КЗпП України, для стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 10 червня 2021 року, ухваленого за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, позов ОСОБА_1 задоволено. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2021 року апеляційну скаргу Херсонської обласної прокуратури задоволено частково. Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 10 червня 2021 року скасовано. Ухвалено у справі нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Херсонської обласної прокуратури про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді задоволено. Стягнуто з Херсонської обласної прокуратури (73000, м. Херсон, вул. Михайлівська, буд. 33, код ЄДРПОУ 04851120) на користь ОСОБА_1 (рнокпп: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час затримки виконання рішення суду за період з 14 жовтня 2020 року по 15 березня 2021 року в сумі 131 515 (сто тридцять одна тисяча п`ятсот п`ятнадцять) грн 28 коп. Не погоджуючись із такими судовими рішеннями Херсонська обласна прокуратура звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою. За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Перевіривши зміст оскаржуваного судового рішення, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції зазначає таке. Предметом спору цій справі, зокрема, є стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення. Вирішуючи спір по суті, суд апеляційної інстанції, за аналізом вимог статті 236 КЗпП України, дійшов висновку про обов`язок суб`єкта владних повноважень виплатити позивачу середній заробіток за час затримки виконання рішення суду від 13 жовтня 2020 року про негайне поновлення на роботі, оскільки його виконання відбулося - лише 16 березня 2021 року. Скаржник в касаційні скарзі вказує, що затримка у виконанні рішення в частині поновлення позивача на посаді допущена не з вини роботодавця. Судом апеляційної інстанції при вирішенні даної справи застосовано висновки Верховного Суду висловлені в постанові від 24 вересня 2021 року у справі №640/755/19, в якому суд прийшов до висновку, що за змістом положень статті 236 Кодексу законів про працю України затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі слід вважати невидання власником (уповноваженим органом) негайно після проголошення судового рішення наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин. Проаналізувавши вищенаведену норму права Верховний Суд прийшов до висновку, що негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно підлягає виконанню не за загальним правилом з дати набрання ним законної сили, а негайно з моменту його проголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави. Суд вказав, що законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі, і цей обов`язок полягає в тому, що у роботодавця обов`язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після оголошення рішення суду. Рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу. З урахуванням наведеного, суд прийшов до висновку, що невиконання відповідачем протягом тривалого часу рішення про поновлення позивача на роботі має наслідком застосування приписів статті 236 Кодексу законів про працю України про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведеним конституційним положенням кореспондують приписи статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України. Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. За приписами пункту 6 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у частині першій статті 328 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах). Колегія суддів звертає увагу, що Верховним Судом сформовано усталену практику щодо застосування норм права у спірних правовідносинах, зокрема у разі невиконання відповідачем протягом тривалого часу рішення про поновлення позивача на роботі має наслідком застосування приписів статті 236 Кодексу законів про працю України про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі. Так, зокрема у постанові Верховного Суду від 24 вересня 2021 року у справі №640/755/19 вказано, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника підлягає негайному виконанню (частини сьома статті 235 Кодексу законів про працю України). Вказаним положенням кореспондує пункт 3 частини першої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України. Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей обов`язковості і підлягає виконанню негайно з часу його оголошення в судовому засіданні. Суд наголосив, що зазначена норма права в імперативній формі передбачає негайне виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі. Обов`язковість судового рішення віднесена Конституцією України до основних засад судочинства (стаття 129 Конституції України). Отже, з огляду на принцип загальнообов`язковості судових рішень за змістом статей 14, 370 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, які відповідно до закону підлягають негайному виконанню, є обов`язковими для виконання, зокрема, органами державної влади, від яких залежить реалізація прав особи, підтверджених судовим рішенням. Верховний Суд прийшов до висновку, що судове рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника підлягає негайному виконанню та жодним чином не може ставитися в залежність від будь-яких обставин, окрім непереборних. Касаційна скарга Херсонської обласної прокуратури також містить доводи щодо того, що питання виконання судового рішення про поновлення позивача на роботі можливо вирішити з дотриманням процедури, визначеної Законом України «Про виконавче провадження». Проте, у постанові Верховного Суду від 24 вересня 2021 року у справі №640/755/19 також вказав, що Верховний Суд неодноразово наголошував, зокрема, у постановах від 31 липня 2019 року № 813/593/17, від 24 вересня 2019 року № 826/16191/17, від 03 жовтня 2019 року у справі № 804/8042/17, що положення Кодексу законів про працю України не містять застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткових дій, в цьому випадку - пред`явлення рішення до примусового виконання, що вказують на його бажання поновитися на роботі. Як вказав Верховний Суд, правова природа діяльності органів державної виконавчої служби та її основне призначення полягає саме в примусовому виконанні рішень суду, в тому числі постанов судів про поновлення на посадах у відносинах публічної служби, які набрали законної сили, що і є підставою для негайного їх виконання. Добровільне виконання рішення суду боржником - це його законодавчо встановлений обов`язок. Зокрема, зазначений обов`язок не є похідним від дій особи (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження), яку поновлено на роботі. В таких випадках держава в особі органу державної виконавчої служби несе відповідальність за виконання остаточних судових рішень. Враховуючи наявність висновку Верховного Суду щодо застосування приписів статті 236 Кодексу законів про працю України у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити. За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні. На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 328, 333 КАС України, УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Херсонської обласної прокуратури на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2021 року у справі №540/1149/21 за позовом ОСОБА_1 до Херсонської обласної прокуратури про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді. Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена. СуддіО.В. Калашнікова М.В. Білак О.А. Губська