Постанова Тернопільський апеляційний суд № 594/120/21

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 594/120/21Головуючий у 1-й інстанції Губіш О.А. Провадження № 22-ц/817/1223/21 Доповідач - Бершадська Г.В. Категорія - 310010000 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 21 грудня 2021 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: головуючого - Бершадська Г.В. суддів - Гірський Б. О., Хома М. В., з участю секретаря - Панькевич Т.І. Прокопик Л.С. та її представника розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 01 жовтня 2021 року (ухвалене суддею Губіш О.А., дату складання повного тексту не зазначено) у цивільній справі № 594/120/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом. В обґрунтування позову вказує, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 26 грудня 1992 року. Від шлюбу мають одну дитину - сина ОСОБА_3 , який на даний час є повнолітнім. Через різні характери, різні погляди на шлюб та сім`ю, з листопада 2012 року вони припинили шлюбні стосунки та перестали вести спільне господарство і з того часу проживають окремо. За таких обставин вважає, що шлюб між ними існує формально, подальше збереження шлюбу є неможливим, суперечить її інтересам та просить його розірвати. Рішенням Борщівського районного суду Тернопільської області від 01 жовтня 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу у якій посилаючись на те, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставин, що мають значення для справи, зокрема не встановив, чи можливе подальше збереження шлюбу, не з`ясував дійсних причин припинення шлюбу просить рішення суду першої інстанції скасувати і постановити нове, яким задоволити її позов. Вказує, що відповідно до норм Сімейного кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді чоловіка та жінки, примушування до шлюбу чи до його збереження не допускається, тому рішення суду про відмову у розірванні шлюбу є незаконним. В судовому засідання ОСОБА_1 та її представник апеляційну скаргу підтримали і навели доводи аналогічні викладеним в ній. ОСОБА_1 пояснила, що відповідач проживав в Україні і вони разом ходили в школу. Чоловік був військовим і вони поїхали в м. Калінінград де вони проживали до 2002 року. У 2002 році вони приїхали у м. Борщів однак чоловік не захотів проживати в Україні і повернувся в Росію. З 2002 року по 2012 рік він інколи приїжджав в Україну, а з 2012 року не приїжджає і вони не спілкуються. Відповідач не спілкується і з сином, а при останній розмові чоловік сказав, що проживає біля Москви, однак адреси не повідомив. ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи в судове засідання не з`явився. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача і її представника, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги, колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення. Судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрували шлюб 26 грудня 1992 року у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану у м.Калінінград Російської Федерації. Після укладення шлюбу присвоєно прізвище дружині « ОСОБА_5 ». Від шлюбу мають одну дитину, сина ОСОБА_3 , який на даний час є повнолітнім. Позивач у судах пояснювала, що припинила шлюбно-сімейні відносини з відповідачем і відновлювати їх не бажає, оскільки це суперечить її інтересам, рішення про необхідність розірвання шлюбу є остаточним. Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що суд позбавлений можливості з`ясувати фактичні взаємини подружжя, зокрема, і період протягом якого, за твердженням позивача, сторони проживають окремо, спільне господарство не ведуть, а отже і зробити висновок про доцільність подальшого спільного проживання подружжя та збереження шлюбу. Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції не погоджується виходячи з наступного. Статтями 51 Конституції України та 24 СК України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Примушування жінки чоловіка до шлюбу не допускається. Відповідно до частини третьої, четвертої статті 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом. Згідно зі статтею 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що має суттєве значення. Згідно з частиною третьою статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу. Апеляційний суд встановивши категоричне небажання позивача зберігати шлюбні відносини з відповідачем з посиланням на те, що це суперечить її інтересам; підтримання позивачем позову про розірвання шлюбу в суді апеляційної інстанції, вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про відсутність підстав для розірвання шлюбу. З огляду на те, що збереження шлюбу суперечить інтересам позивача, враховуючи конституційне право особи на шлюб за вільною згодою (стаття 51 Конституції України), апеляційний суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову про розірвання шлюбу. Відповідно до ч.1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи вказане, колегія суддів приходить до переконання, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про розірвання шлюбу. Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 01 жовтня 2021 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким розірвати шлюб укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 26 грудня 1992 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Калінінград Російської Федерації за актовим записом №3215. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 22 грудня 2021 року. Головуючий Бершадська Г.В. Судді: Гірський Б.О. Хома М.В.