Постанова Львівський апеляційний суд № 447/2822/19

Справа № 447/2822/19 Головуючий у 1 інстанції: Карбовнік І.М. Провадження № 22-ц/811/403/21 Доповідач в 2-й інстанції: Мельничук О. Я. Категорія:53 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 листопада 2021 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Мельничук О.Я., суддів: Ванівського О.М., Крайник Н.П., при секретарі Ждан К.О. з участю представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , представника ОСОБА_1 на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 13 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,- В С Т А Н О В И В : ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. В обґрунтування позовних вимог вказує, що 26 червня 2018 року, приблизно о 16 год. 30 хв. по автодорозі Київ - Чоп М-06 582 км + 700 м відбулась подія (ДТП) за участю транспортних засобів марки «Nissan Juke», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та марки «Ford Galaxy», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під його керуванням. Відповідальність за спричинення шкоди внаслідок використання транспортного засобу «Nissan Juke», реєстраційний номер НОМЕР_1 застрахована в ПрАТ «СК «Галицька» відповідно до Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ-29765

51. Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 06.12.2018 року відповідача було визнано винним у скоєнні вище вказаної події та в подальшому вказане рішення було підтримано Постановою Київського апеляційного суду від 10.07.2019 року. Після своєчасного звернення до страховика із заявою про страхове відшкодування від 30.08.2018 року, нажаль, позивачем страхового відшкодування так отримано і не було. З метою визначення розміру спричиненої шкоди внаслідок ДТП позивачем було замовлено проведення висновку № 99 від 17 березня 2019 року експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості відновлювального ремонту та ринкової вартості КТЗ, яким встановлено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Ford Galaxy», реєстраційний номер НОМЕР_2 , з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу, на момент проведення первинного огляду, становить: 129 793,45 грн. За виготовлення висновку позивачем було оплачено 2 400,00 грн., що підтверджується відповідною квитанцією. З метою досудового врегулювання спору в добровільному порядку відповідачу направлено претензію про сплату боргу від 27.09.2019 року, яку останнім навіть не було прийнято в поштовому відділені. Згідно до проведеного розрахунку річних станом на 25.11.2019 р. відповідач має погасити - 5 525,98 грн., суму інфляційних втрат у розмірі - 11 421,78 грн. Відповідачем, своїми діями, спричинено позивачу значну моральну шкоду. Ця моральна шкода полягає у душевних стражданнях та психічних переживаннях, яких зазнано внаслідок порушення прав, отримано негативні емоції, переживання. Транспортний засіб для позивача є річчю першої необхідності, засобом пересування, який допомагає йому просто жити, пересуватись, заробляти кошти та ін. У зв`язку із даними подіями позивач змушений був позичати та використовувати кошти для здійснення відновлювального ремонту транспортного засобу, що в сукупності вплинуло на реалізацію його намірів та порушило звичні й стан життя. позивач дуже нервував (нервує) і боляче переживає внаслідок даних протиправних дій. Крім того, відсутність автомобіля (своєчасного здійснення відновлювального ремонту), призвело до ускладнення пересування, внаслідок чого останній змушений був змінити ритм життя. Наведене спричинило виникнення пригніченого стану, роздратованості. Від таких подій, від нецільового використання власних та позичених коштів постраждали крім цього члени його сім`ї. З метою визначення розміру моральної шкоди для позивача було виготовлено висновок соціально-психологічного дослідження № 17-10-19, громадської експертизи моральної шкоди потерпілого, як суспільно-етичної категорії громадянського суспільства, відповідно до якого громадянська оцінка моральної шкоди позивача, в соціальному оточенні потерпілих, які постраждали від подібних правопорушень, з урахуванням судової практики у подібних справах, складається з оцінки 2-х психотравматичних подій. Експерт визначив розмір моральної шкоди в розмірі 29 211,00 грн. та доцільність збільшення такої суми в 2 рази. За проведення даного висновку позивачем було понесено витрати у розмірі 4 173,00 грн. Відповідно розмір заподіяної позивачеві моральної шкоди визначити йому самостійно важко, але необхідно компенсувати хоча б ті емоційні страждання, які йому довелося пережити (перенести). Розмір душевних страждань вважаємо справедливо оцінити можливо у сумі 60 000,00 грн. У зв"язку з наведеним просив стягнути на його користь з ОСОБА_1 суму шкоди спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі - 129 793,45 грн., З % річних в сумі - 5 525.98 грн., суму інфляційних втрат у розмірі - 11 421.78 грн., моральну шкоду у розмірі - 60 000,00 грн., а всього - 206 741,21 грн., а також витрати по сплаті судового збору в тому числі витрати на правову допомогу в розмірі 75 022,36грн., витрати на проведення Висновку № 99 в розмірі 2 400,00 грн. та Висновку № 17-10-19 в розмірі 4 173,00 грн. 15.01.2020 року позивачем подано до суду заяву про збільшення позовних вимог, згідно якої вбачається, що позивач просить стягнути на його користь з ОСОБА_1 суму шкоди спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі - 129 793,45 грн., 3 % річних в сумі - 5 525,98 грн., суму інфляційних втрат у розмірі - 11 421,78 грн., моральну шкоду у розмірі - 60 000,00 грн., величину втрати товарної вартості автомобіля у розмірі - 6 922,97 грн., а всього - 213664,18 грн., а також витрати по сплаті судового збору в тому числі витрати на правову допомогу в розмірі 75 022,36грн., витрати на проведення Висновку № 99 в розмірі 2 400,00 грн., Висновку № 309 в розмірі 1 200,00 грн., та Висновку № 17-10-19 в розмірі 4 173,00 грн. Рішенням Миколаївського районного суду міста Львова від 13 березня 2020 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 суму шкоди спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі - 129 793,45 грн., 3 % річних в сумі - 5 525.98 грн., суму інфляційних втрат у розмірі - 11 421,78 грн., моральну шкоду у розмірі - 60 000,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на правову допомогу в розмірі 75022,36 грн., витрати на проведення Висновку № 99 в розмірі 2400 грн. та Висновку № 17-10-19 в розмірі 4173 грн., а також сплачений судовий збір у розмірі 3388,42 грн. Рішення суду в апеляційному порядку через свого представника ОСОБА_2 оскаржив ОСОБА_1 . Вважає рішення суду незаконним, необгрунтованим та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права. Звертає увагу, що цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована, в зв`язку з чим саме страхова компанія в якої відповідач застрахував свою відповідальність зобов`язана відшкодувати позивачу завдану шкоду в результаті ДТП. Звертає, що уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктних зобов`язань бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоду. Зазначає, що така правова позиція викладена в постанові Великої палати Верховного Суду, справа №755/18006/15-ц від 04.07.2018 року та постанові Великої палати Верховного Суду, справа №752/16797/14-ц від 27.03.2019 року. В апеляційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 13 березня 2020 року та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному об`ємі. Також скаржник просить вирішити питання про поворот виконання рішення в порядку ст. 444 ЦПК України. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача в підтримання доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 , представника ОСОБА_1 підлягає до задоволення із наступних підстав. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 , представника ОСОБА_1 підлягаєдо задоволення із наступних підстав. Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в Постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції таким вимогам не відповідає. Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_3 , суд виходив з тих обставин, що оскільки відповідачем завдано позивачу шкоду, то відповідач зобов`язаний відшкодувати таку шкоду разом з моральною шкодою, 3% річних, інфляційні втрати та моральну шкоду. З такими висновками колегія суддів не погоджується з наступних обставин. Судом встановлено, що 26 червня 2018 року, приблизно о 16 год. 30 хв. по автодорозі Київ - Чоп М-06 582 км + 700 м відбулась подія (ДТП) за участю транспортних засобів марки «Nissan Juke», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та марки «Ford Galaxy», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 . Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 06.12.2018 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та закрито провадження по справі у зв"язку з закінченням на момент розгляду адміністративної справи строків притягнення до адміністративної відповідальності. Постановою Київського апеляційного суду від 10.06.2019 року залишено без задоволення постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 06.12.2018 року. Також встановлено, що цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів, а саме відповідача була застрахована відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у ПАТ СК «Галицька», про що відповідачу було видано поліс №АМ 2976551. Відповідно до ч.1 і 2 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Згідно ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Разом з тим правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок. Згідно з ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі. Згідно п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Положеннями ч. 1 ст. 990 ЦК України встановлено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором і страхового акту (аварійного сертифіката). Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.. Крім того, частиною 1 ст. 25 Закону України «Про страхування» передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком. Відповідно до ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Аналогічну правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду України у постанові від 04.07.2018 року у справі №755/18006/15-ц. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року в справі №755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18) зроблено висновок про те, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом №1961-ІУ у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37) чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладення обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону №1961-ІУ). Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 жовтня 2018 року в справі №750/15471/15-ц (провадження №14-316цс18) вказано, що у разі якщо деліктні відносини поєдналися з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавача шкоди. Такий страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у порядку, передбаченому Законом №1961-ІУ. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно із цим договором або Законом №1961-ІУ у страховика не виникло обов`язку з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених статтею 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. У такому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. ОСОБА_1 є особою, відповідальність якого застрахована в ПАТ СК «Галицька», відтак, у сенсі правових висновків, викладених Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 4 липня 2018 року в справі №755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18) та у постанові від 3 жовтня 2018 року в справі №760/15471/15-ц (провадження №14-316цс18), відсутні правові підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, так як відповідати має у даному випадку страховик ПАТ СК «Галицька». На згадані обставини суд першої інстанції уваги не звернув та прийшов до передчасного висновку про покладення на ОСОБА_1 обов`язку з відшкодування шкоди спричиненої ним в наслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка трапилася 26 червня 2018 року. Окрім цього, колегія суддів звертає увагу, що анулювання ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг ПАТ СК «Галицька», не є підставою для звернення позивачем до суду з даним позовом до ОСОБА_1 , оскільки в момент вчинення останнім ДТП, ліцензія в його страховика була діючою і ОСОБА_3 не був обмежений в праві на звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди до належного відповідача ПАТ СК «Галицька». Що ж до позовних вимог про стягнення 3% річних, інфляційних втрат та моральної шкоди, такі задоволенню не підлягають, оскільки такі вимоги є похідними від вимоги про відшкодування шкоди спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди і в разі відмови з задоволенні такої вимоги, задоволенню не підлягають інші позовні вимоги, які є похідними. Згідно ч.1 ст.444 ЦПК України, суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі. При зверненні до суду з апеляційною скаргою, скаржник просив вирішити поворот виконання рішення суду в порядку ст. 444 ЦПК України. З долученої фотокопії постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №62678509 від 31.12.2020 вбачається, що виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №447/2822/19 виданого 02.06.2020 Миколаївським районним суд Львівської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 суму шкоди спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 129793,45 грн., 3% річних в сумі 5525,98 грн., суми інфляційних втрат у розмірі 11421,78 грн., моральної шкоди у розмірі 60000 грн., витрат на правову допомогу в розмірі 75022,36 грн., витрати на проведення Висновку №99 в розмірі 2400 грн. та висновку №17-10-19 в розмірі 4173 грн., а також сплачений судовий збір у розмірі 3388,42 грн. закінчено у зв`язку з фактичним виконанням виконавчого листав. Оскільки колегія суддів прийшла до висновку про скасування рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 13 березня 2020 року та постановлено нову постанову про відмову в позові повністю, яке фактично є виконаним, наявні підстави для повороту виконання рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 13 березня 2020 року у справі № 447/2822/19 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. У порядку повороту виконання рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 13 березня 2020 року з ОСОБА_3 (іпн НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (іпн НОМЕР_4 )підлягає стягненню сума яка була стягнута на підставі оскаржуваного рішення суду. Згідно ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Керуючись ст.ст. 141, 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 384, 444 ЦПК України, суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , представника ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 13 березня 2020 року скасувати та ухвалити нову постанову. У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - відмовити. Стягнути з ОСОБА_3 (іпн НОМЕР_3 ) в користь ОСОБА_1 (іпн НОМЕР_4 )судові витрати в розмірі 5083 (п`ять тисяч вісімдесят три) гривні 50 коп. Допустити поворот виконання рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 13 березня 2020 року у справі № 447/2822/19 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. У порядку повороту виконання рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 13 березня 2020 року стягнути з ОСОБА_3 (іпн НОМЕР_3 ) кошти у розмірі 214777,23 грн. на користь ОСОБА_1 (іпн НОМЕР_4 ). Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 06 грудня 2021 року. Головуючий: О.Я.Мельничук Судді: О.М. Ванівський Н.П. Крайник