Постанова Запорізький апеляційний суд № 334/5237/20

Дата документу 21.12.2021 Справа № 334/5237/20 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 22-ц/807/3084/21 Головуючий у 1-й інстанції: Фетісов М.В. Є.У.№ 334/5237/20 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 грудня 2021 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ: головуючого: Кочеткової І.В., суддів: Кримської О.М., Дашковської А.В., секретар: Волчанова І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), Друга Запорізька державна нотаріальна контора, про зняття арешту з нерухомого майна, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 25 червня 2021 року В С Т А Н О В И В: У вересня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про скасування арешту із земельної ділянки, розташованої в АДРЕСА_1 , зареєстрований в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 12.05.2008 за № 7165446 Другою запорізькою державною нотаріальною конторою на підставі постанови Ленінського ВДВС Запорізького міського управління юстиції (виконавець Білокур Л.А.) AM № 184284 від 06.05.2008. Зазначала, що вона є власником Ѕ частки житлового будинку та земельної ділянки площею 0,0580 га, кадастровий номер: 2310100000:04:027:0555, розташованих в АДРЕСА_1 . На спірну земельну ділянку накладене обтяження у вигляді арешту нерухомого майна, яке зареєстроване 12.05.2008 за № 7165446 Другою Запорізькою державною нотаріальною конторою на підставі постанови Ленінського ВДВС Запорізького міського управління юстиції (виконавець Білокур Л.А.) AM №184284 від 06.05.2008. Арешт був виявлений нотаріусом при підготовці угоди відчуження нерухомого майна. Ймовірно, реєстрація заборони пов`язана з тим, що її чоловік ОСОБА_4 у 2007-2008 роках звертався до Ленінського районного суду м. Запоріжжя із заявою про поділ майна подружжя, до складу якого увійшла і зазначена земельна ділянки. Ухвалою суду позов був забезпечений накладенням арешту. В подальшому від позовну в частині спірної земельної ділянки він відмовився. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. Його спадкоємцями є відповідачі ОСОБА_2 (донька померлого) та ОСОБА_3 (онука померлого). Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 25 червня 2021 року позов задоволено. Скасовано арешт земельної ділянки площею 0,0580 га., з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер: 2310100000:04:027:0555, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 12.05.2008 за № 7165446 Другою запорізькою державною нотаріальною конторою на підставі постанови Ленінського ВДВС Запорізького міського управління юстиції (виконавець Білокур Л.А.) AM № 184284 від 06.05.2008. Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись напорушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, стягнути з ОСОБА_1 судові витрати та відмовити у задоволенні позову. Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції залишив поза увагою те, що відчуження майна ОСОБА_1 , яке вона планує здійснити після зняття арешту, порушить права скаржника як співвласника Ѕ частки земельної ділянки. Скаржник є спадкоємцем після смерті свого батька ОСОБА_4 . Згідно свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_2 є власником Ѕ частки житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а отже і відповідної частки земельної ділянки. Окрім того, скаржник вказувала на те, що судом першої інстанції були допущені порушення норм процесуального права, а саме: суд першої інстанції залишив поза увагою те, що питання про зняття арешту, який був накладений ухвалою Ленінського районного суду м.Запоріжжі в межах забезпечення позову від 17.04.2008, було вирішено ухвалою цього ж суду від 29.11.2013 про скасування заходів забезпечення позову, тому суд першої інстанції безпідставно відкрив провадження по вказаній цивільній справі за наявності судового рішення, яке набрало законної сили. В засідання апеляційного суду належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи ОСОБА_1 не з`явилася, повістку про виклик до суду отримала 24.11.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення судової повістки і апеляційної скарги, причини неявки суду не повідомила, відзив на апеляційну скаргу не надала. Суд визнав за можливе розглядати справу за відсутності позивача, визнавши причини її неявки у судове засідання неповажними. Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованність рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України). Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,0580 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер: 2310100000:04:027:0555, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 11.07.2019 НВ-2306089872019 та інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12.08.2020 № 219984902. Державна реєстрація спірної земельної ділянки проведена 11.07.2019 на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 09.07.2019 ФОП ОСОБА_5 . Право власності ОСОБА_1 виникло на підставі рішення Запорізької міської ради від 27.07.2000 № 268/98. Документ, що посвідчує право власності - державний акт від 22.08.2000 серії І-ЗП № 055385. Згідно з державним актом на право приватної власності на землю від 22.08.2000 серія І-ЗП № 055385 ОСОБА_1 на підставі рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 27.07.2000 № 268/98 передана у приватну власність земельна ділянка 0,1580 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Позивачка ОСОБА_1 також є співвласником житлового будинку, розташованого за цією ж адре6сою. На спірну земельну ділянку накладене обтяження у вигляді арешту нерухомою майна, яке зареєстроване 12.05.2008 № 7165446 Другою запорізькою державною нотаріальною конторою на підставі постанови Ленінського ВДВС Запорізького міського управління юстиції (виконавець Білокур Л.А.) AM №184284 від 06.05.2008, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12.08.2020 № 219984902. Відповідно до листа Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 21.08.2020 № 2/49700 при перевірці спецрозділу Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень встановлено, що в 2008 році на виконанні перебувало виконавче провадження № 7298672 з виконання ухвали Ленінського районного суду м. Запоріжжя № 2-230 від 17.04.2008 про накладення арешту на земельну ділянку площею 0,158 га по АДРЕСА_1 , право власності на яку оформлено на ім`я ОСОБА_1 25.04.2008 відкрите виконавче провадження. 12.05.2008 державним виконавцем накладений арешт. Після фактичного виконання ухвалу суду з копією постанови державного виконавця повернуто Ленінському суду на підставі п. 8 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження». Цивільна справа № 2-330/08 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про поділ майна, в якій була постановлена ухвала про накладення арешту на спірну земельну ділянку знищена у зв`язку із закінченням строку зберігання, що підтверджується довідкою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 08.09.2020. 17.04.2008 ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя в забезпечення позову був накладений арешт на спірну земельну ділянку, право власності на яку оформлено на ім`я ОСОБА_1 24.11.2008 ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання права власності на 1/2 частку земельної ділянки, визнання частково недійсним Державного акта на право приватної власності на землю було залишено без розгляду, оскільки позивачем була подана заява про залишення справи без розгляду. Ухвала набрала чинності 06.12.2008. 19.11.2013 ОСОБА_4 звертався до суду із заявою про скасування забезпечення позову у цивільній справі № 2-330/2008, в якій просив зняти арешт на спірну земельну ділянку, накладений ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 17.04.2008, у зв`язку з тим, що відпала необхідність. Ухвалою цього ж суду від 29.11.2013 у цивільній справі №334/10624/13-ц задоволена заява ОСОБА_4 про скасування заходів забезпечення позову. Знятий арешт, який був накладений відповідно до ухвали Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 17.04.2008 на земельну ділянку площею 0,158 га по АДРЕСА_1 , право власності на яку оформлено на ім`я ОСОБА_1 згідно Державного акту про право власності на землю, виданого на підставі рішення виконкому Запорізької міської ради від 27.06.2000 № 268/98. ОСОБА_4 , за заявою якого був забезпечений позов у цивільній справі № 2-330/2008 шляхом накладення арешту на спірну земельну ділянку, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Його спадкоємцями є відповідачі його донька ОСОБА_2 та онука ОСОБА_3 . Вказані обставини підтверджуються копією Спадкової справи № 4/2019. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що право власності позивачки підлягає захисту шляхом скасування арешту спірної земельної ділянки. Втім колегія суддів не може погодитись із вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на таке. Як встановлено судом, арешт на належну позивачці земельну ділянку було накладено судом першої інстанції з метою забезпечення позову про поділ майна подружжя. Вжитий судом захід забезпечення позову скасований судом в порядку, передбаченому нормами ЦПК України. 11.07.2019 позивачка зареєструвала право власності на спірну земельну ділянку, яке належало їй відповідно до державного акту на право приватної власності на землю від 22.08.2000 серії І-ЗП № 055385, в Державному земельному кадастрі. Після встановлення (відновлення) меж в натурі (на місцевості) зменшилась площа спірної земельної ділянки з 0,1580 га до 0,0580 га, їй був присвоєний кадастровий номер 2310100000:04:027:0555. Не внесення в Державний реєстр відомостей про скасування заходів забезпечення позову не є підставою для повторного скасування арешту із земельної ділянки позивачки в порядку позовного провадження. Відповідно до ч.ч.1,2,4,7 ст.158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. Клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п`яти днів з дня надходження його до суду. За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала. У разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Суд може скасувати забезпечення позову у зв`язку зі зміною умов, що існували на момент постановлення ухвали про забезпечення позову. Відповідно до роз`яснень, які містяться в п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»,заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування. Отже, заходи забезпечення позову скасовуються судом, який їх застосував, якщо відпали підстави, з якими закон пов`язує можливість застосування таких заходів. Аналіз викладеного дає підстави для висновку, що звертаючись до суду першої інстанції із вказаним позовом, ОСОБА_1 обрала невірний спосіб захисту свого права, а суд першої інстанції, в свою чергу, залишив поза увагою викладені вище норми права, у зв`язку з чим прийшов до помилкових висновків, які суперечать нормам діючого законодавства. Поза увагою суду першої інстанції залишилася та обставина, що ухвалою суду від 29.11.2013 у цивільній справі №334/10624/13-ц було вирішено питання про скасування заходів забезпечення позову та був знятий арешт, який накладений ухвалою суду від 17.04.2008. З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню із закриттям провадження по справі на підставі п.2 ч.1 статті 255 ЦПК України. Згідно з нормами ч.13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на строни пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Керуючись ст. ст. 374, 377, 381, ЦПК України, апеляційний суд - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі представника адвоката Онацько Володимира В`ячеславовича задовольнити частково. Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 25 червня 2021 року у цій справі скасувати із закриттям провадження по справі. Стягнути зі ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати в розмірі 1 261, 20 гривень ( одна тисяча двісті шістдесят одна гривня 20 коп.). Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Повний текст постанови складено 22 грудня 2021 року. Головуючий: І.В. Кочеткова Судді: А.В. Дашковська О.М. Кримська