Постанова 4857 № 380/7634/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 грудня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/7634/20 пров. № А/857/14589/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді Шавеля Р.М., суддів Улицького В.З. та Кузьмича С.М., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській обл. на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23.10.2020р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській обл. про визнання протиправним та скасування рішення щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, зобов`язання повторно розглянути заяву щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах (суддя суду І інстанції: ОСОБА_2 , час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 23.10.2020р., м.Львів; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: не зазначена),- В С Т А Н О В И В: 14.09.2020р. (згідно з відтиском поштового штемпеля на конверті) позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила: визнати протиправним та скасувати рішення Відділу з питань призначення пенсій Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління /ГУ/ Пенсійного фонду /ПФ/ України у Львівській обл. № 133950005308 від 24.07.2020р. про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.«б» ст.13 Закону України № 1788-ХІІ від 05.11.1991р. «Про пенсійне забезпечення», п.2 ч.2 ст.114 Закону України № 1058-IV від 09.07.2003р. «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; зобов`язати пенсійний орган повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.07.2020р. щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах у порядку п.«б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України № 213-VIII від 02.03.2015р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», із застосуванням показника вікового цензу в 50 років, із урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені судові витрати у розмірі 840 грн. 80 коп. сплаченого судового збору (а.с.1-5, 45). Розгляд цієї справи, що віднесена процесуальним законом до справ незначної складності, проведено судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників страви (у письмовому провадженні) (а.с.48-49). Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23.10.2020р. заявлений позов задоволено; визнано протиправним та скасовано рішення Відділу з питань призначення пенсій Управління застосування пенсійного законодавства ГУ ПФ України у Львівській обл. № 133950005308 від 24.07.2020р. про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до п.«б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; зобов`язано пенсійний орган повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.07.2020р. щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах у порядку п.«б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», із застосуванням показника вікового цензу в 50 років, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні; стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФ України у Львівській обл. сплачений судовий збір в сумі 840 грн. 80 коп. (а.с.82-91). Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив відповідач ГУ ПФ України у Львівській обл., який покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до невірного вирішення спору, просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с.96-103). Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що пенсійне забезпечення громадян, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, здійснюється відповідно до ст.114 Закону України № 1058-IV від 09.07.2003р. «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (Закон № 1058-IV). Частина 2 ст.114 цього Закону надає право на пенсію за віком на пільгових умовах працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затв. Кабінетом Міністрів /КМ/ України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Суд не врахував, що за документами, наданими до відповідача для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, позивач набуде право на призначенні пенсії лише після досягнення 55 років. Посилання суду на норми п.«б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є безпідставним, оскільки відповідно до абз.1 та 2 п.16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Норми ст.114 Закону № 1058-IV набрали чинності з 11.10.2017р., після внесення змін Законом України № 2148-VIII від 03.10.2017р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» та відповідно були прийняті після Закону України «Про пенсійне забезпечення». Закон № 1058-IV та Закон України № 2148-VIII від 03.10.2017р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» є чинними, їх положення неконституційними не визнавалися. Відповідно до п.16 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії. Станом на дату звернення за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах позивачу виповнилось 50 років; умови призначення їй пільгової пенсії визначаються на підставі Закону № 1058-IV (право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки, зокрема, які народилися з 01 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року після досягнення ними 55 років); при цьому норми Закону України «Про пенсійне забезпечення» в частині призначення пенсій на пільгових умовах за Списком № 2 не підлягають застосуванню. При цьому апелянт зазначив про безпідставне покликання суду на рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020р., оскільки ним визнано неконституційними положення ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції Закону України № 213-VIIІ від 02.03.2015р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», і це рішення не стосується норми ст.114 Закону № 1058-IV. Позивачем ОСОБА_1 скеровано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає її необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права та ухвалив законне і справедливе судове рішення (а.с.130-134). Розгляд справи в апеляційному порядку здійснено в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав. Як слідує з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до витягів з наказів Приватного акціонерного товариства /ПрАТ/«Шахта «Надія» № 130-К від 07.08.1997р., № 10-К від 16.01.2004р., № 137-К від 09.12.2005р. та записів із трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працює з 04.08.1997р. по теперішній час за професією «машиніст підіймальних машин», яка відноситься до робіт із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затв. постановами КМ України № 162 від 11.03.1994р., № 36 від 16.01.2003р., № 461 від 24.06.2016р., що дає їй право на пенсію за віком на пільгових умовах (а.с.35-37, 39-41). Згідно з довідкою ПрАТ «Шахта «Надія» про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 79 від 03.07.2020р. позивач працювала повний робочий день у ПрАТ «Шахта «Надія» з 04.08.1997р. по даний час і виконувала роботи з управління підіймальними машинами під час спускання і підіймання людей, вантажів, матеріалів та обладнання за професією, посадою машиніст підіймальної машини, що передбачена Списком 2 розділ 1 підрозділ 1 пункт 2010100а-14021 згідно з постановою № 10 від 26.01.1991р. КМ СРСР; що передбачена Списком 2 розділ 1 підрозділ 1 пункт 2010100а-14021 згідно з постановою № 162 від 11.03.1994р. КМ України; що передбачена Списком 2 розділ 1 підрозділ 1 пункт 1.1а згідно з постановою № 36 від 16.01.2003р. КМ України, що передбачено Списком 2 розділ 1 підрозділ 1 згідно з постановою № 461 від 24.06.2016р. КМ України; код КП 8333.2; підстава: класифікатор професій ДК 003-10 (а.с.34 зворот). 17.07.2020р. ОСОБА_1 звернулася із заявою до відповідача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до п.«б» ст.13 Закону України № 1788-ХІІ від 05.11.1991р. «Про пенсійне забезпечення», із додатком переліку необхідних документів (а.с.43). Зауважень стосовно форми звернення, обсягу матеріалів звернення пенсійним органом не висловлено, наявності явних та очевидних дефектів у поданих документах не виявлено. За наслідками розгляду заяви позивача Відділом з питань призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства ГУ ПФ України у Львівській обл. прийнято рішення № 133950005308 від 24.07.2020р. про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до п.«б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», п.2 ч.2 ст.114 Закону України № 1058 від 09.07.2003р. «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку із недосягненням позивачем необхідного віку, передбаченого ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Будь-яких інших підстав для відмови у призначенні пенсії позивачу у тексті оскарженого рішення пенсійний орган не виклав (а.с.6-9). Згідно представлених документів страховий стаж ОСОБА_1 становить 34 роки 10 місяців 03 дні, в тому числі стаж роботи за Списком № 2 22 роки 11 місяців 14 днів. Приймаючи рішення та задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020р., виходив з того, що необхідною умовою для призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах є досягнення 50 років, стаж роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років за Списком №

2. Починаючи з 01.10.2017р., правила призначення пенсій за Списком № 2 почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме: п.«б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції Закону України № 213-VIII від 02.03.2015р. та п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України № 2148-VIII від 03.10.2017р. Правила вказаних законів були повністю уніфікованими (ідентичними). Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення № 1-р/2020 від 23.01.2020р. «У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII». Відповідно до пункту 1 резолютивної частини вказаного судового акта визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України № 1788-XII від 05.11.1991р. «Про пенсійне забезпечення» зі змінами, внесеними Законом України № 213-VIII від 02.03.2015р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення». Згідно з п.2 резолютивної частини вказаного судового акта стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України № 1788-XII від 05.11.1991р. «Про пенсійне забезпечення» зі змінами, внесеними Законом України № 213-VIII від 02.03.2015р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. У відповідності до пункту 3 резолютивної частини вказаного судового акта застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України № 1788-XII від 05.11.1991р. «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України № 213-VIII від 02.03.2015р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: «На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам…». Відтак з 23.01.2020р. в Україні існують два Закони, котрі одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком № 2, а саме: пункт «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції до Закону України № 213-VIII від 02.03.2015р. та п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України № 2148-VIII від 03.10.2017р. Таким чином, правила означених законів містять розбіжність відносно позивача у величині показника вікового цензу, який складає 50 років за п.«б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції до Закону України № 213-VIII від 02.03.2015р. та 55 років за п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України № 2148-VIII від 03.10.2017р. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірних та обґрунтованих висновків, з огляду на наступне. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Згідно зі ст.12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов`язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, а також порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, визначає Закон України № 1058-IV від 09.07.2003р. «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Статтею 8 цього Закону передбачено право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Згідно із ч.3 ст.4 цього Закону виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійного забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення. Відповідно до ст.5 вказаного Закону цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат. Згідно з п.2 розділу XV «Прикінцеві положення» вказаного Закону пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (Закон № 1788-ХІІ). 03.10.2017р. Верховною Радою України було ухвалено Закон України № 2148-VIII від 03.10.2017р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (набрав чинності з 11.10.2017р.), який доповнив Закон № 1058-ІV розділом XIV-1, який містить пункт 2 частини другої статті 114 такого змісту: «На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах». За приписами ст.12 Закону № 1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років. Натомість згідно з пунктом «б» ст.13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 01.04.2015р., збільшено раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років. Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення). Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 Конституційний Суд України визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно Конституційний Суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII. У зв`язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні Конституційного Суду України). Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років. Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, через що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р., та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010р. у справі «Щокін проти України»). Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020р. у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV. За таких умов відмова пенсійного органу в призначенні ОСОБА_1 , яка на час звернення із заявою про призначення пенсії досягла 50 років, мала страховий стаж роботи 34 роки 10 місяців 03 дні, у тому числі на роботах за Списком № 2 - 22 роки 11 місяців 14 днів, пенсії на пільгових умовах за віком з посиланням на недосягнення нею 55-річного пенсійного віку, визначеного п.2 ч.2 ст.114 Закону № 1058-ІV, є протиправною. Ураховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного по суті висновку про те, що ОСОБА_1 набула право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п.«б» ст.13 Закону № 1788-ХІІ, отже, її позов підлягає задоволенню. Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що відповідно до ст.5 Закону № 1058-IV дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону; виключно цим Законом визначаються, зокрема: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком. Адже Конституція України не передбачає можливості надання певному закону вищої юридичної сили щодо інших законів, або можливості передбачити законом заборону законодавцю приймати інші закони, що регулюють однопредметні відносини. Крім того, Закон № 1788-ХІІ був прийнятий раніше за Закон № 1058-IV. Колегія суддів також не погоджується з посиланням апелянта на абз.2 п.16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV, відповідно до якого положення Закону № 1788-ХІІ застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом № 2148-VІІІ мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії. На думку апелянта, це положення свідчить про обмеження сфери застосування Закону № 1788-ХІІ відносинами, про які йдеться в цьому пункті. Водночас, якби таким був намір законодавця, то він мав би виключити із Закону № 1788-ХІІ всі інші положення, чого зроблено не було. Розглядувана справа № 380/7634/20 за позовом ОСОБА_1 є типовою справою по відношенню до зразкової справи № 360/3611/20 (провадження № Пз/9901/32/20) щодо визнання протиправним рішення відповідача щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах; зобов`язання пенсійного органу шляхом розгляду заяви позивача про призначення спірної пенсії вирішити питання про призначення спірної пенсії. Позивачами у вказаних справах є особи, які після ухвалення 23.01.2020р. Конституційним Судом України рішення № 1-р/2020 у справі № 1-5/2018 (746/15) звернулись за призначенням пенсії згідно зі ст.13 Закону України № 1788-ХІІ від 05.11.1991р. «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України № 213-VІІІ від 02.03.2015р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», оскільки вказані норми із зазначеними змінами визнані неконституційними. Відповідачами є один і той самий суб`єкт владних повноважень - територіальні органи Пенсійного фонду України, уповноважені на вирішення питання про призначення пенсії. Спір виник з аналогічних підстав у відносинах, що регулюються одними нормами права. Зокрема, спірні відносини стосуються набуття права на призначення пенсії на пільгових умовах позивачами, що досягли пенсійного віку, визначеного ст.13 Закону України № 1788-ХІІ від 05.11.1991р. «Про пенсійне забезпечення», у редакції чинній до внесення змін Законом України № 213-VІІІ від 02.03.2015р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», після набрання чинності Законом України № 2148-VІІІ від 03.10.2017р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій». Позивачами у цих справах заявлено аналогічні позовні вимоги: визнати протиправними дії (бездіяльність) відповідача щодо призначення пенсії за ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», в редакції чинній до внесення змін Законом України № 213-VІІІ від 02.03.2015р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (по-різному висловлені, але однакові по суті та за змістом). За правилами ст.291 КАС України правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в рішенні від 03.11.2021р. у згаданій зразковій справі № 360/3611/20, є обов`язковим для судів при ухваленні рішень у типових справах. За наявності формальної підстави для відмови позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, законної мети такої відмови, яка спрямована на те, щоб відповідна пенсія була призначена тим особам, які мають на це законне право, в той же час позбавлення позивача права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 2, за встановлених судом обставин, слід визнати непропорційним втручанням в її право на отримання відповідних пенсійних виплат, що гарантоване ст.1 Протоколу 1 Конвенції з прав людини та основоположних свобод. Колегія суддів відхиляє решту доводів апелянта, які наведені у поданій ним апеляційній скарзі, оскільки такі на правильність висновків суду не впливають, а відтак останні не можуть покладатися в основу скасування чи зміни оскарженого судового рішення. Оцінюючи в сукупності наведені обставини справи, виходячи з вищевказаних положень нормативно-правових актів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про підставність заявленого позову та наявність підстав для його задоволення, із вищевказаних мотивів, обравши при цьому правильний спосіб правового захисту порушеного права позивача. За правилами ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта ГУ ПФ України у Львівській обл. З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно та повно встановив обставини справи, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків судового рішення, а тому підстав для скасування рішення суду колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення. Наведена справа визнана судом апеляційної інстанцій типовою, цим судом враховані правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, через що постанова апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, встановлених ч.5 ст.291 КАС України. Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ч.5 ст.291, ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській обл. на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23.10.2020р. в адміністративній справі № 380/7634/20 залишити без задоволення, а вказане рішення суду без змін. Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській обл. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених ч.5 ст.291 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. М. Шавель судді В. З. Улицький С. М. Кузьмич Дата складання повного тексту судового рішення: 22.12.2021р.