Постанова 4857 № 460/698/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 грудня 2021 рокуЛьвівСправа № 460/698/20 пров. № А/857/15666/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді Судової-Хомюк Н.М., суддів Носа С.П., Сеника Р.П. розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2021 року у справі № 460/698/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій, - суддя в 1-й інстанції Дорошенко Н.О. час ухвалення рішення 26.02.2021, місце ухвалення рішення м. Рівне, дата складання повного тексту рішення 05.03.2021, В С Т А Н О В И В: 07.02.2020 позивач звернулась в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, в якому просила: визнати протиправними дії відповідача із відмови нарахувати та виплатити відповідно до статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII (далі - Закон №796-XII) за період з 01.01.2014 по 23.02.2014 державну пенсію в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, в розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком, та за період з 24.02.2014 по 02.08.2014 державну пенсію в розмірі 10 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, в розмірі 100% мінімальної пенсії за віком; зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити за період з 01.01.2014 по 23.02.2014 державну пенсію в розмірі вісім мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, та з 24.02.2014 по 02.08.2014 державну пенсію в розмірі десять мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, в розмірі 100% мінімальної пенсії за віком, відповідно до статей 50, 54 Закону №796-XII, з урахуванням раніше виплачених сум. Позов обґрунтовує, що є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), інвалідом I групи, перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію по інвалідності. У листопаді 2019 року позивач звернулася до відповідача із заявою про перерахунок пенсії за період з період з 01.01.2014 по 02.08.2014 відповідно до вимог статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», проте відповідач відмовив у такому перерахунку у зв`язку з відсутністю правових підстав для виплати пенсій в інших розмірах, ніж встановлено постановами Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 №745 та від 23.11.2011 №1210. Позивач вважає відмову відповідача протиправною, такою, що порушує її право на отримання соціальної допомоги, гарантованої Конституцією України. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2021 року в адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області нарахувати та виплати ОСОБА_1 за період з 01.01.2014 по 23.02.2014 державну пенсію як особі з інвалідністю ІІ групи, захворювання якої пов`язане з Чорнобильською катастрофою, у розмірі, визначеному статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, як постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), у розмірі, визначеному статтею 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та за період з 24.02.2014 по 02.08.2014 державну пенсію як особі з інвалідністю І групи, захворювання якої пов`язане з Чорнобильською катастрофою, у розмірі, визначеному статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, як постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), у розмірі, визначеному статтею 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 згідно зі статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.01.2014 по 23.02.2014 державну пенсію як особі з інвалідністю ІІ групи, захворювання якої пов`язане з Чорнобильською катастрофою, у розмірі 8 (вісім) мінімальних пенсій за віком та за період з 24.02.2014 по 02.08.2014 державну пенсію як особі з інвалідністю І групи, захворювання якої пов`язане з Чорнобильською катастрофою, у розмірі 10 (десять) мінімальних пенсій за віком (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік), з урахуванням раніше виплачених сум. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 згідно зі статтею 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, як постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) за період з 01.01.2014 по 23.02.2014 у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком та за період з 24.02.2014 по 02.08.2014 у розмірі 100% мінімальної пенсії за віком (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік), з урахуванням раніше виплачених сум. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального права зазначив, що позивач пропустив строк звернення до суду з позовом, встановлений статтею 122 КАС України. Так, пенсія є періодичним, щомісячним платежем, а тому позивач міг своєчасно дізнатись про порушення своїх прав, однак звернувся з позовом лише 23 грудня 2019 року, тобто з пропуском строку, встановленого ст.122 КАС України. Також зазначає, що отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь за заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду, у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку. Просить скасувати рішення суду і постановити нове, яким відмовити в задоволенні позову. Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а позов залишити без розгляду з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є постраждалою особою внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), інвалідом І групи внаслідок захворювання, пов`язаного з наслідками аварії на ЧАЕС, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області, та отримує пенсію по інвалідності за нормами Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». В січні 2020 року позивач звернулася до ГУ ПФУ в Рівненській області із заявою щодо перерахунку та виплати державної пенсії, додаткової пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, у розмірах, визначених статтями 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за період з 01.01.2014 по 02.08.2014. На звернення позивача щодо перерахунку пенсії відповідно до ст.ст., 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідач листом від 26.12.2019 №Л-4581/07.1-59 повідомив про те, що 19.06.2011 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», яким передбачено, зокрема, що у 2011 році положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону № 796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи із наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік. Таким чином, з прийняттям Верховною Радою України зазначеного Закону, визначення порядку та розмірів виплат вказаній категорії громадян делеговано Кабінету Міністрів України. В подальшому Кабінетом Міністрів України прийняті постанови від 06.07.2011 №745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», від 23.11.2011 №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зазначені постанови були чинними й підлягали застосуванню, зокрема, впродовж 2014 року. Зазначив, що доплата до пенсії непрацюючим пенсіонерам, державна пенсія по інвалідності та додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, особам, віднесеним до 1 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, що передбачені статтями 39, 50, 54 Закону № 796-ХІІ, виплачувалися позивачу у розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210. Таким чином, відсутні підстави для проведення перерахунку позивачу вищевказаних підвищення до пенсії, державної та додаткової пенсії. Поряд з цим, відповідач звернув увагу на те, що позивачем пропущений шестимісячний строк звернення до суду. Вважає, що відповідач діяв в межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законодавством України. Вважаючи відмову Пенсійного фонду в перерахунку пенсії протиправною, позивач звернулася з цим позовом до суду. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, про обґрунтованість позовних вимог щодо відмови у проведенні нарахування і виплати позивачу за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, в передбаченому законом розмірі, як інваліду I групи, захворювання якого пов`язане з Чорнобильською катастрофою Даючи правову оцінку вказаним висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне. Звертаючись із заявою в січні 2020 року про перерахунок пенсії, позивачу було відомо, що у період з 01.01.2014 по 02.08.2014 розмір її пенсії обчислювався та виплачувався у меншому розмірі. Однак з адміністративним позовом про здійснення перерахунку та виплати пенсії за вищевказаний період позивач звернувся лише в лютому 2020 року, тобто з пропуском строку, встановленого ст.122 КАС України. Апеляційний суд вважає, що отримання позивачем листа від 22.11.2019 у відповідь на її заяву не змінює момент, з якого вона повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивач почала вчиняти більш ніж через 5 років після отримання пенсії за серпень 2014 року. У контексті встановлених обставин слід зазначити, що відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно ч.3 ст.122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними. Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому, перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відтак, на думку колегії суддів, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів. При зверненні до суду він повинен довести той факт, що не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. Також колегія суддів наголошує на тому, що метою встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами є дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними певних процесуальних дій, передбачених КАС України. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. У рішенні Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 зазначено, що держава може обмежувати строк звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись. Так, під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушення її прав, свобод та інтересів. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 по справі №510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, які виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз`яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок. У контексті наведеного, колегія суддів наголошує на тому, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових. Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву. Враховуючи те, що поважних та об`єктивних причин пропуску строку звернення до суду з позовом позивачем не наведено та в ході судового розгляду справи не встановлено, колегія суддів приходить до висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин положень статті 123 КАС України та залишення адміністративного позову без розгляду. Застосування до спірних правовідносин положень статей 122, 123 КАС України узгоджується з правовою позицією, що висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 по справі №510/1286/16-а та Верховним Судом у постанові від 31.03.2021 по справі №240/12017/19. З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, через що рішення суду підлягає скасуванню, а позовна заява залишенню без розгляду. Керуючись статтями 311, 315, 319, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області задовольнити частково. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2021 року у справі № 460/698/20 скасувати та прийняти постанову, якою позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій залишити без розгляду. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк судді С. П. Нос Р. П. Сеник Повне судове рішення складено 22 грудня 2021 року