Постанова 4857 № 500/1928/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 грудня 2021 рокуЛьвівСправа № 500/1928/21 пров. № А/857/20372/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого-судді Кузьмича С. М., суддів Улицького В.З., Шавеля Р.М., за участю секретаря Омеляновської Л.В., представника позивача Сідоров В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Львові справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Тернопільській області, як відокремлений підрозділ ДПС України на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2021 року (ухвалене головуючим суддею Баб`юк П.М. у м. Тернопіль, повне судове рішення складено 13 вересня 2021 року) у справі № 500/1928/21 за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 00015460708 від 31.03.2021, ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 31.03.2021 №00015460708, яким позивачу нараховане грошове зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 433180, 00 грн. В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що власник (фізична особа) має законне право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім винятків, встановлених законом, а тому, позивач, який є фізичною особою-підприємцем, придбавав автомобіль, в тому числі для підприємницьких цілей. Твердження відповідача про те, що придбаний транспортний засіб не використовувався у господарській діяльності, не відповідає дійсності, оскільки при перевірці позивачем контролюючому органу було надано первинні документи, що підтверджують факт використання транспортного засобу у господарській діяльності, відповідачем жодних порушень щодо їх оформлення чи відсутності не встановлено. На думку позивача, наведене свідчить про правомірність включення ним вказаної суми ПДВ до податкового кредиту і відповідно висновки акту перевірки в цій частині є необґрунтованими, а відповідно, податкове повідомлення-рішення протиправним та підлягає скасуванню. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 08.09.2021 адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області від 31.03.2021 № 00015460708. Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що придбаний позивачем легковий автомобіль Audi Q8 SL 2020 року випуску (номер двигуна НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 ) використовувався позивачем в оподатковуваних операціях пов`язаних з господарською діяльністю щодо укладення договорів поставки. Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Зокрема в апеляційні скарзі зазначає, що право на податковий кредит у фізичної особи підприємця, зареєстрованого платником ПДВ, по операції з придбання транспортних засобів, інших основних засобів виникає у разі, якщо такі транспортні засоби придбаваються для використання у межах господарської діяльності в оподаткованих операціях, та за наявності належного документального підтвердження такого придбання. При цьому в подальшому таке використання повинне підтверджуватися документально. Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. 14.12.2021 на електронну адресу суду надійшло клопотання представника апелянта про перенесення розгляду справи, оскільки він здійснюватиме представництво інтересів відповідача в інших судових справах За результатами розгляду вказаного клопотання колегія суддів ухвалила його відхилити, оскільки відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність в судовому засіданні учасників справи (їх представників), а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача (його представників). Водночас, будь-яких нових доказів або обставин по справі останнім не наведено. В судовому засіданні представник позивача, заперечив проти задоволення апеляційної скарги та надав пояснення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Відповідач, в судове засідання на виклик суду не з`явився, явку уповноваженої особи не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений, що не перешкоджає розгляду справи за його відсутності згідно з ч. 2 ст. 313 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з наступних підстав. З матеріалів справи слідує, що ФОП ОСОБА_1 зареєстрований як платник податку на додану вартість 13.07.2016 № 200277622. На підставі наказу № 166-п від 16.02.2021 та направлення № 341 від 17.02.2021, виданими Головним управлінням ДПС у Тернопільській області, відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за грудень 2020 року у податковій декларації з податку на додану вартість від 20.01.2021 № 9370136522 з урахуванням уточнюючого розрахунку від 12.02.2021 № 9022750805 від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету. За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт документальної позапланової виїзної перевірки щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету № 920/19-00-07-08/ НОМЕР_3 від 10.03.2021 (а.с. 10-25). Перевіркою виявлено порушення п. 44.1 ст. 44, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6, ст. 198, п. 201.1, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, оскільки, за висновками податкового органу, ФОП ОСОБА_1 завищено суми від`ємного значення, що розраховуються до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21) за грудень 2020 року на 433180, 05 гривень. Так, в акті зазначається, що в грудні 2020 року позивач придбав у ДП «АУДІ ЦЕНТР ВІПОС» автомобіль Audi Q8 SL 2020 року випуску (номер двигуна НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 ). Автомобіль придбано згідно з угодою № 3089_387249 від 03.12.2020, накладна № 0000000215 від 03.12.2020, податкова накладна №10062 від 03.12.2020 (зареєстрована 16.12.2020) на загальну суму 2163741, 67 грн в т.ч. ПДВ 432748, 33 грн. Також, ДП «АУДІ ЦЕНТР ВІПОС» згідно з актом виконаних робіт № 0000058068 від 03.12.2020 та податковою накладною № 10067 від 03.12.2020 (зареєстрована 16.12.2020) на загальну суму 2590, 25 грн в т.ч. ПДВ 431, 72 грн проведено шиномонтаж чотирьох коліс та встановлено запасні частини (тягарець, очисник, пакет). Розрахунки за придбання здійснювались у безготівковій формі як попередня оплата. Сума податку на додану вартість, згідно вище вказаних податкових накладних, включена позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ в декларації за грудень 2020 року в сумі 433180, 05 грн. У висновках акта відповідач вказав, що відповідно до статті 325 Цивільного кодексу України, право приватної власності на майно належить фізичній особі, а не фізичній особі - суб`єкту господарювання, що в свою чергу не дає можливості вважати майно (основні фонди), яке перебуває у приватній власності фізичної особи, основними фондами суб`єкта господарювання - фізичної особи. Отже, на думку відповідача, фізична особа-підприємець, за відсутності ведення бухгалтерського обліку, іншого обліку в частині підтвердження використання майна (товару) у підприємницькій діяльності, а також не будучи фактично суб`єктом права власності на таке майно, за умови включення до складу податкового кредиту суму ПДВ по податковій накладній з придбання транспортного засобу зобов`язана нарахувати податкові зобов`язання по операції, що не є господарською діяльністю платника податку. На підставі акта перевірки Головним Управлінням ДПС у Тернопільській області винесено податкове повідомлення - рішення від 31.03.2021 № 00015460708, яким позивачу нараховане грошове зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 433180, 00 грн (а с. 27). Позивач вважаючи протиправним оскаржуване податкове повідомлення рішення, звернувся до суду з відповідними позовними вимогами. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Податковий кодекс України (далі ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Згідно з п. 14.1.27 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Пунктом 198.3 ст.198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Відповідно до п. 198.5 ст. 198 ПК України, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 ПК України, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені ПК України для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених п. 189.9 ст. 189 ПК України). Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України). З аналізу наведених норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язано з рухом активів та підтверджується належним чином оформленими первинними документами. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ФОП ОСОБА_1 придбав автомобіль Audi Q8 SL 2020 року випуску (номер двигуна НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 ) згідно з договором купівлі-продажу №3089_387249 від 03.12.2020 (а.с. 28-39). Відповідно до пункту 2.1. даного договору вартість автомобіля складає: 2163741, 67 грн без ПДВ, 20 відсотків ПДВ - 432748, 33 грн, всього - 2596490, 00 грн. Пунктом 5.1 даного договору передбачено, що покупець (ФОП ОСОБА_1 ) зобов`язується сплатити суми, визначені у пункті 2.1. цього договору. Умови здійснення оплати: основний платіж, який складає 100 відсотків вартості автомобіля і дорівнює: 2163741, 67 грн без ПДВ, 20 відсотків ПДВ - 432748, 33 грн, всього - 2596490, 00 грн. З змісту накладної № 0000000215 від 03.12.2020 (а.с. 40) автомобіль Audi Q8 SL 2020 року випуску (номер двигуна НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 ) реалізовано позивачеві. Так згідно пояснень представника позивача під час апеляційного розгляду справи, що використання придбаного транспортного засобу є необхідним позивачу для забезпечення його підприємницької діяльності як фізичної особи - підприємця. Зокрема, в акті перевірки відображено, що постачальниками необробленого лісу для ФОП ОСОБА_1 зокрема, у грудні 2020 року були: ДП «Кременецьке ЛГ» ДП «Острозьке ЛГ», ДП «Тернопільське ЛГ», ТзОВ «Рівненська обласна енергопостачальна компанія». Це зумовлює в свою чергу постійні робочі поїздки для узгодження питань та укладення договорів з метою забезпечення господарсько-економічної діяльності ФОП ОСОБА_1 . Також, судом першої інстанції досліджено надані представником позивача документи, зокрема: договори купівлі-продажу необробленої деревини, товарно-транспортні накладні при перевезенні деревини автомобільним транспортом із контрагентами ДП «Дубенське лісове господарство» (вул. Берестецька, 35, м. Дубно, Рівненська обл), ДП «Острозьке лісове господарство» (просп. Незалежності, 167, м. Острог, Рівненська обл.), ДП «Кременецьке лісове господарство» (вул. Акімова, 26, м. Кременець, Тернопільська обл.), ДП «Чортківське лісове господарство» (вул. Шевченка, 42, м. Чортків, Тернопільська обл.) (а с. 168-205). Крім цього, на підтвердження використання позивачем в господарській діяльності придбаного транспортного засобу, останній надав маршрутні (подорожні) листи службового легкового автомобіля Audi Q8 SL 2020 року випуску (номер двигуна НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 ) за період від 07.12.2020 по 18.02.2021 (а.с. 48-90). Разом із цим, судом першої інстанції допитано в судовому засіданні свідка - головного державного ревізора - інспектора відділу планових перевірок оподаткування фізичних осіб управління податкового аудиту Головного управління ДПС в Тернопільській області ОСОБА_2 , який підтвердив те, що під час проведення перевірки бухгалтер ФОП ОСОБА_1 - ОСОБА_3 надсилала інспектору Баранову В.В. документи, що підтверджують використання придбаного транспортного засобу в господарських цілях для забезпечення здійснення діяльності ФОП ОСОБА_1 , однак, дані документи не були взяті до уваги та не надана їм належна правова оцінка, що в кінцевому результаті вплинуло на прийняття невірних висновків за результатами проведеної перевірки, а також в Головне управління ДПС в Тернопільській області надсилалося повідомлення про об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які проводиться діяльність, що спростовує доводи відповідача та доводить підставність позовних вимог ОСОБА_1 . Враховуючи викладене, є підстави вважати, що придбаний позивачем легковий автомобіль Audi Q8 SL 2020 року випуску (номер двигуна НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 ) використовувався позивачем в оподатковуваних операціях пов`язаних з господарською діяльністю щодо укладення договорів поставки. Таким чином транспортний засіб придбаний позивачем, як фізичною особою-підприємцем з метою використання в господарській діяльності, був зареєстрований за позивачем, як за фізичною особою. Сплачений позивачем, у зв`язку з придбанням зазначеного транспортного засобу податок на додану вартість був включений платником до складу податкового кредиту. В той же час висновок контролюючого органу про безпідставність формування позивачем податкового кредиту з огляду на реєстрацію зазначеного автомобіля за позивачем як за фізичною особою на переконання суду не ґрунтується на нормах чинного законодавства. Так, Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів від 07.09.98 № 1388 (далі -Порядок № 1388) встановлена єдина на території України процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (далі - транспортні засоби), оформлення та видачі реєстраційних документів і номерних знаків. Відповідно до пункту 6 вказаного Порядку транспортні засоби реєструються за юридичними та фізичними особами. Таким чином, чинним законодавством не передбачено порядку реєстрації (зазначення в технічному паспорті) транспортного засобу на фізичну особу-підприємця. У постанові Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 819/710/17 сформовано правову позицію, відповідно до якої встановлені вказаними Правилами особливості реєстрації транспортних засобів не впливають на право фізичної особи-підприємця на податковий кредит за операціями з придбання транспортних засобів, якщо були дотримані умови його формування, визначені Податковим Кодексом України. За висновками Верховного Суду особливих умов для формування податкового кредиту та визначення дати виникнення права на податковий кредит для фізичних осіб - суб`єктів господарювання, зареєстрованих платниками ПДВ, Податковим кодексом України не передбачено, а тому здійснена реєстрація транспортних засобів на фізичну особу, а не на суб`єкта підприємницької діяльності жодним чином не впливає на право позивача на податковий кредит, оскільки реєстрація права власності на фізичну особу не може розглядатися як підстава для неможливість укладення договорів фізичною особою - підприємцем у межах її підприємницької діяльності, яка відповідно до ч. 2 ст. 128 Господарського кодексу України відповідає всім майном, що належить їй на праві приватної власності, за своїми обов`язками в сфері підприємництва, та ідентифікаційний - номер якої як платника податків та інших обов`язкових платежів належить фізичній особі - громадянину. Тобто, незважаючи на те, що п. 6 Порядку № 1388 передбачає реєстрацію, зокрема, прав власності на автотранспортні засоби тільки на юридичних і фізичних осіб, останні в угодах щодо таких об`єктів можуть виступати як фізичні особи-підприємці. Аналогічну правову позицію в подальшому було викладено у наступних постановах Верховного Суду від 24.05.2018 у справі № 803/1021/17, від 08.08.2018 у справі № 813/4630/13-а, від 30.10.2018 у справі № 807/537/17, від 27.02.2020 у справі № 807/2235/15, які згідно ч. 5 ст. 342 КАС України є обов`язковими для врахування судами. Отже, виходячи із досліджених судом матеріалів справи необхідно дійти висновку, що придбання позивачем як фізичною особою-підприємцем транспортного засобу підтверджено відповідними первинними документами, які видані та заповнені відповідно до вимог чинного законодавства. Оплата за нього проведена саме з рахунків ФОП ОСОБА_1 , а не фізичної особи, і всі подальші витрати пов`язанні з експлуатацією вказаного автомобіля також несе ФОП ОСОБА_1 . В свою чергу, придбання автомобіля зумовлено необхідністю використання його в господарській діяльності і зазначені вище документи, які містяться в матеріалах справи підтверджують такі висновки. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції. Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється. Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області, як відокремлений підрозділ ДПС України залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2021 року у справі № 500/1928/21 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя С. М. Кузьмич судді В. З. Улицький Р. М. Шавель Повне судове рішення складено 22 грудня 2021 року